Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: МОВНЕ НЕВ╤ГЛАСТВО ЧИ ЗЛИЙ НАМ╤Р?
Для нас, укра╖нц╕в, останн╕ дев’ятнадцять рок╕в виявилися нелегкими роками випробовувань...


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: «УКРА╥Н╤-НАЦ╤╥ ПОТР╤БНА НОВА ДЕРЖАВА-УКРА╥НА»
Виника╓ питання, а хто ж пров╕дники нац╕╖, що здатн╕ очолити процес реал╕зац╕╖ ц╕╓╖ нац╕онально╖...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: УКРА╥НСЬКА Л╤ТЕРАТУРА ╤ НАЦ╤ОНАЛЬНА ╤ДЕНТИЧН╤СТЬ
Я не лише письменниця, а й читачка. Мен╕ пощастило в дитинств╕ в╕дчути смак ╕ запах слова р╕дною...


ПОВЕРНЕМО В ШКОЛУ ВИВЧЕННЯ ТВОР╤В С. РУДАНСЬКОГО «НАУКА» ТА «ПОВ╤Й, В╤ТРЕ, НА ВКРА╥НУ…»
Шанобливе ставлення до р╕дно╖ земл╕ у п╕дростаючого покол╕ння вихову╓ться в школ╕ зокрема у...


ШАХТАР ОШТРАФОВАНО ЧЕРЕЗ ОГОЛОШЕННЯ НА СТАД╤ОН╤ РОС╤ЙСЬКОЮ МОВОЮ
Про це пов╕домля╓ сайт "Футбол 24".




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2015 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 18.12.2015
ПРО СТРАТЕГ╤ЧН╤ ЗАСАДИ ПОВЕРНЕННЯ КРИМУ ТА ЙОГО ОНОВЛЕНО╥ ╤НТЕГРАЦ╤╥ В УКРА╥НУ
Петро С╤ЧЕСЛАВСЬКИЙ

Упродовж в╕к╕в Кримський п╕востр╕в був т╕сно пов’язаний з материковою Укра╖ною. З давн╕х-давен це був найважлив╕ший торговельно-економ╕чний шлях, що м╕цно пов’язував укра╖нське Придн╕пров’я та степове Причорномор’я з ╢вропою, Близьким Сходом ╕ нав╕ть з ╤нд╕╓ю та далеким Кита╓м. Присутн╕сть Укра╖ни в Причорномор’╖, Криму та на Чорному мор╕ мало для нас ╕ величезне цив╕л╕зац╕йне й духовне значення. Саме через Крим та Причорномор’я в╕дбувалося знайомство Укра╖ни з культурними ц╕нностями древньо╖ Елади, Риму, Близького Сходу, ╢гипту та Балканськими кра╖нами ╢вропи. Не випадково, що саме кримський Херсонес став ╕ духовною колискою Укра╖ни. Мабуть, саме через те ще з сиво╖ давнини Чорне море на картах ╢вропи тривалий час називалося Руським, тобто Укра╖нським. Це уже у ХVII стол╕тт╕, коли Москов╕я вкрала у нас самоназву Русь-Укра╖на, самопроголошен╕ московськ╕ цар╕ цю назву стали спекулятивно використовувати для обгрунтування сво╖х посягань на Крим, Причорномор’я та Чорне море.
Перша (1783 р.) та друга (2014 р.) анекс╕я Криму переконливо доводять, що ман╕акальна мр╕я вс╕х московських цар╕в, церковних ╕╓рарх╕в, комун╕стичних вожд╕в та нов╕тн╕х пут╕но-рашист╕в волод╕ти Кримом, П╕вн╕чним та вс╕м П╕вденним Причорномор’ям, Константинополем та Босфором ╕ Дарданеллами н╕коли не полишала ╖хн╕ затьмарен╕, м╕л╕таристськ╕ голови.
Цин╕чне, брутальне й злочинне захоплення Криму вже у третьому тисячол╕тт╕ – зухвалий виклик встановленому п╕сля Друго╖ св╕тово╖ в╕йни усталеному порядку ╕ вс╕й св╕тов╕й цив╕л╕зац╕╖.
Укра╖на сто╖ть на пороз╕ двор╕чних роковин ц╕╓╖ траг╕чно╖ ╕ сумно╖ для нашого народу дати. Саме в╕д лютого 2014 року ма╓мо вести в╕дл╕к неоголошено╖ злочинно╖ рос╕йсько-пут╕нсько╖ в╕йни з Укра╖ною.
Дуже добре, що владн╕ структури, оговтавшись в╕д переляку, розгубленост╕ та страху, п╕д тиском громадськост╕, врешт╕, наважилися на публ╕чне обговорення ц╕╓╖ вкрай важливо╖ для людей ╕ держави проблеми. Сусп╕льний запит на опрацювання стратег╕╖ повернення та оновлено╖ ╕нтеграц╕╖ Криму в Укра╖ну вже давно визр╕в.
На нашу думку, зазначену, нагальну для нашо╖ держави проблему можна вир╕шити, лише ретельно проанал╕зувавши та вивчивши вс╕ обставини, як╕ спричинили рос╕йську окупац╕ю Криму. Для укра╖нсько╖ влади вона стане нац╕ональною ганьбою. Якщо ми цей анал╕з зробимо системно, чесно ╕ виважено, то унебезпечимо повторний переб╕г цих под╕й не лише у зв╕льненому в╕д окупант╕в Криму, а й в ╕нших рег╕онах Укра╖ни.
Причинно-насл╕дкову зав╕су над нов╕тньою кримською трагед╕╓ю ╕ ганьбою розкрива╓ висловлювання одного з колишн╕х кримських керманич╕в, який, до реч╕, не був рос╕йським шов╕н╕стичним яструбом ╕ належав до загальноукра╖нських пол╕тик╕в. В╕н в╕дверто з╕знався, що за вс╕ роки Незалежност╕ центральна малопатр╕отична ки╖вська влада н╕чого не робила для того, аби Крим був укра╖нським. Його ж багатол╕тн╕й заступник ╕ пол╕тичний партнер, який впроваджував гуман╕тарно-осв╕тню пол╕тику, виявився ще в╕дверт╕шим, додавши, що ╕снуюча кримська влада св╕домо н╕чого не робила, щоб Крим став укра╖нським.
Красномовним п╕дтвердженням несприйняття кримськими високопосадовцями Укра╖ни, як незалежно╖ держави, ╓ той ганебний факт, що укра╖нська символ╕ка на помпезн╕й буд╕вл╕ так звано╖ Верховно╖ Ради АР Крим з’явилася лише наприк╕нц╕ 1995 року. Безкарний шов╕н╕стичний шабаш на початку 90-х рок╕в у прим╕щенн╕ Верховно╖ Ради автоном╕╖, яке стало головним штабом антиукра╖нських д╕йств кремл╕вських агент╕в, досягав такого р╕вня, що на очах у першого президента вони влаштували символ╕чне поховання Укра╖ни у канал╕зац╕йному люц╕ перед парламентом.
Головну увагу антиукра╖нське чиновництво, яке без будь-якого спротиву з Ки╓ва ус╕лося у вс╕х високих каб╕нетах представницько╖ ╕ виконавчо╖ влади, зосередило, перш за все, на блокуванн╕ вс╕х осв╕тн╕х програм, розпочинаючи в╕д дитячого садка ╕ зак╕нчуючи кримськими ВНЗ. Узгоджена з М╕н╕стерством осв╕ти програма розвитку укра╖нсько╖ осв╕ти, наразившись на мовчазний спротив кримського чиновництва, нав╕ть за час╕в Кучми та Ющенка так ╕ не була вт╕лена у життя.
╤з 140 ЗОШ, як╕ на початку 2000 року мали стати укра╖номовними, завдяки титан╕чн╕й боротьб╕ укра╖нсько╖ громади, нав╕ть перед окупац╕╓ю Криму вдалося створити лише 7. До того ж насправд╕ укра╖номовною була лише Укра╖нська г╕мназ╕я у м. С╕мферопол╕. Ще важче ╕ пов╕льн╕ше впроваджувалася укра╖номовн╕сть у середн╕х спец╕альних та вищих навчальних закладах.
Ки╖вськ╕ урядовц╕ самоусунулись в╕д впливу на кадрову пол╕тику в осв╕тн╕х закладах та державних установах. Зазвичай директорський корпус шк╕л формувався ╕з затятих рос╕йських шов╕н╕ст╕в, укра╖нофоб╕в та татарофоб╕в. За таким же ╕деолого-методичним принципом в╕вся доб╕р ╕ педагог╕чних кадр╕в.
Ц╕лком законом╕рно, що школяр╕ та кримське студентство залучалися досить часто до вс╕х антиукра╖нських та антитатарських акц╕й. З╕зна╓мося, що саме кримськ╕ школи та м╕л╕цейськ╕ виш╕ виховали найб╕льш жорстоких майбутн╕х «беркут╕вц╕в» – убивць геро╖в Майдану. Вс╕ вони п╕д час анекс╕╖ Криму стали передовими загонами рос╕йських окупант╕в та встановлювали озбро╓н╕ блокпости на кордонах з Херсонщиною.
При мовчазному потуранн╕ укра╖нсько╖ юстиц╕╖ та правоохоронних орган╕в у Криму за вс╕ роки незалежност╕ сформувалися досить потужн╕ й розгалужен╕ антиукра╖нськ╕ й в╕дверто сепаратистськ╕ громадськ╕ орган╕зац╕╖, пол╕тичн╕ парт╕╖ та во╓н╕зован╕ козач╕ об’╓днання. Ки╖вська влада не дослухалась до тривожних сигнал╕в ан╕ укра╖нсько╖ громади, ан╕ кримськотатарського Меджл╕су. Н╕як не в╕дреагувала ки╖вська влада ╕ на во╓н╕зован╕ навчання крим╕нальних елемент╕в поб╕ч ст╕н Верховно╖ Ради перед самим захопленням Криму рос╕йськими в╕йськами. Добре вишколена феесбешною агентурою крим╕нальна шпана з так звано╖ «самооборони» за п╕дтримки окупант╕в запровадила справжн╕й терор над укра╖нськими ╕ кримськотатарськими патр╕отами у перш╕ м╕сяц╕ окупац╕╖.
Безумовно, зазначен╕ проблеми — лише частка величезних прорахунк╕в ки╖вських урядовц╕в, як╕ не лише провокували, а й спричинили лютневу безоп╕рну окупац╕ю Криму Рос╕╓ю.
Величезною помилкою вищого кер╕вництва держави, зокрема вс╕х керманич╕в Збройних Сил, було св╕доме й ц╕леспрямоване знищення в Криму потужного 32-го арм╕йського корпусу та нехтування модерн╕зац╕╓ю В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни.
Необх╕дно акцентувати, що ц╕лковита байдуж╕сть до болючих проблем обороноздатност╕ кра╖ни – це насл╕док в╕дсутност╕ оборонно╖ стратег╕╖ у найвищих ешелонах влади. Укра╖нську арм╕ю та флот зруйнувала хибна концепц╕я нейтрального статусу держави, глобальна помилка у визначенн╕ ймов╕рного агресора та нав’язувана стол╕ттями м╕фолог╕я про «споконв╕чну дружбу» з братн╕м рос╕йським народом.
Руйн╕вним для Збройних Сил виявилася св╕домо п╕дкинута «старшим братом» ╕ безумовно запроваджена малорос╕йськими генералами ╕дея проходження в╕йськово╖ служби в арм╕╖ контрактниками у м╕сцях пост╕йного проживання. Саме вона п╕дштовхнула б╕льш╕сть контрактник╕в до лав зрадник╕в. Нав╕ть невеликий патр╕отичний прошарок вояк╕в-контрактник╕в стояв перед вибором: захищати Укра╖ну або в╕ддати свою с╕м’ю й дом╕вку на поталу окупант╕в та «самооборон╕вського» крим╕нал╕тету.
З╕зна╓мося, що патр╕отичне виховання в укра╖нських Збройних Силах останн╕ми роками було на вельми низькому р╕вн╕, в╕рн╕ше, воно було в╕дсутн╓. За к╕лька м╕сяц╕в до окупац╕╖ Криму мен╕ довелося зустр╕чатися з штабними оф╕церами С╕мферопольсько╖ окремо╖ берегово╖ артилер╕йсько╖ групи. З реакц╕╖ значно╖ частини аудитор╕╖ на мою лекц╕ю про причини втрати незалежност╕ у добу ╕снування УНР та ЗУНР я зрозум╕в, що наше славетне оф╕церство б╕льше перейма╓ться побутовими проблемами та невпорядкован╕стю свого життя. ╤ це, мабуть, правильно, адже в╕д безквартирного малозабезпеченого оф╕цера марно вимагати в╕йськового патр╕отизму та самопожертви, особливо тод╕, коли в реальному житт╕ в╕н стика╓ться з неприхованим злод╕йством у вищих ешелонах безв╕дпов╕дально╖, крим╕нально╖, розбещено╖ влади.
Для нищення обороноздатност╕ кра╖ни за час╕в президента Януковича на кер╕вн╕ посади в Збройних Силах та у вс╕х силових структурах св╕домо п╕дбирались не лише етн╕чн╕ рос╕яни, а й прихована пут╕нська агентура. Тож небо╓здатност╕ укра╖нських Збройних Сил ╕ безоп╕рн╕й здач╕ Криму рос╕йським окупантам мусимо завдячувати саме ╖м.
Спод╕ва╓мося, що протверез╕ле укра╖нське сусп╕льство, оговтавшись в╕д страху ╕ зв╕льнившись в╕д братерських м╕ф╕в, ще дасть оц╕нку ганебн╕й здач╕ Криму та назве вс╕х винуватц╕в ц╕╓╖ трагед╕╖ по╕менно.
Мусимо хоч дещо поб╕жно зупинитися ╕ ще на к╕лькох причинах, що призвели до анекс╕╖ Криму. Пол╕тичне кер╕вництво з перших рок╕в незалежност╕ Укра╖ни ╕ нав╕ть нац╕онально-демократичн╕ парт╕╖ (х╕ба що за винятком Народного Руху та його пров╕дника В’ячеслава Чорновола) недоц╕нювали стаб╕л╕зуючу та укра╖ноцентричну роль кримських татар як потужного антирос╕йського чинника. Татарофоб╕я в укра╖нському сусп╕льств╕ пост╕йно п╕д╕гр╕валася кремл╕вськими яструбами й досить розгалуженою кедеб╕стсько-феесбешною агентурою у самому Криму, головним чином запровадженою у м╕сцев╕ владн╕ структури.
Укра╖нська малопатр╕отична влада вельми насторожено, неохоче ╕ боязко йшла на сп╕впрацю з кримськотатарським народом, який повертався з депортац╕╖. Вир╕шення вс╕х проблем депортант╕в Ки╖в переклав на пророс╕йських комун╕стичних вожд╕в Криму Миколу Багрова та Леон╕да Грача. Тод╕шн╕ керманич╕ держави мали б знати, що перед поверненням кримськотатарського народу до Криму кер╕вництво ще ╕снуючого Радянського Союзу провело нерекламоване опитування серед кримських татар у м╕сцях ╖хнього компактного проживання. Спец╕альна ком╕с╕я, створена п╕д ег╕дою ЦК КПРС, провела опитування всього дорослого населення. В поширюваних анкетах, як засв╕дчують ветерани нац╕онально-визвольного руху, було два запитання: куди б бажали вони повернутися ╕ жити — чи у Рос╕йськ╕й Федерац╕╖, чи в Укра╖н╕. Переважна б╕льш╕сть кримськотатарського народу тод╕ висловилась на користь Укра╖ни. Це бажання депортованого народу повернутись до Криму ╕ жити в Укра╖н╕ тогочасна влада могла б прив╕тати ╕ ним вм╕ло скористатись.
Натом╕сть проблему повернення й облаштування кримськотатарського народу ки╖вськ╕ високопосадовц╕ дов╕рили багровим та грачам. Пам’ятаю, який шалений спротив чинили кримськ╕ компарт╕йн╕ чиновники поверненню кримських татар на батьк╕вщину, як вони насаджували татарофоб╕ю ╕ залякували м╕сцеве населення етноконфл╕ктами.
Вельми хибною виявилася ╕ концепц╕я розм╕щення депортант╕в на територ╕╖ Криму. Засадничим принципом мало б стати повернення ╕ розташування депортованих у м╕сцях попереднього проживання, тобто п╕вденнобережних мешканц╕в потр╕бно було повертати на П╕вденний Берег, тих, хто жив у Передг╕р’╖, – у Передг╕р’я. Законом╕рно, що т╕, хто жив у степу, мали б облаштовуватися у степових районах. Под╕бний принцип був би справедливим ╕ безконфл╕ктним для всього кримського соц╕уму, оск╕льки депортован╕ люди набували право повернутися й облаштуватися на сво╖й мал╕й батьк╕вщин╕. Саме там вс╕ депортанти мали б отримати ╕ належну ╖м землю для облаштування власного житла. Це б унеможливило масову м╕грац╕ю кримських татар у б╕льш приваблив╕ та комфортн╕ш╕ для життя ╕нш╕ рег╕они Криму ╕ не спричинило б конфл╕ктного ╕ небезпечного самозахоплення земл╕ на П╕вденнобережж╕ та в приморських районах, Передг╕р’╖ та поблизу великих м╕ст ╕ районних центр╕в. Величезною помилкою, в╕рн╕ше, м╕ною спов╕льнено╖ д╕╖ стало проголошення прокомун╕стичною ╕ пророс╕йською Верховною Радою Укра╖ни Кримсько╖ територ╕ально╖ автоном╕╖, яка до само╖ окупац╕╖ була фактично рос╕йським анклавом, п╕дконтрольним Кремлю. Ця м╕на мала колись вибухнути. ╤ вона вибухнула лютневою 2014 року окупац╕╓ю Криму.
Донецьк, Луганськ та «Новорос╕я» також ╓ в╕длунням ц╕╓╖ фатально╖ помилки, насл╕дком недалекоглядного пол╕тичного кроку недолугих пол╕тикан╕в. Як на м╕й погляд, вже п╕сля Помаранчево╖ революц╕╖, за каденц╕╖ президента В╕ктора Ющенка, цю прикру помилу можна було виправити. Адже практичний розпод╕л пол╕тичних сил у парламент╕ був достатн╕й для конституц╕йного перетворення рос╕йсько╖ територ╕ально╖ автоном╕╖ у Кримськотатарську нац╕онально-територ╕альну автоном╕ю. Саме вона у лютому 2014 року могла б стати на завад╕ пут╕нськ╕й окупац╕╖ Криму. Враховуючи реальну етн╕чну ситуац╕ю в Кримськ╕й автоном╕╖ та ╕нформац╕йний пресинг Кремля на п╕востров╕, Верховна Рада Укра╖ни мала б опрацювати ╕ впровадити на певний перех╕дний пер╕од специф╕чну для Криму виборчу систему в представницьк╕ органи, перш за все, до Верховно╖ Ради автоном╕╖. Вона б могла базуватися на етн╕чн╕й чисельност╕ населення. Зазначена система мала б гарантувати в╕дпов╕дну чисельн╕сть депутат╕в ╕з середовища укра╖нц╕в та кримських татар. У пол╕тичному сенс╕ це був би вже зовс╕м ╕нший, менш конфл╕ктний та конструктивний представницький орган.
Необх╕дно торкнутися ще одн╕╓╖ причини, яка посприяла лютнев╕й анекс╕╖ Криму Рос╕╓ю. Як засв╕дчу╓ вся ╕стор╕я майже 25 рок╕в незалежно╖ Укра╖ни, у н╕й ще не сформувалася нац╕ональна пол╕тична та економ╕чна ел╕та. Малопатр╕отичн╕ ол╕гархи, як╕ творять пол╕тичне обличчя нашо╖ держави та створюють виконавч╕ органи, переймаються лише сво╖ми вузькоего╖стичними матер╕ально-ф╕нансовими ╕нтересами. Вони сприймають Укра╖ну не як свою власну державу, а як майданчик чи то захоплену територ╕ю, яку безкарно можна грабувати та накопичувати сво╖ статки. Ф╕нансов╕ ╕нтереси ц╕╓╖ крим╕нально-ол╕гарх╕чно╖ псевдоел╕ти як Криму, так ╕ сходу Укра╖ни зб╕глися з ╕нтересами як кримських, так ╕ донецьких сепаратист╕в. ╤ цей дует та спор╕днен╕сть вм╕ло використали рос╕йськ╕ окупанти.

(Продовження буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2015 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16356

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков