"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2015 > Тема ""Джерельце""
#45 за 06.11.2015
В╕рш╕ нашого дитинства. Вадим КРИЩЕНКО
Народився Вадим Дмитрович Крищенко 1 кв╕тня 1935 року в Житомир╕, де промайнуло дитинство, шк╕льн╕ роки. А любов’ю до слова, зокрема й поетичного, освятили його батьки-вчител╕. Ця любов привела на знаменитий факультет журнал╕стики Ки╖вського державного ун╕верситету, зв╕дки вийшла ц╕ла плеяда в╕домих поет╕в ╕ проза╖к╕в. Не оминула Муза ╕ талановитого хлопця з Пол╕сся. Перша поетична зб╕рка В. Крищенка «Тепла прор╕сть» (назва ориг╕нальна й символ╕чна: п╕сля виходу перв╕стка згодом на його л╕тературн╕й нив╕ «проросте» три десятки зб╕рок) побачила св╕т 1963 року, а перша книжечка для д╕тей «Паперов╕ човники» — 1972 року. В╕дтод╕ вийшли так╕ книжки в╕рш╕в для малого читача, як «Сонячне яблучко» (1973), «Ласкав╕ пром╕нц╕» (1975), «Наш д╕м» (1981) та ╕нш╕, а також нарис «У м╕стечку чудес» про Виставку досягнень народного господарства Укра╖ни, де поет тривалий час був в╕дпов╕дальним секретарем Головного ком╕тету виставки. В. Крищенко — заслужений д╕яч мистецтв Укра╖ни, народний артист Укра╖ни, кавалер ордена «За заслуги» I, II, III ступен╕в. Автор багатьох популярних п╕сень (понад 300!). Найв╕дом╕ш╕ — «Хай щастить вам, добр╕ люди», «Родина», «Молитва», «Б╕л╕ нарциси», «Берег любов╕», «Отчий край», «Гей ви, козаченьки» та ╕н. ╤ ось на цьому популярному, заслуженому, дорослому тл╕ — так╕ чудов╕ в╕рш╕ для д╕тей!
Василь ЛАТАНСЬКИЙ, вчитель ╕ письменник с. Пруди в Криму
СОНЯЧНЕ ЯБЛУЧКО
Медом яблучко налите Примостилось на г╕лл╕. По садочку ходить л╕то У солом’ян╕м брил╕. Л╕то яблука зрива╓ ╤ п╕дносить д╕тлахам. Гарну п╕сеньку сп╕ва╓: — Цьому дам, ╕ тому дам… Для мо╖х малят хороших Подарую ц╕лий кошик. Покуштуйте, люб╕ д╕ти, Подаруночок в╕д л╕та.
РОСЯНИСТЕ ПОЛЕ
Росянисте полечко, Наче сонцем шито. Перша нитка — буряки, Друга нитка — жито. Заплелись у пошиття Кольори найкращ╕. Хто ж це поле вишивав? Руки роботящ╕.
ЧЕПУРУХА
Наша доня — чепуруха — Ми╓ шийку, ми╓ вуха, Ми╓ руки, ми╓ н╕жки, Як ляга╓ спати в л╕жко. Та ╕ще гарненько оч╕ Ми╓ — аж блищать вони, Щоб приходили щоноч╕ Голуб╕ чистеньк╕ сни.
НЕ РОЗ╤БРАВСЯ
Хлопчик Петрик Насм╕шив ус╕х, Сплутав знов Морозиво ╕ сн╕г. Бо на сн╕г, Який встелив наш дв╕р, В╕н сказав: Морозяний пломб╕р. Сн╕жку взяв ╤ майже всеньку з’╖в. Дал╕ що? Спитайте л╕кар╕в.
ВИШИВАНКА
Мама вишила мен╕ Кв╕тами сорочку. Кв╕ти гарн╕, веснян╕: — На, вдягай, синочку! В нитц╕ — сонце золоте, Пелюстки — багрян╕. Ласка мамина цв╕те В тому вишиванн╕. Вишиваночку в╕зьму, Швидко одягнуся, П╕д╕йду ╕ обн╕му Я свою матусю.
ХОРОБРИЙ ПЕТРУСЬ
Вс╕м казав малий Петрусь: — Я н╕кого не боюсь. Не страшний мен╕ ведм╕дь — Хоч у хату привед╕ть! Не боюся вовка й лева, Що сховались за дерева. Лише тр╕шки страшнувато Спать, коли нема╓ тата.
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2015 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16175
|