Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3677)
З потоку життя (6894)
Душі криниця (3705)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1606)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КУДИ ДИВИТЬСЯ М╤СЯЦЬ...
23 жовтня — свято ╢вламп╕я ╕ ╢вламп╕╖


ГАЛИНА ЛИТОВЧЕНКО: ╥ДУ В ГОСТ╤!
Сьогодн╕ господинею Л╕тературно╖ стор╕нки КС ╓ в╕дома кримська укра╖нська поетеса пан╕ Галина...


ПЕТРО КУХАРЧУК: ЗАМОРОЗЬ
Присвячую мо╖й перш╕й вчительц╕ Греченюк Ганн╕ Васил╕вн╕, вчительц╕ укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


З ПОКРОВИ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ЗИМА
У цей день уперше запалювали у печах, щоб «роз╕гр╕ти ╖х на зиму».


«СЕРЦЕ Д╤ТЯМ В╤ДДАЮ!..»
Попереду у Натал╕╖ К╕чун-Лемех нов╕ плани, нов╕ творч╕ ╕де╖. Дай Бог ╖х зреал╕зувати!




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 04.12.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#49 за 04.12.2015
«ЛЮБЛЮ Я ЩИРО ЦЮ КРА╥НУ, ЩО ╢ ЧАСТИНОЮ МЕНЕ...»
В╕ктор ОХР╤МЕНКО

Клуб поез╕╖

Сьогодн╕ «Клуб Поез╕╖» «Кримсько╖ св╕тлиц╕» репрезенту╓ поет з виразною громадянською позиц╕╓ю, яка, по сут╕, ╓ в╕ддзеркаленням його особисто╖ житт╓во╖ позиц╕╖. Кожен поет сприйма╓ життя в ус╕х його проявах особливо гостро, д╕ткливо, пронизливо. Краса природи, сила почутт╕в, щастя ╕ горе, несправедлив╕сть ╕ над╕я, ф╕лософське проникнення в суть речей ╕ явищ, пропущен╕ через поетове серце, через його в╕дчуття, вражають нас глибиною ╕ неповторн╕стю думок, емоц╕й, почутт╕в, вт╕лених у слова. Але все те помножу╓ться багаторазово, коли поет ще й композитор. Що може бути досконал╕шим за св╕т музики, по╓днаний з художн╕м словом! Саме таким поетом ╓ В╕ктор Охр╕менко (В╕ктор Ох). Його в╕рш╕, сповнен╕ ф╕лософ╕╖, роздумливост╕, лукавого гумору, а часом ╕ гн╕ву, не залишають байдужим жодного читача. Його музика – н╕жна, прониклива, чаруюча — надиха╓ колег-поет╕в, стала основою десятк╕в, якщо не сотень, п╕сень на ╖хн╕ слова.
Народився В╕ктор Охр╕менко в 1958 роц╕ на Буковин╕ – кра╖ з дуже розвинутою музичною культурою. Вчився музиц╕ в музичн╕й школ╕ м╕ста Глибока в хороших вчител╕в. Основним ╕нструментом був баян. Також доводилося грати на акордеон╕, фортеп╕ано, клав╕шних електронних ╕нструментах, на г╕тар╕, бас-г╕тар╕ та перкус╕╖. Брав участь у р╕зних самод╕яльних формальних ╕ неформальних музичних групах, ансамблях, оркестрах.
Паралельно майже весь час, ск╕льки себе пам’ята╓, писав музику на в╕рш╕ р╕зних автор╕в, до власних твор╕в та невелик╕ ╕нструментальн╕ п’╓си. Як композитор-мелодист тяж╕╓ до жанру балади, л╕рично╖ п╕сн╕, вальсу, танго, хоча часто експерименту╓ ╕ в ╕нших жанрах.
На л╕тературн╕й нив╕ пише в╕рш╕, новели, сценар╕╖ ф╕льм╕в ╕ кл╕п╕в, критичн╕ рем╕н╕сценц╕╖ ╕ есе╖ на твори знайомих л╕тератор╕в. Публ╕кувався в газетах, часописах, л╕тературних зб╕рниках ╕ альманахах, найб╕льше на сайт╕ «Клуб Поез╕╖» журналу Дн╕про, куди принаг╕дно запрошу╓мо читач╕в «КС»: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=9277
За фахом – л╕кар. П╕сля школи навчався в Лубенському медучилищ╕. П╕сля арм╕╖ – в Ки╖вському медичному ╕нститут╕. За розпод╕лом був направлений у село Холми Корюк╕вського району Черн╕г╕всько╖ област╕, де працю╓ ╕ дотепер.

В╕ктор ОХР╤МЕНКО
«ЛЮБЛЮ Я ЩИРО ЦЮ КРА╥НУ, ЩО ╢ ЧАСТИНОЮ МЕНЕ...»

СПАЛИЛИ П╤ДРУЧНИКИ
 «14.03.2010 в С╕мферопол╕ на площ╕ Лен╕на актив╕сти прогресивно-соц╕ал╕стично╖ парт╕╖ п╕д схвальн╕ вигуки натовпу вчинили демонстративне спалення п╕дручник╕в з ╕стор╕╖ Укра╖ни» (з газет).

Не покаран╕ кожного разу,
ненависники б╕льш нахабн╕ють.
А ми мовчки ковта╓м образу,
толерантн╕сть свою все лел╕╓м.
От п╕дручники наш╕ спалили.
Пот╕м створять так╕ нам умови,
щоб ми зв╕дси скор╕ше «звалили»,
щоб забули сво╓ — нав╕ть мову.
Вимира╓м слухняно м╕стами,
порожн╕ють ╕ селища, й села.
Коли нас, укра╖нц╕в, не стане,
кого в цю Укра╖ну заселять?
15.03.10

БРАТЕРСЬКА ФАНТАСМАГОР╤Я

Московський Самовар
 при повному парад╕
по Ки╓ву, як вдома,
 давай соб╕ ходить.
Калина ╕ Вареник
 були страшенно рад╕,
старались, з шкури л╕зли,
 щоб гостю догодить.
Борщ хоче стати Щами,
 Бандура – Балалайкою.
Матрьошка для Галушки –
 улюблений кумир.
Вс╕ вчаться сп╕лкуватись
 «крутим» матюччям-лайкою.
В Гор╕лочки ╕з Водкою
 братерське свято й мир.
13.03.2013

НЕПАТР╤ОТИЧНЕ

Латки геро╖зму на кол╕нах…
Зас╕ки порожн╕ вже давно…
Чим пишатися сучасн╕й Укра╖н╕?
Промислов╕стю? Наукою? К╕но?..
15.11.2012

ПЕРЕДВИБОРНЕ

╤ влада, й опозиц╕я
вже в╕днайшли баланс.
Така вже в нас традиц╕я –
утратити св╕й шанс.
11.10.2012

ПОЧЕКА╢МО

Почека╓мо, щоб в пекл╕
 не було спекотно так,
щоб в раю не було нудно
 в╕д божественних красот!
Почека╓мо, щоб свиснув
 на гор╕ Говерл╕ рак,
щоб з’явився
 в кер╕вництв╕ Укра╖ни патр╕от!
27.08.2012

 УКРА╥НЕЦЬ

В╕н на берез╕ Вкра╖ни
став, мов скеля, непорушно,
як малесенька дитина
в╕н простий ╕ простодушний,
трошечки простакуватий,
аж занадто толерантний,
то бува╓ дуркуватий,
а то чемний ╕ галантний,
до любого д╕ла вдатний,
роботящ╕ руки ма╓,
ще й працю╓ «за безплатно»,
в грунт кор╕нням пророста╓,
то сп╕ва несамовито,
а то оха╓ з плачами,
вор╕женьками побитий,
роз╕п’ятий родичами.
Вбить його н╕хто не в сил╕.
(Правда, обтирають ноги!)
Та ╤стор╕╖ вс╕ хвил╕
розбиваються об нього.
24.05.2012
 * * *
Сьогодн╕ прапор п╕д╕ймали наш
Он люди, що значок –
 вкра╖нський герб –
з мо╖х грудей зривали ще недавно,
про «молоток» жалкуючи
 й про «серп»,
хоча жили ╕ в «незалежн╕й» славно,
сьогодн╕ прапор п╕д╕ймали наш,
«бюджетник╕в» з╕бравши
 на майдан╕,
Нац╕онально╖ ╤де╖ саботаж
проводять в антиукра╖нському
 туман╕:
парадна тр╕скотня
 сухих н╕кчемних фраз
про «пл╕дну працю»,
 «╕сторичн╕ в╕хи»,
«державну розбудову»,
 «укра╖нський газ»
╕ «╓вро-дах» (з солом’яно╖ стр╕хи)…
24.08.11

ЧИЙСЬ «SECOND HAND»

Чийсь «second hand» носим на т╕л╕,
а в м╕зках сумн╕вн╕ цитати.
Навкруг нас не те, що хот╕ли,
╕ в серц╕ чуж╕ постулати.
Книгарн╕ – без власно╖ книжки.
В екранах – вс╕ ф╕льми чужинськ╕.
Добре, що поки що в кишках
борщ, сало ╕ хл╕б укра╖нськ╕!
04.11.2010

УКРА╥НА БЕЗСМЕРТНА

Мудрий, мужн╕й ╕ шляхетний,
 м╕й р╕дний народе!
У тоб╕ вже сотн╕ рок╕в
 дух свободи бродить!
Залиша хай нашу землю
 чужинська орава!
Слава Укра╖н╕ наш╕й
 ╕ Героям слава!
Нас д╕лили, шматували,
 рвали по живому,
розпинали, виганяли
 ╕з власного дому.
Та кипить – бо ж незнищенна –
 укра╖нська лава!
Слава Укра╖н╕ наш╕й
 ╕ Героям слава!
Розмежовуватись нам
 на «сх╕д» ╕ «зах╕д» сором.
Зах╕д мучили терором,
 сх╕д – голодомором.
Хай ус╕х ╓дна╓ разом
 Укра╖нська Справа!
Слава Укра╖н╕ наш╕й
 ╕ Героям слава!
Поважатимуть тод╕ нас,
 коли скажем всюди,
що метою Укра╖нця
 була, ╓ ╕ буде –
Укра╖нська Суверенна
 Соборна Держава!
Слава Укра╖н╕ наш╕й
 ╕ Героям слава!
01.04

ПОХОВАЛИ ТЕБЕ, БАТЬКУ
(До 155-р╕ччя Шевченк╕вського Запов╕ту)

Поховали тебе, батьку,
на кан╕вськ╕й круч╕.
Дн╕про, правда, вже не той,
уже не ревучий.
Недоторканим не буде
й неповторний обр╕й.
Ус╕м правлять тепер грош╕ –
не ген╕й народний.
╤ кайдани ще зостались,
╕ сл╕з вистача╓,
╕ народ котре стол╕ття
кров╕ю сплива╓.
Ще багато люди терплять
неправди ╕ горя.
Не текла ще кров злод╕йська
у син╓╓ море.
Пост╕й, батьку Укра╖ни,
╕ще на сторож╕.
Колись таки покотяться
голови ворож╕.
Пам’ята╓мо тебе ми
й будем пам’ятати,
бо одна нас породила
Укра╖на-мати.
20.12.2000
* * *

ХТО ТУТ У НАС ВЕРШИНИ УСП╤ХУ ДОСЯГ

Хто тут у нас вершини
 усп╕ху досяг –
став ол╕гархом, б╕знесменом,
 ф╕рмачом?
╢врей, грузин, кита╓ць (нав╕ть)
 ╕ араб!
На них працю╓мо
й добро ╖х стережем
на ╖х заводах, ╖х базарах, ╖х полях.
Колись таке було.
 Й тепер не видно зм╕н.
Якщо усп╕шного зустр╕нем
 серед нас,
то сумн╕ва╓мось, чи укра╖нець в╕н?
22.03.2010

МОЯ УКРА╥НА

У пам’ят╕ мо╖й зринають
м╕сця, де довелося буть.
Калейдоскопом проплива╓
й торка╓ серце ╖хня суть.
З розр╕знених картинок-ниток
у моза╖чне╓ панно
мо╓╖ власно╖ Вкра╖ни
живе сплелося полотно.
Закопчений ╕ с╕рий Харк╕в,
I м╕сто-сад Дн╕пропетровськ.
Маленьк╕ михн╕вськ╕ купальн╕
╕ крих╕тний Камський ставок.
Дн╕прове плесо широченне,
Херсонськ╕ дивн╕╖ сади,
луги ╕ хащ╕ Придесення,
й холминських прал╕с╕в гриби,
поля Черкащини безмежн╕,
крут╕ Дн╕стров╕ береги,
карпатськ╕ пагорби бентежн╕
й Глибоки р╕дно╖ горби,
Сула зм╕╖ться мальовничо,
╕ каламутний завжди Прут,
гул Черемоша войовничий,
дзв╕нк╕ джерельця там ╕ тут.
Помпезний, величавий Ки╖в,
Нос╕вка довга в три к╕нц╕,
╤ Луцьк цнотливий, хоч ╕ сивий,
╕ наш Париж – це Черн╕вц╕...
Ще згаду╓ться льв╕вська кава,
╤з Хуста батьк╕в капелюх,
вс╕ ╖дуть з Ки╓ва з тортами,
в Донецьку – антрацит й матюк.
╤ цукор-раф╕над в Полтав╕,
а в Сядрино – в╕дм╕нний льон…
╤ Н╕жин з двадцятьма церквами,
╤ н╕жний лубенський прокльон…
Усе це р╕дне до загину,
Це нав╕ть з часом не мине.
Люблю я щиро цю кра╖ну,
що ╓ частиною мене.
16.06.98
(в по╖зд╕ Ки╖в-Черн╕вц╕)

УКРА╥НА МОДЕРНА
(Авторська п╕сня)

Дуже комусь треба,
 щоб мо╖й Вкра╖н╕
стр╕чечки й в╕ночок
 з голови хтось стяв,
щоб забула мову й п╕сню солов’╖н╕,
╕ вербу, й калину,
 й жовто-син╕й стяг,
щоб шаровари зняла
й гопак не танцювала,
╕ не ╖ла сала,
вареник╕в й ковбас.
Цукру щоб не мала,
взимку замерзала,
плакала й благала:
«Пожал╕йте нас!».
Укра╖н╕-неньц╕ пропонують р╕зне:
«водочки» напитись,
 закусить «бл╕ном»,
«хоровод» водити десь б╕ля бер╕зки
й засп╕вать «частушки»
 з «масковск╕м» матючком.
Базари наводнили
торгаш╕-деб╕ли.
«Впарюють» щосили
чужинецький «бренд»,
то китайське диво,
то турецьке мило,
то н╕мецьке пиво,
то всякий «секонд хенд».
Хочу, щоб Вкра╖на в космос╕ л╕тала
на сво╖х ракетах й л╕таках сво╖х,
щоби хл╕ба й сала свого вистачало,
╕ х╕ба др╕бничку брала у чужих.
Щоби карооко
╕ червонощоко
╖здила в «Тойотах»,
╕ на заздр╕сть вс╕м —
на модерних нотах,
кожно╖ суботи,
могла п╕д караоке
сп╕вать вкра╖нський г╕мн.
12.03.2010

ДО ШЕВЧЕНК╤ВСЬКИХ ДН╤В

Д╕ставайте сво╖ батоги –
Розпочнемо самобичування.
Нехай чують ус╕ вороги
наш╕ охання, схлипи й з╕тхання.
Грязь Америк, ╢вропи й Москви
вся ст╕ка╓ться в «славний» наш Ки╖в.
Гряз╕ кланятись мусимо ми,
бо н╕хто ╖╖ зв╕дти не зми╓.
За туманом казенних словес
заховалась вершина – Шевченко.
Бувш╕ членики КПСС
йдуть п╕д пам’ятник
 на побрехеньки.
Вони кв╕ти жив╕ принесли.
Св╕т не знав ще цин╕зму такого.
Малороси-мутанти, вони
в телекамеру моляться Богу.
Мали б кв╕ти т╕ в ╖хн╕х руках
загор╕тись в╕д гн╕ву пророка,
та блоку╓ все сумн╕в ╕ страх,
чи поглине ╖х пр╕рва глибока.
Толерантн╕ ми тут вс╕ ╕ вся.
Укра╖нц╕ вивчають Мойсея.
Якщо буде з нас справжня с╕м’я –
прочитають Шевченка ╓вре╖.
Щоб не чубились ми — в╕н хот╕в,
Щоб на зайд не горбатили спини.
Об╕ймемось, як в╕н нас просив,
якщо ми ╓ сини Укра╖ни.
09.03.2012

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 04.12.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16296

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков