Версiя для друку Обговорити в форумi

Вперше в житті ступивши на палубу флагмана українського флоту - фрегата "Сагайдачний", я чомусь відразу пригадав один з львівських мітингів після історичного Референдуму. З якою радістю обговорювали тоді галичани морські перспективи України: весь Чорноморський флот буде нашим!
Життя внесло свої корективи: відбувся непростий процес розподілу колись єдиного флоту між двома державами. І розцінювати цей факт можна по-різному. Проте незаперечним позитивом виглядають два моменти: 1) не пролилася кров; 2) сучасні бойові кораблі не довелося топити...
Тепер можна з висоти першого "державницького" десятиліття обговорювати і оцінювати події, що вже стали історією. Тим більше, що моїм співрозмовником є майже однофамілець, майже ровесник і майже земляк (наше дитинство пройшло у шевченківському краї) старший офіцер управління ескадри, капітан 2-го рангу Володимир ЛЕЩЕНКО (на фото). До речі, він також особа "історична". Про нього не забув згадати у своїй книзі адмірал Касатонов: Лещенко, мовляв, обманом привів до української присяги екіпаж свого корабля...

- Володимире Вікторовичу, чи можна провести якісь паралелі між 1918 і 1991 - 1992 роками, коли вирішувалося питання - чиїм буде флот?
- На початку минулого століття Чорноморський флот був майже українським в етнічному плані. Саме тому моряки, як і багато молодших офіцерів, підтримали Центральну Раду.
А в останні роки існування СРСР на флоті служили вихідці з багатьох республік, з найвіддаленіших регіонів країни; до того ж, було багато патріотично настроєних офіцерів-росіян. Здавалося б, усі мали бути патріотами єдиного Радянського Союзу, але, як виявилося, суто національний патріотизм також мав місце.
- Тобто були і патріоти-українці?
- Так, їх було чимало. І хоча всі вони приймали присягу на вірність СРСР, для багатьох після розвалу країни настав момент, коли треба було визначатися.
- Це було непросто?
- Як для кого. Мені довелося відстоювати свою точку зору перед самим "президентом" Мєшковим...
- Маєте на увазі відомого лідера сепаратистів?
- Так, але я тоді ще не знав, хто він такий. Ми просто випадково опинилися за одним столиком, пили каву. Раптом він (мабуть, тому, що я був у військово-морській формі) запитав: "Як Ви вважаєте - Україна повинна мати свій флот?" "Звичайно", - відповів я. "Але ж це неправильно!" "Ні, це логічно і закономірно". Поряд з ним була якась жінка і вона почала мене емоційно переконувати: "Російський флот має свою славну історію!" Довелося дискутувати і з нею: "А Ви були в Панорамі? Хто творив цю історію? Хто серед найвідоміших героїв? Гнат Шило, Петро Кішка... Хіба вони не українці?" Мєшков про щось напружено думав, а його супутниця не вгавала: "Вы предали великую русскую идею!" Довелося різко її присадити: "Я її не зрадив, бо ніколи не служив російській ідеї. Я служив Радянському Союзу, у складі якого була моя рідна Україна..."
- Офіцерів, що прийняли присягу на вірність Україні вважали зрадникам?
- Був такий період. Хоча на етнічних українців тиску було менше. А ось азербайджанця Теймура Сулейменова таки викликали до адмірала Касатонова, "обробляли": "Як? Ти збираєшся служити Україні? Ти, азербайджанець, будеш розмовляти українською мовою? Подумай добре!"
Сулейменов, який тоді був командиром тральщика "Сигнальщик", знайшовся: "А вас не дивує, що я - азербайджанець, а розмовляю російською?" Врешті-решт його лишили в спокої. Теймур Сулейменов таки вивчив українську мову. Розмовляє, веде документацію.
- Але серед матросів я чув переважно російську мову...
- У ВМС служать головним чином вихідці з Півдня України: з Криму, Херсонщини, Миколаївщини, Запоріжжя. Російська є їхньою рідною мовою.
- Отже, територіальний принцип формування ВМС не сприяє українізації?
- Не сприяє. І все ж українська мова поступово вступає в свої права...
- Чи є на флоті "дідівщина"? Чи існує регіональна проблема?
- "Дідівщина" ще існує, але тепер будь-які прояви її стають предметом розгляду військової служби правопорядку. При потребі заводиться кримінальна справа. Регіональної проблеми на флоті не існує. Вихідців із Західної України небагато, але якщо вони розмовляють українською, то "бандерами" їх не називають...
- Яку проблему флоту Ви назвали б найсерйознішою?
- Нам треба визначити свої пріоритети на морі. Колись радянський риболовецький флот був одним з найпотужніших у світі! Вже тоді стояло питання про охорону наших рибних промислів. В 1990 році ми охороняли риболовецькі судна в районі Західної Сахари. Врахуйте, весь риболовецький флот базувався в Одесі, Севастополі, Керчі. При розподілі майна СРСР він весь міг би виявитися українським! А де він зараз, той флот? Розікрали, розбазарили... Україна купує рибу на ринку. Реформування військового флоту також здійснюється шляхом скорочення. Програма суднобудування ще не прийнята, а нам вже скоро будуть потрібні нові, сучасніші кораблі.
- А тепер запитання про Севастополь. Якими є стосунки офіцерів двох флотів на побутовому рівні?
- Вони вирівнюються, стають цивілізованішими. Добре, що тепер ніхто не "накручує" людей. Навіть у "найпатріотичніших" російських офіцерів уже немає тієї пихи, що була на початку. Вони розуміють, що наш флот в Севастополі був, є і буде, а от чи надовго залишиться їхній?
Дається взнаки і те, що ми - брати-слов'яни, і коли питання флотів не політизується, то стосунки відразу стають просто людськими.

2004-й - рік флотських реформ

У процесі реформування, розвитку та бойової підготовки Військово-Морських сил України 2004 рік має стати ключовим. Таку думку висловив в інтерв'ю газеті "Флот України" начальник Головного штабу - перший заступник головнокомандувача ВМСУ капітан 1-го рангу Ігор Кабаненко.
На його думку, йдеться про розстановку пріоритетів, послідовність у діях, проведення фінансового аналізу та врахування соціальних проблем військовослужбовців. Саме реформування разом з інтенсифікацією бойового навчання повинно привести до реального підвищення бойової готовності українського флоту, наголошує Ігор Кабаненко.
Заступник головнокомандувача ВМС ЗС України з бойової підготовки - начальник управління капітан 1-го рангу Олександр Буга поінформував журналістів, що у нинішньому році два кораблі - фрегат "Гетьман Сагайдачний" і великий десантний корабель "Костянтин Ольшанський" мають досягти необхідного рівня сумісності з силами країн - членів НАТО. Технічна та організаційна адаптація до стандартів Північноатлантичного альянсу дозволить цим кораблям у перспективі брати участь у миротворчих операціях. Олександр Буга також повідомив, що очікується розширення складу сил, які залучатимуться від флоту до процесу планування та оцінки сил (ППОС). Зокрема, пропонується у процес підготовки щодо участі ВМСУ у миротворчих операціях включити корвет "Луцьк", роту морських піхотинців та загін
протидиверсійних сил і засобів.
(УКРІНФОРМ).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #2 за 09.01.2004 > Тема "З потоку життя"