Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3677)
З потоку життя (6894)
Душі криниця (3705)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1606)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КУДИ ДИВИТЬСЯ М╤СЯЦЬ...
23 жовтня — свято ╢вламп╕я ╕ ╢вламп╕╖


ГАЛИНА ЛИТОВЧЕНКО: ╥ДУ В ГОСТ╤!
Сьогодн╕ господинею Л╕тературно╖ стор╕нки КС ╓ в╕дома кримська укра╖нська поетеса пан╕ Галина...


ПЕТРО КУХАРЧУК: ЗАМОРОЗЬ
Присвячую мо╖й перш╕й вчительц╕ Греченюк Ганн╕ Васил╕вн╕, вчительц╕ укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


З ПОКРОВИ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ЗИМА
У цей день уперше запалювали у печах, щоб «роз╕гр╕ти ╖х на зиму».


«СЕРЦЕ Д╤ТЯМ В╤ДДАЮ!..»
Попереду у Натал╕╖ К╕чун-Лемех нов╕ плани, нов╕ творч╕ ╕де╖. Дай Бог ╖х зреал╕зувати!




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 04.12.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#49 за 04.12.2015
ШЕВЧЕНКОЗНАВЦЯ З╤НА╥ДУ ТАРАХАН-БЕРЕЗУ ВШАНОВАНО ЗВАННЯМ «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН М╤СТА КАНЕВА»

Культура ╕ життя

П╕д час урочистостей з нагоди Дня прац╕вник╕в культури Кан╕вський м╕ський голова ╤гор Олександрович Ренькас вручив в╕дзнаку «Почесний громадянин м╕ста Канева» З╕на╖д╕ Панас╕вн╕ Тарахан-Берез╕ – шевченкознавцю, пров╕дному науковому сп╕вроб╕тнику Шевченк╕вського нац╕онального запов╕дника, кандидату ф╕лолог╕чних наук, заслуженому прац╕внику культури Укра╖ни, лауреату прем╕╖ ╕мен╕ Володимира Вернадського, автору монограф╕й «Шевченко – поет ╕ художник» (Ки╖в, «Наукова думка», 1985); «Святиня: Науково-╕сторичний л╕топис Тарасово╖ гори» (Ки╖в, «Родов╕д», 1998) та прилоги до не╖; книги «Заворожи мен╕, волхве…»: Тарас Шевченко ╕ Михайло Щепк╕н» (Ки╖в, «Мистецтво», 2012), зб╕рника спогад╕в очевидц╕в «Святиня ╕ голодомор» (Льв╕в, 2003), понад 500 наукових публ╕кац╕й у в╕тчизняних та заруб╕жних часописах. З. П. Тарахан-Береза ма╓ почесн╕ в╕дзнаки «За заслуги перед Черкащиною» та «За заслуги перед м╕стом Каневом». Справою життя З╕на╖ди Панас╕вни стало збереження, в╕дтворення найважлив╕ших под╕й, явищ, ╕мен, причетних до ╕стор╕╖ Тарасово╖ (Чернечо╖) гори.
Говорять, що долю людини висв╕тлюють небесн╕ знаки – треба лише вм╕ти ╖х читати. Так╕ знаки в житт╕ З╕на╖ди Панас╕вни пов’язан╕ з Каневом, Нац╕ональною святинею. Народилася вона в с╕м’╖, яка любила ╕ шанувала Шевченка, його Слово. Було це в день, коли нац╕я в╕дзнача╓ нав╕чне повернення в Укра╖ну Тараса Шевченка, 1939 року – в р╕к в╕дкриття Шевченк╕вського мемор╕алу на Тарасов╕й гор╕.
З╕на╖да Тарахан-Береза зак╕нчила ф╕лолог╕чний факультет та асп╕рантуру Ки╖вського ун╕верситету ╕мен╕ Тараса Шевченка за спец╕альн╕стю «укра╖нська мова та л╕тература». Працювала вчителем на Закарпатт╕, а з 1966 року – науковим сп╕вроб╕тником, заступником директора з науково╖ роботи, пров╕дним науковим сп╕вроб╕тником запов╕дника. П╕д науковим кер╕вництвом З╕на╖ди Панас╕вни було створено експозиц╕ю музею до 175-╖ р╕чниц╕ в╕д дня народження Тараса Шевченка. Чимало зусиль доклала досл╕дниця, щоб в╕дтворити у 1991 роц╕ перший народний музей Кобзаря – «Тарасову св╕тлицю», повернути до Шевченк╕вського мемор╕алу та реставрувати пам’ятник-хрест 1884 року, встановити Останн╕й шлях Кобзаря на кан╕вськ╕й земл╕, м╕сце, де Шевченко мр╕яв побудувати хату, – урочище Мотовиловщина (вершина Великого ск╕фського городища). ╥й вдалося в╕дшукати могилу Ликери Полусмак (колишньо╖ наречено╖ Т. Шевченка) на кан╕вському цвинтар╕ вулиц╕ С╕льце, в╕дродити стор╕нки перебування ╖╖ в Канев╕.
З╕на╖да Панас╕вна завжди виявля╓ справжню громадянську мужн╕сть, в╕дстоюючи священну вершину, ╖╖ видноколи, нац╕ональний колорит в оформленн╕ музею Тараса Шевченка. Вона активно працю╓ над науковими об╜рунтуваннями ╕сторично╖ основи розвитку Шевченк╕вського нац╕онального запов╕дника, його значення в духовному житт╕ Укра╖ни.
Коп╕тка невтомна праця досл╕дниц╕ по в╕днайденню, опрацюванню та осмисленню першоджерел дозволила повернути ╕з забуття козацьку церкву Покрови Пресвято╖ Богородиц╕, яка стала св╕дченням геро╖чно╖ ╕ водночас траг╕чно╖ дол╕ укра╖нського народу. 9 березня 2014 року цю церкву, в╕дроджену неподал╕к Тарасово╖ гори, на узвишш╕, за пам’ятним знаком ╤вану П╕дков╕, було освячено представниками к╕лькох конфес╕й. Нин╕ З╕на╖да Панас╕вна завершу╓ грунтовне досл╕дження ╕стор╕╖ Свято-Покровського пустинного кан╕вського монастиря, до якого входила ╕ козацька церква 18 ст. Тож визнання земляк╕в, ╖хня п╕дтримка додадуть ╖й сили для зд╕йснення задуманого.
╤стор╕я Тарасово╖ (Чернечо╖) гори, життя ╕ творч╕сть Кобзаря стали житт╓вим покликанням З╕на╖ди Панас╕вни. Як стверджу╓ досл╕дниця, саме Шевченкове слово, його Запов╕ти ╕ передус╕м – Любов╕, ╢днання та Братолюб╕я – сьогодн╕ так необх╕дн╕ кожному з нас для буд╕вництва Незалежно╖, Соборно╖, Демократично╖ Укра╖нсько╖ Держави.

***

З Шевченк╕вського краю, з м╕ста Канева прийшла дуже хороша новина — в╕домий шевченкознавець, автор багатьох наукових праць, кандидат ф╕лолог╕чних наук З╕на╖да Панас╕вна Тарахан-Береза стала Почесним громадянином м╕ста Канева. Наша родина дуже зрад╕ла ц╕й новин╕. В╕дразу подумалося: як би порад╕ла цьому моя мама, ╕, звичайно ж, миттю з╕бралася б ╕ по╖хала до Канева, щоб бути поруч ╕з З╕ною ╕ ╖╖ родиною в цей рад╕сний ╕ знаменний для не╖ час.
Особисте знайомство мо╓╖ мами В╕ри Серг╕╖вни Ро╖к з чудовою людиною З╕на╖дою Тарахан-Березою в╕дбулось в серпн╕ 1980 року в Канев╕, у час, коли там на запрошення кер╕вництва Шевченк╕вського запов╕дника в╕дкрилась 9 персональна виставка «Укра╖нський рушничок».
В╕ра Серг╕╖вна при╖хала на урочисте в╕дкриття сво╓╖ персонально╖ виставки разом з╕ сво╖ми ученицями. Ось тод╕ вони й познайомились ╕ з т╕╓╖ далеко╖ пори почалася ╖хня особиста, а згодом ╕ родинна дружба.
У той час З╕на╖да Тарахан-Береза була заступником директора Шевченк╕вського запов╕дника з науково╖ роботи, ╕ за р╕к до цього, прочитавши про В╕ру Серг╕╖вну в журнал╕ «Народна творч╕сть та етнограф╕я», оф╕ц╕йно запросила мою маму взяти участь в конкурс╕ «У в╕нок Кобзарев╕» на честь 165-╖ р╕чниц╕ з дня народження поета.
Мама вишила панно «Запов╕т» ╕ папку «Кобзар». Ц╕ роботи дуже сподобались жур╕, ╕ в результат╕ вони опинилися в запов╕днику, а маму запросили з персональною виставкою до Канева.
З роками ╖хня дружба м╕цн╕шала — мама старалась за╖жджати до Канева за будь-яко╖ можливост╕, щоб зустр╕тися з З╕ною ╕ ╖╖ прекрасною родиною — чолов╕ком В╕ктором Савичем ╕ дочками Мирославою та Св╕тланою, котр╕ згодом стали ученицями В╕ри Серг╕╖вни ╕ захопилися укра╖нською вишивкою.
П╕зн╕ше мама познайомила нас ус╕х з родиною З╕ни. З╕на╖да Панас╕вна, у свою чергу, досить регулярно при╖жджала до Криму на в╕дпочинок або на р╕зноман╕тн╕ заходи, пов’язан╕ з творчою д╕яльн╕стю В╕ри Серг╕╖вни, ╕ неодм╕нно завжди мама зустр╕чала З╕ну на зал╕зничному вокзал╕.
При╖жджала З╕на╖да Опанас╕вна ╕ в печальн╕ для нас дн╕ у жовтн╕ 2010 року, на похорон мо╓╖ мами, вона привезла кан╕вську землю на ╖╖ могилу...
Можна було б багато розпов╕сти про дружбу цих прекрасних ж╕нок, але, думаю, що для читач╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕» й так достатньо того, що я вже сказав. У ц╕ знаменн╕ дн╕ для родини Тарахан-Берези вся наша с╕м’я з великим задоволенням поздоровля╓ З╕на╖ду Опанас╕вну з присво╓нням ╖й почесного звання ╕, звичайно ж, бажа╓ подальших творчих усп╕х╕в та рад╕сних л╕т життя!

Вадим РО╥К

P. S. У цьому номер╕ «Кримська св╕тлиця» публ╕ку╓ статтю З╕на╖ди Тарахан-Берези про зустр╕ч╕ з В╕рою Ро╖к, яку вона п╕дготувала для майбутньо╖ книги про видатну Майстриню.

ДУХОВН╤ ЗВ╤ТИ ПЕРЕД НАЦ╤ОНАЛЬНОЮ СВЯТИНЕЮ

Вперше В╕ра Ро╖к прибула у Кан╕в, на Чернечу (Тарасову) гору, тридцять рок╕в тому, а саме – вл╕тку 1980 року. ╤ при╖хала вона сюди не просто на екскурс╕ю, а на духовний зв╕т перед велетом св╕тово╖ культури Тарасом Шевченком, якого вона обожнювала протягом усього життя. Будучи вже зр╕лим майстром, привезла з Криму до поетового храму б╕ля його могили свою виставку «Укра╖нський рушничок», що засяяла в музе╖ дивною красою, перед якою, затамувавши подих, зупинялися паломники з Укра╖ни та заруб╕жжя. Екскурс╕╖ за ╖╖ експонатами вела сама майстриня, яка глибоко знала не лише вс╕ техн╕ки вишивок Укра╖ни, а й багатьох кра╖н св╕ту. Причому вона могла перед екскурсантами не лише розкрити особливост╕ кожно╖ з них, а й практично продемонструвати та навчити вс╕х бажаючих оволод╕ти й самому т╕╓ю чи ╕ншою техн╕кою вишивання, яких вона знала близько трьохсот! ╤ це найб╕льше вражало людей, як╕ под╕бного феномену не зустр╕чали до цього ще н╕де. Тим б╕льше дивувалися тим, що все, представлене на виставц╕, було створене ц╕╓ю маленькою, тенд╕тною, сн╕жно-б╕ловолосою фе╓ю з Криму, яка стала незабаром легендою вс╕╓╖ Укра╖ни.
А наступного року вона орган╕зувала виставку в Кан╕вському музе╖ народно-декоративного мистецтва, про що згаду╓ його старший науковий прац╕вник Н╕на Басиста: «Одн╕╓ю з найяскрав╕ших майстринь, з якими мен╕ доводилося сп╕лкуватися, була В╕ра Серг╕╖вна Ро╖к з м╕ста С╕мферополь. Перша зустр╕ч з нею в╕дбулася в 1981 роц╕, коли наш музей ще знаходився в древньому Успенському собор╕, пам’ятц╕ арх╕тектури XII ст., в якому в╕дсп╕вували у 1861 роц╕ Тараса Шевченка перед його похованням на Чернеч╕й гор╕. В╕дтод╕ запам’яталася нам В╕ра Серг╕╖вна мудрою, щирою, доброю, н╕жною, тенд╕тною, прекрасною людиною з великим житт╓вим досв╕дом, а ╖╖ «Укра╖нський рушничок» став для нас сво╓р╕дним л╕тописом художньо╖ творчост╕ нашого народу, в╕дображенням його культурно╖ спадщини».
Зупинялася В╕ра Серг╕╖вна п╕д час виставок у Канев╕ в мо╖й осел╕. ╤ це було для вс╕х нас великою рад╕стю, адже ми розум╕ли, ск╕льки ц╕кавого можна почерпнути в╕д близького сп╕лкування з такою незвичайною особист╕стю. ╤ справд╕ В╕ра Серг╕╖вна виявилася людиною енциклопедичних знань не лише у царин╕ вишивання, а взагал╕ в галуз╕ мистецтва, л╕тератури, ╕стор╕╖ ╕ нав╕ть медицини, розпов╕дала про великих людей, з якими ╖й пощастило зустр╕чатися. Та найб╕льше любила вона згадувати про св╕й родов╕д, який бере початок в сив╕й давнин╕. В╕ра Ро╖к вийшла з родини, в як╕й т╕сно переплелися корен╕ козацького роду з високо╕нтел╕гентним укра╖нським кор╕нням. Вона виростала в атмосфер╕ глибоко╖ поваги до предк╕в, серед яких були так╕ визначн╕ представники нашо╖ духовност╕, як арх╕мандрит Мельх╕седек Значко-Яворський ╕ письменник Володимир Короленко, а друзями ╖╖ родини були письменники Панас Мирний та Антон Макаренко. Зворушлив╕ спогади про зустр╕ч╕ з ними майстриня свято берегла в сво╖й ун╕версальн╕й пам’ят╕.
Ця невеличка витончена ж╕нка, яка з’явилася на св╕т в самому центр╕ Укра╖ни, на Полтавщин╕, у Лубнах, на шляху до всенародного визнання пройшла нелегкий тернистий шлях. Здобут╕ нею в 30-╕ роки усп╕хи в царин╕ укра╖нсько╖ вишивки, як згадувала вона, назавжди знищила Друга св╕това в╕йна, що в╕д╕брала в не╖ не лише можлив╕сть займатися мистецтвом, а й спробувала забрати нав╕ть життя, посиротити ╖╖ ╓диного синочка – трир╕чного Вадика. Це трапилося п╕д час вибуху поблизу не╖ бомби. Молода ж╕нка-мама була тяжко контужена. Нав╕ть л╕кар╕ не в╕рили в те, що вона виживе, ╕ з болем сказали вголос про те, що думали.
Але безнад╕йно потрощена ж╕нка неспод╕вано прийшла до св╕домост╕, щоб вступити у нер╕вний двоб╕й з╕ смертю. Ця боротьба тривала роками, десятил╕ттями до останн╕х дн╕в ╖╖ життя. ╤ сьогодн╕ ми можемо сказати, що переможцем у цьому двобою вийшла В╕ра Ро╖к, як╕й доля судила дожити майже до ста л╕т, незважаючи на те, що жорстока в╕йна залишила дов╕чний знак на ╖╖ здоров’╖, деформувавши назавжди хребет ╕ зробивши непрацездатною ╖╖ праву руку. Ж╕нка добре усв╕домлювала, що тепер вона вже не зможе грати на фортеп╕ано. Але не могла допустити нав╕ть думки про те, що вже н╕коли не буде вишивати. Почала знову вчитися з аз╕в цьому мистецтву, т╕льки вже л╕вою рукою. ╤ досягла найвищого р╕вня у творенн╕ невимовно╖ краси укра╖нських рушник╕в, на яких В╕ра Ро╖к мережила невтомно не лише свою власну долю, а й долю р╕дного народу, якому присвятила все сво╓ життя.
У тому, що ж╕нка не втратила в╕ри в повернення до улюблено╖ творчост╕, була заслуга ╕ ╖╖ родини – батьк╕в, в╕рного чолов╕ка, котрий кохав ╖╖ не лише тод╕, коли вона була здоровою ╕ щасливою, а ще б╕льше п╕сля того, як вона стала нем╕чною. В╕н щоденно, повернувшись з роботи, виносив ╖╖ вечорами з дому на сво╖х руках на подв╕р’я, щоб вона подихала св╕жим пов╕трям. ╥╖ ц╕лителем став ╕ улюблений синочок Вадик, який завжди був ╖╖ горд╕стю, а з часом став ╕ однодумцем, без якого неможливо було б ╖й зд╕йснити свою запов╕тну мр╕ю: донести красу укра╖нсько╖ вишивки до вс╕х куточк╕в Криму та Укра╖ни, яку вона так любила, до громадян багатьох заруб╕жних кра╖н..
П╕д час перебування В╕ри Серг╕╖вни у нас достеменно пересв╕дчилася, якою ж була вона ф╕зично слабкою ╕ ск╕льки мала проблем з╕ здоров’ям. Але велика сила духу, яка жила в ╖╖ кволому т╕л╕, допомагала долати ╖х.
Вм╕ла В╕ра Серг╕╖вна не лише чудово вишивати, а й глибоко розум╕ти це ун╕кальне укра╖нське мистецтво. Про це св╕дчить написана нею книга «Мелод╕╖ на полотн╕», яка не схожа на жодну ╕ншу книгу в св╕т╕. ╥╖ рушники, ╖╖ вишит╕ п╕вн╕ будили укра╖нц╕в нав╕ть в часи застою, н╕би промовляючи до кожного з нас: «Люди, люб╕ть р╕дну землю, люб╕ть один одного, адже ми ма╓мо бути г╕дними сво╖х предк╕в!»
Вона була великою укра╖нкою у Криму, де б╕льша частина населення – рос╕яни, створила школу укра╖нсько╖ вишивки, представляла державу на м╕жнародн╕й арен╕. Якби намалювати карту з позначенням ус╕х м╕ст, в яких побувала В. Ро╖к з╕ сво╖ми персональними виставками в Укра╖н╕, Рос╕╖, Б╕лорус╕, Н╕меччин╕, Болгар╕╖, Польщ╕, Туреччин╕ та ╕нших кра╖нах, ╖х нараху╓ться б╕льше ста. Та особливе м╕сце в ╖╖ серц╕ займало невелике, але таке мальовниче м╕стечко Кан╕в на берез╕ могутнього Дн╕пра, в якому знайшов св╕й в╕чний спочинок ╖╖ улюблений поет ╕ митець Тарас Шевченко. Вона бувала в ньому неодноразово. А в 1998 роц╕ з 10 по 26 кв╕тня в Шевченк╕вському нац╕ональному запов╕днику на виставц╕ «Укра╖нський рушничок» вперше демонструвалися не лише ╖╖ власн╕ твори, а й ╖╖ численних учениць – Г.Дм╕тр╕╓во╖, В.Носенко, Т.Б╓л╕ч, К.Лисяк, С.Лавренюк, ╢.Шеко, сестер С. та М.Тарахан, Л.Дага╓во╖, внучки Ал╕ни та правнучки Юл╕╖ – всього 212 вироб╕в художньо╖ вишивки. З ними ознайомилося багато в╕дв╕дувач╕в з р╕зних рег╕он╕в Укра╖ни та заруб╕жних кра╖н – Франц╕╖, Н╕меччини, США, ╤спан╕╖. Про ╖╖ великий усп╕х св╕дчать численн╕ записи у книз╕ вражень музею.
Востанн╓ прибула 96-л╕тня В╕ра Ро╖к з╕ сво╖м «Укра╖нським рушничком» до Канева вл╕тку 2007 року в час, коли музей на Тарасов╕й гор╕ був на реставрац╕╖. Цього разу ╖╖ виставка експонувалася у музе╖ Кан╕вського народно-декоративного мистецтва, що знаходиться поряд з Успенським собором. Це була ╖╖ 115-а персональна виставка.
Кожний при╖зд В╕ри Ро╖к до Канева, цього святого для кожного укра╖нця м╕ста, був незабутн╕м святом не т╕льки для майстрин╕, а й для кан╕вц╕в та численних паломник╕в Шевченково╖ могили. Вона сама проводила на сво╖х виставках екскурс╕╖, як╕ були надзвичайно ц╕кавими ╕ зм╕стовними.
У цей пер╕од вона завжди зустр╕чалася з кан╕вськими вишивальницями, проводила з ними майстер-класи за ╖хн╕ми роботами для вдосконалення ╖хньо╖ техн╕ки вишивання. Вчила ╕ дорослих, ╕ малих, а також д╕тей-╕нвал╕д╕в цьому народному мистецтву.
Даруючи людям сво╖ми творчими роботами велику рад╕сть, вона н╕би оживала ╕ набиралася сил для наступних по╖здок, як╕ щоразу зб╕льшували к╕льк╕сть прихильник╕в укра╖нсько╖ вишивки. Вона поставила перед собою мету орган╕зувати 100 персональних виставок, а домоглася значно б╕льшого в╕д запланованого!
В╕ра Ро╖к безмежно любила свого сина Вадима, який продовжив родинн╕ досягнення ╕, працюючи в ав╕ац╕╖, був удосто╓ний звань заслуженого прац╕вника транспорту Укра╖ни та Автономно╖ Республ╕ки Крим. В╕н був не лише ╖╖ горд╕стю, а одночасно й найб╕льшим пом╕чником та оберегом. Завдяки йому ╖й вдалося подолати ст╕льки дор╕г, орган╕зувати ст╕льки виставок. Ск╕льки радост╕ подарувала ними В╕ра Ро╖к людям! Ск╕льки учениць виховала ╕ передала ╖м любов до укра╖нсько╖ вишивки!
Вона прожила життя так, як гласить в╕чна б╕бл╕йна ╕стина: т╕льки те тво╓, що ти комусь в╕ддав... За це ╕ отримала всенародну шану сп╕вв╕тчизник╕в, багато державних ╕ м╕жнародних нагород.
11 листопада 2010 року, в сорокаденний поминальний день Героя Укра╖ни, заслуженого майстра народно╖ творчост╕ Укра╖ни В╕ри Ро╖к у Музе╖ народно-декоративного мистецтва при Шевченк╕вському нац╕ональному запов╕днику було в╕дкрито зал подарунк╕в, в якому на найпочесн╕шому м╕сц╕ вис╕в ╖╖ чудовий вишитий рушник «Красна д╕вчинка», який буде завжди нагадувати людям про ╖╖ любов до Канева та р╕дного краю. Цього ж дня було вир╕шено створити в музе╖ окремий пост╕йно д╕ючий куточок вишивальниц╕, присвячений ╖╖ житт╓вому ╕ творчому шляху.

З╕на╖да ТАРАХАН-БЕРЕЗА,
пров╕дний науковий сп╕вроб╕тник Шевченк╕вського нац╕онального запов╕дника у м. Канев╕, кандидат ф╕лолог╕чних наук

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 04.12.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16288

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков