"Кримська Свiтлиця" > #2 за 09.01.2004 > Тема "Душі криниця"
#2 за 09.01.2004
ЩЕДРИЙ ВЕЧІР, ДОБРИЙ ВЕЧІР
КС
Після Різдва приходить другий празник - старий Новий рік, або свято Василя. А напередодні - 13 січня - Щедрий вечір, або свято Меланки. Зранку починали готувати другу обрядову кутю - щедру. На відміну од багатої, її можна було заправляти скороминою; на Поліссі, скажімо, зерна варили зі смальцем. Як і на багатвечір, кутю також ставили на покуть, дотримуючись попередніх обрядів. Крім того, господині пекли чимало млинців із салом, готували пироги, вареники з сиром, щоб віддаровувати щедрувальників та посівальників. Дехто з богомільніших різав чорну курку, щоб "інші добре неслися", адже саме з цією породою пов'язані численні забобони (якщо чорна курка починала співати півнем, то їй одразу відрубували голову, "оскільки вона віщувала покійника в родині"). Звечора і до півночі обходили оселі щедрувальники. Це було прерогативою лише дівчат. Юнки, зібравшись у гурти, відвідували сусідів з поетичними піснями-щедрівками. Крім того, дівчатка-підлітки поодинці чи гуртом оббігали односельців, щоб защедрувати. Тексти таких дитячих щедрівок виконували в один голос або ж речитативом. На Меланки ходили також і парубоцькі гурти; вони називалися "Водити Меланку". Одного з учасників хлопці перевдягали в жіноче вбрання і називали Меланкою. З цим сюжетом пов'язані сатиричні сценки, що їх розігрували учасники дійств. З щедрою кутею пов'язано чимало звичаїв. Скажімо, щоб залагодити якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися, аби "Новий рік зустріти в мирі й злагоді". Хлопці, котрі перед цим "отримали гарбуза", вдруге засилали сватів з надією "на благословенну згоду". Сідаючи до святвечері, кожен намагався одягти нову або свіжо-випрасувану сорочку, а також мати власну, спеціально мічену ложку. Перед тим як почати трапезу, господиня просила дітей вийти з хати, а біля батька, що сидів за столом, клала стільки пирогів, щоб його не видно було. Після цього запрошувала дітлахів до світлиці. - А де ж це,- запитували вони здивовано, - наш тато? - А хіба ви, - відповідав він, - мене не бачите? - Ні, не бачимо... - То дай, Боже, - відказував батько, - аби ви так завше мене не бачили! - і, вставши, роздавав усім хліб. Повечерявши, старійшина разом з дружиною або сином, прихопивши з собою миску з кутею, сокиру та перевесла, йшли в сад. Господар підходив до дерева і звертався до нього: - Доброго вечора тобі! Чи будеш нам родити, чи ні? Дружина або син імітували голос яблуні: - Не рубай мене. Я тобі один год не вродю, а сім вродю! - Потім почергово підходили до інших, які менше плодоносили. - Яблуне, яблуне, я тебе зрубаю, бо ти погано родиш! Вислухавши прохання, господар тричі розмахував сокирою і стукав обухом об стовбур. - Гляди ж мені, - погрожував,- роди, бо як не вродиш, то на прийшлий рік зрубаємо. Чи: - Роди нам, Боже, рясно, як на небі звізди, і так красно, як од них ясно! По цьому кожне дерево підв'язували перевеслами. Потім обходили пасіку, домашніх тварин, благословляючи їх з наступаючим Новим роком і ощедрюючи кутею. Тим часом дівчата, зібравшись осібно, починали ворожити. Доки юнки "завбачували свою долю", хлопці викрадали в них ворота або хвіртки, хоч би як не стерегли господарі. Для того щоб повернулася потрата, батько дівчини мусив ставити могорич. На особливу увагу заслуговують дівочі гадання. В різних районах були свої форми. Крім ворожінь, люди намагалися і завбачувати прикмети. Якщо під Новий рік добрий сніг - сій гречку. Небо в зірках - врожай на боби й горох. Падає м'який сніг - на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим. Сильний мороз і падає малий сніжок - на врожай хліба, здоров'я людей і тварин; коли ж тепло і без снігу - на неврожай і хвороби. Який перший день у Новому році, то й рік буде такий. Багато пухнастого інею на деревах - до врожаю зернових і доброго медозбору. Ожеледь на деревах - уродить садовина. Зоряне небо - добре нестимуться кури. Дивилися, куди тварина ляже головою: до сходу - на врожай, до заходу - на недорід. Кілька цибулин посипали сіллю. Якщо вранці сіль набухла вологою, то невдовзі піде дощ, стала геть мокрою - злива. Діти клали у батькові чоботи шматочок хліба і вуглинку. Натомість він просив подати правий чи лівий чобіт; якщо втрапила вуглинка, то рік буде голодний, а хлібець - щедрий. Якщо на Меланії відлига, то чекати теплого літа. "Яка Меланка, - казали з цього приводу, - такі Петро з Павлом". Новий старий рік, Василя (14). За євангельським вченням, у цей день Христові зробили обрізання, а тому намагалися нічого не різати. На Новий рік припадає свято Василя, який вважався покровителем землеробства. Ось чому вдосвіта годилося засіяти збіжжям оселі. Здебільшого це робили підлітки. У тих селах, де була церква, засівали після ранкової відправи, а де не було - вдосвіта. Батьки будили своїх синів (традиційно засівали тільки хлопчики, а дівчатка лише щедрували). Зодягшись, дітлахи брали спеціально виплетену рукавицю, наповнювали її житнім чи пшеничним зерном і, ставши перед образами, засівали власну хату: - На щастя, на здоров'я! Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю. Будьте здорові з Новим роком та з Василем! Батьки ощедровували хлопців грішми, і тоді вони, починаючи з крайньої хати, оббігали сусідські оселі. Кожен намагався щонайпершим засіяти і отримати найкращий подарунок. Тим, хто спізнювався, давали лише млинці та пироги. Найбільш похідною була така засіваночка: Ходе Ілля на Василя, Несе пугу метяную. Туди махне і сюди махне; У полі ядро, а вдома добро. Зроди, Боже, жито, пшеницю, Усяку пашницю! Вважалося за честь вітати всіх Василів. Деінде на новолітування виносили на подвір'я Дідуха і спалювали його, що символізувало початок Нового року. На Новий рік прибавляється дня на заячий скік; ...прибуває дня на барана скік. Василів вечір додає дня на курячу ніжку. На Василів вечір день прибуває на курячий шаг. На Василя вечір відьми крадуть місяць. На Новий рік погода - буде в полі урода. Старий рік у ноги - Новий у пороги. Голодна кутя, голодний свят-вечір (18). Готують третю й останню кутю різдвяно-новорічних свят. Називається вона "голодною" від того, що з цієї пори і до наступного дня, доки не освятять воду в річці, люди говіли, себто не їли. Власне, це був останній день колядок. Здебільшого на голодний свят-вечір водили "Меланку" дівчата, хоч у деяких регіонах робили це і парубки. На переважній території України основні дійства завершувалися після Василів. З голодною кутею пов'язані цікаві обрядодії - "закликання морозу". Адже хрещенські холоди були у давнину найміцнішими. Перед тим як сісти за вечерю, господар брав ложку куті, підходив до вікна (іноді прочиняв кватирку) і тричі казав: - Морозе, морозе, йди до нас куті їсти! Після паузи знову звертався: - Не йдеш? То не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю! Залишки куті віддавали курям, а в окремий горщик складали інші наїдки "по три ложки для долі", її віщуватиме той, хто першим прийде з Йордану, себто з Водохрещ. А тому всі, хто йшов до річки святити воду, намагалися якнайшвидше прийти додому. Яркі зорі на голодну кутю - щедрий приплід білих ягниць. Як на голодний вечір темно, то вродить гречка.
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 09.01.2004 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1621
|