Версiя для друку Обговорити в форумi

Десять українських народних пісень пролунали на традиційному щорічному святі народної пісні в Севастополі, яке відбулося 25 жовтня 2015 року в Будинку культури колишнього радгоспу «Севастопольський» селища Сахарна Головка. Організаторами заходу виступила «влада» Балаклавського району та адміністрація Будинку культури.
На концерті під назвою «Пою тебе, мой Севастополь» загалом виступили чотири десятки самодіяльних співочих колективів із Севастополя, Ялти та Бахчисарая. Україномовні співочі гурти виконували переважно по дві народні пісні – одну українську й одну російську.
Ансамбль «Елегія» з Орлинівського селищного центру культури та дозвілля (керівник Вікторія Накорнєєва) виконав народну пісню «Сонце низенько, вечір близенько», яка зачарувала зал і викликала шалені оплески. Козацький жіночий хор «Севастопольчанка» під керівництвом Тамари Маслової виконав ліричну авторську пісню «Сонячна долина» і потішив глядачів танцями. Вокальний ансамбль Асоціації національно-культурних товариств Севастополя під керівництвом Віктора Ковальчука виконав ліричну авторську пісню українською мовою «Дарую вам пісню», яка раніше не лунала зі сцени. Севастопольський самодіяльний вокальний ансамбль «Надвечір’я» виконав народну пісню «Десь мене чекає коник вороний», яку глядачі зустріли оплесками. Вокальний ансамбль «Візерунки» з селища Сахарна Головка (керівник Олександр Мізеря) виконав українську народну пісню «Ой кум до куми залицявся», а також пісню «Ой хоча би повечоріло», які також радо вітали глядачі. Ще чотири українські народні пісні пролунали у виконанні чотирьох переважно російськомовних співочих колективів Севастополя.
Втім, деякі вокальні ансамблі виконували неформатні політичні пісні прокремлівського характеру. Зокрема, гість фестивалю – ялтинський вокальний ансамбль «Три криниці» – виконав пісню, в якій були слова: «От Камчатки до Одессы у Москвы есть интересы», «От Курил до Приднестровья, от Донецка до Кремля – это матушка Россия, и делить её нельзя». Цю ж пісню на тому ж фестивалі виконав й інший фольклорний ансамбль, незважаючи на неписану фестивальну традицію, що пісні не мають повторюватись. До речі, цей «шедевр» більше року тому породила російська співачка Віка Циганова разом з гармоністом Петром Матрьонічевим та «народним губернатором ДНР» Павлом Губарєвим.
Представники ансамблів скаржилися на відсутність опалення у приміщенні, в якому відбувався фестиваль, а також на те, що місцеві «чиновники» та міські телеканали «повністю проігнорували» захід.

(Джерела: «Леус-Інформ», «Крим.Реалії»)

P. S. 26 червня 2015 року ансамбль «Три криниці» на Святі хліба в Ялті. На перших хвилинах — «От Читы до Херсонеса у Москвы есть интересы»...
(http://www.youtube.com/watch?v=H1hLtdPN7c4)

А зовсім недавно, якихось 6 років тому, у виконанні тих самих співочих колективів лунала у Криму — просто Пісня!

ВІД МАТЕРІ ДОНІ ДОБРО ПЕРЕДАМ…

Ансамблю «Севастопольчанка», який виконав віночок українських пісень, оваціями симпатизували учасники свята української пісні, яке організувала наша газета. І потрапили севастопольці до адміністративної столиці Криму цілком логічно: одна із співачок – Людмила Колосова – стала переможницею народного конкурсу на визначення 20-ти найпопулярніших українських пісень. Людмила Іванівна не є вокалісткою, тому колеги вирішили її підтримати своєю участю у заході. Поїздку організував голова Севастопольської міської організації УРП «Собор» Віктор Бурда, який сам любить пісенну творчість, у тому числі й як виконавець.
Загалом у репертуарі ансамблю «Севастопольчанка», який народився 23 вересня 1999 року в Українському культурно-інформаційному центрі в Севастополі, більше трьох десятків народних і авторських пісень.
Очолює колектив відома активною організацією пісенних фестивалів співачка Тамара Маслова. Після переїзду її до нашого міста у 1999 році Тамара Яківна відразу провела на Великдень міні-фестиваль на Херсонесі з дітьми. Щороку по три пісенних свята: «Севастополь – місто слави» до дня міста, «Дзвени піснями, моя земле!» до Дня українських моряків та «Моя співуча Україна» до Дня Незалежності України – і ось так вже в організаційному і творчому доробку є 30 повноцінних всеукраїнських фестивалів.
Тамара Яківна розповідає, як була вражена красою кримських маків, коли їхала вперше із Сімферополя до Севастополя. Їй, як творчій людині, захотілось відобразити ці кольори і цю красу на одязі. Сама зробила ескізи театральних костюмів, придбала за свої кошти необхідні тканини, сама пошила, і тепер ансамбль «Севастопольчанка» має три різні самобутні комплекти одягу. Про величезне значення красивого сценічного одягу годі й говорити.
Репетиції самодіяльні співачки проводять у діловому і культурному центрі міста. Учасники ансамблю – українці, росіяни, білоруси, з різними політичними поглядами, різного віку та їх усіх об’єднує любов до української пісні.
Тамарі Масловій з юності пощастило з вчителями, які найбільше вплинули на її творчість: у Житомирі в музичному училищі її вчив диригуванню та ставив голос Микола Кущ, у Волинському народному хорі – народний артист України Анатолій Пашкевич. У складі цього хору вона виступала і на українських сценах, і в багатьох країнах Європи, і в Росії.
Доньку Тетяну віддала навчатись грі на скрипці з 6 років. А вперше вивела на театральну сцену, коли та вчилась у четвертому класі. Тамара Яківна з особливою радістю згадує, як вона написала слова пісні «А над річкою Горинню» і спільно з донькою виконала цю пісню – рівненські глядачі сприйняли з таким захопленням, що довго не відпускали оваціями такий сімейний дует. Тепер вона пишається здобутками доньки, яка після 18 років музичної освіти майстерно володіє скрипкою і має абсолютний слух – Тетяна Барткова нині солістка-вокалістка оркестру Військово-Морських Сил Збройних Сил України і заслужена артистка України. «Те, що недореалізувала сама, вклала в доньку», – каже Тамара Яківна.
Тамара Маслова як організатор і натхненник співочого люду переконана у тому, що пісня дає силу й об’єднує людей.

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ
«Кримська світлиця» № 43 за 23 жовтня 2009 р.

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!

Оскільки жодних офіційних наказів або розпоряджень, що стосуються зміни формату випуску «Кримської світлиці», з моменту окупації Криму ми не отримували (а згідно з українським законодавством, такі рішення узгоджено приймаються лише співзасновниками засобів масової інформації або судом), продовжуємо готувати до друку щотижневі номери газети і направляти їх до київської друкарні. Як і раніше, починаючи з 2002 року, на редакційному сайті щоп’ятниці виставляється електронна версія тижневика, зокрема у pdf-форматі. Розміщену нижче інформацію про умови передплати «Кримської світлиці» та інших культурологічних видань продовжуємо публікувати як нагадування «борцям» за інформаційний простір України про їхні держслужбові зобов’язання перед читачами і державою.

Редакція «КС»

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукраїнську загальнополітичну і літературно-художню газету «Кримська світлиця» та інші культурологічні видання ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура і життя», журнали «Українська культура», «Український театр», «Театрально-концертний Київ», «Музика», «Пам’ятки України: історія та культура») можна в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України. У країнах далекого зарубіжжя оформити передплату на ці видання можна через сайт www.presa.ua на сторінці «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окремі примірники видань в електронній версії можна за адресою -
http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-якій країні світу.
Довідки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura@gmail.com

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2015 > Тема "Душі криниця"