Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤НЦИДЕНТ В ОДЕСЬК╤Й Г╤МНАЗ╤╥: ЦЕ В╤ДПОВ╤ДЬ, ЯК╤Й МОВ╤ НАСПРАВД╤ ПОТР╤БЕН ЗАХИСТ
Уповноважений ╕з захисту державно╖ мови Тарас Крем╕нь вимага╓ в╕д М╕н╕стерства осв╕ти ╕ науки...


ВАЛЕНТИН БУТ: КРИМСЬКА ПОЛ╤ТИКА УКРА╥НСЬКО╥ ВЛАДИ
Як би те сумно не звучало, але укра╖нська пол╕тика щодо Криму, за виключенням коротких ╕сторичних...


ВАЛЕНТИН БУТ: КУЛЬТУРА ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ ?
Думаю, не одному мен╕ впада╓ в оч╕ певна дев╕ац╕я у сприйнятт╕ нашими сп╕вв╕тчизниками цього...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: ВАШ╤ РОС╤СЬКОМОВН╤ Д╤ТИ
Черкаси. На презентац╕ю книги молодо╖ письменниц╕ вчителька приводить ц╕лий клас. Випускний. Вс╕...


ВАЛЕНТИН БУТ: ОБЛУДА
Останн╕м часом у в╕тчизняних ЗМ╤ знову спливла тема т. зв. "здач╕ Криму".




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2015 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 18.12.2015
С╤ЯЧ╤ ДРАКОНОВИХ ЗУБ╤В

За що ж нам «брат» такий?!

Читаючи давньогрецький м╕ф про аргонавт╕в, ус╕ ми вбол╕вали за долю головного героя, з тривогою сл╕дкували за тим, як Язон, змушений з вол╕ п╕дступного царя Еета пройти випробування, аби заволод╕ти золотим руном, зас╕ва╓ Аресове поле зубами дракона, знаючи, що за короткий час з них виростуть т╕, хто спробу╓ знищити його. Оск╕льки читалось те в дуже юному в╕ц╕, навряд чи кому з нас приходила тод╕ в голову думка про те, що св╕т переповнений с╕ячами зла, ╕ багато з них, на в╕дм╕ну в╕д давньогрецького героя, займаються тим далеко не з примусу. Б╕льше того, х╕ба могли б ми пов╕рити, що дехто з наших сус╕д╕в ревно докладеться до т╕╓╖ справи! Як це в╕дбува╓ться, до чого призводить ╕ чому сьогодн╕шн╕ «язони», зас╕явши поле гн╕ву зернами ненавист╕, сам╕ ан╕ск╕льки не посп╕шають стати на борню з╕ злом, вол╕ючи, натом╕сть, аби воно впало на голови н╕ в чому не винних людей, ми й спробу╓мо проанал╕зувати в ц╕й статт╕.

Буду щирим: взятись до ц╕╓╖ невдячно╖ справи мене п╕дштовхнуло бажання проанал╕зувати, наск╕льки, насправд╕, невинн╕ от╕ сам╕ «невинн╕ люди», як╕ щоразу опиняються в рол╕ жертв.
Не заглиблюючись надто далеко в ╕стор╕ю, зверн╕мо св╕й погляд на те, що в╕дбувалося в тридцятих-сорокових роках минулого стор╕ччя в ╢вроп╕ ╕ не лише в н╕й. Хто прив╕в до влади дуче в ╤тал╕╖, фюрера в Н╕меччин╕, вождя ╕ друга вс╕х колгоспник╕в у Радянському Союз╕? Чи не народи вищезгаданих кра╖н? Переглядаючи нин╕ хрон╕ки Третього рейху, х╕ба один я дивуюся щирому захопленню сво╖м фюрером – ба! – обожнюванню його з боку м╕льйон╕в н╕мц╕в? А х╕ба не так само зачаровано св╕тили очима на вождя народ╕в у СРСР, вимагаючи знищити кожного, нав╕ть якщо той мав нещастя лише бути зап╕дозреним у незгод╕ з його ген╕альними планами? Погляньмо всього на два коротких листи з далекого 1937 року:
«Мы всей семьей требуем от суда расстрелять троцкистских гадов. Они пытались убить нашего любимого вождя, отца и друга — Иосифа Виссарионовича Сталина, они хотели отнять у нас нашу счастливую жизнь. И за это не может быть им никакой пощады! Мы горячо любим нашу родину и нашего великого Сталина. В любой момент мы готовы отдать свои силы, а если нужно, то и жизнь, чтобы защитить свою родину от троцкистских шпионов и убийц» («Пионерская правда» от 30.01.1937).
Тим, хто вважа╓, що под╕бну слиняву недолуг╕сть м╕г породити лише незм╕цн╕лий розум екзальтованого п╕дл╕тка, пропону╓мо уривок з листа А. Д. Сперанського – в╕домого вченого, заслуженого д╕яча науки, асистента академ╕ка Павлова:
«События последнего времени особенно четко вскрыли международную ценность работы органов НКВД как действенного фактора проводимой нами политики мира. В принципе — строительство социализма не может иметь внутренних врагов. В условиях капиталистического окружения оно должно каждого врага расценивать как врага внешнего. Органы НКВД ведут войну, ту «малую войну», которая предохраняет нас от большой. Этого мы никогда не должны забывать. В юбилейный день работники науки вместе со всей страной шлют горячий привет работникам НКВД и их руководителю Николаю Ивановичу Ежову» (Бессовестная история. Новая Газета).
Чи не такий самий раж, не таке саме засл╕плення сходило на людей у мао╖стському Кита╖, в сьогодн╕шн╕й к╕м-чен-ин╕вськ╕й П╕вн╕чн╕й Коре╖? Х╕ба не те саме в╕дбува╓ться нин╕ на наших очах у пут╕нськ╕й Москов╕╖, де нав╕ть не безмовний упродовж вс╕х в╕к╕в народ, а вершки сусп╕льства – люди мистецтва, науки, культури — наввипередки кинулись з╕ сво╖ми «одобрямс» анекс╕╖ Криму, порушенню м╕жнародних угод – та, що там угод! – в╕дверт╕й в╕йськов╕й агрес╕╖ проти сус╕дньо╖ держави, донедавна звано╖ не ╕накше як братською?
На в╕дм╕ну в╕д м╕ф╕в, у реальному св╕т╕ XXI стор╕ччя, де агрес╕я не схвалю╓ться, зас╕вання драконових зуб╕в, тим б╕льше ╖хн╓ проростання, ╓ д╕лом нескорим. Аби не потрапити п╕д удар самим, а в ╕деал╕ й взагал╕ приховати свою участь у тому процес╕, нов╕тн╕ с╕яч╕ ставляться до того дуже ретельно, д╕ють продумано, сплановано, отже, про жодну спонтанн╕сть, про жодн╕ емоц╕╖ не йдеться.
Згадаймо початок московсько╖ агрес╕╖ в Криму: появ╕ «неоп╕знаних» зелених чолов╕чк╕в передували роки ретельно╖ п╕дготовки, коли в голови, найперше, сво╖х власних громадян, а пот╕м ╕ в голови сус╕д╕в ц╕леспрямовано, все б╕льшими й б╕льшими дозами, вливалася отруйна думка про «п’яного» Хрущова, який п╕дступно подарував Крим хитрим хохлам, про неймов╕рн╕ страждання на т╕й, зв╕сно ж, «исконно российской земле», нещасних «соотечественников», яких бездушн╕ хохли заповзялися укра╖н╕зувати, всупереч вс╕м м╕жнародним законам, про те, що Укра╖на н╕яка не держава, а ╖╖ недолуга мова ╓ не б╕льш, н╕ж якесь непорозум╕ння. Вливана у вуха власних п╕дданц╕в та рокованих сус╕д╕в отруйна субстанц╕я, що складалася здеб╕льшого з╕ згустк╕в сконцентровано╖ ненавист╕, мала вс╕ ознаки ╕нфекц╕╖, бо, потрапивши на добре угно╓ний с╕ячами-попередниками грунт, розповсюдилася швидко ╕ широко. При тому в╕дверто брехлива ╕нформац╕я подавалася таким чином, що перес╕чному обивателю нав╕ть на думку не спадало замислитись над тим, скаж╕мо, що сов╓тська компарт╕йна система час╕в Хрущова, попри всю ╖╖ жорстк╕сть, все ж була владою колег╕альною, де одна особа, попри все ╖╖ бажання, аж н╕як не могла вир╕шити под╕бне питання. Так само мало хто задумувався над тим, яка ж насправд╕ небезпека загрожувала рос╕йськ╕й мов╕ в тотально зрусиф╕кованому Криму. Сама формула т╕╓╖ отрути виключала виникнення под╕бних думок, виключала можлив╕сть анал╕зу. В ситуац╕╖, коли вс╕ засоби масово╖ ╕нформац╕╖ Москов╕╖ злагоджено виводили одну й ту саму ар╕ю, для перес╕чного обивателя сл╕дувати основн╕й мелод╕йн╕й тем╕ було так само легко, а десь нав╕ть ╕ при╓мно, як ото пливти на гребен╕ потужно╖ теч╕╖. ╤ навпаки, той, хто наважувався протистояти теч╕╖, наражався на всю ╖╖ силу. Показов╕ приклади цькування мого FB товариша, поета Олександра Бившева, якого позбавили практично вс╕х засоб╕в до виживання, нице цькування Андр╕я Макаревича, Л╕╖ Ахеджаково╖, Натал╕╖ Фат╓╓во╖ ╓ в╕двертим застереженням для дисидент╕в.
Але ж розумна ╕стота, якою вважа╓ться homo sapiens, не мала б пити з того отруйного джерела, скаже м╕й читач. Справд╕, безальтернативн╕сть ╕нформац╕╖ в сучасному св╕т╕ – в св╕т╕ ╤нтернету ╕ супутникового телебачення зда╓ться неможливою апр╕ор╕. Але тут треба розум╕ти, що с╕яч╕ зробили ставку на таку рису «великорос╕в», як презирливе ставлення до мови нав╕ть найближчих сус╕д╕в, до ╖хньо╖ культури, ╕ не помилилися. Чи ж секрет, що абсолютна б╕льш╕сть сьогодн╕шн╕х московит╕в, нав╕ть мешкаючи десятил╕ттями в ╕ншомовному оточенн╕, скаж╕мо, в кра╖нах Балт╕╖, Кавказу, Середньо╖ Аз╕╖, в Укра╖н╕, як правило, н╕коли не знають мови кра╖н, як╕ прихистили ╖х? Ця особлив╕сть ╓ дуже прикметною. Якщо ж згадати, що в СРСР, з якого ми за ╕сторичними м╕рками вийшли зовс╕м нещодавно, рос╕йську мову за рахунок пригн╕чення ╕нших мов було п╕днесено до рангу мови м╕жнац╕онального сп╕лкування, то можна зрозум╕ти, чому, зокрема, в Криму б╕льш╕сть етн╕чних укра╖нц╕в (х╕ба ж лише укра╖нц╕в!) поступово перейшли на престижну мову пан╕вно╖ нац╕╖, виключивши таким чином з╕ сфери сво╖х ╕нтерес╕в укра╖номовний продукт, який потенц╕йно м╕г нести альтернативну ╕нформац╕ю. З плином часу сприйняття ╕нформац╕╖ укра╖нською мовою починало створювати певн╕ труднощ╕, тягнучи за собою подальше дистанц╕ювання в╕д укра╖номовних, ╕ншомовних, на загал, джерел. Мовлю, безперечно, лише про загальне правило, з якого завжди бувають винятки. Так, вищевикладене значно менше стосувалося киримли, б╕льш╕сть з яких, окр╕м р╕дно╖ кримськотатарсько╖, в╕льно волод╕ють узбецькою, рос╕йською, пристойно розмовляють турецькою, укра╖нською.
Як ╕ можна було оч╕кувати, результати так званого «перепису населення Криму 2014» красномовно засв╕дчили нерозривн╕сть короткого ланцюжка «мова-св╕тосприйняття-само╕дентиф╕кац╕я», про що не раз писав у сво╖х статтях. Так, зг╕дно з цим «переписом», при загальн╕й позитивн╕й динам╕ц╕ в 2014 роц╕ в╕дсоток тих, хто назвався укра╖нцем, раптово зменшився з 24% до 15%. Зв╕сно, хтось ви╖хав на материк, але б╕льш╕сть, як би то ганебно не виглядало, просто… перефарбувалися. Зб╕льшення тих, хто назвав себе рос╕янами, практично на те ж саме число, на яке зменшилась к╕льк╕сть тих, хто й надал╕ визнавав себе укра╖нцем, неспростовно засв╕дчу╓ той факт. Мо╖х чулих сп╕вв╕тчизник╕в, хто виправдову╓ ту ганьбу зрозум╕лим страхом людей за сво╓ життя, мушу запевнити, що смертю п╕д час «перепису» н╕хто не загрожував. ╤нша р╕ч – м╕ркування про збереження робочого м╕сця, певн╕ побутов╕ зручност╕ на тл╕ зд╕йнято╖ хвил╕ ненавист╕ до всього укра╖нського. Але ж так недовго ╕ в╕д мами в╕дмовитись (дуже показово при тому, що, за результатами того ж «перепису», 0,1% етн╕чних рос╕ян Криму назвали р╕дною мовою укра╖нську). На мою думку, така лояльн╕сть слабкодухих до ново╖ влади якраз ╕ ╓ результатом того переформатування, яке планом╕рно впроваджували с╕яч╕ драконових зуб╕в, засновуючи сво╖ розрахунки на ненайсв╕тл╕ших властивостях людсько╖ душ╕.
Саме тому я переконаний, що невинн╕сть «невинних людей» ╓ вельми в╕дносною. Елементарна байдуж╕сть, не кажучи вже про в╕двертий конформ╕зм, ╓ нев╕д’╓мним субстратом, на який щоразу виводять сво╖х м╕днорогих бик╕в с╕яч╕ драконових зуб╕в. Тому ж слугу╓ й рабська переконан╕сть (як то не прикро – нав╕ть сьогодн╕!) переважно╖ б╕льшост╕ «нас╓л╓н╕я» у т╕м, що вс╕ наш╕ проблеми ма╓ вир╕шити хтось – президент, уряд, держава…
На жаль, держава, яка не стимулю╓ перетворення вчорашн╕х раб╕в на в╕льних громадян, мало чого варта, бо рано чи п╕зно, але б╕ля ╖╖ керма опиняються т╕ ж сам╕ лукав╕ раби, як╕ в╕льно чи нев╕льно знову приводять ╖╖ у рабство.
Озирн╕мось: х╕ба ж не закут╕ в кайдани вчорашнього рабства душ╕ безвольно спостер╕гали вс╕ ц╕ роки з Печерських пагорб╕в за тим, як зас╕валося Аресове поле Криму – за тим, як в╕дбирали наш Чорноморський флот, як наводнювали Севастополь в╕дставниками, формуючи потужну п’яту колону? Х╕ба не вони приймали на ч╕льн╕ пости в СБУ вчорашн╕х оф╕цер╕в ФСБ, плекали рос╕йськомовну пресу п╕вострова, нищачи одночасно паростки преси укра╖нсько╖? Х╕ба не вони не пом╕чали впритул укра╖нц╕в Криму? Х╕ба не вони марудили вс╕ ц╕ роки на власн╕й земл╕ киримли? Х╕ба не вони, зрештою, в╕дверто здали Крим ворогу, що, скинувши маску, нарешт╕ показав свою справжню мармизу?
Вив╕трюймо ж з╕ сво╖х душ затхлий душок рабства, панове в╕льн╕ нараз╕ громадяни Укра╖ни! Пам’ятаймо, що с╕яч не спить, а драконов╕ зуби, що вже давно й густо зас╕ян╕ по вс╕й Укра╖н╕, лише чекають сприятливого моменту, аби з╕йти.

Валентин БУТ
Крим

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2015 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16345

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков