Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3677)
З потоку життя (6894)
Душі криниця (3705)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1606)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗЛОВ╤СНА Т╤НЬ ФЕЛЬДМАРШАЛА ГОЛОДОМОРУ НАД РОС╤╢Ю
Нещодавно у Ки╓в╕ вийшла друком книга доктора ╕сторичних наук Василя Марочка «Йосип Стал╕н...


ЗЛО ТРЕБА ПЕРЕМАГАТИ
Нещодавно в м╕ст╕ Ковел╕ на Волин╕ вийшла друком книга «╥хн╕ зор╕ не згасли».


ПОКОХАЛИСЯ НАВ╤ЧНО, ВМЕРЛИ ОДНОЧАСНО
Коли Соф╕ю Перовську розшукувала влада, пол╕ц╕╖ пов╕домили ╖╖ прикмети: “Б╕лявка,...


ВОЛОДИМИР СТЕЦЮК: СПРАВА ПЕТЛЮР╤ВСЬКО╥ ПОВСТАНСЬКО╥ ОРГАН╤ЗАЦ╤╥
28 серпня 1921 року в Жандармськ╕й балц╕ поблизу Катеринослава було розстр╕ляно 52-х актив╕ст╕в ╕...


СТЕПАН ПАВЛЮК. ЩО? ФЛОТ УКРА╥НИ? ЗАБИРАЙ!
Ми давно не бачилися, з часу анекс╕╖ Криму. М╕й давн╕й знайомий, полковник, служив у...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 11.12.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#50 за 11.12.2015
ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
В╕тал╕й ЛАЗОРК╤Н

Книга в газет╕

(Продовження. Поч. у № 34-49)

Глава 22.
ПЕРШИЙ ВИПУСК УКРА╥НСЬКИХ ОФ╤ЦЕР╤В

П╕сля участ╕ у перш╕й науков╕й конференц╕╖ в Харк╕вськ╕й в╕йськов╕й рад╕отехн╕чн╕й академ╕╖ Протипов╕тряно╖ оборони 23 кв╕тня 1992 року я повернувся до Ки╓ва в п╕днесеному настро╖, бо вс╕ мо╖ ╕де╖ реформування в╕йська, що залишилося п╕сля розпаду СРСР на територ╕╖ незалежно╖ Укра╖ни, в Збройн╕ Сили Укра╖ни були добре сприйнят╕ в╕йськовою науковою сп╕льнотою ╕ командуванням Протипов╕тряно╖ оборони Укра╖ни.
На конференц╕╖ я представив гнучку систему реагування держави на будь-як╕ зовн╕шн╕ в╕йськов╕ небезпеки, яка враховувала ╕ попередн╕й десятир╕чний досв╕д, напрацьований у ПрикВО, та нов╕ реал╕╖ м╕жнародного оточення молодо╖ незалежно╖ держави Укра╖на. За мо╖ми пропозиц╕ями Збройн╕ Сили Укра╖ни мали б формуватися з урахуванням «кругово╖» оборони як три оперативно-стратег╕чн╕ об’╓днання в╕йськ з в╕дпов╕дним комплектом р╕знор╕дних сил.
Для управл╕ння Збройними Силами мало б бути створене ╓дине Головне командування Збройних Сил Укра╖ни на чол╕ з Головнокомандувачем Збройних Сил Укра╖ни, п╕дпорядкованим Президенту Укра╖ни – Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил.
До Головного командування мали б входити Генеральний штаб та командування видами Збройних Сил з такими основними функц╕ями: орган╕зац╕я ╕ проведення бойово╖ п╕дготовки род╕в в╕йськ; п╕дготовка ╕ розстановка оф╕церського та ╕ншого кадрового складу у в╕йськах, замовлення ╕ постачання озбро╓ння ╕ в╕йськово╖ техн╕ки, контроль бойово╖ готовност╕ в╕дпов╕дних род╕в в╕йськ.
М╕н╕стерство оборони Укра╖ни мало б позбутися функц╕й управл╕ння в╕йськами ╕ стати окремим центральним органом з функц╕ями всеб╕чного забезпечення Збройних Сил, план╕в оборони та ведення збройно╖ боротьби у раз╕ збройно╖ агрес╕╖ з боку сус╕дн╕х держав. Кр╕м того, в╕дсутн╕сть прямо╖ залежност╕ кер╕вництва Збройними Силами в╕д М╕ноборони розривало вс╕ можлив╕ корупц╕йн╕ складов╕ м╕ж ними ╕ посилювало р╕вень персонально╖ в╕дпов╕дальност╕ за результати ╖хньо╖ д╕яльност╕.
Територ╕я Укра╖ни з ╖╖ ╕нфраструктурою та з повноц╕нною системою моб╕л╕зац╕йно╖ готовност╕ мала б бути розд╕лена на три в╕йськових округи з повним ╖хн╕м п╕дпорядкуванням М╕н╕стерству оборони Укра╖ни. Командувач ППО Укра╖ни генерал-лейтенант Михайло Лопат╕н, схваливши цю ╕дею, розпочав в╕дпов╕дним чином формування ╓дино╖ системи Протипов╕тряно╖ оборони Укра╖ни.
Н╕що не в╕щувало б╕ди. Та про ╕нше думали генерали в М╕ноборони Укра╖ни, посп╕шаючи ╕з скороченням чисельност╕ в╕йськ Збройних Сил Укра╖ни. Плани скорочення публ╕чно не обговорювались, науково не об╜рунтовувались. Була лише пол╕тична доц╕льн╕сть скорочення, яка ц╕лком влаштовувала й укра╖нський пол╕тикум через зменшення витрат на утримання арм╕╖, ╕ Москву, яка не бачила у майбутньому незалежну Укра╖ну та ╖╖ сильну арм╕ю. Тому Костянтин Морозов дуже негативно сприйняв результати науково╖ конференц╕╖ ╕ в мо╖й особ╕ побачив свого особистого ворога, оск╕льки вир╕шив мене нейтрал╕зувати шляхом скорочення мо╓╖ посади в М╕ноборони ╕ виведення мене у розпорядження м╕н╕стра оборони на невизначений терм╕н.
Склалася парадоксальна ситуац╕я, коли народний депутат Льв╕вщини, автор Концепц╕╖ створення Збройних Сил Укра╖ни, проект╕в закон╕в Укра╖ни «Про оборону Укра╖ни» та «Про Збройн╕ Сили Укра╖ни», ╕ фактично перший оф╕цер Збройних Сил Укра╖ни був позбавлений роботи, кар’╓рного зростання ╕ можливост╕ реформувати арм╕ю, яку в╕н ╕ створював.
Костянтин Морозов жодного разу не поговорив з╕ мною як оф╕цер з оф╕цером. Тому, як на мене, це була п╕дступна зрада, помста та перш╕ пол╕тичн╕ репрес╕╖ в незалежн╕й Укра╖н╕.
Такого проти мене не наважились зд╕йснити за радянських час╕в, коли репресивна машина в СРСР могла легко перемолоти будь-кого. Та теоретично слабкий м╕н╕стр оборони Костянтин Морозов скористався сво╓ю владою м╕н╕стра ╕ помстився мен╕ за мо╖ усп╕хи в розробц╕ проект╕в в╕йськових закон╕в, за мо╖ усп╕хи в переговорних процесах у Москв╕ та за науков╕ розробки в оборонному буд╕вництв╕. Його не зупинило те, що мен╕ треба утримувати с╕м’ю, що я — батько трьох д╕тей-школяр╕в, що з нами прожива╓ мама мо╓╖ дружини Анастас╕я Федор╕вна, як╕й виповнилося 80 рок╕в, ╕ що живу я в Ки╓в╕ у службов╕й квартир╕.
У ф╕нансов╕й служб╕ Ки╖вського гарн╕зону мене оформили на вакантну посаду категор╕╖ старшого лейтенанта. Кожного дня я мав приходити у приймальню м╕н╕стра ╕ в╕дм╕чатися. Це була п╕дступна розправа мстивого можновладця над людиною, яка зробила для держави б╕льше, н╕ж в╕н, ╕ могла б зробити ще б╕льше.
Це знущання я переживав важко, вважав, що все ще зм╕ниться, але марно. Тому я був морально пригн╕ченим, бо що я м╕г сказати сво╖й дружин╕, сво╖м д╕тям? Для мене настали важк╕ часи, як╕ я мав витримати ╕ пережити г╕дно.
Я розум╕в, що часи перебування Костянтина Морозова на посад╕ м╕н╕стра оборони рано чи п╕зно минуть, оск╕льки в╕н не був до не╖ готовий ╕ не був стратегом, а вивчення укра╖нсько╖ мови ╕ сп╕лкування нею з народними депутатами в╕д Народного Руху Укра╖ни було замало для кер╕вництва обороною Укра╖ни.
╤нколи м╕н╕стр викликав мене ╕ питав, чи згоден я по╖хати в╕йськовим аташе до Москви, я погоджувався, але призначення не було; пот╕м, — чи згоден я по╖хати в╕йськовим аташе до Варшави, я погоджувався, але призначення не було, а пот╕м так само я не по╖хав ╕ до Братислави. Для чого м╕н╕стр це робив, точно не знаю, але думаю, щоб стримувати мене в╕д бунтарських д╕й. Та й у принцип╕ мен╕ не було до кого звернутися за допомогою, бо кер╕вництво Льв╕всько╖ обласно╖ ради вже було ц╕лком задоволене в╕д сп╕впрац╕ з Костянтином Морозовим, який зв╕льняв в╕д в╕йськ частину мальовничо╖ Явор╕вщини, де був в╕йськовий пол╕гон, а також зд╕йснив деяк╕ кадров╕ призначення на ╖╖ прохання.
До Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни я звертатися не хот╕в, бо ╖╖ очолив м╕л╕ц╕онер Григор╕й Омельченко, який свою д╕яльн╕сть скерував на боротьбу з корупц╕╓ю в М╕ноборони ╕ на власне кар’╓рне зростання. Народн╕ депутати в╕д Народного Руху Укра╖ни також були задоволен╕ Морозовим на посад╕ м╕н╕стра оборони ╕ вже сприймали мене через призму його ставлення до полковника Лазорк╕на. А народний депутат Поровський нав╕ть спром╕гся мен╕ сказати, що мо╓ рос╕йське пр╕звище ╓ перешкодою для його прихильного ставлення до мене, тому в╕н голосував за призначення на посаду начальника Головного управл╕ння кадр╕в ╤гнатенка, а не мене. Ну а як в╕домо з преси тих час╕в, генерал ╤гнатенко притягувався до суду за корупц╕ю при кадрових призначеннях. Тож пан Поровський п╕д час п╕дбору кандидатур для призначення на ключов╕ посади в М╕ноборони, можливо, користувався б╕льш важливими критер╕ями, й одним з таких критер╕╖в було пр╕звище.
Для нього в╕д╕грало роль не те, який результат мо╓╖ роботи, етн╕чного укра╖нця, рос╕йське звучання пр╕звища якого походить в╕д назви села Лазорки, що на Полтавщин╕, де в дитинств╕ мешкав м╕й д╕дусь, Лазорк╕н Василь Терент╕йович, в╕домий свого часу в Лебединському пов╕т╕ кравець.
У таких важких умовах мен╕ треба було витримати цей удар дол╕, а як показало життя, пер╕од мого перебування у розпорядженн╕ м╕н╕стра оборони тривав б╕льше року, що ╓ порушенням чинного законодавства ╕ прав людини.
За час перебування в розпорядженн╕ м╕н╕стра мен╕ вдалося розробити проект В╕йськово╖ доктрини Укра╖ни, написати статут ╕ заре╓струвати Фонд соц╕альних гарант╕й в╕йськовослужбовц╕в та член╕в ╖хн╕х с╕мей, що узяв п╕д свою оп╕ку В╕лен Мартиросян, який був призначений головою Ком╕тету соц╕альних гарант╕й в╕йськовослужбовц╕в при Каб╕нет╕ М╕н╕стр╕в Укра╖ни.
У п╕дготовц╕ проекту В╕йськово╖ доктрини мен╕ допомагав полковник Валер╕й Кохно, досв╕дчений в╕йськовий учений, який в╕др╕знявся сво╓ю чесн╕стю ╕ порядн╕стю. Наш проект В╕йськово╖ доктрини було розглянуто на Науково-техн╕чн╕й рад╕ М╕н╕стерства оборони ╕ протокольно рекомендовано до ухвалення його Верховною Радою Укра╖ни.
Це було пот╕м, а напередодн╕ тих, для мене драматичних, под╕й, у червн╕, мене викликав заступник м╕н╕стра генерал-лейтенант ╤ван Б╕жан ╕ пов╕домив, що ╓ р╕шення м╕н╕стра про призначення мене головою державно╖ екзаменац╕йно╖ ком╕с╕╖ Льв╕вського в╕йськового училища 1992 року випуску, оск╕льки я ╓ народним депутатом Льв╕всько╖ обласно╖ ради. Терм╕н мого в╕дрядження був до м╕сяця часу.
У мене заперечень не було, оск╕льки побути в оточенн╕ родини було для мене наснагою.
У призначений час я прибув до Львова, зупинився в с╕мейному кол╕ сво╖х р╕дних, пот╕м по╖хав до училища ╕ приступив до виконання обов’язк╕в голови державно╖ екзаменац╕йно╖ ком╕с╕╖.
У той час начальник училища був в╕дсторонений в╕д посади ╕ чекав свого нового призначення, а виконував обов’язки начальника Льв╕вського в╕йськового училища полковник Кульвановський. Я наказав з╕брати вс╕х член╕в ком╕с╕╖ на нараду ╕ допов╕сти план заход╕в, запланованих на проведення випуску.
П╕сля допов╕д╕ я затвердив цей план ╕ училище приступило до проведення випускних ╕спит╕в.
Сл╕д зазначити, що дисципл╕на у в╕йськовому училищ╕ п╕дтримувалась на досить високому р╕вн╕, в╕дчувалося, що вс╕ — ╕ викладач╕, ╕ курсанти — розум╕ли всю в╕дпов╕дальн╕сть за усп╕х першого випуску оф╕цер╕в у незалежн╕й Укра╖н╕.
В училищ╕ курсанти випускали журнал «АТАКА» ╕ висв╕тлювали у ньому вс╕ под╕╖ поточного життя. Дуже пишалися курсанти сво╓ю стройовою в╕йськовою виправкою, ╕ взагал╕, це в╕йськове училище користувалося повагою серед льв╕в’ян, особливо серед д╕вчат. В училищ╕ регулярно проводились тематичн╕ вечори, концерти, а щосуботи працював танцювальний майданчик. А найголовн╕ше те, що серед випускник╕в училища було багато талановито╖ молод╕. Одним ╕з них був курсант Володимир Гор╕шняк, який п╕сля випуску через деякий час став полковником ╕ головним редактором в╕йськового журналу М╕н╕стерства оборони Укра╖ни «В╕йсько Укра╖ни» й очолював творчий колектив журналу до 2011 року, коли до кер╕вництва М╕н╕стерством оборони Укра╖ни прийшли люди В╕ктора Януковича, зокрема, од╕озний Саламат╕н, громадянин Рос╕╖ й агент впливу Кремля. ╥м не потр╕бен був патр╕отичний журнал, а в╕дтак ╕ не був потр╕бен ╕ головний редактор – патр╕от Укра╖ни.
У 2006 роц╕ в журнал╕ «В╕йсько Укра╖ни» № 11 до 15-╖ р╕чниц╕ Збройних Сил Укра╖ни були надрукован╕ мо╖ спогади п╕д назвою «Криголам» про перш╕ кроки на шляху творення Укра╖нського в╕йська. Матер╕ал був взятий журнал╕стами з книги «Шануймося, панове оф╕цери», яку ми в Сп╕лц╕ оф╕цер╕в Укра╖ни видали до десятир╕чного юв╕лею Сп╕лки.
Це для мене було дуже при╓мною неспод╕ванкою. Виявилося, що головним редактором журналу «В╕йсько Укра╖ни» ╓ в╕домий журнал╕ст, випускник Льв╕вського в╕йськового училища 1992 року полковник Володимир Гор╕шняк.
Коли ми познайомились, полковник Гор╕шняк сказав мен╕: а зна╓те, В╕тал╕ю ╤лл╕чу, в мене ╓ ваш автограф. На мо╓ здивування, в╕н показав мен╕ св╕й диплом, де, д╕йсно, стояв м╕й власноручний п╕дпис.
П╕д час свого в╕дрядження як голови державно╖ екзаменац╕йно╖ ком╕с╕╖ мен╕ вдалося переконатися, що за п╕вроку з часу оф╕ц╕йного проголошення про створення Збройних Сил у Льв╕вському в╕йськовому училищ╕ в╕дбулися позитивн╕ зм╕ни.
По-перше, викладання навчального матер╕алу розпочалось укра╖нською мовою.
По-друге, було пом╕тно, що вс╕ випускники були задоволен╕ тим, що не треба перейматися, куди тебе направлять служити: до Сиб╕ру, на Далекий Сх╕д, у Середню Аз╕ю чи на П╕вн╕ч. За меж╕ Укра╖ни п╕сля випуску з училища н╕хто з них не по╖де.
По-трет╓, ст╕ни училища позбулися комун╕стично╖ аг╕тац╕╖ та пропаганди, а отже, ╕ ╕сторичних м╕ф╕в, м╕сце яких зайняли яскрав╕ геро╖ко-патр╕отичн╕ факти з нац╕онально╖ ╕стор╕╖, що сприяло позитивним зм╕нам ╕ в св╕домост╕ курсант╕в.
╤спити проходили за планом, члени ком╕с╕╖ не заф╕ксували будь-яких порушень, що також мене т╕шило, як ╕ те, що св╕й в╕льний час я м╕г проводити у Львов╕ серед р╕дних мен╕ людей, за якими я скучив, ╕ част╕ше бувати серед народних депутат╕в Льв╕вщини.
Редактор в╕йськово╖ газети «Арм╕я Укра╖ни» полковник В’ячеслав Болотнюк, д╕знавшись про мо╓ перебування у Львов╕, направив до мене п╕дполковника Бондаренка, журнал╕ста газети, котрий взяв у мене ╕нтерв’ю, яке вийшло п╕д назвою «Арм╕я Укра╖ни – Арм╕я ╖╖ народу».
Зрозум╕ло, як чиновник, я в сво╓му ╕нтерв’ю мав дотримуватись зм╕сту оф╕ц╕йних документ╕в, ╕ я це робив.
А в цей час у Ки╓в╕, в М╕н╕стерств╕ оборони Укра╖ни, пройшли деяк╕ зм╕ни, зокрема, були зд╕йснен╕ кадров╕ призначення на ключов╕ посади. Генерал╕тет, який прибув до Ки╓ва для подальшого проходження в╕йськово╖ служби ╕ був призначений на посади, вир╕шив п╕двищити соб╕ генеральськ╕ в╕йськов╕ звання. Вони зробили це зм╕нами до штатного розпису м╕н╕стерства з введенням сво╖х посад до категор╕╖ заступник╕в м╕н╕стра оборони, прив’язуючи у такий спос╕б Збройн╕ Сили до М╕н╕стерства оборони в пряме п╕дпорядкування, таким чином, орган забезпечення став кер╕вним органом для споживача.
╤ншими словами, арм╕я ставала прикриттям корупц╕йних схем чиновник╕в М╕н╕стерства оборони. М╕ноборони ж позбувалося свого незалежного контролера – Збройних Сил, усп╕х д╕яльност╕ яких залежить лише в╕д якост╕ поставок м╕н╕стерства.
Це був перший крок до руйнац╕╖ Збройних Сил, що повною м╕рою ╕ проявилося п╕д час неприховано╖ збройно╖ агрес╕╖ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ проти Укра╖ни у 2014 роц╕.

(Продовження буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 11.12.2015 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16331

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков