Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЙОГО НАЗИВАЛИ «СТР╤ЛЕЦЬКИМ БОЯНОМ»…
С╕човий рух в Галичин╕ був позначений неабияким сплеском народно╖ творчост╕, саме в цей пер╕од...


ПРИСВЯТИВ ЖИТТЯ ТЕАТРОВ╤
Хрестомат╕йний автор, знайомий нам з╕ шк╕льних п╕дручник╕в – ╤ван Карпенко-Карий, нин╕...


УКРА╥НСЬКИЙ МОЙСЕЙ – МИТРОПОЛИТ ШЕПТИЦЬКИЙ
Духовна велич укра╖нського Мойсея – митрополита Шептицького – безц╕нний дар нашого...


НЕ СТАЛО ВАДИМА РО╥КА…
11 вересня п╕шов з життя Вадим Михайлович Ро╖к, син кримсько╖ укра╖нсько╖ вищивальниц╕-геро╖н╕...


МИРОСЛАВ МАМЧАК: ПАМ'ЯТ╤ ВАЛЕР╤Я ГРОМЦЕВА
7 вересня 2020 року в соц╕альних мережах поширилася зв╕стка, що у ╕зра╖льському м╕ст╕ Хайфа помер...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2015 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 18.12.2015
ДУХОВНА ОБЛОГА

УКРА╥НЦ╤ В КРИМУ 23 РОКИ ЖИЛИ В ДУХОВН╤Й ОБЛОЗ╤, ЯКУ ТАК ╤ НЕ ВДАЛОСЯ ПОДОЛАТИ...

Вперше про ╓вропейський виб╕р кримськ╕ укра╖нц╕ заявили ще в 1992 роц╕, п╕д час п╕дготовки до Всекримського конгресу укра╖нц╕в, який в╕дбувся у С╕мферопол╕ п╕д гаслом «Крим. Укра╖на. ╢вропа». Тод╕, на зор╕ Незалежност╕, громада в╕дчувала шалений тиск ╕ спротив будь-якому розвитку укра╖нства на теренах п╕вострова. Права укра╖нц╕в порушувались щодня ╕ на вс╕х р╕внях. М╕сцева влада блокувала в╕дкриття укра╖нських клас╕в (про школи тод╕ ╕ не йшлося). На м╕сцевому телебаченн╕ не було жодно╖ хвилини укра╖нського мовлення, як, до реч╕, ╕ сьогодн╕! Та й на материков╕й частин╕ Укра╖ни ╕ сьогодн╕ на телеканалах та на шпальтах газет — рос╕йська пану╓, а укра╖нська батраку╓. Х╕ба не так?
Починаючи з дев’яностих, у Криму повним ходом йшло зрос╕йщення укра╖нського театру. Думаю, не в╕дкрию секрету — д╕йшло до того, що т╕льки вив╕ска нагадувала про його укра╖нський статус. Як кажуть, для годиться та для ки╖вських гостей. Ця вив╕ска довис╕ла аж до весни 2014 року, коли п╕д аплодисменти перевертн╕в ╖╖ викинули на «см╕тник ╕стор╕╖», проголосивши, що театр давно був готовий працювати в нових ╕сторичних умовах на благо «матушки Расеи». Авжеж! Адже свого часу М╕н╕стерство культури Укра╖ни допомогло зд╕йснити мр╕ю кримських укра╖нофоб╕в, зм╕нивши назву ╕ статус театру.
З укра╖нського музично-драматичного театру драми та музично╖ комед╕╖ наш ╓диний, покликаний бути нац╕ональним, кримський театральний осередок став просто музичним. ╤ закрутились рос╕йською мовою «С╕льва», «Мар╕ца», «Баядера», «Севастопольський вальс» — десь 99% репертуару в театр╕ йшло рос╕йською, а м╕н╕стерство продовжувало виплачувати дотац╕ю театров╕ як укра╖нському, допомагаючи тим самим у Криму розбудовувати «русский мир». Д╕ти, повертаючись додому п╕сля перегляду новор╕чно╖ вистави, д╕лились враженнями: «Где ты был? В украинском театре. А что смотрел? Снежную королеву!».
Пост╕йне звучання рос╕йсько╖ мови з╕ сцени укра╖нського театру — це теж елементи «г╕бридно╖» в╕йни на культурному фронт╕. Хочу п╕дкреслити, що дитяч╕ вистави з 1991 року тут принципово ставили лише рос╕йською. ╤ поступово р╕зниця м╕ж укра╖нською ╕ рос╕йською мовами для малеч╕ стиралась, ось так з’явилося поняття «кримський народ», для якого укра╖нська мова, як ╕ Укра╖нська держава, ставала чужою. А сам театр поступово ставав власн╕стю м╕сцевих пол╕тик╕в, котр╕ вдало використовували його як зас╕б у боротьб╕ проти укра╖нського в╕дродження. А як т╕льки громадськ╕ орган╕зац╕╖ починали вимагати у дирекц╕╖ театру чи у кримського м╕н╕стерства культури провести реорган╕зац╕ю ╕ повернути театру «укра╖нське обличчя», — адм╕н╕страц╕я з обуренням в╕дпов╕дала: «А как быть с судьбами русскоязычных актеров? Их что — на улицу выбросить? Это же судьбы людей!». ╤ громадськ╕ актив╕сти замовкали... Ну що тут скажеш... Людей, д╕йсно, жаль.
Згадайте заголовки кримських газет — «Украинская культура в Крыму так и не прижилась» або «Украинский язык чужд крымчанам». Н╕би укра╖нц╕ Криму — це не т╕ ж кримчани? Саме так на початку дев’яностих уже перев╕рялась «г╕бридна» пол╕тика щодо знищення укра╖нсько╖ культури в Криму, яка т╕льки почала «дихати» п╕сля хрущовсько╖ в╕длиги та об’╓днання п╕вострова з материковою Укра╖ною. Адже театр — як модель маленько╖ держави. Тихенько набирали в штат «позелен╕вших актор╕в» (головне, щоб були в╕ддан╕ «русской идее», про ╖хн╕й профес╕онал╕зм мову не вели), а з часом, «зав╕вши» ╖х до художньо╖ ради театру, починали кричати: «Ми наш, ми руський м╕р постро╖м, тобто репертуар». До реч╕, хто добру пам’ять ма╓, той пригада╓, що в Запор╕зькому укра╖нському музично-драматичному театр╕ в т╕ часи теж хот╕ли провернути таку аферу. Та на козацьк╕й земл╕ такий «експеримент» не пройшов.
У ки╖вських високих каб╕нетах, куди звертались кримськ╕ актори та громадськ╕ д╕яч╕ за п╕дтримкою, в╕дмовчувались, мовляв, ви — автоном╕я, все вир╕шуйте на м╕сц╕. А тут, у Криму, долю актор╕в, як╕ не хот╕ли в╕дмовлятись в╕д р╕дно╖ мови в р╕дному театр╕, вир╕шували просто: не хочеш в укра╖нському театр╕ грати рос╕йською, говориш, що не будеш порушувати закон про мови й оф╕ц╕йний статус укра╖номовного театру? Ми на тебе знайдем управу! ╤ знаходили! В мистецтв╕ це так просто, особливо в театральному. Посидиш р╕к чи два без ролей — ╕ сам, «как миленький — уйдешь по собственному желанию, а нет — мы статью найдем».
Байдуже ставлення центрально╖ влади до кримських проблем ╕ призвело до того, що поступово увесь Крим майже у вс╕х сферах м╕сцева влада за укра╖нськ╕ кошти зробила «г╕бридним». Територ╕я н╕би ж укра╖нська, а все, що на ц╕й територ╕╖ в╕дбувалось, вказувало на те, що держава тут буду╓ться рос╕йська. Ск╕льки не «кричали» кримськ╕ проукра╖нськ╕ громадськ╕ орган╕зац╕╖ до центрально╖ влади, а у в╕дпов╕дь, як у Т. Шевченка: «Оглухли, не чують; кайданами м╕няються, правдою торгують. ╤ Господа зневажають, людей запрягають в тяжк╕ ярма. Орють лихо, лихом зас╕вають, а що вродить — побачите, як╕ будуть жнива!». ╤ так вс╕ 23 роки Незалежност╕ на проблеми укра╖нського Криму не звертали уваги. Не в╕рили чи не розум╕ли, чи просто руки не доходили, бо ╕ншим були зайнят╕?
Згадалось, як перед першим Всекримським конгресом укра╖нц╕в, щоб призупинити його п╕дготовку, по кримському рад╕о виступив тод╕шн╕й голова Верховно╖ Ради Автономно╖ Республ╕ки Крим М. Багров (який п╕зн╕ше став Геро╓м Укра╖ни) ╕з заявою, що конгрес не сво╓часний, мовляв, його проведення може дестаб╕л╕зувати обстановку на п╕востров╕.
До реч╕, один ╕з перших розгром╕в кримськотатарських самобуд╕в у Червоному Раю п╕д Алуштою в╕дбувся за дек╕лька дн╕в до конгресу укра╖нц╕в, в╕дразу п╕сля виступу М. Багрова по кримському рад╕о. Кримськ╕ татари, щоб не з╕рвати зах╕д укра╖нц╕в, у цей день в╕дмовились проводити в центр╕ м╕ста акц╕ю протесту, розум╕ючи, що ╖х просто провоку╓ влада для того, аби заборонити укра╖нцям проводити св╕й конгрес, посилаючись на нестаб╕льну ситуац╕ю в м╕ст╕. Як писала наша Леся Укра╖нка:

«Нехай дзвенять,
нехай бринять кайдани,
Не буду заглушать! Коли б могли
Вони збудить луну
 ╕ розтроюдить рани
В серцях людей, що мохом поросли»

╤ кримськотатарською — в переклад╕ Юнуса Кандима:

Бар сес иле шакъырдасын
къандаллар,
Оларны мен сустырмайджам.
 Бу къамерни
Уянтаджакъ, тепретеджек
 яраларны,
Инсанларнынъ есун баскъан
 къальблерини.

А перший Всекримський конгрес укра╖нц╕в таки в╕дбувся.
Для багатьох делегат╕в тод╕ все було вперше: ╕ молодь у вишиванках, ╕ хор «Запорозьк╕ козаки», ╕ жовто-блакитн╕ прапори... Дивувала нав╕ть р╕дна мова у прим╕щенн╕ так званого укра╖нського театру, в якому в╕дбувався конгрес. Тод╕ здавалось, що п╕сля об’╓днання укра╖нц╕в у Криму все буде ╕накше, ╕ ми в╕дродимо на кримськ╕й земл╕ свою мову, культуру, осв╕ту. Адже перш╕ кроки вже були зроблен╕, ╕ на конгрес╕ були присутн╕ учн╕ першого в Криму укра╖номовного класу з╕ школи № 33 м. С╕мферополя. Це вони та ╖хн╕ батьки у 1991 роц╕ показали приклад кримчанам ╕ в╕дгукнулись на заклик Кримського товариства укра╖нсько╖ мови ╕м. Т. Шевченка й написали заяви до першого укра╖нського класу. Першого за останн╓ п╕встол╕ття на Кримському п╕востров╕! Як непросто було зважитись у т╕ часи на таке, до к╕нця в╕домо т╕льки мен╕ та на той час голов╕ названого Товариства Алл╕ Петров╕й. З самого першого дня ми були поряд з д╕тьми та ╖хн╕ми батьками ╕, п╕дтримуючи в╕ру в те, що клас не розженуть, пост╕йно повторювали, як «Отче наш»: «Ми живемо у сво╖й держав╕! Укра╖на нас не покине». Сам╕ знайшли вчительку для цього класу, але поки везли п╕дручники з╕ Львова, вона передумала. В╕дмовилась ╕ друга. Справжньою вчителькою для наших укра╖нських першокласник╕в стала Галина Васил╕вна Прад╕д. Нав╕ть в ╖╖ пр╕звищ╕ було щось символ╕чне — наче п╕дтримка свято╖ справи нашими предками...
За р╕к по тому актив╕сти Кримського товариства укра╖нсько╖ мови в╕дкривають ще два перших класи в ╕нших школах С╕мферополя. Проблеми т╕ сам╕. Шука╓мо вчител╕в, п╕дручники, бо в╕дпов╕дальн╕ товариш╕ з М╕н╕стерства осв╕ти АРК «забули» зробити заявки. Не дочекавшись допомоги з Ки╓ва, знову зустр╕ча╓мо льв╕вський потяг з п╕дручниками та пос╕бниками.
Тод╕ ми знаходили потр╕бн╕ слова, щоб переконати батьк╕в у тому, що з часом держава в╕зьме ц╕ класи п╕д свою оп╕ку. ╤ що настане час, коли в Криму з’являться не т╕льки класи, а й укра╖нськ╕ школи. А ц╕ першокласники п╕сля зак╕нчення школи будуть навчатися в кращих ун╕верситетах Ки╓ва, Львова, Харкова... ╤ ми свою об╕цянку перед тими учнями виконали.
А що сказати сьогодн╕ батькам, котр╕ ще не забрали сво╖х д╕тей з тих нечисленних укра╖нських клас╕в, як╕ ще ╕снують в колишн╕й Укра╖нськ╕й г╕мназ╕╖ м. С╕мферополя? Проблеми, як ╕ в далеких 1991-1994 роках, — нема╓ п╕дручник╕в. Р╕зниця в тому, що у 90-х можна було привезти «стар╕» п╕дручники з материково╖ Укра╖ни (╖х там для кримських школяр╕в збирали по школах ╕ через громадськ╕ орган╕зац╕╖ переправляли потягом до Криму). А сьогодн╕? Сьогодн╕ тут, у школах, укра╖нськ╕ п╕дручники просто в╕д╕брали, тому що запропонували ╕нш╕ програми, п╕д як╕ нема╓ п╕дручник╕в, ╕ я думаю, не буде н╕коли. ╤ хоча цього року першого укра╖нського класу в г╕мназ╕╖ не в╕дкрили (не було бажаючих), а т╕, хто не перейшов до рос╕йських клас╕в, а залишився (в╕рячи в укра╖нське чудо), — це 2, 3, 4, 6, 7, 8 ╕ 9 класи — всього 128 учн╕в, вперто вже другий р╕к ходять на уроки до р╕дно╖ г╕мназ╕╖ в р╕дний клас, навчаючись за конспектами. Коли ув╕рветься терпець у батьк╕в? ╤ де вони беруть в╕ру? ╤ як 9-й укра╖нський клас буде складати випускн╕ ╕спити (математику та рос╕йську мову) за рос╕йськими програмами? То що сказати цим школярам, що ╖м об╕цяти? Хто ╖м допоможе? Яке майбутн╓ чека╓ на цих д╕тей? У мене в╕дпов╕д╕ поки що нема╓...
Сьогодн╕ в Криму, як ╕ 23 роки тому, коли в╕дбувався перший Всекримський конгрес укра╖нц╕в, проголошено три державн╕ мови. Та якщо в т╕ часи, коли укра╖нська мова, хоч ╕ на правах Попелюшки, але поступово входила в сферу осв╕ти ╕ культури, й укра╖нц╕ Криму намагались розглед╕ти св╕тло в к╕нц╕ автономного тунелю, то сьогодн╕ все йде до того, що укра╖нц╕ просто зникнуть тут як нац╕я. Тому що в духовн╕й облоз╕ можуть вижити т╕льки т╕, в кого м╕цне ╕ глибоке нац╕ональне кор╕ння. А наш молоденький, несформований кримський укра╖нський сад швидко знищить спека ненавист╕ та холод несприйняття...

Олесь ТАВР╤ЙСЬКИЙ
м. С╕мферополь

1994 р╕к. Зустр╕ч учн╕в укра╖нських клас╕в у С╕мферопол╕ з╕ Славою Стецько. Якби ж то не цуралося таких контакт╕в з Кримом ╕ ки╖вське чиновництво!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2015 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16344

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков