Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3677)
З потоку життя (6894)
Душі криниця (3705)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1606)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СПРАВА "МЕДВЕДЧУК ПРОТИ СТУСА"
Як сталося, що в Укра╖н╕ почали забороняти книги


ВАЛЕНТИН БУТ: КРИМСЬК╤ ДУМИ
Чи може тут щось зробити Укра╖на? Мусить.


╤НЦИДЕНТ В ОДЕСЬК╤Й Г╤МНАЗ╤╥: ЦЕ В╤ДПОВ╤ДЬ, ЯК╤Й МОВ╤ НАСПРАВД╤ ПОТР╤БЕН ЗАХИСТ
Уповноважений ╕з захисту державно╖ мови Тарас Крем╕нь вимага╓ в╕д М╕н╕стерства осв╕ти ╕ науки...


ВАЛЕНТИН БУТ: КРИМСЬКА ПОЛ╤ТИКА УКРА╥НСЬКО╥ ВЛАДИ
Як би те сумно не звучало, але укра╖нська пол╕тика щодо Криму, за виключенням коротких ╕сторичних...


ВАЛЕНТИН БУТ: КУЛЬТУРА ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ ?
Думаю, не одному мен╕ впада╓ в оч╕ певна дев╕ац╕я у сприйнятт╕ нашими сп╕вв╕тчизниками цього...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 04.12.2015 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#49 за 04.12.2015
ДЕРЖАВА – ЦЕ Я...

Обличчя влади

Приписуваний Лу╖ XIV висл╕в «L’ETAT, C’EST MOI» ц╕лком виразно змальову╓ розум╕ння держави з боку авторитарно╖ влади, зокрема, погляд на державу сильно╖ особистост╕, особливо, коли вона опиня╓ться б╕ля ╖╖ керма унасл╕док династ╕йного, рел╕г╕йного чи тотал╕тарного права. Думаю, те ж саме могли заявити й Олександр, син Ф╕л╕па, цар Македонський, ╕ Темудж╕н, б╕льш в╕домий як Чинг╕з-хан, чи╖ держави зв╕льна розташовувалися на двох континентах. То були, поза всяким сумн╕вом, сильн╕ особистост╕, як╕ певним чином зм╕нили тод╕шн╕й св╕т. Але якщо за давн╕х час╕в самодержавна влада осв╕ченого монарха часто сприяла розвитку кра╖ни, розкв╕ту культури, мистецтв, то зачно сумн╕шу картину ма╓мо, коли ототожнювати себе з державою починали людц╕, чия амб╕тн╕сть далеко випереджала ╖хн╕ зд╕бност╕, як те було, скаж╕мо, у випадку з батьком та сином Дюваль╓, Трух╕льо, Бокасса, як те бачимо на приклад╕ п╕вн╕чнокорейсько╖ династ╕╖ К╕м╕в чи «керовано╖ демократ╕╖» Володимира Пут╕на.
Творець н╕мецько╖ держави «зал╕зний» канцлер Отто фон Б╕смарк навряд чи ототожнював себе з державою. Зате саме в╕н поклав в основу тогочасно╖ пруссько╖ пол╕тики давн╕й, але незм╕нно популярний серед самовладц╕в сьогодення принцип переваги сили над правом. Нараз╕ ма╓мо нещастя в╕дчувати застосування того принципу на власн╕й шкур╕.
Той принцип, здавалося, мав би бути абсолютно неприйнятним у сучасному св╕т╕. Тим не менш, в╕н д╕╓. Б╕льше того, заяви деяких ╕сторик╕в, серед яких трапляються й мастит╕, про те, що в ╕сторичному аспект╕ його застосування часто мало позитивне значення, скаж╕мо, для згуртування розр╕знених самост╕йницьких волод╕нь у сильну державу, для проведення р╕шучих реформ, для потужного стрибка економ╕ки тих держав, мимовол╕ наводять на думку про те, що часом ц╕лком виправдано в╕дступити в╕д недолугих закон╕в задля досягнення велико╖ св╕тло╖ мети, що сильна особист╕сть у такому випадку значно ефективн╕ша за неповоротку м’якот╕лу демократ╕ю.
Поважн╕ вчен╕, певно, мають рац╕ю. Х╕ба ж не благородну мету осягнення нових горизонт╕в для новостворювано╖ нац╕╖ надлюдей ставив перед собою Адольф Ало╖зович? Х╕ба не перетворення в╕дстало╖ Рос╕╖ в передову ╕ндустр╕альну державу св╕тового штибу мав на уваз╕ Йосип В╕ссар╕онович? Х╕ба не з думкою про якнайширш╕ перспективи «русского мира», про добробут ╕ щастя вс╕х ╕ кожного в тому «мире», д╕╓ сьогодн╕ Володимир Володимирович?
╤ що за б╕да, коли для досягнення тако╖ велично╖ мети доводиться переформатувати власну кра╖ну на такий соб╕ оруел╕вський колгосп тварин, переступити через к╕лька якихось там м╕жнародних закон╕в, забути про п╕дписаний м╕ждержавний меморандум! Зрештою, закони пишуть недосконал╕ люди. Що за б╕да, коли при тому буде стерто з лиця земл╕ десяток-другий с╕л, зруйновано к╕лька м╕ст, зникне к╕лька недолугих народ╕в, а тим, хто залишиться, доведеться поступитися якимись там ╖хн╕ми правами! Мета виправдову╓ засоби, а переможц╕в не судять, чи не так?
Ототожнюючи себе з державою, стаючи, по сут╕, ╖╖ вт╕ленням, ╖╖ л╕дер почина╓ випром╕нювати потужн╕ еманац╕╖, як╕, трансформуючись усередин╕ власного колгоспу тварин у в╕дчуття обраност╕, у щастя усв╕домлювати себе буд╕вничими нового св╕ту, стають куди важлив╕шими за ╕люзорн╕сть будь-яких закон╕в, прав та свобод. Тим б╕льше, що погляди неупереджених служител╕в Фем╕ди та Кл╕о на т╕ чи ╕нш╕ под╕╖, вчинки, як правило, зб╕гаються з поглядами вершител╕в доль. Коли ж той колгосп… – чи то пак! – «мир» перманентно розширю╓ться на все нов╕ й нов╕ територ╕╖, а можливост╕ для альтернативно╖ точки зору на тих територ╕ях звужуються до нуля, то виника╓ нова реальн╕сть, в як╕й можливо все.
Дуже сутт╓вим ╓ те, що згадан╕ еманац╕╖ «вольового л╕дера» сприймають не лише всередин╕ переформатованого св╕ту його власного колгоспу, а й далеко за його межами. ╤ ось вже оч╕льник сус╕дньо╖ кра╖ни, на яку почав наповзати той «мир», зам╕сть того, щоб сконцентруватись на орган╕зац╕╖ г╕дно╖ в╕дс╕ч╕, втягу╓ться в безпл╕дн╕, безперспективн╕ перемовини, а л╕дери ╕нших держав, зам╕сть одностайного ефективного спротиву агресоров╕, який заз╕ха╓ насправд╕ нав╕ть не на ц╕л╕сн╕сть окремо взято╖ держави, а на св╕товий порядок у ц╕лому, ставить п╕д загрозу так важко вибудувану систему запоб╕гання глобальних конфл╕кт╕в, приймають на себе роль посередник╕в у тих ганебних перемовинах.
Чи можливо уявити, щоб мо╖ шановн╕ сус╕ди, побачивши, як знахабн╕лий здоровило вдерся до мо╓╖ осел╕, заявляючи сво╖ «╕сконни╓» права на мою в╕тальню, зам╕сть того, щоб допомогти мен╕ випхати того небезпечного анекс╕он╕ста геть, змушували б мене до примирення з ним, переконуючи не вподоблюватись злодюз╕ й не в╕дпов╕дати на град удар╕в в╕д його дубця, натом╕сть поступитися йому т╕╓ю клятою в╕тальнею, урочисто об╕цяючи при тому не визнавати, що вона в╕дтепер фактично належатиме йому, хоч би те й тривало до ск╕нчення в╕к╕в? Чи можна уявити, щоб мо╖ сус╕ди засуджували мо╖х д╕ток за те, що т╕ обр╕зали дроти електропостачання до к╕мнати, де забарикадувався той вар’ят? Чи можна соб╕ уявити, зрештою, щоб я ставився п╕сля такого до сво╖х сус╕д╕в з колишньою повагою, так, наче н╕чого не сталося?
З ╕ншого боку, чи можна уявити, аби я сам, волаючи про допомогу, заходився гендлювати з тим окупантом, забезпечуючи його на╖дками-напитками п╕д приводом того, що, по-перше, це гуманно, по-друге, виг╕дно нам обом? Схиблена фантасмагор╕я, кажете? Отож…
Якщо ж дивитися глибше, ма╓мо бути вдячн╕ дол╕ за випробування, що вона посила╓ нам, бо ж без них н╕коли б ╕ не д╕знались, хто наш╕ справжн╕ друз╕, а хто лише на словах, не д╕зналися б, хто з тих медоточивих, зазираючи нам в оч╕, ц╕луючи наш╕ вуста, весь цей час тримав у рукав╕ ножа, аби встромити його нам в спину за першо╖ ж нагоди.
Час випробувань виразно проявля╓ кожного з нас. Те, що могло бути непом╕ченим у звичайному житт╕, сплива╓ на поверхню, впада╓ в оч╕. Влада «революц╕йних» жучк╕в, чия неспроможн╕сть за мирних час╕в могла б роками толеруватися меланхол╕йним на загал сусп╕льством, за цих обставин проявила свою н╕кчемну сутн╕сть повною м╕рою.
Час випробувань вимага╓ в╕д кожного з нас, тим б╕льше в╕д влади, виважених, фахових, адекватних обставинам ╕, що дуже важливо, вчасних д╕й. Лише за таких умов ма╓мо шанси витримати ╕спит.
L’ЕTAT, C’EST MOI. Чи в╕дчува╓ перес╕чний укра╖нець в╕длуння в сво╓му серц╕, чуючи цю фразу? Чи усв╕домлю╓мо гаразд, що за демократ╕╖ саме ми, укра╖нська нац╕я, ╓ найвищою владою в Краю? На жаль, ма╓мо констатувати, що наша нерозб╕рлив╕сть при вибор╕ тих, хто мав би бути нашими представниками, виконавцями нашо╖ вол╕, ╓ чи не найб╕льшою проблемою. Негативний досв╕д сов╓тсько╖ пори, коли представницьк╕ органи СРСР не мали серйозних повноважень, були не б╕льше, н╕ж в╕триною, натом╕сть вс╕м керувала паралельна реальн╕сть влади комун╕стично╖ парт╕╖, ╓ одн╕╓ю з причин нашого легковаження щодо вибору тих, в╕д кого сьогодн╕ реально залежить поступ кра╖ни, ╖╖ усп╕шн╕сть чи неусп╕шн╕сть, ╖╖ майбутн╓ чи його в╕дсутн╕сть. Зам╕сть того, аби обирати до влади, зг╕дно з Книгою «…по д╕лах ╖хн╕х» чи принаймн╕ вимагати в╕д бажаючих покермувати ковчегом кра╖ни кап╕танських чи штурманських диплом╕в, карт з ч╕тко прокладеним курсом, ми б╕льше звикли обирати соб╕ владу, дов╕ряючись об╕цянкам. Так же прост╕ше. Не треба заглиблюватись у детал╕, далек╕ в╕д наших повсякденних турбот, не треба н╕чого перев╕ряти, анал╕зувати, м╕ркувати. Досить просто пов╕рити.
Я вже не кажу про те, наск╕льки наша н╕чим не п╕дкр╕плена дов╕рлив╕сть спрощу╓ життя р╕зного роду авантюристам, як╕ десятил╕ттями паразитують на н╕й! Влада, яку ми з уперт╕стю, г╕дною кращого застосування, щоразу обира╓мо, добре вивчила уподобання ╕ звички свого лох… – вибачте, я, зв╕сно ж, мав на уваз╕ електорату — ╕ об╕ця╓ саме те, що ми хочемо в╕д не╖ почути. В цьому сенс╕, все майже чесно. Справд╕, якщо в╕дносно невелика частина громадян наполяга╓ на як╕сн╕й зм╕н╕ податкового законодавства, на спрощенн╕ умов ре╓страц╕╖ та функц╕онування б╕знесу, вимага╓ припинення мах╕нац╕й на митницях, у банк╕вськ╕й сфер╕, приведення ╖хньо╖ д╕яльност╕ у в╕дпов╕дн╕сть до св╕тових норм, вимага╓ л╕кв╕дац╕╖ корупц╕йних схем ╕ реформування економ╕ки, то б╕льш╕сть все ще чека╓ в╕д влади дешево╖ шинки, низьких тариф╕в на газ, дешевого про╖зду в м╕ському транспорт╕ ╕ на зал╕зниц╕, широкоосяжних субсид╕й, п╕льг ╕ тому под╕бного.
Вже здогадались, що легше виконати для перес╕чного кандидата у владу? Правильно: пооб╕цяти покласти все життя до останку на боротьбу за св╕тле майбутн╓ з дешевою шинкою та низькими тарифами. Вони, щоправда, борються за те вже чверть стол╕ття. Але ж як ефектно! З яким запалом! Видовище г╕дне публ╕ки…
Колись, приводячи турист╕в на городища стародавн╕х елл╕н╕в, яких у нас в Криму величезна к╕льк╕сть, пом╕чав, як зач╕пало мо╖х слухач╕в пор╕вняння сучасно╖ демократ╕╖ в Укра╖н╕ з т╕╓ю, прим╕тивною, яка ╕снувала в давньогрецьких пол╕сах. Та давня демократ╕я, зв╕сно, не була досконалою. Так, ж╕нки не допускалися до управл╕ння громадою, так само, як чужинц╕ чи раби. А проте ж греки наст╕льки ц╕нували сво╓ самоврядування, що коли в к╕лькох м╕стах Мало╖ Аз╕╖ до влади прийшли тирани, частина ╖хн╕х мешканц╕в визнала за краще вирушити за море ╕ розселитися на диких берегах п╕вн╕чно-зах╕дно╖ Таврики, аби лишень ╕ надал╕ залишатися повносправними громадянами ╕ самим вир╕шувати свою долю, долю свого м╕ста, сво╓╖ громади, сво╓╖ держави. Адже кожен громадянин за т╕╓╖ прим╕тивно╖ демократ╕╖ брав безпосередню участь у вир╕шенн╕ державних справ – в╕д укладення миру чи оголошення в╕йни, до вир╕шення якихось торговельних угод чи господарчих справ, так само, як був зобов’язаний з╕ збро╓ю в руках захищати сво╓ м╕сто у раз╕ нападу ворога. Чи не найб╕льшим приниженням для члена громади було позбавлення громадянства, що виключало його участь у громадських справах, зводило до р╕вня раба.
На жаль, ма╓мо визнати, що надто довге перебування Краю в склад╕ Московського царства, Рос╕йсько╖, а пот╕м Сов╓тсько╖ ╕мпер╕й найзгубн╕шим чином вплинуло на р╕вень громадянсько╖ св╕домост╕ сучасного укра╖нця. Нав╕ть сьогодн╕, через б╕льш н╕ж дв╕ тисяч╕ триста рок╕в в╕д давньогрецько╖ демократ╕╖, яка ╕снувала на теренах Таврики, через б╕льш н╕ж п’ятсот рок╕в в╕д демократ╕╖ Запорозько╖ С╕ч╕, п╕сля чотирьох «революц╕й» час╕в Незалежност╕, р╕вень св╕домост╕ б╕льшост╕ наших громадян не дозволя╓ ╖м сприймати себе «нос╕╓м суверен╕тету й ╓диним джерелом влади», як те визнача╓ Конституц╕я Укра╖ни. Як би не сумно те було, але громадяни Херсонеса, Керк╕н╕тиди, Кало Л╕ман╕, т╕ ж С╕чов╕ братчики перебували на значно вищому щабл╕ сусп╕льно╖ св╕домост╕, адже сприймали себе не просто частиною сво╓╖ громади, а тими, в╕д чи╖х р╕шень залежали ╖╖ ╕снування ╕ добробут, себто реальною владою. На в╕дм╕ну в╕д них, наш сучасник роками терпить свав╕лля привладних н╕кчем лише затим, щоб того ╓диного дня, коли в╕д його вибору справд╕ залежить можлив╕сть зм╕ни влади, в╕н, под╕бно лукавому рабу, або ж прода╓ св╕й голос за к╕лограм гречки, пляшку оковито╖ чи к╕лька кольорових пап╕рц╕в, або ж взагал╕ ╕гнору╓ вибори, повторюючи запрограмован╕ кимось фрази про брудну владу, в╕д яко╖ треба триматися якнайдал╕, чи про те, що в╕д нього одного н╕чого не залежить.
Але ж то в╕дверта облуда, панове. Влада ╓ такою, якою ми дозволя╓мо ╖й бути, ╕ як╕сть ╖╖ залежить в╕д кожного з нас. Життя — це завжди виб╕р, в╕дпов╕дальн╕сть за який несемо перед нашими д╕тьми й онуками, адже майбутн╓ народжу╓ться в сьогоденн╕. Попереду нас чекають не одн╕ важлив╕ вибори – вибори, на яких ми ма╓мо нарешт╕ р╕шуче зм╕нити долю свого Краю, тож не уподобляймося лукавому рабов╕, не уникаймо в╕дпов╕дальност╕, пам’ятаймо, що на в╕дм╕ну в╕д монарх╕й ╕ тотал╕тарних режим╕в, за демократ╕╖ уособленням держави ╓ кожен св╕домий громадянин.

Валентин БУТ
Крим

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 04.12.2015 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16289

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков