Версiя для друку Обговорити в форумi

Клуб поезії

Олекса Удайко (Коваленко) народився у смт. Дігтярі на Чернігівщині. Молоді роки його пов’язані з Кримом. Служив у радянському війську в м. Сімферополь та працював на ниві сільськогосподарської науки (тютюнова дослідна станція, с. Табачне Бахчисарайського району). Зараз живе і працює у Києві. Доктор біологічних наук, професор. Займається підготовкою наукових кадрів. Має понад 300 наукових праць, есеїв та винаходів. Опублікував три монографії та три збірки поезій: «Предчувствие весны» (2004), «Долі клич» (2005) та «На відстані» (2007). Друкувався в журналі «Дніпро», часописах «Франкова криниця», «Чорнобильська газета», «Отчий дім», серії альманахів – «Різдвяний карнавал», «Сила почуттів», «Мати», «Дух землі» та ін. А тепер ось і наша «Світлиця» пропонує увазі читачів добірку віршів поета і вченого.

Олекса УДАЙКО
«ШКОДУЮ, ЩО МЕНІ ЛИХОГО «БРАТА» ТАК НЕОБАЧНО ВИБРАВ МІЙ БОГДАН...»

ПРОШЕД ВОДУ АКИ СУШУ

Я ненавижу ваших мертвых.
 Всех сразу. Даже молодых.
Я ненавижу ваши слезы.
 И ваших матерей седых.
Я проклинаю вас навеки
 за ваши подлые дела,
За то, что Родина когда-то
 у нас одна на всех была!
...Коричневой чумы отродье,
 вам от суда не убежать,
Вам в Новороссии придется
 в могилах общих полежать!
Я ненавижу даже мертвых!
 Я ненавижу вас, живых,
И ваших жен. И ваших братьев.
 И ваших матерей седых.
Алеся Пономарева

Ось такий, з дозволу сказати, твір було опубліковано недавно на титульній сторінці «Клубу поезії» («КС» для наглядності подає лише уривок, — ред.). Для чого — відомо лише організаторам сайту. В усякому разі, захотілось сказати свою думку-відповідь. Звичайно, мовою оригіналу…

* * *

Мне жаль Вас, милая Алеся!
 Вы — жертва Путина письма,
Что на Донбассе куралесит…
 Как кот, напакостил весьма!
Но вы, младая поэтеса,
 ужель не можете читать,
Чтоб донести градам и весям,
 что есть добро и кто есть тать.
Историю, что вас постарше,
 понять, видать, вам не дано,
Но кто и чем поля нам пашет,
 увидьте, выглянув в окно!
Кто звал вас, танки,
смерчи, грады?
И чьи войска воюют здесь,
Рассказывать уж вам не надо!
 Воочью убедитесь днесь…
Прошед воду и яко сушу,
 и три жестокие войны,
Народ не хочет больше слушать
 об искуплении вины!
Вина, как видно, уж не наша…
 Ваш «милостивый» государь
И необузданная раша
 свершили в спину нам удар.
И видно — вас снедает зависть,
 что вы не можете нести
Славян и руссов гордо знамя.
Вам бы волков в тайге пасти!
Вам дела нет до наших братьев,
горячих материнских слез…
Не лучше ль вам домой
 убраться,
забрав — на память —
 трупный воз.
Не то, мы сами грузом двести
отправим вас восвояси…
Глотайте путинские «Вести»...
Из Украины ж — гой еси!
30.09.2014

ХТО СПАСЕ КРИМ

Немов би в світі
 нічого й не сталось…
Хлюпочуть хвилі,
 буйствує мигдаль…
Та до війни всього
Нічого — малість,
За нею — дим…
 І непідвладна даль…
Немов би там живуть
 не ті народи,
Немов не та, що в лицарів,
 земля!
Та землю ту вже «градами»
 скородять —
Німіє сном татарське немовля…
Двоглавий коструб
 в душу зазирає,
Немов пізнати хоче — чи жива!
Вже не назвеш ту землю
 чудо-раєм,
На носі — тіл небачені жнива…
…Й поллється кров,
 брунатно-кара, ржава,
В якій весь світ неважко утопить!
А ви — «гаранти»!..
 Гицелі державні!
Збираєтесь на тризні вина пить?!
Ви мрієте, що вдасться
 відсидітись,
Й не втягне вас плутонієвий
 смерч?..
Байдужості не буде куди дітись —
Моста у небо не збудує… Керч!
…Та є ще в нас і сила,
і наснага —
Небесна Сотня… Дух Святий…
 Майдан…
Сини Вітчизни, що дали присягу,
Татари — «галичани» мусульман!*
Настане день —
 ґвалтівники свободи
Предстануть перед праведним
 судом
За те, що уривали вік народу —
Творили в нас Гомору і Содом!
12.03.2014
*За влучним висловом Рефата Чубарова

ХОЛОДНА ВЕСНА 14-го

Давно не було в нас такої весни,
Щоб сонце так довго блукало…
Щоб змії шукали чиєїсь вини…
Щоб яструби в небі літали.
Щоб серед посівів пшениці
 кукіль
Надовго, мов рак, вкорінився…
Щоб хмарилось небо у нас
 із відтіль,
Де ранок, як марево, снився…
…Холодна весна!
 Що й душі не зігріть…
А як вже хотілося літа!
Та звіра масна, ненажерлива хіть
Шукає нового корита…
Вдавилися б ласі
 до людських кісток —
Кривавії людиножери!!!
Хисткий до неправди, злодії,
 місток:
Диктаторів кінчиться ера!
І прийде весна у арійські краї…
Навіки вже згине, холодна!
Ми вирвемо з поля осот, кураї,
Звоюємо терени водні.
А вам на могилі поставимо хрест.
Побудьте хоч там християни!
Навіки здолаємо доль перехрест,
Навік розкуємо кайдани…
07.05.2014

ХАЙ РИМУЄ ВЕСНА

Невже надворі ті ж неправі роки,
коли стріляли за благі думки,
коли робилися лиш перші кроки
до гідності бурхливої ріки?..
Невже сатрапи ще не мали
 строків,
щоб захлинулась кров’ю
 їхня суть?..
«Царі» новітні і нові «пророки»
косу, як стяг, у майбуття несуть!..
Невже їм мало — тим псарям —
 страховищ:
майданівських… зі зброєю…
 жахіть?!
Вони жадають ще нової крові —
вже експортованих
 кровопролить?..
…На Кримському півострові
 весна.
Рожево мріють приспані мигдалі,
не в душах, а на вулицях —
 війна…
…І чорноморські сухопутні швалі.
Ще не говорять — дивно —
 автомати,
Мовчить — не дивно —
 самозванець-цар,
Хоч в надриві — вкраїнські —
 дипломати,
Хоч світовий — в майбутньому —
 пожар!
Та молить Україна не стріляти…
Вже так стомився від стрільби
 народ!
Так хоче у Вітчизні кожна мати.
Не хочемо литавр і нагород.
…На Кримському півострові
 весна.
Квітують мрійно цитруси,
 мигдалі...
Весною хай римує не війна —
весна!.. І світлі, веселкові далі…
02.03.2014

НА СЕБЕ Я БЕРУ
 Дітям: мертвим, живим і ненародженим…*

Це ж треба так!
 В космічну пору світу,
Коли — лиш мить,
 щоб взнати його суть,
В війни геєні гинуть наші діти —
З опіль Донбасу вісті нам несуть.
Та не про них на цей раз
 тут балади —
Героям — слава!..
 І батьківська дань! —
Хотілось би майбутньому
 зарадить,
Щоб вже повік не мати
 тих страждань.
Бо хочеться у злагоді прожити, —
Жадання те не кожному
 збагнуть! —
Щоб зла, ненависті зловісні ниті
Не сплутали омріяну майбуть…
Подай нам, Боже,
 нових од і арій,
Нових Богданів, Байд,
 а чи Гатил,
Щоб в нас зродився
 свій по крові Дарій —
То й був би фронт —
 не в масть ворожу! — й тил...
Якщо й не воя, то хоч Роксолану,
Щоб усмирить
 імперську «благодать»,
Чи Ярославну — королеву Анну,
Щоб владцям глузду свіжого
 додать!
До того й сам хотів би
 прилучитись…
Я Дарка жду… свого
 на цілий світ…
Чи Роксолану…
 То знаменно чимось,
Як восени —
 вишневий диво-цвіт!
Тож, люди світу,
 більше вже не лаймось,
Живім в сумирі —
 з Богом і в миру…
Зробив провину —
 неодмінно каймось!..
На себе й я принуки ті беру.
…І прийде час, коли тузи пузаті
Уступлять місце…
 розуму й добру.
Усіх диктаторів
 повинні ми прибрати!
І цей тягар на себе я беру…
Й наступить час…
 Народяться ще діти!
В країні щастя, не в глухім бору…
Від того нам вже нікуди подітись!
…Ще й цю вагу…
 на себе… я беру.
01.06.2015
*Написано в День захисту дітей

В НАС РУКИ Є…

В нас руки є, які із автоматом,
Тепер вже незалежні від Кремля.
Віталій Назарук

В нас руки є, які — із автоматом...
Й не тіш себе,
 що раптом промахнусь:
Ціну високу заплатила мати,
Щоб я від неї підло відвернувсь!
І буду «славу й волю»*
 пильнувати,
Що нам навіки звоював Майдан!
Шкодую, що мені лихого «брата»
Так необачно вибрав мій Богдан.
Та ще не вечір!.. Нові колорити
Для нас розквітнуть!
 Бо туди підем,
Де не прийдеться
 вже окопи рити,
Де в радості буятиме Едем!
В нас руки є,
 та хочу в них тримати
Не автомат — усміхнене маля...
І буде син, і буде щасна мати —
Тарас** з небес
 пророче промовля!
05.03.2014

*Гімн України вже знає напам’ять кожен українець!

**Відомі пророчі слова Тараса Шевченка:
 Врага не буде, супостата,
 А буде син і буде мати,
 І будуть люде на землі.

СИНИ ВІТЧИЗНИ

Щоб жить —
ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить —
я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу. Павло Тичина
Споконвіків народ наш
 український
Боровсь за правду,
 проти ворогів...
Проти орди, усіх морок
 чужинських,
Бо вдома бути ґаздою хотів.
Історія!.. А зараз — сьогодення,
Між ветхим і новим чітка канва!
Ми маємо на те благословення,
Щоб втілити в життя нові слова.
Коли в душі багаття пломеніє,
А жар для нього
 щедро Богом дан,
Нехай вона, нескорена,
 не скніє —
Виходьте, браття, сміло
 на Майдан!
На ньому б’ється Серце України,
Народжуються нації сини!
Їм небайдужа доля Батьківщини,
За неї кров’ю присягли вони!...
Ми не допустимо свавілля влади
І не дамо пролити більше кров!
Сини Вітчизни!
 «Градів» канонади
Звучать не будуть в Україні знов!
07.12.2013

ЯЛТА 2013-го

Ялта жовтаво-багряна…
Хмарами хмуряться дні…
Рано пожовклі платани
Красять ландшафт не одні…
Море розлючені хвилі
Шквалом принукує в біг…
Де ж то ви, дні мої милі —
Тайних жадань оберіг?..
Чом не радієте мною?
Чом ви пустилися вскач?
Я вам чудес тут не скою —
Я — не шкитавий циркач…
Вам тут зимою бродити,
Миром гнобить холоди,
Реквієм літу творити,
Снам не давати ходи…
Хвилі ж хвилюйтеся в морі,
Творіте і далі примар…
Я ж покидаю вас з горя —
Я — свого щастя кустар!
Тайною явиться літо…
Клич його чую я вже:
В серці вистукує квітень,
Тайну мою стереже.
05.10.2013, Ялта

ВІДПОЧИВАЮ Я ВІД РИМ

Відпочиваю я від рим —
Пишу прозові афоризми:
Мене не тішить вже ні Крим,
А ні поетові харизми…
Я хочу враз втонути в рай
Духмяних трав,
 п’янких покосів…
Нехай буя наш рідний край,
Нехай земля дари приносить!
Та щось не тішить милий рай,
Не п’ються всмак меди і води:
Плюндрують пси
 наш рідний край,
Твою, Вкраїно, пишну вроду...
Щоб нам щасливіше жилось —
І мужу, і тендітній жінці, —
Вже час робить з землею щось,
Із краєм нашим, українці!
Втришиї гнати «янучар»,
Заброд, манкуртів,
 злих чужинців;
Очистить землю від примар,
Які ганьблять нас, українців!
Ми, як один, усі в ряди
За свою неньку впоруч станем.
Повстань, Вкраїно, та іди,
Як Гетьман* наш,
 єдиним станом…
Бо ж недарма тут землю цю
Господь для щастя нам окраяв!
Женіть паршиву геть вівцю
З землі, що має бути раєм!
Вже осінь йде і нас веде
У вир народного повстання —
Хай буцигарня пропаде!
Є ще надія! Та — остання…
*Гетьман — тут Б. Хмельницький
02.08.2013

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 25.12.2015 > Тема "Душі криниця"