Версiя для друку Обговорити в форумi

Незабутні

Була весна. Сонце грало променями ніжний теплий ноктюрн. Чорне море кидало на берег білі буруни кучерявих хвиль. Вітер пестив дбайливою рукою тендітні яскраві квіти, зелені кущі й дерева:

«Земле моя кримська,
Ласко материнська,
Сонячний південний краю мій.
Степові простори,
Зеленаві гори,
Моря нестихаючий прибій», –

спливли у пам’яті поетичні рядки талановитого відомого українського поета-кримчанина, задушевного лірика – Данила Кононенка.
Він був для мене чимось далеким і недосяжним. Але ж так хотілося познайомитися з поетом! І ось у 2006 році така нагода випала. Я у Сімферополі. Вирішила зайти в редакцію газети «Кримська світлиця». Швидко знайшла у місті базу-готель МДЦ «Артек». Піднялась по сходах. Нерішуче відчинила двері з табличкою — «Кримська світлиця». Це була простора кімната, де стояли кілька столів, книжкові шафи. Тут панувала творча атмосфера.
Чоловік, який стояв посеред кабінету, уважно подивився на мене. Привітна усмішка приємно осяяла його обличчя. Ось так ми і познайомились. Коротко розказала про себе: родом з Луганщини, закінчила Східноукраїнський університет — Луганський педагогічний інститут ім. Т. Шевченка, філологічний факультет, працюю учителем української мови та літератури в ліцеї мистецтв м. Керчі, велика шанувальниця поетичного слова Данила Кононенка і навіть сама пробую писати вірші.
Після цієї зустрічі у нас зав’язалась творча дружба. Данило Андрійович став не лише для мене, а й для моїх учнів учителем і наставником. Ми листувалися з нашим поетом-земляком. На сторінках дитячої газети «Джерельце», шеф-редактором якої був Данило Андрійович, почали регулярно з’являтися шкільні замітки членів клубу «Юний журналіст». Одна із старшокласниць, Ольга Шуракова, учениця 11-А класу, обрала тему дослідницької роботи «Поетичні барви слова — як оригінальна і художня досконалість Данила Кононенка». У 2006 році захистила роботу на засіданні Малої академії наук учнів навчальних закладів (МАН) у м. Сімферополь у секції «Літературознавство». Стала дійсним членом МАН.
Я вдячна долі, що особисто знала Данила Андрійовича Кононенка, митця високої Поезії. Саме він був редактором моєї першої збірочки «Музика долі», що вийшла в 2010 році у сімферопольському видавництві «Доля», до якої ще й написав післямову «Вчителька, яка не тільки вчить, а й пише вірші». Данило Андрійович також редагував і другу збірку поезій «Осені тиха хода», що вийшла в 2014 році у видавництві «Доля». З його легкої руки у вересні 2012 року стала членом Національної спілки письменників України.
Данило Кононенко – талановитий український поет, який творив літературу високу, чесну, визнану читачем. Його вірші ясні, прозорі, сповнені життєвої правдивості, простоти, щирості, переживань, роздумів про життя. У поетичних рядках розлито пахощі степових квітів, і сьогодні в них дзвенить пісня жайворонка, пломеніють маки…

ЯК НАРОДЖУЄТЬСЯ СВІТАНОК
(ескіз)
Д. А. Кононенку, поету
Край неба починає світлішати. Перші промені несміливо торкаються сонної землі. Кущі й дерева струшують вітами з себе нічну прохолоду. І летять-кружляють у вранішньому танку ніжні блідо-рожеві пелюстки груші-дички. Вони встеляють землю м’якою запашною ковдрою. Узлісся вдихає на повні груди весняний аромат, напоєний ранковою свіжістю незайманої краси роздолля. Тінь ночі тане, безшумно сповзає із старезних велетів-дубів і ховається в густій соковитій зеленій траві, на якій виблискують коштовні краплини порцеляни, що спраглими вустами п’ють сонячні струмочки перших променів. Вітер поволі гойдає шовкову траву, перешіптується з кущами колючого терну й білими віночками красуні-калини вклоняється тендітній, стрункій, із зеленими сережками березі, вітається з кучерявим парубком-кленом. І, стрімко піднявшись угору, тоне в безодні синього неба. Вранішнє небо міниться, грає веселковими барвами…
Народжується світанок.

Віра ПАЛЬОХА,
член Національної спілки письменників України, учитель української мови та літератури
м. Керч

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 15.01.2016 > Тема "Українці мої..."