Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3677)
З потоку життя (6894)
Душі криниця (3705)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1606)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗЛОВ╤СНА Т╤НЬ ФЕЛЬДМАРШАЛА ГОЛОДОМОРУ НАД РОС╤╢Ю
Нещодавно у Ки╓в╕ вийшла друком книга доктора ╕сторичних наук Василя Марочка «Йосип Стал╕н...


ЗЛО ТРЕБА ПЕРЕМАГАТИ
Нещодавно в м╕ст╕ Ковел╕ на Волин╕ вийшла друком книга «╥хн╕ зор╕ не згасли».


ПОКОХАЛИСЯ НАВ╤ЧНО, ВМЕРЛИ ОДНОЧАСНО
Коли Соф╕ю Перовську розшукувала влада, пол╕ц╕╖ пов╕домили ╖╖ прикмети: “Б╕лявка,...


ВОЛОДИМИР СТЕЦЮК: СПРАВА ПЕТЛЮР╤ВСЬКО╥ ПОВСТАНСЬКО╥ ОРГАН╤ЗАЦ╤╥
28 серпня 1921 року в Жандармськ╕й балц╕ поблизу Катеринослава було розстр╕ляно 52-х актив╕ст╕в ╕...


СТЕПАН ПАВЛЮК. ЩО? ФЛОТ УКРА╥НИ? ЗАБИРАЙ!
Ми давно не бачилися, з часу анекс╕╖ Криму. М╕й давн╕й знайомий, полковник, служив у...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 04.12.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#49 за 04.12.2015
БРЕХНЯ ПРО ГОЛОД СПРИЧИНИЛА ДОНБАС

╤стор╕я ╕ сучасн╕сть

ЧИ ПОЗНАЧИВСЯ ГОЛОДОМОР НА УКРА╥НСЬК╤Й МЕНТАЛЬНОСТ╤?

Цього року кра╖на вже всьоме в╕дзначала день пам’ят╕ Голодомору. Треба сказати, що ця скорботна дата вшановувалася нав╕ть п╕д час президентства Януковича. Завдяки зусиллям громадськост╕, ми д╕знавалися про голодн╕ бунти наших селян, про те, що в ц╕ роки вмерло ц╕ле покол╕ння д╕тей, мали нагоду бачити тих, хто вижив. Ми с╕м рок╕в запалювали вдома св╕чки та ходили колоною до Мемор╕алу, де був м╕тинг та молебень.
Останн╕м часом поновилися дискус╕╖ про те, як вплинув Голодомор на ментальн╕сть укра╖нц╕в. Б╕льше того, поширю╓ться думка, що задум радянських оч╕льник╕в «зм╕нити в Укра╖н╕ етн╕чний матер╕ал» бодай для Донбасу справдився, саме тому там стала можлива в╕йна. Деколи нам кажуть про постгеноцидн╕ травми, а деколи у Голодомор╕ бачать витоки корумпованост╕ св╕домост╕ (мовляв, виживали т╕, хто м╕г вкрасти, ╕ це закарбувалося). Ми попросили под╕литися сво╖ми думками на цю тему ╕сторик╕в та етнограф╕в.

ПАМ’ЯТЬ ПРО Т╤ ПОД╤╥ СТА╢ ЧАСТИНОЮ ╤ДЕНТИЧНОСТ╤

Анатол╕й Подольський, директор укра╖нського центру вивчення Голокосту:
— Наш центр останн╕ роки став на шлях комперативних студ╕й — пор╕вняння дол╕ укра╖нц╕в та ╓вре╖в ХХ стол╕ття, пор╕вняння злочин╕в б╕льшовицького та нацистського режим╕в, типолог╕╖ та особливост╕. ╤ що ми вважа╓мо за стрижневе. Ми не в╕дпов╕дальн╕ за минуле. Ми не жили н╕ в часи Голодомору, н╕ в часи нацистсько╖ окупац╕╖ п╕д час Друго╖ св╕тово╖. Але ми в╕дпов╕дальн╕ за пам’ять про минуле.
За радянського режиму ╕снувала виб╕рков╕сть пам’ят╕, коли пропонувалося щось забути. Трагед╕╖ укра╖нц╕в п╕д час Голодомору та винищення ╓вре╖в — це табуйован╕ теми. Ц╕ теми ╕ зараз досл╕джуються, але замало, бо вони повинн╕ ув╕йти в наратив ╕стор╕╖ ХХ стол╕ття. Ця ╕стор╕я — частина укра╖нсько╖ культури.
Про постгеноцидн╕ штуки мен╕ важко говорити. Для мене, як для ╕сторика, важливо ╕нше. Як зустр╕чаються тут радянська ╕деолог╕чна та ╕ндив╕дуальна пам’ять. Оф╕ц╕йна пол╕тика пам’ят╕ забороняла ц╕ теми, а люди пам’ятають ц╕ под╕╖. Люди з табор╕в ╕дентиф╕кують себе через пам’ять. А пам’ять про жертви Голокосту, про жертви Голодомору ста╓ частиною ╕дентичност╕. ╤ коли людина ╕дентиф╕ку╓ себе з укра╖нським народом, вона ╕дентиф╕ку╓ через мову, культуру, рел╕г╕ю, але так само ╕дентиф╕ку╓ себе через ту пам’ять. ╤ як для ╓вре╖в це пам’ять про Голокост, так ╕ для укра╖нц╕в пам’ять про Голодомор.
Чи не дивно вам, що пам’ять про Голодомор форму╓ться на Зах╕дн╕й Укра╖н╕, яка була п╕д владою Польщ╕ чи Румун╕╖, — там, де не було голоду? ╤ сьогодн╕ потужне пам’ятання — це не лише в╕дзначення дн╕в. Пам’ятання у звичайн╕ дн╕ вигляда╓ потужн╕ше, н╕ж у дн╕, спец╕ально в╕дведен╕ для цього державою. Пам’ятання — це не просто прийти в к╕нц╕ листопада св╕чку запалити. Пам’ятання — це збирання св╕чок, це викладання в школах та ун╕верситетах, це створення книжок та ф╕льм╕в. Це створення комеморативних (пам’ятних) практик. Це не просто ситуац╕я, коли в сел╕ сто╖ть пам’ятний знак, а ситуац╕я, коли про цей знак можуть розпов╕сти люди, як╕ чули про це в╕д учител╕в, в╕д батьк╕в. Тод╕ форму╓мо, нарешт╕, пам’ять укра╖нсько╖ культури, куди включа╓мо пам’ять про укра╖нц╕в, поляк╕в, ╓вре╖в Укра╖ни, кримських татар.
╤ ми в╕дчува╓мо, що ми — частина св╕ту, яка ма╓ власну ╕стор╕ю, культуру, комеморативн╕ практики. Ми, нарешт╕, в╕дмовля╓мося в╕д 7 листопада та 23 лютого, ми, нарешт╕, усв╕домлю╓мо, що т╕, хто загинув в╕д голоду та нацист╕в, зробили св╕й внесок нав╕ть такою траг╕чною участю.
Чи вдалося б╕льшовикам зм╕нити етн╕чний матер╕ал? Так. Але не тому, що був голод, а тому ще не було чесно╖ пам’ят╕. Якби чесно вивчили уроки Голодомору, Голокосту, ГУЛАГу, то в╕йни на Донбас╕ не в╕дбулося б. Не голод спричинив Донбас, брехня про голод спричинила Донбас.
Про голод на Луганщин╕, на сход╕ та центр╕ виходили книжки накладом 200 прим╕рник╕в ╕ розходилися по ╕сториках. Якби книжки виходили м╕льйонним накладом, читалися в помешканнях, то люди в╕дчували б сп╕льн╕сть доль. Дивна штука, що льв╕в’яни знають про Голодомор б╕льше, н╕ж на Полтавщин╕, Винничин╕, Харк╕вщин╕. Чому? Справа тут не в людях, а в режимах, у наш╕й влад╕, як╕ поводяться як нев╕гласи та не проводять осв╕тньо╖ пол╕тики. Все, що ╓ позитивного у пам’ятанн╕, це зробило укра╖нське сусп╕льство.

ТРИ ПОКОЛ╤ННЯ СТРАХУ

Стан╕слав Кульчицький, досл╕дник Голодомору:
— Звичайно, Голодомор позначився на укра╖нськ╕й ментальност╕. Покол╕ння, яке пережило Голодомор, зазнало колосального шоку. Тод╕ нав╕ть говорити вголос слово «голод» боялися. В╕домий такий факт, що коли ком╕с╕я Джеймса Мейса в США в середин╕ 80-х рок╕в робила опитування св╕дк╕в Голодомору, то третина вс╕х опитаних св╕дчила анон╕мно. Вони, перебуваючи на ╕ншому боц╕ земно╖ кул╕, будучи громадянами США, боялися. Боялися розкрити сво╓ пр╕звище, деколи боялися назвати села, де був голод. Зв╕сно, це можна пояснити тим, що вони боялися за родич╕в, але у б╕льшо╖ частини з них родич╕в в Укра╖н╕ не лишилося — це був ╕ррац╕ональний страх.
Лише в грудн╕ 1987 року, коли Щербицький сказав, що голод у 1933 роц╕ був, то вс╕ журнал╕сти та ╕сторики накинулися на цю тему. Голод позначився на психолог╕╖, на ментальност╕. Три покол╕ння п╕сля Голодомору пережили радянську владу. ╤ кожне покол╕ння ставало ╕ншим, ан╕ж попередн╓. Найб╕льше постраждало перше покол╕ння, воно постраждало ф╕зично, було розстр╕ляне, депортоване; друге покол╕ння виступало пасивно: укра╖нське селянство в╕дмовилося працювати у колгосп╕, через що Стал╕н влаштував ще один терор голодом. А трет╓ покол╕ння, яке вийшло з жовтенят-п╕онер╕в, взагал╕ не протестувало. Причому у центр╕ та на сход╕ було блокування ╕нформац╕╖. Люди, як╕ пережили голод, не казали про це сво╖м д╕тям. З концтабор╕в вийшло близько м╕льйона людей, ╕ вони боялися розпов╕дати д╕тям, був ╕нформац╕йний бар’╓р. Дитина могла проговоритися, а була 58 стаття за антирадянську пропаганду. Це не стосу╓ться Зах╕дно╖ Укра╖ни, куди радянська влада прийшла на покол╕ння п╕зн╕ше, а також не було ╕нформбар’╓ру м╕ж покол╕ннями, в л╕сах була УПА, було репресовано п╕вм╕льйона ос╕б. А всього населення було близько восьми м╕льйон╕в.
Я чув верс╕ю, що у порожн╕ села Донбасу, де померли в╕д штучного голоду, владою було направлено 100 тисяч людей на заселення, це було стимулювання. Але люди пот╕м повернулися на сво╖ земл╕. Вони не заселили це надовго. Ми не можемо сказати, що етн╕чний матер╕ал зм╕нився саме через Голодомор. Влада ж СРСР намагалася перем╕шувати населення. К╕льк╕сть рос╕йськомовних велика, але це — укра╖нц╕, як╕ стали говорити рос╕йською. Тим б╕льше, Донбас постраждав найменше — там шахти та с╕льгоспуг╕ддя розташовувалися перехресно. А для шахтар╕в давали картки, була стаб╕льна пайка.

Я ПРОТИ Б╤ОЛОГ╤ЗАЦ╤╥ ╤СТОР╤╥

Мар╕я Май╓рчик, кандидат ╕сторичних наук, етнограф, науковий сп╕вроб╕тник ╤нституту етнограф╕╖ та народознавства:
— Я думаю, що сама постановка питання про те, чи вплинув Голодомор на ментальн╕сть, в╕ддзеркалю╓ дуже консервативн╕ тенденц╕╖ думання про ╕стор╕ю Укра╖ни. Бо нав╕ть думання, що Голодомор вплинув на ментальн╕сть — форма есенц╕ал╕зац╕╖ (виявлення сутност╕) ╕стор╕╖, перетворення ╕стор╕╖ в псих╕ку та т╕ло. Культура та ╕стор╕я стають б╕олог╕╓ю та т╕лом. Голодомор — траг╕чний факт ╕стор╕╖, але в╕н не ма╓ ментальних, псих╕чних насл╕дк╕в для Укра╖ни. Такий спос╕б говор╕ння призведе до хибного висновку, що жител╕ Сх╕дно╖ чи Центрально╖ Укра╖ни ╓ т╕лесно та псих╕чно в╕дм╕нн╕ в╕д Зах╕дно╖. Це — нонсенс. Досл╕дники, як╕ будуть думати в такий спос╕б, зрештою, д╕йдуть висновку про колосальн╕ неподоланн╕ р╕зниц╕ м╕ж рег╕онами. А при цьому досл╕дник, який ставиться критично до б╕олог╕зац╕╖ ╕стор╕╖, знайде зовс╕м ╕ншу картину м╕ж сходом та заходом.
Дозволю соб╕ аналог╕ю. Майдан вплинув на мене дуже сильно. Але це не означа╓, що Майдан буде мати незчисленн╕ насл╕дки для вс╕х нащадк╕в, як╕ будуть народжен╕ з частини мого гена. Не ╕сну╓ гену страху та гену покори, про який кажуть, як про н╕бито насл╕док Голодомору. Люди, як╕ ем╕грували з кра╖н тотал╕тарних режим╕в, мали д╕тей, як╕ прекрасно соц╕ал╕зувалися у найдемократичн╕ших сусп╕льствах. ╤ жодного гену покори у них виявлено не було. Люди, як╕ у тотал╕тарному сусп╕льств╕ не вживають певн╕ слова, не розпов╕дають певн╕ ╕стор╕╖, роблять це не через ген, а з пол╕тичних причин. Тому, що це табуйована ╕стор╕я, за яку вони будуть покаран╕.
Що стосу╓ться постгеноцидного синдрому у четвертому покол╕нн╕... Вс╕ знання запаян╕ в якусь ╕деолог╕ю. Твердження про «постгеноцидний синдром» — це консервативна ╕деолог╕я, цей спос╕б мислення не да╓ змогу критично ставитися та в цив╕л╕зований спос╕б виходити ╕з травматичних ситуац╕й. Тобто це що: нас хочуть переконати, що вже, як ╓, — то ви так╕ б╕олог╕чно народилися. Що стосу╓ться психолог╕в, то вони часто ладн╕ обгрунтувати все, що завгодно. Тому я категорично проти саме тако╖ постановки питання. Т╕льки к╕лька у видимому пол╕ ╕нтелектуал╕в наголошують: давайте говорити про цю трагед╕ю, як про ╕сторичний факт, говорити про ╖╖ культурн╕ насл╕дки, говорити про те, яким чином досл╕джувати ц╕ проблеми, а не перетворювати це в псих╕ку людей, у специф╕ку, характер, р╕зновид та р╕д людей.
Ну не можна вс╕ сучасн╕ пол╕тичн╕ та сусп╕льн╕ хвороби пояснювати Голодомором. Укра╖на — пострадянська кра╖на, яка покинула Союз у дуже специф╕чний спос╕б. Вона залишилася в орб╕т╕ ╕мперсько╖ кра╖ни. У кра╖н╕ не вироблений антиколон╕альний наратив. Укра╖на не вм╕╓ ще розр╕зняти себе, як горд╕сть за власну нац╕ю, ╕ себе, як чутлив╕сть до людей, як╕ були пригн╕чуван╕. Подолання власного пригн╕чення йде через осмислення себе як щось суперг╕дне ╕ супердостойне. Мен╕ зда╓ться, що це дуже важливо — описувати ╕стор╕ю культурними та ╕сторичними категор╕ями. Наша ╕стор╕я прекрасно опису╓ться ╕ без б╕олог╕╖. Все, що сталося поганого п╕сля розпаду Союзу, не пов’язане ╕з тим, що чинив Радянський Союз. Це МИ не зум╕ли побудувати нормальну осв╕тню систему, це МИ не побудували Збройн╕ Сили, МИ не побудували лог╕чну пол╕тичну систему. Тому власн╕ провали не сл╕д скидати на минуле.

Олена М╤ГАЧОВА
(«Укр╕нформ»)

ТИМ ЧАСОМ...

ЗАХАРЧЕНКО ВЛАШТУВАВ У Р╤ЧНИЦЮ ГОЛОДОМОРУ ФЕСТИВАЛЬ ВУЛИЧНО╥ ╥Ж╤

В окупованому бойовиками Донецьку у день, коли Укра╖на вшанову╓ пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 рок╕в, влаштували фестиваль ╖ж╕. Про це пише «Апостроф».
«Фестиваль нац╕ональних страв влаштували в донецькому Парку кованих ф╕гур у центр╕ м╕ста. Продегустувати страви кра╖н св╕ту прийшли ватажок ДНР Олександр Захарченко (на фото) ╕ його соратники», — наголошу╓ться в пов╕домленн╕.
Користувач╕в Тв╕ттера обурив такий вчинок. «А фестивалю бензину там не видно на горизонт╕?», «Ну так це ж недоноски, позбавлен╕ елементарного сп╕вчуття, ╖м лише б зло зробити Укра╖н╕», «Що з╕ свиней взяти. ╤ ходять туди т╕, хто при корит╕, ╕ ╖хн╕ холу╖», — пишуть люди в коментарях.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 04.12.2015 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16276

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков