Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3677)
З потоку життя (6894)
Душі криниця (3705)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1606)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СПРАВА "МЕДВЕДЧУК ПРОТИ СТУСА"
Як сталося, що в Укра╖н╕ почали забороняти книги


ВАЛЕНТИН БУТ: КРИМСЬК╤ ДУМИ
Чи може тут щось зробити Укра╖на? Мусить.


╤НЦИДЕНТ В ОДЕСЬК╤Й Г╤МНАЗ╤╥: ЦЕ В╤ДПОВ╤ДЬ, ЯК╤Й МОВ╤ НАСПРАВД╤ ПОТР╤БЕН ЗАХИСТ
Уповноважений ╕з захисту державно╖ мови Тарас Крем╕нь вимага╓ в╕д М╕н╕стерства осв╕ти ╕ науки...


ВАЛЕНТИН БУТ: КРИМСЬКА ПОЛ╤ТИКА УКРА╥НСЬКО╥ ВЛАДИ
Як би те сумно не звучало, але укра╖нська пол╕тика щодо Криму, за виключенням коротких ╕сторичних...


ВАЛЕНТИН БУТ: КУЛЬТУРА ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ ?
Думаю, не одному мен╕ впада╓ в оч╕ певна дев╕ац╕я у сприйнятт╕ нашими сп╕вв╕тчизниками цього...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 11.12.2015 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#50 за 11.12.2015
ДУМА ПРО КРИМ

«Краще тоб╕ не об╕цяти, н╕ж об╕цяти ╕ не виконати»
(Еклез╕аст)

З анекс╕╓ю Криму Укра╖на постала перед непростим вибором: як, власне, ставитись до захоплено╖ територ╕╖, точн╕ше, до тих, хто на н╕й залишився. З одного боку, якась досить чимала частина кримчан д╕йсно бажала при╓днання до Рос╕╖, з ╖╖ вищими зарплатами, пенс╕ями, з ╖╖ стаб╕льн╕стю, заснован╕й на вуглеводнях, ╕ в╕ками освячен╕й патернал╕стськ╕й систем╕ влади. Якась частина цих приб╕чник╕в рос╕╖зац╕╖ Криму активно докладалася до того – це т╕, хто брав активну участь в антимайданному рус╕, в р╕зних м╕тингових мас╕вках, у Самооборон╕ Криму. Саме ╖х ми могли бачити 26 лютого п╕д ст╕нами ВР АРК разом з ряженими «козаками».
╤нша частина кримчан ще б╕льш активно обстоювала сво╓ право на те, щоб ╖хн╕й Крим ╕ надал╕ залишався в склад╕ Укра╖ни. Чи багато ╖х було? Аби в╕дпов╕сти на це запитання, досить згадати дн╕ кримського ╢вромайдану, згадати море людей п╕д ВР АРК того ж 26 лютого, як╕ прийшли, аби не допустити антиконституц╕йного заколоту, згадати тисяч╕ тих, хто стояв уздовж кримських дор╕г в уже окупованому Криму з укра╖нськими та кримськотатарськими прапорами, прохаючи: «Укра╖но, не полишай нас!».
Нарешт╕, наймасов╕шу групу, безсумн╕вно, складали обивател╕, як╕ в будь-як╕й кра╖н╕, в будь-як╕ часи, при будь-яких розкладах традиц╕йно при╓днуються до тих, хто бере гору.
Треба розум╕ти при тому, що навесн╕ 2014 року, за злочинно╖ безд╕яльност╕ нездар, що доп’ялися на Печерськ╕ пагорби, в Криму взяла гору зовс╕м не мас╕вка пророс╕йських актив╕ст╕в ╕ нав╕ть не зрадники з коридор╕в кримсько╖ влади, як╕ д╕яли в ╕нтересах кремл╕вського «собирателя земель». Випущеною з рук ситуац╕╓ю заволод╕в сам «собиратель». Власне, в╕н довго йшов до того.
В╕д самого початку укра╖нсько╖ незалежност╕ Кремль не полишав спроб утримати Укра╖ну в зон╕ свого впливу, ╕ Крим був чи не основною больовою точкою т╕╓╖ тактики. Тим, хто прикро вражений «безпрецедентним» порушенням Рос╕╓ю Будапештського меморандуму, зг╕дно з яким вона була одним з гарант╕в безпеки ╕ територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ Укра╖ни, дозволю соб╕ нагадати, що Рос╕я робила те не раз. Так, вже в 1992 роц╕ вона в╕дмовилась передавати Укра╖н╕ в╕йськово-морськ╕ бази з бойовими кораблями, допом╕жними суднами та ав╕ац╕╓ю Чорноморського флоту, що перебували на територ╕╖ Укра╖ни, в ╖╖ водах, порушивши таким чином п╕дписан╕ Президентом РФ Борисом ╢льциним м╕ждержавн╕, так зван╕ Б╕ловезьк╕ угоди, зг╕дно з якими вс╕ в╕йськов╕ формування, як╕ перебували на територ╕╖ Укра╖ни, в ╖хньому числ╕ ╕ Чорноморський флот, переходили в повне ╖╖ п╕дпорядкування. Пот╕м було ╕нсп╕ровано автоном╕зац╕ю, «м╓шковщину», створено Тузлинську кризу… Паралельно, на м╕журядовому р╕вн╕, Москва докладала вс╕х можливих зусиль для входження Укра╖ни в Союз незалежних держав, в Митний союз ╕ тому под╕бн╕ об’╓днання, аби ще б╕льше узалежнити Укра╖ну, унеможливити ╖╖ самост╕йн╕сть. З ц╕╓ю ж метою у кер╕вн╕ структури укра╖нсько╖ влади заводились агенти впливу Кремля, як╕ реально впливали на пол╕тику Ки╓ва. Саме це поясню╓ злочинн╕ призначення на ключов╕ пости в укра╖нському в╕йську, в силових структурах не патр╕от╕в-фах╕вц╕в, яких просто усували в╕д справ, а пророс╕йськи налаштованих хохл╕в ╕ нав╕ть д╕ючих представник╕в спецслужб Рос╕╖. Радецьк╕-кузьмуки-лебед╓ви-саламат╕ни… Чи ж варто дивуватись, що дуже скоро ЗСУ Укра╖ни з друго╖ за потугою арм╕╖ в ╢вроп╕ перетворились на зневажене, упосл╕джене формування, яке розвалювалося на очах!
З пастирями, яких правдив╕ше назвати б цапами-провокаторами, Укра╖на понуро дибала у вже приготоване ╖й ст╕йло, аж доки наприк╕нц╕ листопада 2013 року ситуац╕я зовс╕м неоч╕кувано для московських ляльковод╕в не вийшла з-п╕д контролю. Усунення в╕д влади промосковсько╖ мар╕онетки В╕ктора Януковича для Кремля було надзвичайно непри╓мним сюрпризом. Це означало, що плавне переформатування Укра╖ни на Малорос╕ю в склад╕ нов╕тньо╖ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ зривалось. Зривалась операц╕я, на яку було покладено десятил╕ття коп╕тко╖ прац╕, м╕льйони, якщо не м╕льярди далеко не дерев’яно╖ валюти. Н╕чого не залишалось, як зад╕яти ultima ratio regnum – останн╕й доказ корол╕в. Саме тод╕ через Новорос╕йськ, через Кубань до Криму посунули «вв╕члив╕ зелен╕ марс╕яни», як╕ в дуже короткий строк розповсюдилися по територ╕╖ п╕вострова, немов таргани. Саме вони, безлик╕, заблокувавши укра╖нськ╕ гарн╕зони, укра╖нський флот, взявши п╕д контроль не лише адм╕н╕стративн╕ буд╕вл╕, ключов╕ заклади АР Крим, насамперед ВР АРК, а й вс╕ м╕ста ╕ м╕стечка (до чого дивним чином не додумалася ки╖вська «хунта»!), забезпечили повний контроль над п╕востровом. Значення загальнокримського референдуму, з огляду на його очевидну нелег╕тимн╕сть, за таких обставин полягало лише в створенн╕ певного флеру законопод╕бност╕ – тако╖ соб╕ димово╖ зав╕си, яка на певний час прикривала ╕стинну суть того, що в╕дбувалося насправд╕.
Автор вдався до такого в╕дносно довгого в╕дступу, ризикуючи надокучити читачев╕, втратити його ╕нтерес, лише затим, аби привернути його пильну увагу до абсолютно безп╕дставно╖, але, на жаль, досить популярно╖ в Укра╖н╕ думки про те, що зрадлив╕ кримчани погол╕вно в╕дреклись в╕д Укра╖ни ╕ не заслуговують, отже, н╕чого, окр╕м презирства. Ще раз стверджую, що така думка ╓ хибною. Мовлю нав╕ть не про кримських татар, як╕ не раз уже спробували на соб╕ «мил╕сть» Москви, ╕, завдяки сво╖й згуртованост╕, одностайност╕, здобуто╖ в змаганн╕ з комсов╓тським монстром за право повернення на свою ╕сторичну Батьк╕вщину, завдяки сво╖й ч╕тк╕й само╕дентиф╕кац╕╖, самоусв╕домленню, ╓ чи не найтверд╕шим гор╕шком для окупац╕йно╖ влади. Те ж саме можна сказати про багатьох укра╖нц╕в, рос╕ян, власне, про багатьох ╕ багатьох кримчан, безв╕дносно ╖хньо╖ нац╕ональност╕, як╕ й сьогодн╕, по двох роках окупац╕╖, вважають себе громадянами Укра╖ни.
Хибно думати при тому, що вс╕ лояльн╕ до Укра╖ни кримчани перебралися на материк. Зв╕сно, т╕, хто ви╖хав, мали для того вельми серйозн╕ п╕дстави. Когось розшукувала кримська Самооборона, прокуратура, хтось не м╕г в умовах окупац╕╖ продовжувати свою профес╕йну чи б╕знесову д╕яльн╕сть, комусь було просто нестерпно жити п╕д чужою владою.
З ╕ншого боку, було б дуже дивно, якби з Криму ви╖хали вс╕ патр╕отично налаштован╕ громадяни Укра╖ни, полишивши р╕дний край, сво╖ дом╕вки, могили сво╖х предк╕в на поталу загарбников╕. Саме тому кримчани р╕зних нац╕ональностей з повним розум╕нням сприймають заклик Меджл╕су кримськотатарського народу — по можливост╕ не покидати сво╓╖ Батьк╕вщини.
Чи легко ╖м живеться в окупац╕╖? Про це варто було б спитати Едема Османова, якому щойно винесли судовий вирок у справ╕ «3 травня» (за участь в зустр╕ч╕ на адм╕н╕стративному кордон╕ Криму Мустафи Джем╕л╓ва), присудивши йому р╕к ув’язнення умовно зам╕сть заявлених прокурором двох реальних рок╕в за ╜ратами. Про це варто б спитати Ахтема Чийгоза, Ал╕ Асанова, Мустафу Дегермендж╕, Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Геннад╕я Афанась╓ва, як╕ до сьогодн╕ перебувають за ╜ратами, чи Л╕лю Буджурову, Ленуру ╤слямову, до осель яких перекрили газопостачання, спитати тих, до кого приходять з обшуками, кого викликають на допити за намагання в╕дстояти Укра╖ну в Криму, тих, кого ведуть до пол╕ц╕йного в╕дд╕лку за жовто-блакитну стр╕чку, за вдягнуту вишиванку, тих, чи╖х д╕ток цькують у школах за нац╕ональною ознакою. А були ж ще й т╕, кого вже не спита╓ш…
Рос╕я не допуска╓ акредитац╕╖ в Криму ан╕ в╕льних ЗМ╤, ан╕ нац╕ональних чи м╕жнародних правозахисних орган╕зац╕й, але нав╕ть в╕дкрита, п╕дтверджена ╕нформац╕я про те, що в╕дбува╓ться сьогодн╕ на п╕востров╕, вража╓ св╕т. Так, у понед╕лок, 7 грудня, Верховний представник ╢вросоюзу з питань зовн╕шньо╖ пол╕тики ╕ пол╕тики безпеки Федер╕ка Могер╕н╕ назвала ситуац╕ю з правами людини в Криму жахливою.
«Ми обговорювали ситуац╕ю на Кримському п╕востров╕, особливо жахливу ситуац╕ю з дотриманням прав людини. Ми п╕дтвердили свою пол╕тику невизнання незаконно╖ анекс╕╖ Криму ╕ Севастополя та нагадали, що вс╕ д╕╖, пов’язан╕ з цим невизнанням, повинн╕ в╕дбуватися в рамках законодавства», — сказала вона.
Останн╓, а саме те, що «…д╕╖, пов’язан╕ з цим невизнанням, повинн╕ в╕дбуватися в рамках законодавства», не просто обмовка. Це — недвозначна засторога Ки╓ву. ╢вросоюз за наполяганням, як можна гадати, Н╕меччини (про заяву секретаря зовн╕шньопол╕тичного в╕домства Н╕меччини пана Март╕на Шеффера в╕д позаминулого понед╕лка автор згадував у статт╕ «Блокада» в «КС» № 48) хоче, аби тиск на окупанта в╕дбувався в рамках певно╖ пристойност╕, так, щоб мешканц╕ окупованого Криму не в╕дчували дискомфорту через надто жорстк╕ д╕╖ Укра╖ни, скаж╕мо, через запровадження енергетично╖ блокади. Така д╕тклива турбота про нас св╕дчить про те, що м╕ж ф╕ксуванням факт╕в про «жахливий стан з правами людини у Криму» й усв╕домленням реал╕й того стану в умах сито╖, мирно╖ ╢вропи лежить пр╕рва, бо ж н╕хто, схоже, не акценту╓ сво╓╖ уваги на тому, а чи комфортно кримчанину, який в╕дмовився в╕д громадянства кра╖ни-загарбника, три м╕сяц╕ жити вдома, а на наступн╕ три м╕сяц╕ вирушати кудись у депортац╕ю, н╕хто не задуму╓ться, а чи комфортно почуваються ув’язнен╕ в кримських заст╕нках актив╕сти, чи т╕ громадяни, до яких вир╕шили зав╕тати серед ноч╕ з обшуком…
А проте ж, нав╕ть на тл╕ далеких в╕д наших проблем ╓вропейц╕в, вельми дивно, якщо не сказати п╕дло, звучать висловлювання декотрих укра╖нських пол╕тик╕в, громадських д╕яч╕в ╕ нав╕ть ╕нтелектуал╕в-письменник╕в (!) про те, що Укра╖на ц╕лком об╕йдеться без зрос╕йщеного Криму, без матюкливого Донбасу, а отже, без сп╕вгромадян, яких проти ╖хньо╖ вол╕ держава здала загарбников╕ на тих територ╕ях. Чи не схоже це на те, як, запустивши колись пишне за д╕д╕в-прад╕д╕в поле бур’яном, дов╕вши до того, що там вже вовки виють, дядько колупа╓ невеличку грядочку п╕д сво╖ми в╕кнами, приказуючи, мовляв, «╕ нащо мен╕ от╕ хащ╕ потр╕бн╕, проживу й на ц╕й грядц╕». Без чого ще об╕йдеться Укра╖на, на думку людц╕в-ефемерид, мен╕ не дуже ц╕каво. Г╕рко лишень, що м╕стечкова ф╕лософ╕я ╕нтелектуальних селюк╕в, а ще чужий, приживлений до наших грудей, не дозволя╓ нам ц╕л╕сно сприймати непростий св╕т, у якому живемо.
Саме тому ми легко й безжурно гендлю╓мо ╕з загарбником у той самий час, як в╕д його куль ╕ снаряд╕в гинуть наш╕ вояки, гинуть наш╕ сп╕вгромадяни, мирн╕ мешканц╕ – ж╕нки, д╕ти, стар╕. Саме тому з нерозум╕нням ставилося багато з нас спершу до блокування того гендля на Перекоп╕, а п╕зн╕ше — до спровоковано╖ тотальною безд╕яльн╕стю укра╖нсько╖ влади енергетично╖ блокади Криму. Саме тому сьогодн╕, п╕сля розблокування одн╕╓╖ з трьох енергомаг╕стралей, дехто п╕дсм╕ю╓ться над орган╕заторами й учасниками блокади, дозволяючи соб╕ робити брудн╕ натяки на хабар╕ в╕д Ф╕рташа.
Чи усв╕домлю╓мо, що насправд╕ л╕дери кримських татар виявили себе в ц╕й ситуац╕╖ б╕льш г╕дними пол╕тиками, а маленький народ — куди б╕льш згуртованим, ан╕ж ми сам╕, бо, на в╕дм╕ну в╕д укра╖нсько╖ влади, не маючи ан╕ арм╕╖, ан╕ силових структур, тим не менш, спромоглися вчинити вельми в╕дчутний тиск на окупанта, змусивши поб╕гати нав╕ть хазя╖на Кремля.
Той, кому вида╓ться, що блокада Криму не досягла мети, глибоко помиля╓ться. По-перше, зроблено лише два невеличких, хоча й вельми р╕шучих кроки. Як би там не було, але акц╕я змусила уряд, хай ╕ тимчасово, припинити торг╕влю з владою п╕вострова. Дозволивши поновити енергопостачання до Криму, продовжити його до зак╕нчення терм╕ну укладеного контракту (останн╕й день грудня цього року), орган╕затори акц╕╖ поставили перед укра╖нським урядом вимогу не поновлювати подачу електроенерг╕╖ на п╕востр╕в наступного року. Як вчинить новий укра╖нський уряд? Побачимо. Будемо спод╕ватися, що в╕н буде докладатися до в╕дродження Укра╖ни, зокрема, до в╕дновлення ╖╖ територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ значно серйозн╕ше ╕ в╕дпов╕дальн╕ше, буде вести прагматичну пол╕тику в ╕нтересах нац╕╖, а не грати за правилами ворога. Але це, найперше, буде залежати в╕д позиц╕╖ кожного з нас, в╕д нашого розум╕ння того, що в╕йна не зак╕нчилася, що, в╕двертаючись в╕д усв╕домлення цього, намагаючись поводитись так, наче н╕чого не сталося, ми лише пог╕ршу╓мо ситуац╕ю, переклада╓мо вир╕шення проблеми на плеч╕ наших д╕тей, адже з плином часу проблема не стане меншою. Зокрема, стосовно окупованих територ╕й ма╓мо розум╕ти, що, скаж╕мо, через десять рок╕в населення там не залишиться таким, яким воно ╓ сьогодн╕. На в╕дм╕ну в╕д Укра╖ни, яка за чверть стол╕ття Незалежност╕ так ╕ не спромоглася об’╓днати нац╕ю, б╕льш того, нав╕ть не усв╕домила фундаментального значення для того мови (див. http://language-policy.info/2015/11/den-ukrajinskoji-movy/, http://language-policy.info/2014/12/mova-yak-fundament-isnuvannya-natsiji/), Рос╕я не втрача╓ часу. Д╕ючи за напрацьованими схемами, вона невпинно ╕ методично переформатову╓ людський матер╕ал, що потрапив у засяг ╖╖ д╕╖. До слова, мова в╕д╕гра╓ в тому процес╕ пров╕дну роль, ╕ зовс╕м не випадково, що в школах Криму, не кажучи вже про виш╕, сьогодн╕ практично безрозд╕льно пану╓ рос╕йська мова.
Тож, як ставитися укра╖нцям до кримчан – до тих, кого всупереч ╖хн╕й вол╕ Укра╖нська держава здала ворогов╕, ╕ до тих, хто ╖х там блоку╓? Для когось сьогодн╕ це непростий виб╕р. А проте його треба робити. ╤ зробити те мусить кожен, спробувавши чесно роз╕братися в досить заплутаних нечесними пол╕тиками под╕ях. Дуже важливо при тому уникати трясовини спрощення, коли одн╕ — виключно янголи, як╕ п╕клуються про зраджений (чи не тими ж янголами?) народ, а ╕нш╕, безумовно, — терористи, як╕ – дай ╖м лиш волю! – покладуть високовольтн╕ опори по вс╕й Укра╖н╕, зануривши ╖╖ в чорноту непроглядного мороку.
Дуже важливо при тому усв╕домлювати, що, здавши Крим, панове турчинови-яценюки здали ворогов╕ не просто шмат укра╖нсько╖ територ╕╖, не просто два м╕льйони сво╖х громадян. Була здана територ╕я проживання автохтонного народу, нац╕╖, яка сформувалась на тих теренах, для яко╖ поза Кримом нема жодного ╕ншого м╕сця в ц╕лому св╕т╕, яке той народ м╕г би асоц╕ювати з╕ сво╓ю Батьк╕вщиною. Не маючи на момент агрес╕╖ сво╓╖ державност╕, а отже, ╕ таких ╖╖ атрибут╕в, як в╕йсько, нац╕я не могла захищати свою Батьк╕вщину самост╕йно, вимушено дов╕ряючись держав╕, яка поширювала на той момент св╕й суверен╕тет на ╖╖ територ╕ю. На жаль, дов╕ра не була виправдана.
 Саме тому, усв╕домлюючи цей дуже важливий аспект, усв╕домлюючи приязн╕ стосунки, як╕ склалися м╕ж нашими народами, ма╓мо докласти вс╕х зусиль, аби донести до нашо╖ влади важлив╕сть щонайшвидшо╖ деокупац╕╖ Криму.

Валентин БУТ
Крим

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 11.12.2015 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16325

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков