"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2015 > Тема "Українці мої..."
#48 за 27.11.2015
НЕ ЗАДЛЯ ПОХВАЛИ ╤ СР╤БНЯК╤В Я ВИШИВАЛА КРОВ ГУСТУ КАЛИНИ, ЗА ВС╤Х, ХТО НЕ Д╤ЙШОВ, НЕ ДОГОР╤В, ╤ ХТО НЕ ДОЧЕКАВСЯ УКРА╥НИ…
25 кв╕тня 2016 року виповниться 105 рок╕в з дня народження нашо╖ знаменито╖ землячки, Майстрин╕-вишивальниц╕, Героя Укра╖ни, незабутньо╖ В╕ри Серг╕╖вни Ро╖к. «Кримська св╕тлиця» в пам’ять про цю видатну ж╕нку розпочина╓ публ╕кац╕ю матер╕ал╕в, присвячених ╖╖ творчост╕ ╕ житт╓вому шляху. Ми зверта╓мося до читач╕в з проханням ╕ пропозиц╕╓ю: надсилайте на нашу електронну адресу сво╖ статт╕, спогади, в╕рш╕, присвячен╕ В╕р╕ Серг╕╖вн╕. Матер╕али про Майстриню будуть виходити п╕д загальним заголовком, який ми взяли з в╕нка сонет╕в «Я, В╕ра…» нашого кримського поета Серг╕я Сурмача:
НЕ ЗАДЛЯ ПОХВАЛИ ╤ СР╤БНЯК╤В Я ВИШИВАЛА КРОВ ГУСТУ КАЛИНИ, ЗА ВС╤Х, ХТО НЕ Д╤ЙШОВ, НЕ ДОГОР╤В, ╤ ХТО НЕ ДОЧЕКАВСЯ УКРА╥НИ…
У «Св╕тличному» арх╕в╕ — сама ╕стор╕я... Багатьох фотограф╕й вже торкнулася печать часу: потьмян╕ли, вицв╕ли — як ╕ ця (див. праворуч), де В╕ра Серг╕╖вна Ро╖к з в╕домими кримськими митцями Олес╕╓м Нирком ╕ Миколою Вакуленком. За кожною такою фотограф╕╓ю — ц╕ла ╕стор╕я, Укра╖нська ╕стор╕я Укра╖нського Криму. ╤ одну ╕з стор╕ночок ц╕╓╖ ╕стор╕╖ заф╕ксувала сама В╕ра Серг╕╖вна у сво╖й книз╕ «Мелод╕я на полотн╕», невеличкий уривок з яко╖ ми сьогодн╕ публ╕ку╓мо.
«Життя звело мене з ╕ще одн╕╓ю обдарованою особист╕стю – патр╕отом Укра╖ни Олекс╕╓м Федоровичем Нирком. Це сталося у к╕нц╕ 60-х рок╕в минулого стол╕ття. Знайомство в╕дбулося через мого хорошого знайомого, ялтинського ╕сторика, викладача Михайла Коросташа, з яким Нирко був знайомий ран╕ше. Дов╕давшись про мене, Олекс╕й Нирко загор╕вся бажанням познайомитися, але не знав, як це зробити. Одного разу в розмов╕ з Михайлом Коросташом в╕н обмовився , що дуже зац╕кавився укра╖нською вишивальницею, що живе у С╕мферопол╕, В╕рою Ро╖к. Михайло Герг╕йович на це йому сказав, що коли ц╕кавишся, можу познайомити. У той час ми жили по вул. Л╓скова, 45, ╕ Михайло Коросташ, буваючи у С╕мферопол╕, заглядав до нас ╕з чолов╕ком «на вогник». В цю квартиру в╕н ╕ прив╕в одного разу Олекс╕я Нирка. Пристрасний любитель ╕ пропагандист кобзарського мистецтва Олекс╕й Федорович в╕дразу ж знайшов сп╕льну мову з╕ мною ╕ мо╖м чолов╕ком: ну що може бути ближче, н╕ж бандура та укра╖нська вишивка? У Нирка, як ╕ в мене, був непереборний потяг до народно╖ творчост╕, причому, укра╖нсько╖. До часу нашого знайомства Олекс╕й Нирко вже орган╕зував капелу бандурист╕в на баз╕ Ялтинського педучилища. Талант викладача зробив свою справу: капела бандурист╕в через деякий час стала народною, завоювала неабияку популярн╕сть не лише в Укра╖н╕, але й за кордоном. З╕ сво╖ми д╕вчатами Олекс╕й Федорович при╖жджав ╕ на мо╖ юв╕ле╖. У самого Нирка була нелегка доля. Дещо п╕зн╕ше, коли ми стали част╕ше сп╕лкуватися, в╕н розпов╕в мен╕, що не зм╕г зак╕нчити Льв╕вську консерватор╕ю, оск╕льки, якщо не помиляюся, у 50-т╕ роки потрапив у виправно-трудовий таб╕р за пол╕тичними мотивами, в╕дсид╕в близько шести рок╕в. Табори не зламали його, не озлобили. В╕н палко бажав процв╕тання Укра╖н╕ ╕ щиро в╕рив у ╖╖ прекрасне майбутн╓. Кр╕м Криму Нирко в╕дродив кобзарське мистецтво у Краснодарському кра╖, його там дуже тепло згадують, у цьому я переконалася сама, коли при╖хала з╕ сво╓ю виставкою у 2000 роц╕ в Краснодар. А яких зусиль коштувало йому провести кобзарський фестиваль у Криму! Мен╕ в╕н говорив: фестиваль дуже потр╕бний, ╕ в╕н буде! Його мр╕я зд╕йснилася у 1992 роц╕, ╕ з тих п╕р так╕ фестивал╕ в Криму стали щор╕чними. У кв╕тн╕ 1967 року Олекс╕й Нирко подарував мен╕ фото з╕ зворушливим написом: «Побратиму по збро╖ мистецтва багатошановн╕й В╕р╕ Серг╕╖вн╕. Олекс╕й Нирко». У 1977 роц╕ Олдекс╕й Нирко як людина, як╕й дорога укра╖нська культура, написав у м╕й альбом: «Схиляюсь перед Вашим подвигом прац╕ над укра╖нською народною вишивкою. Над╕юсь ╕ в╕рю – в Криму буде державний музей В. С. Ро╖к». ╤ ще дек╕лька сл╕в про Олекс╕я Федоровича: в╕н ╓ ╕н╕ц╕атором створення в Ялт╕ музея ╕стор╕╖ кобзарства Криму ╕ Кубан╕, про який, на жаль, мало хто зна╓, його нема в кримських пут╕вниках ╕ в ялтинськ╕й реклам╕ для гостей курорта, ╕ найголовн╕ше – музея Лес╕ Укра╖нки. У нього залишилося багато учн╕в ╕ посл╕довник╕в, ╕ звичайно ж пам’ять про нього живе в ╖хн╕х серцях»... З книги В. С. Ро╖к «Мелод╕я на полотн╕»
80-т╕ роки минулого стол╕ття. Виставка майстр╕в народно╖ творчост╕ в Ялтинському культурному центр╕. Зл╕ва направо: заслужений прац╕вник культури Укра╖ни Олекс╕й Нирко, майстриня-вишивальниця В╕ра Ро╖к, скульптор Микола Вакуленко
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2015 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16259
|