Версiя для друку Обговорити в форумi

ЗРАЗКОВА ТЕАТРАЛЬНА СТУДІЯ «СВІТАНОК» ІЗ СІМФЕРОПОЛЯ ЗВІТУВАЛА ПЕРЕД НОВИМ РОКОМ І СВЯТИМ МИКОЛАЄМ ПРО СВОЇ ТВОРЧІ ЗДОБУТКИ

З Новим роком! З Новим щастям! Традиційні вітання, які ми чуємо під час Новорічних свят, уже який рік для кримських українців звучать з присмаком гіркоти, а радість і сміх під час бою курантів та відкорковування шампанського — це сміх крізь сльози... Та природу не зупинити, і Новий 2016 рік наступає, не питаючи нашого настрою, незважаючи на наші смаки й уподобання. Ялинка — зелена, сніг (якщо буде) — білий, Дід Мороз — бородатий, Святий Миколай — чудотворець! І що б навколо не відбувалось, а в Новорічну ніч у кожного з’являється надія на чудо. А коли дивишся на дітей, які чекають приходу Нового року, зимових канікул і цілої низки дивовижних неповторних свят, — розумієш, що життя триває!
Тож єдине, що хвилювало у Сімферополі «світанкову» малечу, — це розмови дорослих про те, що Святий Миколай цього року чомусь до студії «Світанок» не завітає, «якщо світла не буде». Діти дивувались і питали дорослих: «Хто може стати на заваді Миколаю, адже він Святий, він — Чудотворець?».
Так і сталося, як дітям гадалося! Миколай увімкнув для Криму світло і точно за розкладом 19 грудня проїздом із Джанкоя до Ялти по дорозі зупинився у Сімферополі, щоб як і в минулі роки завітати до студії «Світанок». Адже студійці усе перше півріччя готувались його зустрічати і кожна група підготувала свою виставу.

Ой хто, хто Миколая любить
Ой хто, хто Миколаю служить
Тому, святий Миколай,
На всякий час помагай!

Даринка, Настуся, Марійка та Ганнуся з молодшої групи студії ледве не посварились, вибираючи святкові сукенки. Не могли домовитись, хто буде «королевою», а хто — «принцесою». Учні зразкової театральної студії «Світанок», якою керує заслужений працівник культури України Алла Володимирівна Петрова, кожного року готують театралізоване дійство для зустрічі із Святим Миколаєм. Малюки знають, що добрим, працьовитим і чемним діткам Миколай подаруночки принесе, а нечемним — різочки.
На сцені гамір. Тут і зайчата, і котята, а також хлопчики і дівчатка — всі Миколая чекають. Середня група вдягнула вишиванки, щоб святково було, по-українськи, і вирішила Миколая розвеселити. Студійці влаштували імпровізовану школу та показали сценки-сміховинки «Ми, Школа, Дім».
Сміховинки підняли настрій не тільки Миколаю, а й друзям та рідним, які теж прийшли, щоб подивитись дитячий звіт перед Миколаєм і оцінити, як юні актори півроку вчилися і чи заслуговують на подарунки. Учні старшої групи для такого випадку підготували цілу виставу за оповіданням кримського письменника Віктора Стуса «Пісня Амазонки».
Віктор Іванович теж завітав на свято. Адже дружба юних акторів з письменником триває вже не один рік. Віктор Стус — автор семи книг, що побачили світ у період з 2011 до 2015 року, а саме трьох романів: «Помста атлантів. Стріла для мудреця», «Арійський Спас», «Злови характерника», дев’яти повістей: «Цариця Амага — донька мага», «Чуні», «Біолокатор», «Повернення з іносвіту», «Привид у храмі», «Клейноди у спадок», «Запізніле прозріння», «Таємниця Берегині», «Судний день на Покрову», а також трьох десятків оповідань та байок у прозі.
Театральна студія «Світанок» для інсценізації пригледіла оповідання «Пісня Амазонки». До речі, якби творами Віктора Стуса зацікавились кіносценаристи, то могли б відкрити нову сторінку в українському поетичному кіно, яка б повернула нас у 110-й рік до нової ери і розкрила б давню історію українських амазонок-косачок, котрих ще називали «трояндовими вовчицями». На жаль, наша кіноіндустрія тільки стає на ноги і поки що не цікавиться прадавньою історією. Тому ці теми доводиться порушувати юним театралам — учням театральної студії «Світанок», що існує в Сімферополі ось уже 23-й рік! Як сказав автор «Пісні Амазонки» Віктор Стус: «Прийдешнє починається в минулому: щось — у далекому, щось — у близькому. Про це завжди нагадували древні волхви, відуни, маги, пророки. На жаль, саме цього багатьом українцям не вистачає для осмислення свого власного місця в сучасному бурхливому світі».
У виставі «Пісня Амазонки» юні актори показали той момент історії, коли були найтривожніші часи царських скитів та їхньої столиці Неаполя Скіфського (нині Сімферополь). Правитель Діофант на землях таврів заклав фортецю Євпаторію, захопив скитське поселення Хабеї. Його спільники — херсонесити оволоділи скитською фортецею Напіт, завдали поразки скитам під Палакієм і почали наближатись до Неаполя. На захист рідного міста стали всі його мешканці. Разом з ними — й скитські амазонки-косачки.
Юні актори-студійці так емоційно і правдиво грали, так відважно боронили свою рідну землю і навіть вмирали за неї на сцені, що на очах у багатьох глядачів бриніли сльози. Можливо, тому, що ця історія про чужинців, які завойовують твій рідний край, багатьом нагадала день сьогоднішній...
І до глибини душі доходили слова помираючої Амазонки-косачки Орелі: «Я співати хочу, — прошепотіла Ореля, тримаючись рукою за стрілу, яка стриміла в її грудях. — Я не доспівала свою пісню. Слухайте жайворонка. Слухайте, він за мене доспіває. Він буде співати на нашій землі! І очі Орелі заплющились назавжди».
Після завершення вистави Віктор Стус привітав присутніх зі святом Миколая, подякував студійцям за виставу — гарний подарунок усім сімферопольцям (колишнім жителям Неаполя Скіфського), і вручив юним акторам свої книги, твори з яких ми, можливо, побачимо в нових постановках студії «Світанок», а можливо, — й на великих професійних театральних підмостках чи на екранах українського історичного кіно.
А свято тривало, і зал наповнювався радістю, сміхом, піснями і, звичайно ж, подарунками, яких цілу торбину приніс для студійців Святий Миколай, а допоміг йому в цьому Сергій Сукач, давній друг «Світанку» і тато трьох «світанківців». Радісні малюки продовжували декламувати віршики для Миколая:

Коли Святий Микола
З небес на землю йде,
То кожний дім і школа,
Мов вулик бджіл гуде.
Бо добре знають діти,
Що ні сніжний танок,
Ані мороз, ні вітер
Не спинить тих санок.
А на санках — дарунки!
Ах, як багато їх!
Для Славки, для Одарки,
Для всіх, для всіх, для всіх!

А ще студійці розповіли про «колег» Миколая, які живуть по всьому світу. У Фінляндії його звуть Йоулупуккі — «різдвяний дід», в США — Санта-Клаус, у Нідерландах — Сінтер Клаос, на Кіпрі — Василь (до речі, там дітки пишуть своєму чарівникові: «Святий Василю, приходь, щастя подаруй»). В Італії це Бабоо Натале, який лишає сани на даху і через пічну трубу проникає у дім. У Туреччині — Святий Миколай, єпископ Мерлікінський, добрий чудотворець і гонитель зла, покровитель дітей.
Також студійці розповіли і показали глядачам, як у різних країнах зустрічають Новий рік. У Швейцарії та Австрії люди одягають маскарадні костюми і відзначають день Святого Сильвестра. У Греції Новий рік — це день Святого Василя. У Шотландії Новий рік називається Гогмані, там підпалюють бочки зі смолою, щоб символічно спалити рік старий. Мусульмани живуть за місячним календарем, тому дата Нового року в них щоразу зміщується на 11 днів уперед. А єврейський Новий рік називається Рош Ха-Шана, це святий час, коли люди замислюються над скоєними гріхами й обіцяють спокутувати їх наступного року шляхетними вчинками. В Японії Новий рік святкують 1 січня, а в Китаї — між 17 січня і 19 лютого, коли на небі місяць-молодик.
Ось таке театральне дійство побачили і почули глядачі від учнів студії «Світанок», які, готуючись до виступу, не тільки самі багато нового дізнались, а й інших ознайомили з новорічними традиціями народів світу. Та не дивуйтесь, але навіть після такої театрально-пізнавальної вистави знайшлись «добродії», які наступного дня... підняли галас, що все, що робилось у «Світанку» на день Святого Миколая, — «чистейшей воды — национализм». А Святий Миколай- чудотворець, не звертаючи жодної уваги на національність (ну який же він націоналіст?!), і цього разу усім діткам роздав по заслугах: чемним — подаруночки, а нечемним — різочки.
Святий Миколай- чудотворець вперше завітав до студії «Світанок» 23 роки тому, і з тієї пори він її більше ніколи не покидав. Керівник зразкової театральної студії «Світанок», заслужений працівник культури України Алла Володимирівна Петрова з тієї пори щороку готує зустріч Миколая, Новорічні та Різдвяні вітання. І її учні, які вже дорослі і самі вже батьки, і ті, хто сьогодні навчається в університетах по всьому світу, не забувають, що 19 грудня Святий Миколай обов’язково прийде, його просто треба чекати. Вранці до Алли Володимирівни було безліч телефонних дзвінків, телефонували учні з Києва, Харкова, Петербурга, Москви, навіть з Німеччини, і кожен, вітаючи зі святом, розповідав, що традицію колишні студійці не забувають і вітають своїх нових друзів зі Святим Миколаєм, навіть якщо ті про таке свято від них вперше чують.
Ми Святого Миколая шануємо і тому віримо, що наступного, 2016 року, він сотворить чудо — і всі мандрівники, всі обездолені, нещасні, ті, хто збився з дороги і прийшов не на свою землю (заблукав), обов’язково повернуться додому. Святий Отче, вкажи їм вірний шлях додому...

Олесь ТАВРІЙСЬКИЙ
м. Сімферополь

* * *

ПІСЛЯМОВА...
Наступного дня після свята Миколая у театральній студії «Світанок» керівництво Будинку дитячої творчості після дзвінка «доброзичливця» вимагало покласти на стіл текст сценарію свята та відеозапис. Після перегляду відеозапису були зроблені отакі попередні висновки:
1. Ця дівчинка в золотистій сукні та із золотою короною на голові (задумувалось — як символ сонечка), на думку керівництва, — ЦЕ СИМВОЛ АМЕРИКАНСЬКОЇ СТАТУЇ СВОБОДИ... і тут вбачається пропаганда ворожого американського держдепу. 2. Навіщо на сцені китайці? От просто запитання: навіщо на сцені китайці (діти в карнавальних костюмах). 3. Вистава «Пісня Амазонки» — чому не переклали російською і чому виконавиці Амазонок у таких оголених костюмах? Ну, а вишиванки й українська мова на святі Миколая — все це махровий націоналізм!
Це поки що попереднє розслідування комісії — реакція на сигнал свідка «всього цього неподобства». Далі буде?

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 25.12.2015 > Тема "Душі криниця"