Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 23.10.2015 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 23.10.2015
КРИМ ВИМАГА╢ ЖЕРТВ...

Ф╕льм ╤горя П╕ддубного «Крим. Курорт суворого режиму», показаний 17 жовтня на канал╕ «UA: Перший», — це болючий ляпас укра╖нцям, як╕ наст╕льки не ц╕кавилися Кримом, що прокинулися лише п╕сля його анекс╕╖.
╤ це пекучий сором для них, тобто нас. Хай у дивовижний спос╕б автор оминула п╕востр╕в у сво╖х в╕дпускних подорожах, це геть не прив╕д ╕гнорувати ╕стор╕ю та культуру народ╕в, що населяли Крим до 1944 року. Щоби розум╕ти, треба знати. Без жодних поправок та посилань на вбогу програму з л╕тератури народ╕в СРСР на радянських журфаках, де не було найменшо╖ згадки про творч╕сть кримськотатарських письменник╕в. Тепер завдяки ф╕льму харк╕вського режисера ╤горя П╕ддубного я знаю, чому — в╕д 1970 року оф╕ц╕йною постановою ЦК КПРС кримськ╕ татари зникли з «ре╓стру» народностей СРСР. ╥х зробили просто татарами.
«Курорт суворого режиму» — не лише ╕стор╕я про 200-л╕тн╓ впокорення кримських татар Рос╕йською ╕мпер╕╓ю, хай би як вона називалася. Ф╕льм ╤горя П╕ддубного — ще й про нас, тих, хто допустив анекс╕ю, не захот╕вши чи не зум╕вши протиставити варварськ╕й московськ╕й пропаганд╕ жодного аргументу. З ╕ншого боку, чи можна було достукатися лог╕чними аргументами до тих, хто знемагав в╕д ейфор╕╖ «кримнашу»? Вочевидь, тод╕ це було неможливо. Навряд чи можна й тепер. Хоча автор чотирисер╕йно╖ стр╕чки про Крим в╕д 1783 до 1991 року спод╕ва╓ться, що хоч хтось ╕з «кримнаш╕в», переглянувши ╖╖, бодай на хвилину замислиться. Зрозум╕ло, що рос╕йське телебачення тако╖ крамоли не покаже зроду, але ╓, зрештою, ╤нтернет.
Под╕бн╕ спод╕вання автора — ц╕лком безнад╕йна справа. Проте ф╕льм «Крим. Курорт суворого режиму» чудово працю╓ саме на укра╖нську аудитор╕ю. Передус╕м тим, що в╕дкрива╓ нев╕дом╕ стор╕нки ╕стор╕╖ за допомогою автентичних арх╕вних документ╕в.
Можна не сумн╕ватися — перес╕чний укра╖нець чудово св╕домий ╕ того, що Кримське ханство було союзником укра╖нського в╕йська в його боротьб╕ з Московським царством, ╕ того, як ╕ чому Кримську область РСФСР було переп╕дпорядковано УРСР. До того ж ╕з дотриманням ус╕х необх╕дних процедур. Як ╕ про депортац╕ю кримських татар ми в загальних рисах зна╓мо. Але тут ключов╕ слова — «в загальних рисах».
╤гор П╕ддубний, режисер ╕ наратор ф╕льму, як ╕ в попередн╕й сво╖й стр╕чц╕ «Степан Бандера. Укра╖на м╕ж червоним та чорним», чита╓ на камеру документи р╕зних часових в╕дтинк╕в, в╕д «золото╖ доби» Катерини II, коли вона вперше при╓днала Крим до Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, до результат╕в референдуму 1 грудня 1991 року, коли б╕льш н╕ж 70% мешканц╕в п╕вострова проголосували за незалежн╕сть Укра╖ни.
Ф╕льм склада╓ться з чотирьох п╕вгодинних сер╕й, кожна з яких розпов╕да╓ про одну частину загально╖ ╕стор╕╖ Криму. Перша — про часи Катерини II, князя Потьомк╕на Тавр╕йського, генерал╕симуса Суворова — до 1917 року. Другу присвячено великому терору в Криму, як б╕лому, так ╕ червоному, третю — дол╕ Криму в Друг╕й св╕тов╕й в╕йн╕, четверту — пово╓нн╕й укра╖нськ╕й розбудов╕ п╕вострова.
╤ хай там як ╕ що, але з усього 200-р╕чного ╕снування Криму в склад╕ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ та СРСР найщаслив╕шим для його економ╕ки та соц╕ального життя виявляються 50-60-т╕. Час, коли Укра╖нська РСР ц╕ною неймов╕рно╖ напруги вс╕х сил збудувала П╕вн╕чно-Кримський канал та провела 85-к╕лометрову тролейбусну л╕н╕ю С╕мферополь — Ялта, що спричинило на п╕востров╕ небачений доти туристичний бум.
Але й про ц╕ незаперечн╕ досягнення, як ╕ про трагед╕╖ виселень кор╕нних народ╕в, що безперервно тривали вс╕ два стол╕ття «русского» Криму, ╤гор П╕ддубний говорить без емоц╕й. Лише сух╕ цифри з документ╕в. Прим╕ром, коли справд╕ геро╖чна восьмим╕сячна оборона Севастополя в╕д нацистських загарбник╕в 1941 року завершилася зрадою командування, наводяться цифри втрат радянського десанту — 41 тисяча вояк╕в, тобто половина.
Автор в╕дновлю╓ ╕стор╕ю з╕ скрупульозн╕стю археолога, який методично, шар за шаром, в╕дкрива╓ нов╕ й нов╕ пласти культурно╖ «породи». ╤ це колосальна робота людини, яка в╕дчува╓ свою в╕дпов╕дальн╕сть за анексований Крим, розв╕нчуючи м╕ф про «исконно русский» п╕востр╕в. В╕н доводить: рос╕йським Крим став остаточно лише 1944 року, коли тут не стало ан╕ кримських татар, ан╕ в╕рмен╕в, ан╕ грек╕в, ан╕ н╕мц╕в, ан╕ укра╖нц╕в. ╤ рос╕янам завжди, вс╕ два стол╕ття, коли ╕стор╕я Криму розкручувалася по сп╕рал╕, в╕н був потр╕бен лише як плацдарм задля задоволення ╕мперських амб╕ц╕й — турецьке узбережжя Середземного моря, Константинополь-Стамбул, Босфор ╕ Дарданелли.
Занурившись в арх╕ви, ╤гор П╕ддубний спростову╓ ще один радянський м╕ф про Крим — як в╕чну «всесоюзну здравницю». Остання стала такою лише п╕сля включення Кримсько╖ област╕ до складу УРСР, тод╕, коли на п╕востр╕в прийшла вода з Дн╕пра. До цього п╕востр╕в не був привабливим туристичним об’╓ктом.
Жодних компл╕мент╕в автор не розда╓. Геть н╕кому. Якщо йдеться про терор, то не лише про червоний, а й про б╕лий. Адже до того, як Кримом п╕д час громадянсько╖ в╕йни почав командувати адм╕рал Врангель, тут практикували масов╕ публ╕чн╕ страти, число страчених нал╕чувало десятки тисяч.
Коли в╕н розпов╕да╓ про часи нацистсько╖ окупац╕╖, то абсолютно правом╕рно твердить: н╕мецьк╕ завойовники в сво╖х методах упокорення Криму коп╕ювали чек╕стськ╕ способи терору.
Якщо ╤гор П╕ддубний розпов╕да╓ про загалом позитивне для Криму, хоча й економ╕чно-ф╕нансово тяжке для УРСР р╕шення Хрущова 1954-го, то не забува╓ згадати про постанову ЦК КПРС в╕д 1951 року, за якою до Кримсько╖ област╕ переселяли ц╕л╕ укра╖нськ╕ колгоспи з… карпатських вершин. Що це було, як не та сама депортац╕я руками «л╕берала»-комун╕ста?
«Крим. Курорт суворого режиму» виклика╓ не лише пекучий сором через незнання кримсько╖ ╕стор╕╖. Пече п╕сля перегляду й почуття особисто╖ провини перед кримськими татарами.
Адже два стол╕ття кримсько╖ ╕стор╕╖ — це, передус╕м, усе-таки ╕стор╕я знищення ц╕лого народу. Депортац╕╖ як метод упокорення територ╕й — аж н╕як не ноу-хау Стал╕на чи Хрущова. Цей метод дуже усп╕шно використала ще Катерина II, одразу ж п╕сля оф╕ц╕йного зречення останнього кримського хана 1783 року, який зробив це, аби зберегти соб╕ життя. Тод╕ ╕мператриця дала доручення Олександру Суворову виселити з п╕вострова вс╕х м╕сцевих християн. А в наступному, XIX стол╕тт╕, розпочалася масова депортац╕я саме кримських татар до Туреччини.
Абсолютна, тотальна русиф╕кац╕я Криму, куди п╕сля варварського виселення за як╕сь к╕лька годин ус╕х кримських татар, нав╕ть геро╖в в╕йни, почали так само масово перевозити родини з центральних областей РСФСР, в╕дбулася саме тод╕, 1944-го. ╤ хоча нац╕ональний баланс зм╕нився, коли п╕сля переп╕дпорядкування област╕ сюди почали завозити укра╖нц╕в, вочевидь, саме результат русиф╕кац╕╖ да╓ п╕дставу рос╕йським керманичам вважати Крим сво╖м. Незважаючи на те, що п╕востр╕в завжди залежав в╕д так званих п╕вн╕чних земель (нин╕ Херсонщина), без яких його житт╓д╕яльн╕сть, як ╕ саме ╕снування тут населення, ставилися п╕д загрозу. ╤ це доводить продемонстрована у ф╕льм╕ карта позаминулого стол╕ття, де Крим адм╕н╕стративно по╓днано з п╕вденними укра╖нськими землями.
╤гор П╕ддубний каже, що хот╕в сво╖м ф╕льмом в╕дпов╕сти на запитання, чий же все-таки Крим, але дав глядачам можлив╕сть самим це вир╕шити.
Як на мене, стр╕чка геть неупереджено й незаангажовано да╓ одну можливу в╕дпов╕дь: Крим наш, себто кримськотатарський та укра╖нський. Незалежно в╕д форми майбутнього неминучого, але неодм╕нно дружнього сп╕в╕снування в одному економ╕чно-культурному простор╕.

P. S. Опов╕дь у ф╕льм╕ «Крим. Курорт суворого режиму» щ╕льна, як перенасичене с╕ллю перекопське озеро Сиваш, через яке 1920 року наступала на п╕востр╕в стратег╕чного значення Червона арм╕я, залишивши стояти в солон╕й сиваськ╕й вод╕ тисяч╕ мертвих т╕л. ╤ впродовж перегляду в голов╕ повсякчас зринало опов╕дання Юр╕я Яновського «Червонарм», вичитане в котр╕йсь ╕з дитячих (!) зб╕рок бозна-ск╕льки рок╕в тому. Його написано 1935-го, про те, як одного з таких «червонарм╕в» (червоноарм╕йц╕в) знайшли в сиваськ╕й сол╕ через 15 рок╕в п╕сля загибел╕. Це, попри весь пафос автора опов╕дання як сп╕вця «заг╕рньо╖ комуни» (Микола Хвильовий), ще одне моторошне п╕дтвердження 200-л╕тньо╖ акс╕оми: Крим завжди вимагав жертв.

╤нна ДОЛЖЕНКОВА
http://osvita.mediasapiens.ua/trends/mediacriticism/krim_vimagae_zhertv/?media

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 23.10.2015 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16081

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков