Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗЛОВ╤СНА Т╤НЬ ФЕЛЬДМАРШАЛА ГОЛОДОМОРУ НАД РОС╤╢Ю
Нещодавно у Ки╓в╕ вийшла друком книга доктора ╕сторичних наук Василя Марочка «Йосип Стал╕н...


ЗЛО ТРЕБА ПЕРЕМАГАТИ
Нещодавно в м╕ст╕ Ковел╕ на Волин╕ вийшла друком книга «╥хн╕ зор╕ не згасли».


ПОКОХАЛИСЯ НАВ╤ЧНО, ВМЕРЛИ ОДНОЧАСНО
Коли Соф╕ю Перовську розшукувала влада, пол╕ц╕╖ пов╕домили ╖╖ прикмети: “Б╕лявка,...


ВОЛОДИМИР СТЕЦЮК: СПРАВА ПЕТЛЮР╤ВСЬКО╥ ПОВСТАНСЬКО╥ ОРГАН╤ЗАЦ╤╥
28 серпня 1921 року в Жандармськ╕й балц╕ поблизу Катеринослава було розстр╕ляно 52-х актив╕ст╕в ╕...


СТЕПАН ПАВЛЮК. ЩО? ФЛОТ УКРА╥НИ? ЗАБИРАЙ!
Ми давно не бачилися, з часу анекс╕╖ Криму. М╕й давн╕й знайомий, полковник, служив у...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 18.12.2015
ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
В╕тал╕й ЛАЗОРК╤Н

Книга в газет╕

(Продовження. Поч. у № 34-50)

А на той час, у к╕нц╕ травня – на початку червня 1992 року, зг╕дно з указами Президента Укра╖ни, генерал-лейтенант ╤ван Б╕жан став першим заступником м╕н╕стра оборони ╕ того ж року отримав чергове звання генерал-полковника; генерал-лейтенант Василь Собков став начальником ГШ ЗС Укра╖ни – першим заступником м╕н╕стра оборони ╕ того ж року отримав чергове звання генерал-полковника; генерал-лейтенант ╤ван Ол╕йник став заступником м╕н╕стра оборони з озбро╓ння – начальником озбро╓ння ЗС Укра╖ни ╕ того ж року отримав чергове звання генерал-полковника; генерал-майор Олександр ╤гнатенко став заступником м╕н╕стра оборони з кадр╕в – начальником управл╕ння кадр╕в ЗС Укра╖ни ╕ того ж року отримав чергове звання генерал-лейтенанта. Вс╕ вони отримали ел╕тн╕ квартири в Ки╓в╕, згодом побудували соб╕ дач╕. Життя для них прив╕тно усм╕халося на новому м╕сц╕ служби.
Проте через деякий час у прес╕ почали з’являтися статт╕ в╕домого борця з корупц╕╓ю, голови Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, п╕дполковника м╕л╕ц╕╖ Григор╕я Омельченка з викриттям корупц╕йних схем у М╕н╕стерств╕ оборони, зокрема, в газет╕ «Народна Арм╕я».
Тож наск╕льки вдал╕ були вс╕ ц╕ кадров╕ призначення, можна судити за результатами д╕яльност╕ цих високопосадовц╕в. ╤вана Ол╕йника звинувачували у спроб╕ продати за кордон два вагони латунних г╕льз в╕д снаряд╕в, Олександра ╤гнатенка – у хабарництв╕ в управл╕нн╕ кадр╕в, Василь Собков п╕сля невдалого дебюту з В╕йськовою доктриною сам написав рапорт ╕ був направлений у Льв╕в командувачем Зах╕дного оперативного командування. Начальником ГШ ЗС Укра╖ни був призначений генерал-лейтенант Анатол╕й Лопата.
╤ ось настав урочистий день видач╕ диплом╕в про зак╕нчення Льв╕вського в╕йськового училища. День був сонячний. До нас зав╕тали гост╕ — заступник голови Льв╕всько╖ обласно╖ ради народних депутат╕в, в╕домий дисидент ╕ правозахисник ╤ван Гель ╕ кардинал Любач╕вський, який освятив цю под╕ю (на фото).
Випуск завершився. Був випускний бал для юнак╕в, що стали оф╕церами Збройних Сил Укра╖ни, для яких це молоде поповнення, що загартувалося на Явор╕вському навчальному пол╕гон╕, було як ковток св╕жо╖ води для спрагло╖ людини у спекотний день.
Я пишався тим, що цим молодим оф╕церам випало продовжити розпочату мною справу – будувати справжн╓ нац╕ональне в╕йсько ╕ за формою, ╕ за духом.
Якби мене спитали, чи хот╕в би я прожити цей в╕др╕зок свого життя по-новому, я б в╕дпов╕в «н╕!», тому що я — оф╕цер ╕ сво╓╖ чест╕ не заплямував, нехай буде соромно мо╖м кривдникам, як╕ завадили мен╕ створити справжн╕ Збройн╕ Сили Укра╖ни на науков╕й основ╕.
А якщо б мене запитали, а чому ти п╕шов творити Збройн╕ Сили Укра╖ни, я б в╕дпов╕в: тому, що в╕дчув себе в╕льною людиною, сином сво╓╖ Батьк╕вщини!

Глава 23. В╤ЙСЬКОВА ДОКТРИНА УКРА╥НИ

П╕сля завершення мо╖х повноважень голови державно╖ випускно╖ ком╕с╕╖ Льв╕вського в╕йськового училища я мав ви╖хати до Ки╓ва, але через перенапруження, яке мен╕ довелося пережити за останн╕ два роки, змушений був лягти до в╕йськового шпиталю.
Попереду було три тижн╕ в╕льного часу для л╕кування, ╕ я вир╕шив попрацювати над проектом В╕йськово╖ доктрини Укра╖ни, оск╕льки вважав дуже важливим правильно сформулювати документ, який визнача╓ пр╕оритети державно╖ пол╕тики щодо забезпечення нац╕онально╖ безпеки й оборони та стратег╕╖ ведення збройно╖ боротьби в процес╕ утвердження зовн╕шнього суверен╕тету Укра╖ни у св╕тов╕й сп╕льнот╕ держав.
В╕йськова доктрина – це концентроване в╕дображення оф╕ц╕йних погляд╕в кер╕вництва держави на сутн╕сть, характер, форми ╕ способи ведення сучасних в╕йн, збройно╖ боротьби та на запоб╕гання збройним конфл╕ктам, тому для молодо╖ незалежно╖ держави Укра╖на, яка тривалий час була у фарватер╕ ╕мперсько╖ пол╕тики Кремля ╕ не волод╕ла власними Збройними Силами, важливо було мати такий документ, що показував би св╕тов╕й сп╕льнот╕, в який спос╕б Укра╖на здатна в╕дстоювати сво╖ державн╕ та нац╕ональн╕ ╕нтереси на м╕жнародн╕й арен╕.
У Льв╕вському окружному в╕йськовому шпитал╕ мен╕ вид╕лили окрему к╕мнату, де я б зм╕г по╓днувати л╕кування та св╕й науковий пошук. Для мене це було лог╕чним продовженням мо╓╖ законотворчо╖ роботи ╕ як народного депутата, ╕ як профес╕йного в╕йськового, який прагнув розвивати нац╕ональну в╕йськову думку.
В ц╕й робот╕ мен╕ знадобилися знання, як╕ я набув п╕д час навчання у Ки╖вському вищому ╕нженерному училищ╕ Протипов╕тряно╖ оборони ╕мен╕ маршала ав╕ац╕╖ Олександра Покришк╕на, та практичний досв╕д, набутий п╕д час в╕йськово╖ служби у в╕йськах Протиракетно╖ ╕ Протикосм╕чно╖ оборони та в Управл╕нн╕ в╕йськами Протипов╕тряно╖ оборони Прикарпатського в╕йськового округу.
Начальником КВ╤РТУ ППО п╕д час мого навчання був генерал-лейтенант Ростунов Тимоф╕й ╤ванович, учасник Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, який обороняв Одесу п╕д час нападу г╕тлер╕вських в╕йськ на СРСР у 1941 роц╕ ╕ пройшов дорогами в╕йни аж до ╖╖ завершення, нагороджений багатьма бойовими нагородами, у тому числ╕ й ╕ноземними. Коли Тимоф╕й ╤ванович в урочист╕ дн╕ проходив коридорами училища, лунав малиновий дзв╕н його нагород, а присутн╕ ставали п╕д ст╕ну у поз╕ струнко ╕ поворотом голови супроводжували ходу ц╕╓╖ легендарно╖ людини.
Йому вдалося з╕брати чудовий колектив викладач╕в в╕д загальнонавчальних предмет╕в з математики, ф╕зики, ╕ноземних мов — до загальнов╕йськових ╕ спец╕альних дисципл╕н. Д╕яльн╕сть цього колективу була в╕дзначена високою нагородою – у 1986 роц╕ Ки╖вське вище ╕нженерне училище Протипов╕тряно╖ оборони ╕мен╕ маршала ав╕ац╕╖ Олександра Покришк╕на було внесено до п’ят╕рки найкращих виш╕в св╕ту за оц╕нкою ЮНЕСКО.
Про КВ╤РТУ ППО було в╕домо в багатьох державах св╕ту, як про пров╕дний навчальний заклад з п╕дготовки висококласних фах╕вц╕в з рад╕олокац╕╖, автоматизованих систем управл╕ння, обчислювальних машин та систем супроводження косм╕чних об’╓кт╕в. Список кра╖н, де працювали випускники КВ╤РТУ ППО, ╓ дуже довгим — в╕д Монгол╕╖, кра╖н Варшавського договору до Куби.
У 1969 роц╕ в училищ╕ працювало 6 доктор╕в, 97 кандидат╕в наук, 8 професор╕в ╕ 89 доцент╕в. Було утворено дв╕ проф╕лююч╕ кафедри: «В╕йськово╖ к╕бернетики та електронно-обчислювально╖ техн╕ки» (перший начальник кафедри ╕нженер-полковник Хелидзе Г. А.) та «Автоматизованих систем управл╕ння» (перший начальник кафедри ╕нженер-полковник Коряков В. Г.).
Предмет «Електронно-обчислювальна техн╕ка» на нашому курс╕ викладав академ╕к, ╕нженер-полковник Вавилов Е. Н., колега в╕домого укра╖нського к╕бернетика академ╕ка Глушкова.
Ми, слухач╕ училища, усп╕шно вивчали так╕ модн╕ в СРСР курси, як основи обчислювально╖ техн╕ки, електронно-обчислювальн╕ машини, основи передач╕ ╕нформац╕╖, теор╕я алгоритм╕в ╕ програмування. Одним ╕з викладач╕в, якого ми поважали, був кап╕тан Креденцер Борис Петрович, родом з Козятина, що на В╕нниччин╕.
Батько кап╕тана Креденцера ще у 1945 роц╕ загинув у боях п╕д Кен╕гсбергом ╕ хлопець залишився сиротою. Та врешт╕ Борис Петрович вир╕шив п╕ти шляхом батька ╕ обрав профес╕ю в╕йськового. У 1949 роц╕ в╕н вступив до Ки╖вського суворовського училища, яке зак╕нчив ╕з золотою медаллю, й у 1956 роц╕ став слухачем КВ╤РТУ ППО, яке зак╕нчив у 1961 роц╕ також ╕з золотою медаллю, став викладачем училища.
Борис Петрович вид╕лявся серед ╕нших викладач╕в сво╓ю ерудован╕стю ╕ комун╕кабельн╕стю, був хорошим спортсменом, а тому ми його поважали.
Минули роки ╕ я зустр╕вся з Борисом Петровичем. В╕н залишився таким же позитивним ╕ комун╕кабельним, лише був з сивиною. В╕н став д╕йсним членом Академ╕╖ ╕нженерних наук, професором, заслуженим д╕ячем науки ╕ техн╕ки Укра╖ни, доктором техн╕чних наук, полковником, головою Спец╕ал╕зовано╖ вчено╖ ради В╕йськового ╕нституту телекомун╕кац╕й та ╕нформатизац╕╖ НТУУ «КП╤». В╕н — автор понад 300 наукових праць та 40 авторських св╕доцтв.
Саме так╕ викладач╕ були для нас, слухач╕в КВ╤РТУ ППО, прикладом для насл╕дування. Вони вчили нас системно мислити, не боятися приймати р╕шення ╕ брати на себе в╕дпов╕дальн╕сть за них. За п’ять рок╕в навчання, з яких три роки в╕йськового вишколу ми проходили на казарменному становищ╕, випускники КВ╤РТУ ППО ставали справжн╕ми командирами з вищою загальною ╕ в╕йськовою осв╕тою, чого явно не вистача╓ сучасн╕й п╕дготовц╕ оф╕цер╕в Збройних Сил Укра╖ни у цив╕льних навчальних закладах.
Тож вища в╕йськова осв╕та ╕ практичний досв╕д служби на оперативно-стратег╕чн╕й ланц╕ управл╕ння в╕йськами дозволяли мен╕ фахово п╕д╕йти до п╕дготовки проекту В╕йськово╖ доктрини Укра╖ни, який був готовий уже за п╕втора тижня.
Користуючись сво╖м перебуванням у Львов╕, я зателефонував додому В’ячеславу Чорноволу ╕ пов╕домив, де я ╕ що хот╕в би зустр╕тися з ним.
Наступного дня В’ячеслав Максимович зав╕тав до мене у шпиталь. В╕н був вбраний у легкий плащ с╕рого кольору, як завжди був енерг╕йним ╕ уважним. Ми дружньо прив╕тались, ╕ я вв╕в його у курс справи, через яку покликав.
Ознайомившись з текстом проекту В╕йськово╖ доктрини, В’ячеслав Максимович поставив дек╕лька запитань, зокрема, про критер╕╖ визначення в╕йськового супротивника ╕ сп╕вроб╕тництво з НАТО.
Я в╕дпов╕в, що за чинними державними нормативними актами Укра╖на розгляда╓ свою власну безпеку як в╕дсутн╕сть загроз задоволенню житт╓во важливих нац╕ональних ╕нтерес╕в та спира╓ться на незм╕нн╕сть кордон╕в в ╢вроп╕, закр╕плених Гельс╕нськими угодами 1976 року. А ст╕йка тенденц╕я утвердження пр╕оритету мирного врегулювання вс╕х сп╕рних питань у м╕ждержавних стосунках б╕льшост╕ ╓вропейських держав ╕з залученням ╕нституц╕й м╕жнародно╖ колективно╖ безпеки спонука╓ Укра╖ну ставитись до сус╕дн╕х держав, як до м╕жнародних партнер╕в, а не як до потенц╕йного в╕йськового противника, та зд╕йснювати пол╕тичн╕ кроки до сп╕впрац╕ з ними з метою вдосконалення бо╓здатност╕ Збройних Сил Укра╖ни. Проте виникнення з вини будь-яко╖ держави ╕ посл╕довний розвиток зовн╕шн╕х та внутр╕шн╕х дестаб╕л╕зуючих чинник╕в для задоволення нац╕ональних ╕нтерес╕в та ╖хн╕й вплив на загострення м╕ждержавних стосунк╕в ╕ суперечностей вважа╓ться в╕йськовою небезпекою, на яку Укра╖на ма╓ адекватно реагувати як самост╕йно, так ╕ з залученням м╕жнародно╖ сп╕льноти. З метою забезпечення гарантованого й ефективного реагування м╕жнародно╖ сп╕льноти на можливу збройну агрес╕ю з боку будь-яко╖ сус╕дньо╖ держави Укра╖на ма╓ щ╕льно сп╕впрацювати з НАТО аж до ╖╖ вступу в альянс.
Проект доктрини визначав, що «в╕йськовий противник» – це будь-яка держава, посл╕довна пол╕тика яко╖ створю╓ в╕йськову загрозу Укра╖н╕ через зд╕йснення перешкод у задоволенн╕ житт╓во важливих нац╕ональних ╕нтерес╕в Укра╖ни та мирному життю Укра╖нського народу.
В╕йськовою загрозою з боку будь-яко╖ сус╕дньо╖ держави вважа╓ться загроза застосування ╖╖ збройних сил проти Укра╖ни.
Ознаками в╕йськово╖ загрози з боку будь-яко╖ сус╕дньо╖ держави ╓:
агресивн╕сть зовн╕шньо╖ пол╕тики стосовно Укра╖ни, втручання у ╖╖ внутр╕шн╕ справи, посягання на державний суверен╕тет та територ╕альну ц╕л╕сн╕сть Укра╖ни;
проведення моб╕л╕зац╕йних заход╕в ╕з розгортанням наступальних угруповань в╕йськ;
зосередження угруповань в╕йськ (сил) поблизу кордону з Укра╖ною;
перех╕д на ц╕лодобовий режим роботи засоб╕в ведення ╕нформац╕йно╖ боротьби;
спроби ведення розв╕дувально-диверс╕йних д╕й на територ╕╖ Укра╖ни;
випадки збройного нападу на громадян Укра╖ни або на ╖╖ оф╕ц╕йн╕ представництва, торговельн╕ та транспортн╕ об’╓кти ╕ засоби тощо на кордон╕ або на територ╕╖ сус╕дньо╖ держави;
актив╕зац╕я роботи засоб╕в рад╕оелектронно╖ боротьби та розв╕дувально╖ техн╕ки;
оперативне розгортання в╕йськ у б╕к державного кордону Укра╖ни.
Ми детально проговорили з В’ячеславом Максимовичем можлив╕ сценар╕╖ розвитку в╕йськових небезпек навколо Укра╖ни ╕ д╕йшли висновку, що цей проект можна передавати до Верховно╖ Ради на обговорення. Я був дуже задоволений проведеною роботою.
Наш╕й робот╕ перешкодив раптовий в╕зит до мене командувача в╕йськ ПрикВО генерал-лейтенанта Степанова, який був призначений на цю посаду з «легко╖» руки В╕лена Мартиросяна. Степанов ╕ Мартиросян колегували п╕д час сп╕льно╖ служби у Р╕вному, тому В╕лен Арутюнович сприяв його кар’╓рному зростанню. Генерал Степанов згодом був переведений до Одеси, а до Львова на посаду командувача в╕йськ ПрикВО був переведений генерал-лейтенант Собков з посади начальника Головного штабу ЗС Укра╖ни. Одним ╕з чинник╕в на користь полишення генералом Собковим посади начальника ГШ ЗС Укра╖ни був той, що цей генерал не був ╕ не став в╕йськовим теоретиком, здатним п╕дготувати прагматичний зм╕ст В╕йськово╖ доктрини Укра╖ни, за що я п╕ддав його публ╕чн╕й критиц╕, коли в╕н перебував на ц╕й посад╕.
Оск╕льки в╕зит генерала Степанова до мене не був попередньо обговореним, а моя пропозиц╕я ознайомитись з проектом доктрини залишилась без уваги, то я зробив висновок, що Костянтин Морозов пильно тримав мене у сво╓му пол╕ зору ╕ непоко╖вся, про що ми могли розмовляти з л╕дером Народного Руху Укра╖ни. Генерал Степанов попрощався ╕ п╕шов.
П╕сля цього в╕зиту В’ячеслав Чорнов╕л рекомендував мен╕ передати м╕й проект доктрини м╕н╕стру Морозову ╕ запропонував це зробити через В╕лена Мартиросяна, який, як виявилося, при╖хав до генерала Степанова прив╕тати його з призначенням.
Я подякував В’ячеславу Максимовичу за зустр╕ч ╕ сп╕льну роботу.
А тим часом директор Льв╕вського виробничого об’╓днання «Система» Павличко допом╕г мен╕ з друкуванням проекту В╕йськово╖ доктрини у вигляд╕ брошури, ╕ коли В╕лен Арутюнович зав╕тав до мене, я вручив йому прим╕рник доктрини для передач╕ м╕н╕стру оборони.

(Продовження буде)

«Кримська св╕тлиця» публ╕ку╓ газетний вар╕ант книги полковника В╕тал╕я Лазорк╕на, одного ╕з засновник╕в Збройних Сил Укра╖ни ╕ Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, про ╕стор╕ю творення Укра╖нського в╕йська, ╕ зверта╓ться ╕з закликом до видавц╕в та потенц╕йних спонсор╕в п╕дтримати видання повно╖ верс╕╖ книги. Звертатися з пропозиц╕ями можна на електронну адресу редакц╕╖ — kr_svit@meta.ua, або автора — vlazorkin@ukr.net.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2015 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16366

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков