Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПЕТРО КУХАРЧУК: ЗАМОРОЗЬ
Присвячую мо╖й перш╕й вчительц╕ Греченюк Ганн╕ Васил╕вн╕, вчительц╕ укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


З ПОКРОВИ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ЗИМА
У цей день уперше запалювали у печах, щоб «роз╕гр╕ти ╖х на зиму».


«СЕРЦЕ Д╤ТЯМ В╤ДДАЮ!..»
Попереду у Натал╕╖ К╕чун-Лемех нов╕ плани, нов╕ творч╕ ╕де╖. Дай Бог ╖х зреал╕зувати!


ЖУРАВЛИН╤ КЛЮЧ╤
Жовтень холодний - оч╕куй тако╖ ж зими.


ФЕОДОРА ОС╤НЬ П╤ДТИНА╢...
24 вересня — свято преподобно╖ Феодори.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 18.12.2015
«БОГ СОБ╤ ПИШЕ В╤РШ╤ ╤ ДИКТУ╢ МЕН╤...»
Ксенислава КРАПКА

Клуб поез╕╖

Що таке поез╕я — вм╕ння римувати? Вм╕ння говорити барвисто, вибагливо? Зовс╕м н╕. Справжня поез╕я — це вм╕ння висловити те, що в╕дчува╓ кожен з нас, але не вм╕╓ передати те на словах, а ще — пом╕чати як╕сь реч╕, як╕ не в╕дразу впадають в око, будь то краса природи чи найлегш╕ порухи нашого внутр╕шнього всесв╕ту — те, що сприйма╓ться б╕льше на п╕дсв╕домост╕, а ще — см╕лив╕сть мати св╕й погляд на життя ╕ не боятися висловити його. Саме таку поез╕ю — тонку ╕ водночас глибоку, сповнену яскравих почутт╕в, емоц╕й, сповнену роздум╕в про життя ╕ пошук╕в ╕стини представля╓ сьогодн╕ на л╕тературн╕й стор╕нц╕ «КС» талановита льв╕вська поетеса Ксенислава Крапка. Ось що вона пише про себе:
«Народилась у м╕ст╕ Кузнецовськ Р╕вненсько╖ област╕, сформувалась ╕ ос╕ла у Львов╕. За осв╕тою — перекладач, за темпераментом — в╕чний шукач, за покликанням — мабуть, таки автор. Зам╕жня, виховую донечку, люблю Укра╖ну ╕ р╕дну мову, шкодую, що у Львов╕ нема╓ моря. :)
Пишу з раннього дитинства, друкуюсь в пер╕одиц╕, але до зб╕рки поки не доросла — вважаю, що поки маю не так багато в╕рш╕в, вартих того, щоб жити в б╕бл╕отеках».
Вимоглив╕сть до сво╖х твор╕в — це також риса, притаманна справжн╕м поетам. А все ж спод╕ва╓мось невдовз╕ мати можлив╕сть побачити зб╕рку поез╕й Ксенислави Крапки на полицях наших книгарень, адже в св╕т ╖╖ поез╕╖, дуже особливий ╕ легко вп╕знаваний, уже сьогодн╕ залюблен╕ тисяч╕ читач╕в.
Ближче ознайомитися з творч╕стю пан╕ Ксенислави можна також на ╖╖ стор╕нц╕ на сайт╕ «Клубу поез╕╖» — http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=4795


Ксенислава КРАПКА
«БОГ СОБ╤ ПИШЕ В╤РШ╤ ╤ ДИКТУ╢ МЕН╤...»

* * *
Штормом чи штилем (чи штурмом
 п╕д шпилем Ельжбети),
Нав╕ть якщо зак╕нчиться горизонт,
Нав╕ть якщо н╕коли не взнати,
 де ти,
Нав╕ть у позамежност╕ позазон…
Нав╕ть коли зак╕нчуються монети,
Нав╕ть коли дзвонити
 вже не резон…
Море красиве нав╕ть у несезон…

Нав╕ть коли на шпальтах
 нема╓ м╕сця,
Нав╕ть коли занадто безлюдно
 й темно,
Нав╕ть коли при╖сться чекати
 в╕стей,
╤ п╕вжиття (п╕вноч╕, п╕всну)
 даремно…
Нав╕ть коли припиниться передзв╕н,
Куля земна п╕дземною стане зовн╕…
Бог його малював ╕з сво╖х сивин –
Море красиве
 нав╕ть у повн╕й повн╕…

Хочеш – то не стр╕чайся мен╕ ув╕к,
Просто одного дня зупинись
 над плесом –
Море – це сивий стомлений
 чолов╕к,
Що любить людство
 разом з його прогресом,
Разом з його зухвал╕стю ╕ сл╕зьми,
Нищенням ╕ себе,
 ╕ сво╖х пророк╕в…
Море красиве, хоч ╕ не разом ми,
Нав╕ть коли до нього
 м╕льйони крок╕в…
* * *
У принца блакитн╕ оч╕,
 ╕ ╓ принцеса в запас╕,
коли питають про нього,
 принцес╕, напевне, боляче.
У не╖ право, корона,
 блакитна кров ╕ династ╕я,
та, схоже, принц соб╕ щастя
 ╕ншого хоче…
У принца гарна карета,
 ╕ кучер також н╕вроку так.
╤ принц вже, мабуть, з п╕вроку
 не може спати ночами,
╕ мати, каже, — мегера, а батько –
 старий невротик,
Вона стиска╓ любов’ю,
 в╕н владою чавить…
У принца шк╕длива звичка –
 в╕н бути штучним не може.
У нього свита велика,
 брудна в╕д п’янства ╕ блуду.
╤ принц би вирвався з дому,
 ╕ з нього вийшов би Будда,
та цього точно не буде,
 про це подба╓ сторожа.
У принца блакитн╕ оч╕,
 ╕ в╕н не носить корону,
йому, напевне, найважче
 вдягнути маску й обручку.
╤з нього вийшов би Будда,
 та дв╕р в╕д втеч╕ боронить,
у принца велика свита,
 ╕ це страшенно незручно…
* * *
Сьогодн╕ я люблю тебе, люблю! –
А завтра… буде завтра…
 чи й не буде…
Ти воском на м╕жкрилл╕ намалюй
Еск╕з думок, субстанц╕ю етюду...
╤ поки я губитиму думки,
Ц╕луй мене, лови мо╖ пов╕ки,
Сьогодн╕ я така, ╕ ти такий –
А завтра… мабуть,
 будуть ╕нш╕ л╕ки…
* * *
Богов╕ легше – бо люди
 Йому не болять,
Час Йому в╕чний,
 ╕ прост╕р Йому не завада,
В╕н не залежить в╕д сл╕в,
 об╕цянок, проклять,
В╕н не чека╓ на схвалення
 чи на пораду…

В Бога над╕йн╕ крос╕вки –
 дарма, що одн╕,
Чашка Його не спуст╕╓
 в╕д доброго чаю,
Бог соб╕ пише в╕рш╕ ╕ дикту╓ мен╕ –
Я ж соб╕ думаю,
 наче я щось означаю…

Бог вечорами досл╕джу╓
 св╕й ╕нтерфейс –
Ставить на комусь хрести,
 многокрапки ╕ коми,
Богов╕ легше –
 бо В╕н розум╕╓ людей,
╤ не вважа╓ себе
 непотр╕бним н╕кому…

Богов╕ просто, для Нього
 тумани тривог –
Наче зав╕са – в╕дсунь,
 ╕ побачиш дорогу…
«Д╕вчинко мила, –
 з╕тха╓ на неб╕ м╕й Бог,
Мало ж ти зна╓ш про Бога,
 практично н╕чого…»
* * *
Св╕т належить не першим,
 св╕т належить ╕накшим –
не багатшим, не красив╕шим,
 не см╕лив╕шим,
св╕т належить отим,
 що вм╕ють рад╕ти натще,
╕ вважають правильним
 кожне р╕шення…
В╕н належить отим,
 що ум╕ють рад╕ти сонцю,
╕ д╕литись любов’ю,
 ╕ сум д╕лити надво╓…
Св╕т належить тоб╕,
 м╕й янголе-охоронцю,
╕ мен╕, коли я з тобою…
* * *
Я ношу у пам’ят╕ вчора,
 а у сумочц╕ зайвий мотлох,
зайвий мотлох носити модно,
зайве в сумочц╕ – значить, сильна.
Вс╕ д╕вчата люблять червоне.
«У червоному» –
 значить, «стильна».
«У червоному» – значить, «в╕льна».
╤ плю╓ на чутки ╕ послух».
Я ношу у роздумах завтра,
 ╕ взуття натерло до кров╕,
раз не плачу – значить, терпляча. Раз терпляча – значить, помучусь.
Н╕, мен╕ не потр╕бен л╕кар,
 поки спогади ще здоров╕,
поки роздуми ще рухлив╕,
 поки серце ╕ще на ключик.
Я ношу себе, наче паву;
 а в соб╕ – багато складного,
раз непросто – значить, ц╕каво.
Раз ц╕каво – значить, не нудно.
Вс╕ д╕вчата люблять яскраве,
 вс╕ д╕вчата хочуть одного –
щоб коханий, та ще ╓диний.
Та щоб суджений, а не судний.

Я ношу тебе у леген╕,
 б╕ля серця в зручн╕й кишен╕,
поруч з мамою ╕ пов╕трям,
 мало м╕сця – то домалюю,
у коштовн╕й маленьк╕й скриньц╕,
 бронеб╕йн╕й ╕ незнищенн╕й,
я ношу тебе – значить, в╕рю.
 Я ношу тебе, бо люблю.
* * *
Любов сьогодн╕ вбрана
 в синю мант╕ю
У б╕лу кв╕точку, розхристана ╕ боса,
Не об╕ця╓, не да╓ гарант╕╖,
Вона примхлива ╕ простоволоса,
У не╖ все сюрпризики, капризики,
╤ жодно╖ над╕╖ на серйозн╕сть,
Вона сьогодн╕ з╕ткана ╕з ризик╕в,
╤з вишитими ╕грами й курйозами.
Вона тепер цв╕те серед подружечок,
Розпилю╓ там см╕х
 ╕ сонн╕ зайчики –
А вчора ще в зелено-жовту
 смужечку
Задумана каталася в трамвайчику,
Присвячувала в╕ршики ╕ роздуми,
Оздоблювала думи, як мережечку,
В серцях, ╕з бур’янами
 в них порослими,
Вона соб╕ протоптувала стежечку.
Любов надвеч╕р шаль накине
 з н╕жност╕,
А завтра, мабуть, вдягнеться
в червоне,
╥й личать вс╕ в╕дт╕нки
 дивовижност╕,
П╕двладн╕ вс╕ вершини ╕ закони,
Вона лама╓ моду й знову створю╓ –
Вона в кл╕тинку, в д╕рочку,
 в трикути,
╤ образи любов╕ так п╕дкорюють,
Що всяк ╖╖ хот╕в би роздягнути.
* * *
Я в╕рю у це, як в дощ,
 що б╕жить по ринв╕,
Як в╕рять у те,
 про що мовчали апостоли,
╤ в спогади в колективному
 несв╕домому…

Я в╕рю, що я не мушу
ходить по линв╕,
Як в╕рять, наче не мусять
 бути дорослими,
╤ хай би там що, на свята
 вертатись додому…

Я в╕рю у те, що думка
 стира╓ в╕дстан╕,
Як в╕рять у те, що «варте» –
 не значить «кошту╓»,
╤ кожен – то власний образ,
 продукт ╕ витв╕р…

Я в╕рю, що серце б’╓ться
 з яко╖сь м╕с╕╖,
Як в╕рять в листи, як╕
 не доходять поштою,
Тому що доходять в╕рою,
 у молитв╕…
* * *
Тв╕й час зап╕знився на в╕с╕м р╕шень, на в╕с╕м подв╕йних кав, в╕н дзвонить тоб╕, щоб прийшла ран╕ше, щоб в╕н тебе не чекав, бо в нього сьогодн╕ зв╕льнився веч╕р, бо завтра в нього б╕льярд, а ще тренажерка, ╕ ╕нш╕ реч╕, в щоденнику ╖х м╕льярд…
Ти часто червоним малю╓ш губи, ╕ носиш куртку-балон, в╕н купить тоб╕ натуральну шубу, ╕ абонемент в салон, бо друз╕, партнери, ╕ вс╕ усп╕шн╕, ╕ дами на р╕вн╕ теж, бо в мод╕ сьогодн╕ не кол╕р вишн╕, а чисто французький беж…
Тв╕й час зап╕знився на келих брюту, тв╕й шанс полет╕в в трубу – могла би прожити св╕й веч╕р круто, ╕з понтом, не як-небудь, могла б сп╕лкуватись з достойним панством про ╕нвестиц╕йний фон, могла би в╕дчути себе як паства крутих в╕айп╕-персон.
Ти часто чита╓ш на п╕дв╕конн╕, ╕ ноги впл╕та╓ш в плед, ╕ вже десь увосьме у ц╕м сезон╕ збира╓шся на балет – не те, щоби дуже мистецька пан╕, балет — дискотека-м╕м… А ще ти зум╕╓ш на барабан╕ з╕грати акорд╕в с╕м…
Тв╕й час зап╕знився на ром баккард╕ – з п╕вл╕тра, хоча не факт; в╕н скаржиться – день в нього був не в фарт╕, димить п╕ан╕сту в такт, ╕ каже, що прагне трохи забутись, ╕ хоче випить за вас, ╕ ти розум╕╓ш, що значить бути не там у потр╕бний час.
То ти недолуга, а в╕н хороший – працю╓, кудись росте, ╕ ти з ним завжди у числ╕ запрошених, а часто ╕ в╕п-гостей. ╤ мам╕ тво╖й в╕н такий, як треба, а мама завжди права, але коли в╕н пригорта до себе, тоб╕ болить голова…
╤ в кав╕ тво╖й зо три ложки цукру, ╕ жодного коньяку, ти любиш, як н╕жно лоскочуть руку, а в╕н лоскоче щоку, а ще не ц╕лу╓ тво╖ пов╕ки, а ╖м так браку╓ губ, ╕ якось так хворо... ╕ треба л╕к╕в в╕д бежу, ╕мпрез ╕ шуб…
Тв╕й час зап╕знився.. а вт╕м, сьогодн╕ – його зап╕знився час, колонки тво╖ – ╕ стар╕, й немодн╕ – тебе затягнули в джаз… ╤ ти розум╕╓ш, що ти в подальш╕м не станеш для нього вс╕м. ╤ в╕н зрозум╕╓, що досить фальш╕… дзв╕нк╕в десь за двадцять с╕м…
* * *
Боже, що в неб╕ щасливо ╓си,
Як там у хмарах? Чи видно зм╕ни?
Слухай, спускайся. Перекуси.
╤ розкажи мен╕ вс╕ новини.
В мене тут риба, вино ╕ хл╕б,
Чай, ╕ до нього смачн╕ цукерки,
Я тут вже думаю к╕лька д╕б,
╤ розмовляю в сво╓ люстерко…
Боже, чому все таке складне?
Люди не в╕рять соб╕ ╕ в себе,
Плутають хибне ╕ головне,
╤ звинувачують в цьому небо;
В душах – колекц╕╖ ╕з образ,
А у очах – якось пусто, темно,
Боже, пробач мен╕ м╕й сарказм,
Але Ти грош╕ створив даремно…
Як Тоб╕ риба? Чи не сира?
Ну а вино – чи трима╓ марку?
Бачиш, в людей специф╕чна гра,
╥м би налити соб╕ у чарку,
╤ розбирати як╕сь там ноти,
Щось у букет╕, й казати «люкс»…
Бач, як╕ дивн╕ у нас турботи,
Вибач, що р╕дко Тоб╕ молюсь!
Якось так сумно, що св╕т с╕р╕ший,
Н╕ж видавався мен╕ колись,
Сонце тепл╕ше було ран╕ше,
Мр╕╖, либонь, чи не вс╕ збулись,
Я вже не бачу в калюжах неба –
Просто обходжу ╖х зазвичай,
Якось ╕ менше для щастя треба:
Р╕дн╕-кохан╕, ╕ добрий чай…
Боже, пробач мен╕ в╕чн╕ муки —
Те, що я порпаюсь у соб╕;
Що назбирала в думках пилюки;
╤ загубилася у юрб╕;
Те, що слова – то ╓диний крем╕нь,
Щоб розпалити вогонь в душ╕…
Боже, пробач ту душевну тем╕нь,
Як не вдаються мен╕ в╕рш╕!
Якось просити Тебе незручно,
Повно людей, яким це важн╕ш…
Може, щоб рими звучали гучно;
╤ щоб тепло наповняло в╕рш;
Щоби листи в╕д руки писались,
Люди жив╕ були ╕ чудн╕,
Щоби у пам’ят╕ залишались
Добр╕ др╕бниц╕, ╕ св╕тл╕ дн╕…
Щоби не бачить уявн╕ меж╕;
Щоби життя як не джаз, то блюз;
Щоби ╕з Ейфелево╖ веж╕
Крикнути якось, що я люблю!
Щоби претенз╕╖ ╕ образи
Я не висловлювала Тоб╕,
╤ щоб до мене ╕ще не раз
Ти заглядав на смачний об╕д… ;)
* * *
╢ люди, з якими завжди св╕тл╕ше,
Приходиш до них,
 як останн╕й гр╕шник,
Шука╓ш об╕йм╕в,
 п╕дтримки, р╕шень,
╤ завше отриму╓ш б╕льше, н╕ж...
Вони без питань
 умикають чайник,
Л╕кують мовчанням
 тво╓ мовчання,
╤ сонцем розс╕ю╓ться печаль на
тво╓му захмареному в╕кн╕.
╢ люди, з якими безмежно легко,
╤ нав╕ть коли ти в╕д них далеко,
Заварю╓ш каву, береш цукерку,
╤ зна╓ш, що зараз не сам на сам,
Тому що десь поруч —
 незримий вим╕р,
В якому хтось р╕дний,
 хоча незримий,
Заварю╓ каву, впл╕та╓ риму,
╤ також всм╕ха╓ться небесам.
╢ люди, з якими до см╕ху просто,
Коли забува╓ш, що ти дорослий,
Коли був як остр╕в, ╕ враз –
 п╕востр╕в,
Бо ма╓ш зв’язок ╕з материком.
╤ раптом ста╓ш
 незм╕римо б╕льшим,
╤ враз виника╓ безмежжя р╕шень,
╤ нав╕ть ста╓ш маяком для ╕нших,
Щоб також зробити ╖х маяком...
* * *
Будь бурхливою, будь спок╕йною,
Будь наповненою об╕ймами,
Будь упертою, самост╕йною,
Непост╕йною чи стаб╕льною.
Будь безмежною в сво╖й радост╕,
Будь готова з мудр╕шим радитись,
Будь закрита чи необмежена,
Безбережна, необережна...
Будь розумною чи бездумною,
Будь у сумн╕вах чи без сумн╕ву,
Будь сама чи ховайся в натовп╕,
Хочеш визнаност╕ – то на тоб╕,
Хочеш грошей –
 ось добрий гр╕ш тоб╕,
Будь багатою, будь розк╕шною,
Чи духовною, сонця повною,
Нетутешньою, непритомною...
Будь щасливою чи сумливою,
Будь серйозною чи см╕шливою,
Може, в╕дданою ╕ в╕рною,
Може, в╕тряною, ман╕рною...
Чи ж╕ночною, чи змужн╕лою,
Синьо-жовтою, чорно-б╕лою,
Чорнобривою, довгокосою...
Вт╕м, краса – то таки в╕дносне.
Будь за мужем чи, може, граючи,
Не зляка╓шся хат палаючих,
А над дочками ╕ синочками...
Хочеш – мамою, хочеш – квочкою.
В тебе ╓ своя роль чи ар╕я,
Грай експромтом чи по сценар╕ю,
Хочеш – на мундштуки чи в╕яла,
Будь такою, якою мр╕яла.
Будь незвична, непередбачена,
Будь швидкою ╕ нетерплячою,
Будь нестерпною. Будь колючою.
Будь ким хочеш. Лише не муч себе.

НОВОР╤ЧН╤ ОБ╤ЦЯНКИ

Не мати у серц╕ зайвого,
Не думати про дурне.
Народжуватися заново
╤з кожним наступним днем.
Приймати розумн╕ р╕шення,
Ставати щодня на мить
Мудр╕шою ╕ добр╕шою,
╤ надто – коли болить.
Не знати жалю ╕ жалост╕,
Не думати про дурне.
Не плакати, що б не сталося...
А вт╕м... Не казати «не».
См╕ятись, шукати зм╕сту,
Не грузнути в метушн╕;
Приймати Любов як ╕стину,
╤ м╕ряти нею дн╕...
Не бути весь час дорослою,
Не думати про дурне.
Прийняти, що Богом послане
Н╕защо не обмине.

╤ кв╕тку, що в серц╕ виросте,
Плекати ╕ берегти.
╤ в╕рити, завше в╕рити:
ВСЕ ЙДЕ, ЯК ╤ МА╢ ЙТИ!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16371

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков