Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2015 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 27.11.2015
НАРОДЖЕНИЙ ЛЮБОВ’Ю ДО СЛОВА Й В╤ТЧИЗНИ

Постат╕

Доброго дня, шановна редакц╕╓! Укра╖нська культура 23 жовтня ц. р. зазнала непоправно╖ втрати - в╕д╕йшов у В╕чн╕сть Поет, перекладач, дипломат, культуролог, громадський ╕ пол╕тичний д╕яч Роман Лубк╕вський.
До сороковин Поета надсилаю статтю «Народжений з любов╕ до Слова й В╕тчизни. Мудр╕сть в╕д Романа Лубк╕вського».
З глибокою повагою, побажанням добра ╕ миру,
Наталя Гумницька, м. Льв╕в

МУДР╤СТЬ В╤Д РОМАНА ЛУБК╤ВСЬКОГО

Будитель байдужих?
Св╕тильник ╕стини?
Пром╕нь у царств╕ забуття,
байдужост╕?
В╕дпов╕м:
В╕н був, ким був: Сином
╕ Отцем свого народу.
Роман Лубк╕вський,
«Душпастир народу»

Над розгадкою дива Життя ╕ трагед╕╖ Смерт╕ змагалися найпотужн╕ш╕ мислител╕ людства. Ц╕й тем╕ присвячено тисяч╕ ф╕лософських, л╕тературних ╕ мистецьких твор╕в. Проте замисел Творця при поз╕рному наближенн╕ до розв’язки ц╕╓╖ велико╖ Та╖ни насправд╕ лише приводить нас до безм╕ру нових запитань, до безодн╕ косм╕чного вим╕ру, до безконечност╕ розум╕ння св╕тобудови.
Безперечно, найближчими до св╕тосприйняття закон╕в Природи, до ╖х глибинного розум╕ння ╓ поети. Мабуть, Творець саме ╖х обрав сказати нам правду, наблизити нас до справжн╕х ц╕нностей ╕ смисл╕в у цьому земному житт╕. ╤ дав ╖м для цього Слово, бо «Споконв╕ку було Слово, ╕ з Богом було Слово, ╕ Слово було – Бог» (╢в. св. Йоана). Саме тому, коли зак╕нчу╓ться земний шлях Поета (та й будь-яко╖ праведно╖ людини), ми можемо говорити про перех╕д в╕д ф╕зично╖ форми до духовно╖ сфери буття. Тобто йдеться про духовне народження Поета у його безсмертних творах, у його глибинному Слов╕, в якому закодована кв╕нтесенц╕я земного життя ╕ подан╕ ключ╕ для ╖╖ розгадки. Во╕стину, як кажуть, поети мають лише одну дату – дату народження ╕ переходять у життя в╕чне у сво╖х твор╕ннях ╕ людськ╕й пам’ят╕.
Такий перех╕д, за волею Творця, 23 жовтня 2015 року зд╕йснив Роман Лубк╕вський – поет, л╕тературознавець, перекладач, культуролог, громадський ╕ пол╕тичний д╕яч, дипломат, невтомний буд╕вничий укра╖нсько╖ культури й Укра╖нсько╖ держави, люблячий син сво╓╖ Матер╕-Земл╕. Втрата для укра╖нсько╖ культури й державотворення велика, втрата передчасна! Але парадокс людського життя поляга╓ в тому, що саме траг╕зм нев╕дворотно╖ втрати породжу╓ у нас розум╕ння велич╕ духовних скарб╕в, створених ╕ залишених нам Поетом. А Роман Лубк╕вський зас╕яв ╕ з╕брав добре духовне «жниво» ╕ став яскравим карбом укра╖нсько╖, та й ╓вропейсько╖ культури. Богом даний йому талант в╕н не закопав, а примножив для блага свого народу, бо зум╕в в╕дшукати свою «сродну працю», сво╓ Слово.
То ж познайомимося хоча б поб╕жно з духовною спадщиною цього славного Труд╕вника на нив╕ укра╖нсько╖ культури ╕ державотворення, яка вража╓ ф╕лософською глибиною, енциклопедичним масштабом, ╕нтелектуальн╕стю, емоц╕йною правдив╕стю та наснажен╕стю.
Насамперед це його письменницький, поетичний доробок, який ╕з першо╖ л╕рично╖ зб╕рки «Зачудован╕ олен╕» засв╕дчив народження Словом талановитого молодого поета ╕з мальовничого села Остр╕вець на древн╕й княж╕й Теребовлянщин╕ на Под╕лл╕. Згодом з’явилася низка поетичних зб╕рок, лише перел╕к назв яких св╕дчить про ╖хню ф╕лософську глибину, ╕нтелектуальний масштаб ╕, головне, любов до р╕дно╖ земл╕, до р╕дного слова. Зокрема: «Громове дерево», «Рамена», «Смолоскипи», «Зв╕здар», «Скарб╕вня», «Серпневе яблуко», «Лелече в╕че», «Погляд в╕чност╕», «Балканський Христос», «Кам╕нне жниво», «Сто ╕ одна строфа», «Серпень у кв╕тн╕», «Янгол у сн╕гах», «Forum Romanum», «Н╕чна варта», «Чаша непокори», «Пейзаж╕ з-за обр╕ю», «Ключов╕ слова». Найкращ╕ з цих поез╕й (за вибором самого автора) ув╕йшли у двотомне цьогор╕чне видання.
Друга, мало акцентована грань таланту Романа Лубк╕вського, – його л╕тературознавч╕ прац╕. Перш за все його розв╕дки, присвячен╕ Марк╕янов╕ Шашкевичу ╕ Тарасов╕ Шевченку. Значення цих титан╕в в╕дродження укра╖нського слова знайшли фундаментальну наукову оц╕нку в л╕тературно-критичних працях Романа Лубк╕вського, зокрема: «Камертон Шашкевича» (книга статей, реценз╕й, виступ╕в), видання «В╕нок Марк╕янов╕ Шашкевичу» (у сп╕вавторств╕ з М. Шалатою), стаття-допов╕дь «Богор╕вний – бо правдомовний (Тарас Шевченко ╕ сучасн╕сть)», «Посвята» (л╕тературно-мистецький зб╕рник до 190-р╕ччя в╕д дня народження Т. Г. Шевченка). Безперечно, до цього л╕тературознавчого доробку належить книга «Весни розсп╕вано╖ князь. Слово про Б.-╤. Антонича» (у сп╕вавторств╕ з М. ╤льницьким), яка великою м╕рою приклалася до повернення в укра╖нську л╕тературу цього самобутнього поетичного ген╕я. Велика заслуга Романа Лубк╕вського у впровадженн╕ в контекст укра╖нсько╖ культури загалом ╕ л╕тературознавства зокрема тако╖ епохально╖ постат╕ XX-го стол╕ття, як Святослав Гординський. У його фундаментальн╕й прац╕ «Святослав Гординський. На перелом╕ епох» (сер╕я «Ad fontes») Святослав Гординський поста╓ як визначний практик ╕ теоретик в царин╕ укра╖нського й св╕тового л╕тературознавства, перекладознавства, критики та есе╖стки. Вагомими ╓ л╕тературознавч╕ досл╕дження Романа Лубк╕вського поетично╖ творчост╕ укра╖нських класик╕в XX ст., зокрема П. Тичини, М. Рильського. Особливо близькою Романов╕ Лубк╕вському була творч╕сть Дмитра Павличка, який в╕д╕грав у його особистому творчому житт╕ визначальну роль ╕ з яким вони пройшли у творчому та громадському тандем╕ увесь земний шлях. Глибокий науковий анал╕з л╕тературно╖ творчост╕ Д. Павличка в╕н залишив у повному виданн╕ твор╕в письменника (т.1, т.5).
Третя царина, яку цей невтомний мудрець ╕ знавець Слова наполегливо освоював протягом життя, – це перекладознавство. Як природжений дипломат в╕н чудово розум╕в, наск╕льки важливим ╓ для укра╖нсько╖ культури популяризац╕я ╕ вза╓мообм╕н найкращими поетичними зразками м╕ж визначними поетами Укра╖ни й заруб╕жжя, включення укра╖нсько╖ л╕тератури у ╓вропейський контекст. Грань перекладацького таланту Романа Лубк╕вського особливо проявилася у його перекладах поет╕в слов’янського св╕ту: поляк╕в, б╕лорус╕в, серб╕в. Зокрема, в авторськ╕ антолог╕╖ «Слов’янське небо», «Слов’янська л╕ра» ув╕йшли твори польського поета Владислава Броневського, сербсько╖ поетеси Десанки Максимович, класик╕в б╕лорусько╖ л╕тератури Янки Купали та Максима Богдановича. До його найнов╕ших переклад╕в належать: трагед╕я Юл╕уша Словацького «Ср╕бний сон Саломе╖», драма Йозефа Вацлава Фр╕ча «╤ван Мазепа», поема К╕ндрата Рил╓╓ва «Войнаровський». Окремо сл╕д наголосити, що Роман Лубк╕вський упорядкував ╕ написав ╜рунтовну передмову до двотомного з╕брання твор╕в Юл╕уша Словацького укра╖нською мовою, а також до «Кобзаря» Тараса Шевченка польською мовою.
Як людина неабиякого мистецького хисту ╕ ф╕лософського св╕тосприйняття Роман Лубк╕вський у тандем╕ з визначним укра╖нським фотол╕тописцем Василем Пилип’юком став сп╕вавтором низки фотоальбом╕в епохального проекту представлення найвизначн╕ших постатей укра╖нсько╖ культури, зокрема «Св╕ти Святослава Гординського», «Володар Кам╕нного персня. Борис Возницький».
Пильно╖ уваги ╕ подяки заслугову╓ ще одна грань таланту цього невтомного труд╕вника на нив╕ укра╖нсько╖ культури, який ╕з глибин кор╕ння укра╖нського роду всотав у себе з молоком матер╕ любов до природно╖ краси, гармон╕╖, естетики буття. Оцей п╕дсв╕домий поклик естетично╖ краси ╕ любов╕ до р╕дно╖ земл╕ спонукав його до щоденно╖ громадсько-сусп╕льно╖ прац╕, часто невдячно╖, яка в╕дривала його в╕д улюбленого словотвор╕ння. Але в╕н крок за кроком домагався розбудови музе╖в, повернення товариств ╕ арх╕в╕в, встановлення пам’ятник╕в визначним д╕ячам укра╖нсько╖ культури, в╕дбудови церков ╕ розбудови шк╕л. Важко знайти будь-яку важливу под╕ю укра╖нського в╕дродження чи на Льв╕вщин╕, чи на його р╕дн╕й Терноп╕льщин╕ (насамперед у родинному сел╕ Остр╕вець на Теребовлянщин╕), чи в Укра╖н╕ загалом, де б найактивн╕шу участь не брав Роман Лубк╕вський. В╕н, як «укра╖нський Сократ», мислитель ╕ природжений дипломат, ум╕в вчасно дати найслушн╕шу пораду чиновников╕ будь-якого рангу, схилити його до прийняття р╕шення на користь укра╖нсько╖ культури й розбудови як╕сно нового громадянського сусп╕льства. Так, за його активно╖ участ╕ у 1989 роц╕ у Львов╕ в╕дродилося Наукове товариство ╕мен╕ Тараса Шевченка (неформальна академ╕я наук Укра╖ни); актив╕зувалося Товариство р╕дно╖ мови «Просв╕та»; були перевезен╕ в Укра╖ну арх╕ви Олександра Олеся, Олега Ольжича, Святослава Гординського; повстав Державний мемор╕альний музей Михайла Грушевського у Львов╕; Музей визвольно╖ боротьби; Музей «Русалки Дн╕строво╖»; Музей-садиба Марк╕яна Шашкевича (с. П╕длисся); Музей родини Антонич╕в (с. Бортятин); Музей-майстерня Теодоз╕╖ Бриж та ╕н. Музейництво – це важлива стор╕нка в б╕ограф╕╖ Романа Лубк╕вського: сп╕льно з Геро╓м Укра╖ни Борисом Возницьким в╕н вперто орав ниву в╕дродження ╕ повернення укра╖нських нац╕ональних скарб╕в.
Мабуть, громадянська позиц╕я Романа Лубк╕вського найб╕льш яскраво проявилася у його публ╕цистичних статтях, чисельних листах-зверненнях, виступах на рад╕о, телебаченн╕, наукових форумах, публ╕чних з╕браннях та ╕н. Його любов до р╕дно╖ земл╕ була справжньою, була д╕╓вою ╕ конкретною. Його Слово палко в╕дгукувалося на будь-як╕ проблеми укра╖нського державотворення й укра╖нсько╖ культури. В╕н чудово розум╕в фундаментальне значення культури для становлення справд╕ Укра╖нсько╖ держави на засадах ╓вропейських ц╕нностей, для утвердження ╖╖ нац╕онально╖ св╕домост╕ та безпеки. В╕н був сповнений ╕деями просв╕тництва свого покривдженого народу, глибоко розум╕в траг╕чн╕ причини його байдужост╕ та в╕дчуження в╕д сво╓╖ культури. Саме тому займався в╕дродженням шк╕льництва, залученням молод╕ до укра╖нських справ, намагався зас╕вати у них зерна високо╖ культури й любов╕ до р╕дного слова. Показовою ╓ його праця з окультурення свого р╕дного села Остр╕вця: розбудова середньо╖ школи, в╕дкриття К╕мнати-музею письменника Володимира Гжицького, встановлення мемор╕ально╖ дошки на садиб╕ ╓пископа Торонто ╤зидора Борецького, в╕дновлення греко-католицького храму, впорядкування могили отця Платона Карп╕нського (батька його першо╖ учительки Анни Платон╕вни), встановлення ╕менно╖ стипенд╕╖ кращим учням школи та ╕н. Под╕бн╕ культурн╕ остр╕вц╕-маркери залишив Роман Лубк╕вський на Явор╕вщин╕ (Рокитне, Б╕рки, Ясниська) й у б╕льшост╕ с╕л ╕ м╕стечок Льв╕вщини, пов’язаних з визначними ╕менами укра╖нсько╖ культури. Власне через розбудову тако╖ культурно-духовно╖ мапи Укра╖ни цей мудрий син свого народу творив як╕сно нову укра╖нську сусп╕льн╕сть – модерну, але базовану на нац╕ональних традиц╕ях. Це було його кредо, його сутн╕сть: малими конкретними справами йти до велико╖ мети. А мета проста – бачити св╕й народ щасливим ╕ в╕льним в╕д рабства духовного у в╕льному кол╕ ╓вропейських народ╕в. ╤ для цього в╕н жив ╕ «лупав скалу» нев╕гластва, безпам’ятства, байдужост╕. «Лупав» на ус╕х посадах, як╕ йому посилала доля: редактора газет ╕ часопис╕в, начальника Управл╕ння культури, голови обласних орган╕зац╕й Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни ╕ Товариства «Просв╕та», професора Льв╕вського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ ╤вана Франка, народного депутата Верховно╖ Ради Укра╖ни першого скликання, Надзвичайного ╕ Повноважного Посла Укра╖ни у Чеськ╕й ╕ Словацьк╕й Федеративн╕й Республ╕ц╕, голови Ком╕тету з Нац╕онально╖ прем╕╖ Укра╖ни ╕мен╕ Т. Г. Шевченка. ╤ на кожн╕й з них залишав вагомий сл╕д. Зокрема – в╕дбудував зруйноване прим╕щення Товариства «Просв╕та» у Львов╕ (Друкарська, 6) ╕ прим╕щення Льв╕всько╖ орган╕зац╕╖ Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни по вул. С. Крушельницько╖, побудував модерне прим╕щення Посольства Укра╖ни у Праз╕, ╕н╕ц╕ював п╕дняття над ВР Укра╖ни нац╕онального прапора Укра╖ни (вересень 1991 р.) ╕ традиц╕ю прийняття присяги Президентами Укра╖ни на Пересопницькому ╢вангел╕╖.
Ще багато граней таланту ╕ важливих справ, звершених Романом Лубк╕вським, залишилося за межами ц╕╓╖ статт╕, але вони, переконана, знайдуть сво╓ поглиблене висв╕тлення у сер╕╖ наступних просв╕тницьких статей ╕ наукових досл╕джень.
Традиц╕йно земне життя в╕н завершив з г╕дн╕стю: збудував чимало будинк╕в, посадив ц╕лий сад, зас╕яв духовними зернами велике укра╖нське «молод╕жне поле», виховав двох син╕в Марк╕яна ╕ Данила, запрограмувавши ╖х на високий житт╓вий шлях, достойний ╕мен цих великих Укра╖нц╕в.
Його праця г╕дно пошанована сп╕вв╕тчизниками. Роман Лубк╕вський – лауреат Нац╕онально╖ прем╕╖ Укра╖ни ╕мен╕ Тараса Шевченка, л╕тературних прем╕й ╕мен╕ Павла Тичини, ╕мен╕ Максима Рильського, ╕мен╕ брат╕в Лепких, ряду м╕жнародних л╕тературних нагород. Кавалер ордена «За заслуги» III ╕ II ступен╕в. Д╕йсний член Наукового товариства ╕мен╕ Тараса Шевченка та почесний професор Нац╕онального ун╕верситету «Острозька академ╕я». Заслужений д╕яч мистецтв Укра╖ни. Заслужений д╕яч культури Республ╕ки Польща. Почесний член Сп╕лки б╕лоруських письменник╕в. Надзвичайний ╕ Повноважний Посол Укра╖ни.
Хочеться наголосити на деяких особистих рисах Романа Лубк╕вського. Безперечно, в╕н був житт╓любом, см╕хотворцем, тонким ╕мпров╕затором, волод╕в здоровим скепсисом й ╕нтелектуальною ╕рон╕╓ю. Був душею товариства, на р╕дк╕сть витонченим дипломатом-актором. Н╕коли його дотепний гумор, дружн╕ шарж╕ не були колючими. В╕н був аристократом духа – на звичайн╕ людськ╕ образи та кривди не в╕дпов╕дав тим же. Мав шляхетне, добре й велике серце. Ц╕╓ю добротою д╕лився з ближн╕ми. Особливо п╕клувався сво╖ми товаришами по мистецькому цеху, часто приходив у критичн╕ хвилини ╖хнього життя на допомогу. Хоча не раз отримував неадекватну в╕ддяку. Але в цьому й була найвища мудр╕сть його земного життя – дарувати любов ╕ робити добро людям завжди. В╕н спов╕дував у сво╓му житт╕ ╕мператив Тараса Шевченка: «Раз добром нагр╕те серце в╕к не прохолоне».
Цей невтомний труд╕вник працював, можна сказати, до останнього подиху свого земного життя. ╤ це теж ще одна ц╕нна мудр╕сть для нас в╕д Романа Лубк╕вського. В нього було ще дуже багато надзвичайно важливих творчих задум╕в. Як справжн╕й мудрець, в╕н залишив ц╕ масштабн╕ плани для нас, насамперед для молод╕, яка ма╓ п╕дхопити естафету високо╖ духовно╖ екзистенц╕╖ для свого самоствердження й самореал╕зац╕╖ ╕ стати культурним локомотивом демократично╖ соборно╖ Укра╖ни. В╕н про це мр╕яв ╕ цього гаряче прагнув. Для цього багато трудився.
Реал╕зац╕я нами концептуальних задум╕в Романа Лубк╕вського, переконана, буде найкращим ╕ бажаним для нього пам’ятником ╕ пам’яттю. Насамперед це стосу╓ться його сокровенних проект╕в – в╕дбудови сем╕нарсько╖ церкви Святого Духа у Львов╕ (на м╕сц╕ духовно╖ сем╕нар╕╖, в як╕й навчався Марк╕ян Шашкевич) ╕ створення Л╕тературно-мистецького музею – м╕жнародного центру презентац╕╖ укра╖нсько╖ культури у контекст╕ св╕тово╖. А також опрацювання його л╕тературно╖ спадщини, передус╕м видання його наукових анал╕тичних праць ╕ реценз╕й, а також його публ╕цистичних статей, виступ╕в, звернень.
Завершу статтю до сороковин в╕дходу ╕з земного життя Романа Лубк╕вського його мудрим кредо, над яким годилось би нам глибоко замислитись: «Не хочу, аби зам╕сть мене думали. Не хочу, аби зам╕сть мене вир╕шували. Не хочу, аби зам╕сть мене голосували. Хочу бути самим собою наст╕льки, аби до серцевини сумл╕ння свого народу м╕г устами припасти, як до батьково╖ руки, присягаючи».

P. S. Еп╕граф до ц╕╓╖ статт╕ (в╕рш Романа Лубк╕вського, присвячений Будителев╕ Галицько╖ Рус╕ Марк╕янов╕ Шашкевичу) правом╕рно в╕днести до самого автора в╕рша – Будителя нац╕онально╖ св╕домост╕, утверджувача укра╖нсько╖ ╕дентичност╕, арх╕тектора ╕ буд╕вничого укра╖нсько╖ культури, сторожа ╕ ювел╕ра укра╖нського Слова.

Наталя ГУМНИЦЬКА

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2015 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16257

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков