Версiя для друку Обговорити в форумi

В словах Русь, русичі є щось величне, горде і романтичне. Вони пов'язані в нашій пам'яті з пам'яттю про славних руських князів Олега та Ігоря, княгиню Ольгу та князя Святослава, великих князів Володимира-Хрестителя та Ярослава Мудрого. Закарбувались в нашій пам'яті ще з шкільних років. Якому ж краю і якому народові належать ці назви?
На мій погляд, як дилетанта в царині науки історії, назви "Русь" та "русичі" нерозривно пов'язані з Київською Руссю і, таким чином, з Україною. Але давайте звернемось до спеціальної літератури.
В працях видатних російських істориків М. Карамзіна ("Історія государства Російського"), В. Ключевського ("Курс російської історії"), С. Соловйова ("Історія Росії з давніх часів"), М. Костомарова ("Російська історія в життєписах її найголовніших діячів"), Л. Гумільова ("Від Русі до Росії") історія російської держави починається з історії Київської Русі. А згідно з теорією Срезнєвського (філолога-славіста), "великого спеціаліста" з історії, все населення Київської Руси під тиском половців і татаро-монголів відкочувало на північ і стало основним населенням Московії. Тому московити та їхні нащадки є русичі, а Московія - руською. А звільнені землі заселили вихідці з Карпат. (Такі собі нахаби, не побоялись ні половців, ні татар). Тому Україна не має права називатись Руссю.В працях видатних українських істориків М. Грушевського ("Історія України-Руси"), М. Маркевича ("Історія Малоросії"), Н. Полонської-Василенко ("Історія України") та інших історія України теж починається з історії Київської Русі. То де ж правда?
На моєму робочому столі поряд з іншими словниками лежать "Словарь русского языка" під редакцією С. Ожегова (М., 1984) та "Советский энциклопедический словарь" (М., 1984). На стор. 598 словника Ожегова написано: "Русские - восточнославянский народ, составляющий основное население РСФСР и широко населяющий другие республики СССР". Виходить, що переважна більшість населення теперішньої держави "Россия" є "русские". Якщо брати до уваги, що всі росіяни вважають себе слов'янами, то куди ж дівались угро-фіни, мордва і чуваші, удмурти і комі, карели і суомі, перм'яки? А ще татари, башкіри, калмики, північнокавказькі народи? Центр теперішньої Росії, згідно з твердженням тих же російських істориків (прошу не плутати їх зі Срезнєвським та Тредіаковським) населяли
сьогодні вже асимільовані інші угро-фінські народи: весь, меря, мещера, мурома, водь, іжора, череміш, нарова, чудь, югра, зиряни і багато інших. Вони ж нікуди не ділись. За свідченнями відомого російського мовознавця Володимира Даля, ще в середині ХІХ століття на відстані 100 - 150 км від Москви були поселення, де ніхто не знав російської мови. Їхні правнуки тепер уже її знають і щиро вважають себе "руськими" і навіть слов'янами.
В "Советском энциклопедическом словаре" в розділі "Русь" написано "Русь (Русская земля) - первоначальное название государственного образования восточных славян в ІХ - ХІ веках на среднем Днепре. До начала ХII века название территории Киевской Руси". А в розділі "Киевская Русь": "Раннефеодальное государство ІХ - ХІ веков. Столица - Киев". До речі, термін "Україна" поряд з терміном "Русь" знаходимо в Іпатіївському літопису за 1187 рік.
А тепер звернемось до давніх джерел. Спочатку до іноземних. Почнемо з арабських. Арабський географ і мандрівник Ібн Даста в Х столітті цитував старшого за себе письменника Джайхані, який оповідав про країну Русію. В словнику тюркських мов Махмуда Аль-Кашгарі, складеному в 70-х роках ХІІ століття надана карта, на котрій руси показані на північ від печенігів, далі на північний захід - слов'яни. Ібн Хардадбех, начальник пошт арабського халіфату, писав у 860 році в "книзі шляхів держав", що руси - то є слов'яни. В книзі невідомого автора "Країни світу за 983 р." описана Русь так: "Від неї на схід печеніги, на південь - Дунай, на захід - словени, на північ - пустеля. Південно-східна межа її лежить від Дніпрової луки до гирла Дону". В усіх цих письмових джерелах руси-слов'яни не ототожнюються з північно-західними і трактуються як різні народи.
Є думка деяких російських істориків, що руси - вихідці зі Скандинавії. Тобто вони - варяги. Але ж Візантійський Патріарх Фотій з приводу нападу русичів на Царгород в 860 році називав їх росами, а не варягами, яких греки на той час уже добре знали.
В ІХ - ХІІ століттях термін "Русь" відносили переважно до Київського князівства і був він, в деякій мірі, синонімом Київщини. В ХІ - ХІІІ століттях літописи чітко відокремлювали Русь - Київське князівство від інших князівств. Поїхати чи піти на Русь означало поїхати чи піти на Київщину. В 1144 році Новгородський літописець писав: "Іде Архієпископ Ніфонт в Русь". Іпатіївський літописець в 1155 році: "Юрій Володимирович іде із Суздаля в Русь і прийде в Київ". В тому ж новгородському літописі за 1165 рік: "...то іде ігумен Юрьєвського монастиря в Русь, Київ-град". В Суздальському літописі за 1180 р.: "Іде Святослав з половцями поганими та з чернігівцями із Русі на Суздаль раттю".
Таким чином, назва "Русь" не поширювалась на північні та північно-західні землі навіть тоді, коли вони були під владою Київської Русі. Тому росіяни неправомірно називають себе "руськими", а Росію - "Руссю".
Під кінець хочу заперечити всяким срезнєвським, тредіаковським та погодіним, а також їхнім прибічникам словами українського історика Михайла Грушевського: "Київська держава була витвором українського народу, а не володимиро-московсько-великоруського. Київський період перейшов в ХІІІ столітті не у володимиро-московський, а в галицько-волинський. "Русской" історії не може бути, як немає "русской" народності. Може бути тільки історія російських народів і історія Російської держави".
А на мій особистий погляд, росіянам треба називати себе московитами, а державу свою - Московією, як воно і було до початку ХVІІІ століття. І не цупити собі назви сусіднього народу, як і не треба було цупити візантійський герб. Своє - воно завжди краще.
с. Восход Красногвардійського району.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #2 за 09.01.2004 > Тема "З потоку життя"