Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 16.10.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#42 за 16.10.2015
ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
В╕тал╕й ЛАЗОРК╤Н

Книга в газет╕

(Продовження. Поч. у № 34-41)

Глава 15. ПРОБЛЕМИ СТВОРЕННЯ М╤Н╤СТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРА╥НИ

Створення М╕н╕стерства оборони для держави Укра╖на було новим завданням, а наша нечисленна орган╕зац╕йна група не мала достатньо фах╕вц╕в для охоплення вс╕х напрямк╕в д╕яльност╕ м╕н╕стерства. Командування в╕йськових округ╕в зайняло вич╕кувальну позиц╕ю ╕ не посп╕шало надавати нам допомогу квал╕ф╕кованими кадрами, тому добров╕льний прих╕д оф╕цер╕в-фах╕вц╕в на допомогу наш╕й орган╕зац╕йн╕й груп╕ ми радо в╕тали. Проте наск╕льки щирою та патр╕отичною була ╖хня мотивац╕я працювати в наш╕й груп╕, ми не могли знати, тому не могли прогнозувати, яких насл╕дк╕в можна оч╕кувати в╕д залучення ╖х до нашо╖ роботи.
Таким чином, кадров╕ призначення з самого початку стали основною проблемою для нас п╕д час перших крок╕в у створенн╕ М╕н╕стерства оборони Укра╖ни, оск╕льки ми мр╕яли позбутися таких негативних рис, як корупц╕я, кум╕вство, протекц╕он╕зм, як╕ руйнували дисципл╕ну й основн╕ чесноти в Радянськ╕й арм╕╖, та не пустити ╖х до Збройних Сил Укра╖ни, особливо при призначенн╕ оф╕цер╕в ╕ генерал╕в на вищ╕ кер╕вн╕ посади в М╕н╕стерство оборони Укра╖ни.
Зрозум╕ло, що на той час, в круговерт╕ розпаду Радянського Союзу та ще й в умовах жорсткого пресингу Москви, кадров╕ помилки були неминуч╕, а м╕н╕стру оборони Костянтину Морозову, як новачку у велик╕й пол╕тиц╕, було важко самотужки роз╕братися з т╕╓ю чи ╕ншою кандидатурою на високу посаду ╕ зробити ╓дино правильний виб╕р в умовах пол╕тичного тиску з боку Верховно╖ Ради та адм╕н╕стративного тиску з боку Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни. Тому з метою покращення п╕дбору ╕ розстановки кадр╕в м╕н╕стр оборони Укра╖ни генерал-полковник ав╕ац╕╖ Морозов видав наказ про утворення Вищо╖ атестац╕йно╖ ком╕с╕╖. Головою ВАК було призначено генерал-лейтенанта Б╕жана ╤вана Васильовича.
До складу Вищо╖ атестац╕йно╖ ком╕с╕╖ ув╕йшли сержант запасу Мулява Володимир Савович ╕ я, як╕ були членами Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, тому думка ╕ рекомендац╕╖ ц╕╓╖ громадсько╖ орган╕зац╕╖ враховувались п╕д час ухвалення кадрових р╕шень. Проте уникнути помилок нам все ж не вдалося, ╕ деяк╕ з цих помилок з часом дали про себе знати важкими насл╕дками.
Направлення маршалом Шапошниковим генерала Георг╕я Живицю до Ки╓ва стало при╓мним сюрпризом для новопризначеного м╕н╕стра оборони Костянтина Морозова. Досв╕дчений генерал та ще й загальнов╕йськовик Живиця влаштовував ав╕ац╕йного генерала Морозова б╕льше, н╕ж оф╕цери патр╕отичного оточення з член╕в СОУ, бо його досв╕д служби на кер╕вних посадах у високих штабах ЗС СРСР ╕ в╕дпов╕дний р╕вень оперативно-стратег╕чно╖ п╕дготовки були досить високими, а в наш╕й патр╕отичн╕й груп╕ досв╕д роботи на оперативно-стратег╕чному р╕вн╕ був лише в мене. Та ╕ сам Костянтин Морозов не мав належного досв╕ду кер╕вництва в╕йськами на р╕вн╕ ведення фронтових операц╕й, тому ╕ ставився до оф╕цер╕в-патр╕от╕в з певною пересторогою: чи то в╕н не бачив серед них достойник╕в, чи то боявся показати ╖м слабинку в сво╖й п╕дготовц╕, тому кер╕вництво орган╕зац╕йною роботою щодо створення М╕н╕стерства оборони Укра╖ни Костянтин Петрович поклав саме на посланця маршала Шапошникова генерал-майора Георг╕я Живицю.
До чест╕ цього генерала, треба в╕дзначити, що в╕н працював енерг╕йно ╕ пл╕дно, хоча ╕ не був палким патр╕отом Укра╖ни, не був прихильником СОУ ╕ мав сутт╓в╕ розб╕жност╕ в поглядах на стратег╕ю побудови Збройних Сил Укра╖ни з поглядами член╕в Сп╕лки оф╕цер╕в. Оск╕льки н╕хто з в╕йськових не мав досв╕ду оборонного буд╕вництва в Укра╖н╕, то я вважав, що теоретичний ╕ практичний досв╕д штабу Прикарпатського в╕йськового округу в плануванн╕ та веденн╕ оборонних ╕ наступальних фронтових операц╕й, в моб╕л╕зац╕йн╕й п╕дготовц╕ ╓ дуже ц╕нним ╕ ми зобов’язан╕ були застосувати його п╕д час створення Збройних Сил Укра╖ни. Генерал Георг╕й Живиця це розум╕в, та, з одного боку, в╕н був п╕д тиском московського в╕йськового кер╕вництва ╕ не м╕г бути в Укра╖н╕ самост╕йним гравцем в╕йськово-пол╕тичного кер╕вництва, щоб брати на себе в╕дпов╕дальн╕сть за прийняття р╕шень щодо побудови ╖╖ Збройних Сил, а, з ╕ншого боку, генерал Живиця був делегований Москвою, тому вище державне кер╕вництво Укра╖ни сприймало його як р╕вного ╕ в╕н мав доступ до перших ос╕б держави. Ми ж були обмежен╕ сп╕лкуванням лише з м╕н╕стром оборони Укра╖ни.
Головна в╕дм╕нн╕сть у наших поглядах в╕д погляд╕в генерала Живиц╕ полягала, по-перше, у р╕зниц╕ визначення потенц╕йного в╕йськового противника, а по-друге, в п╕дходах до орган╕зац╕йно╖ структури в╕йськ Збройних Сил Укра╖ни на мирний та во╓нний час, а також у визначенн╕ та оц╕нц╕ театру во╓нних д╕й саме для незалежно╖ держави Укра╖на.
Генерал Живиця в╕йськову небезпеку оч╕кував ╕з зах╕дного оперативно-стратег╕чного напрямку ╕ за ймов╕рного противника вважав НАТО, тому неправом╕рно спрощував завдання для Збройних Сил Укра╖ни, вважаючи, що Рос╕йська Федерац╕я для Укра╖ни буде над╕йним захисником ╖╖ сх╕дних кордон╕в. Ми ж вважали, що небезпеку треба оч╕кувати з ус╕х оперативно-стратег╕чних напрямк╕в: ╕ зах╕дного, ╕ п╕вденного, ╕ п╕вн╕чно-сх╕дного.
Генерал Живиця наполягав на л╕кв╕дац╕╖ в╕йськових округ╕в, а зам╕сть них хот╕в створити оперативн╕ командування. В╕н пропонував л╕кв╕дувати арм╕╖ ╕ див╕з╕╖, натом╕сть створити арм╕йськ╕ корпуси бригадного складу, зам╕сть див╕з╕й – бригади батальйонного складу, що, на м╕й погляд, повн╕стю зб╕галося з пропозиц╕ями, як╕ розроблялися ще у 1990 роц╕ в М╕н╕стерств╕ оборони колишнього СРСР, про що мен╕ ╕ розпов╕в полковник Мартиросян п╕д час нашо╖ зустр╕ч╕ 5 лютого 1991 року у Р╕вному: «Ми ╕з заступником м╕н╕стра оборони Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ генералом арм╕╖ Кобцем вир╕шили, що в Укра╖н╕ в╕йськових округ╕в не буде, ми ╖х л╕кв╕ду╓мо. Ми залишимо три арм╕╖, решта в╕йськ буде стратег╕чного призначення, п╕дпорядкован╕ Москв╕».
Та чи правильним ╕ потр╕бним для Укра╖ни було р╕шення, що готувала Москва?
На мою думку, р╕шення про л╕кв╕дац╕ю в╕йськових округ╕в було грубою помилкою, оск╕льки автоматично призвело б до втрати б╕льшо╖ частини оборонно╖ ╕нфраструктури на вс╕й наш╕й територ╕╖, сутт╓во знизило б моб╕л╕зац╕йну готовн╕сть, а тому було б дуже шк╕дливим для орган╕зац╕╖ оборони Укра╖ни. Я вважав, що в╕йськово-адм╕н╕стративний под╕л Укра╖ни на три в╕йськов╕ округи в╕дпов╕дав як природним особливостям територ╕╖, так ╕ оперативно-стратег╕чному задуму оборони Укра╖ни. Цей под╕л надавав ус╕м трьом театрам во╓нних д╕й вс╕х можливостей для комплексного п╕дходу до побудови ефективно╖ системи оборони ╕з застосуванням на вс╕х трьох оперативно-стратег╕чних напрямках ус╕х род╕в в╕йськ п╕д ╓диним командуванням командувача в╕дпов╕дного в╕йськового округу (фронту). Природн╕ особливост╕ територ╕╖ трьох в╕йськових округ╕в вказували на пр╕оритет застосування род╕в в╕йськ в╕дпов╕дних вид╕в Збройних Сил для максимального застосування ╖хн╕х бойових можливостей. Так, на п╕вдн╕, де переважа╓ морський театр во╓нних д╕й, мав би бути пр╕оритет В╕йськово-Морських сил ╕ в╕йськ Протипов╕тряно╖ оборони, на п╕вн╕чно-сх╕дних просторах, де р╕внина, – В╕йськово-Пов╕тряних сил, в╕йськ Протипов╕тряно╖ оборони та Ракетних в╕йськ, а на зах╕дному оперативно-стратег╕чному напрямку з його г╕рською м╕сцев╕стю пр╕оритетним виглядало застосування Сухопутних в╕йськ та в╕йськ Протипов╕тряно╖ оборони у вза╓мод╕╖ з ╕ншими родами в╕йськ.
Щодо ймов╕рного противника, то мною було запропоновано з пол╕тичних причин не називати противником конкретну державу-сус╕да, яку нам сл╕д боятися через величину ╖╖ в╕йськового потенц╕алу, а ввести терм╕н «ймов╕рний противник».
П╕д терм╕ном «ймов╕рний противник» треба розум╕ти, що в╕йськовим противником Укра╖ни буде вважатися та держава, яка виявля╓ явн╕ ознаки недоброзичливого ставлення до Укра╖ни, ма╓ в╕дпов╕дний в╕йськовий потенц╕ал, сп╕вв╕дносний з в╕йськовим потенц╕алом Укра╖ни, ма╓ збройн╕ сили, як╕ оснащен╕ сучасним озбро╓нням та здатн╕ вести збройну боротьбу у трьох середовищах з використанням косм╕чного простору. Так╕ характеристики ймов╕рного противника вимагали б в╕д Укра╖ни створити та утримувати адекватний оборонний потенц╕ал, сп╕вм╕рний з реальною в╕йськовою небезпекою, а для цього в╕дпов╕дним чином розбудовувати свою нац╕ональну економ╕ку.
Тому я ╕ пропонував залишити в Укра╖н╕ вже ╕снуюч╕ на той час три в╕йськов╕ округи ╕ розвивати ╖хн╕й оборонний потенц╕ал як ╓дину ц╕л╕сну в╕йськово-економ╕чну, моб╕л╕зац╕йну ╕ в╕йськово-стратег╕чну ╕нфраструктуру держави для реал╕зац╕╖ план╕в оборони та матер╕ального ╕ техн╕чного забезпечення можливо╖ збройно╖ боротьби.
До в╕йськово-економ╕чно╖ ╕нфраструктури треба було в╕днести територ╕ю, систему комун╕кац╕й, систему зв’язку, систему в╕йськово-промислового комплексу, систему виробництва ╕ накопичення державних стратег╕чних резерв╕в, склади, бази, арсенали, систему ремонтних орган╕в, систему тилового, техн╕чного ╕ медичного забезпечення та систему п╕дготовки моб╕л╕зац╕йних резерв╕в.
Така в╕йськово-економ╕чна ╕нфраструктура держави мала б охопити ╕ завантажити державним замовленням увесь необх╕дний потенц╕ал державного та недержавного сектора економ╕ки з урахуванням у сво╓му розвитку не т╕льки потреби збройно╖ боротьби у можлив╕й в╕йн╕, а й реальн╕ потреби самих рег╕он╕в.
Так, наприклад, м╕ст, збудований через велику р╕ку, ╓ не т╕льки важливим в╕йськовим об’╓ктом, а й засобом, який у мирний час задовольня╓ потреби населення конкретно╖ област╕ ╕ держави в ц╕лому у прискоренн╕ перевезення вантаж╕в ╕ пасажир╕в. Таким чином, для кер╕вництва в╕йськово-економ╕чною ╕нфраструктурою держави стало б можливим формування цив╕льного м╕н╕стерства оборони Укра╖ни та призначення цив╕льного м╕н╕стра оборони.
Це дозволило б вивести Збройн╕ Сили Укра╖ни з п╕дпорядкування м╕н╕стра оборони ╕ п╕дпорядкувати ╖х окремо сформованому Головному командуванню ЗС Укра╖ни, куди ввести Генеральний штаб, командування вид╕в ╕ род╕в в╕йськ та сформувати в╕йськово-стратег╕чну ╕нфраструктуру держави у склад╕ трьох в╕йськових оперативно-стратег╕чних угруповань (командувань), на як╕ покласти завдання з бойово╖ п╕дготовки та ведення збройно╖ боротьби.
Таким чином, можна було б зд╕йснити розмежування функц╕й МОУ ╕ ГШ ЗСУ як двох незалежних державних структур, одна з яких створю╓ оборонн╕ можливост╕ держави (оборонний потенц╕ал), а друга використову╓ ц╕ можливост╕ з метою гарантування оборони кра╖ни у спос╕б збройно╖ боротьби. В╕дпов╕дальн╕сть за формування, функц╕онування ╕ розвиток в╕йськово-економ╕чно╖ ╕нфраструктури та утримання в╕йськ покладалося б на м╕н╕стра оборони Укра╖ни, а в╕дпов╕дальн╕сть за функц╕онування в╕йськово-стратег╕чно╖ ╕нфраструктури держави, за кер╕вництво в╕йськами, за ╖хню бойову п╕дготовку ╕ застосування в операц╕ях – на головнокомандувача Збройних Сил Укра╖ни.
Ц╕ ╕де╖ були сформульован╕ й оприлюднен╕ мною в допов╕д╕ п╕д назвою: «Творчий, науковий п╕дх╕д до побудови Збройних Сил Укра╖ни – вимога часу» 29 кв╕тня 1992 року у м╕ст╕ Харков╕ на Всеукра╖нськ╕й науков╕й конференц╕╖, яка була проведена на баз╕ В╕йськово╖ ╕нженерно╖ рад╕отехн╕чно╖ академ╕╖.
Ця допов╕дь була погоджена мною з командувачем Протипов╕тряно╖ оборони Укра╖ни генерал-лейтенантом Лопат╕ним Михайлом Олекс╕йовичем, який досить швидко зрозум╕в нов╕ аспекти в побудов╕ ЗС Укра╖ни, сприйняв ╖х ╕ намагався використати для формування ╓дино╖ системи ППО Укра╖ни, яка б об’╓днала в╕йська колишньо╖ ППО кра╖ни та ППО Сухопутних в╕йськ на територ╕╖ трьох в╕йськових округ╕в п╕д командуванням командувач╕в в╕йськ округ╕в.
Така система не передбачала будь-якого об’╓днання командувань видами ЗСУ на стратег╕чн╕й ланц╕ в╕йськового управл╕ння, збер╕гаючи за командуваннями видами пр╕оритети у розвитку вид╕в озбро╓нь, оперативного мистецтва ╕ тактики сво╖х род╕в в╕йськ, п╕дготовки кадр╕в та у бойов╕й п╕дготовц╕ сво╖х в╕йськ у склад╕ оперативно-стратег╕чних угруповань.
Для командувань в╕йськами округ╕в це надавало перевагу у плануванн╕ ╕ веденн╕ операц╕й з об’╓днанням зусиль та вогневих можливостей ус╕х наявних в ╖хньому п╕дпорядкуванн╕ род╕в в╕йськ, незалежно в╕д ╖хнього видового призначення, в рамках ╓диних план╕в ведення оборонних операц╕й. Така система не була чимось новим або надуманим для Укра╖ни.
Вона була усп╕шно опрацьована протягом десяти рок╕в у Прикарпатському в╕йськовому окруз╕ з 1978 до 1988 року, ╕ за сво╖ми результатами повною м╕рою в╕дпов╕дала потребам Укра╖ни. Тому я вважав, що цей досв╕д у стисл╕ строки треба було впровадити в незалежн╕й Укра╖н╕, а для СОУ головним завданням було максимальне сприяння впровадженню цього досв╕ду.
Проте так╕ плани були неприйнятними для Москви, а тому ╕ для Георг╕я Живиц╕ та для ╕нших генерал╕в, як╕ ув╕йшли до складу орган╕зац╕йно╖ групи, а згодом були призначен╕ на кер╕вн╕ посади в М╕н╕стерств╕ оборони Укра╖ни.
У процес╕ створення М╕н╕стерства оборони Укра╖ни виникла ще одна небезпека, яка негативно вплинула на к╕нцевий результат оборонного буд╕вництва в Укра╖н╕.
Збройн╕ Сили СССР були призначен╕ для ведення великомасштабних операц╕й в умовах просування на територ╕╖ зах╕дно╓вропейських кра╖н. Для цього у склад╕ оперативно-стратег╕чних угруповань (фронт╕в) було тилове, техн╕чне, медичне та парт╕йно-пол╕тичне забезпечення, пересувн╕ ремонтн╕ органи, бази, склади, шпитал╕, пекарн╕ тощо.
Багато з цього для Укра╖ни було зовс╕м не потр╕бно.
От для багатьох ос╕б з вищого в╕йськового кер╕вництва ╕ виникла спокуса отримати додаткову матер╕альну вигоду в╕д реал╕зац╕╖ надлишкового майна, яке з’явля╓ться в╕д сутт╓вого скорочення в╕йськ Збройних Сил Укра╖ни. Вони розум╕ли, що рано чи п╕зно цим зайвим майном можна буде виг╕дно розпорядитися на св╕й власний розсуд, а Сп╕лка оф╕цер╕в Укра╖ни могла стати ╖м у цьому на завад╕. Це було одн╕╓ю з причин усунення член╕в СОУ в╕д зам╕щення кер╕вних посад у М╕ноборони та у Генштаб╕. А м╕н╕стр оборони Костянтин Морозов наполегливо санкц╕онував призначення на кер╕вн╕ посади тих, хто не був пов’язаний з╕ створенням Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни. Так чи ╕накше, а це в╕дразу в╕дбилося на в╕йськов╕й пол╕тиц╕ держави: було узято курс на загальне скорочення Збройних Сил Укра╖ни.
У травн╕ 1992 року Леон╕д Кравчук зробив заяву про повне виведення з територ╕╖ Укра╖ни тактично╖ й оперативно-тактично╖ ядерно╖ збро╖.
За абсурдним р╕шенням новоспеченого в╕йськового кер╕вництва Укра╖ни було об’╓днано Ки╖вський ╕ Одеський в╕йськов╕ округи, згодом п╕сля усв╕домлення ц╕╓╖ помилки ╖х було роз’╓днано, але втрачено ╕ час, ╕ кошти, ╕ кадри, ╕ бо╓здатн╕сть.
Згодом в╕йськовим кер╕вництвом Укра╖ни, куди не потрапив жоден член Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, були л╕кв╕дован╕ Прикарпатський, Ки╖вський ╕ Одеський в╕йськов╕ округи, зам╕сть них були утворен╕ три Оперативн╕ командування.
Я р╕зко виступив проти цього, оск╕льки у п╕дпорядкування Оперативних командувань входила лише обмежена к╕льк╕сть наявного у в╕йськових округах майна, техн╕ки, споруд ╕ земл╕, а б╕льша частина усього цього вив╕льнялася ╕ ставала ласим об’╓ктом для безконтрольного привласнення або дешевого продажу з метою отримання «первинного кап╕талу».
За перше десятил╕ття ╕снування Збройних Сил Укра╖ни були розбазарен╕ колосальн╕ запаси автомоб╕льно╖ та ╕ншо╖ в╕йськово╖ техн╕ки, була знищена м╕льярдна оборонна ╕нфраструктура ╕ моб╕л╕зац╕йна система колишн╕х в╕йськових округ╕в, зникли ц╕л╕ в╕йськов╕ м╕стечка.
У в╕дпов╕дь на т╕ негаразди, як╕ почали виникати в результат╕ д╕яльност╕ генерал╕тету, призначеного на кер╕вн╕ посади в М╕н╕стерство оборони Укра╖ни ╕ Головний штаб Збройних Сил Укра╖ни, ╕ в╕дхилення в╕д наукових принцип╕в стратег╕╖ оборонного буд╕вництва, у грудн╕ 1992 року я виступив у газет╕ «Веч╕рн╕й Ки╖в» ╕з статтею «Оборонна достатн╕сть Укра╖ни».

Порушена мною у грудн╕ 1992 року проблема була ╕ залиша╓ться актуальною дотепер, через 20 рок╕в п╕сля публ╕кац╕╖ ц╕╓╖ статт╕. Для п╕дтвердження сво╓╖ позиц╕╖ наведу ╖╖ повн╕стю:
«Газета «Веч╕рн╕й Ки╖в» за грудень 1992 року.

ОБОРОННА ДОСТАТН╤СТЬ УКРА╥НИ

Нещодавно, 28 листопада 1992 року, народний депутат М. Кос╕в у виступ╕ по телебаченню зазначив, що в╕н проти оборонно╖ доктрини Укра╖ни, яку було представлено парламенту. Мовляв, чого ми ма╓мо т╕льки оборонятися, не маючи наступальних сил, як╕ д╕яли б на територ╕╖ ворога.
Тут пан Кос╕в послався на свого поважного консультанта з в╕йськових справ, а я подумав: от ще один приклад, коли в демократичних колах одна рука не зна╓, що робить друга.
Я, працюючи над в╕йськовою доктриною Укра╖ни, виступав у прес╕ з критикою проекту, розробленого в Головному штаб╕, ╕, запропонувавши св╕й проект, з яким виступив перед Сп╕лкою оф╕цер╕в Укра╖ни та на Провод╕ Руху, в╕ддав його голов╕ ком╕с╕╖ пану Лем╕шу ╕ м╕н╕стру оборони Укра╖ни Костянтину Морозову.
На жаль, не вс╕ народн╕ депутати Укра╖ни були ознайомлен╕ з цим проектом, тому ц╕нн╕ думки, як╕ збиралися протягом року, розроблялись як продовження Закону Укра╖ни «Про оборону Укра╖ни», дуже важко пробивають соб╕ шлях, зазнаючи пасток з боку дилетант╕в та недолугих посадових ос╕б, як╕ вже добре «окопалися» у м’яких кр╕слах затишних каб╕нет╕в М╕н╕стерства оборони.
Тому я хот╕в би ще раз висловити сво╖ думки з приводу виступу Михайла Кос╕ва.
Недарма я закладав (╕ в╕дстоював) у проект закону «Про оборону Укра╖ни» принципи оборонно╖ достатност╕. П╕дкреслюю, не «розумно╖ достатност╕», а, власне, оборонно╖ достатност╕. Чому саме так? Бо н╕ принцип розумно╖ достатност╕, н╕ принцип запоб╕гання в╕йни, н╕ принцип стримування противника не ╓ для Укра╖ни економ╕чно виг╕дним ╕ головним для стратег╕╖ розвитку Укра╖ни та ╖╖ Збройних Сил, оск╕льки ус╕ вони розроблялись в╕йськовими колами колишнього Союзу з розрахунком на об’╓днан╕ сили, тобто на вс╕ Збройн╕ Сили СРСР ╕ весь потенц╕ал кра╖н СНД.
Якщо ми д╕йсно прагнемо мати незалежну державу, то не повинн╕ витати у класичних абстракц╕ях в╕йськово╖ стратег╕╖, а рахуватися з реал╕ями буття ╕ не втратити того, що ма╓мо тепер, оск╕льки завтра ми не т╕льки не будемо мати того, що ма╓мо сьогодн╕, а й не зможемо нав╕ть досягти цього р╕вня. Чому ж саме принципи оборонно╖ достатност╕ мен╕ довелось закладати в закон?
Та тому, що теор╕я, яка п╕дкр╕плю╓ цей принцип, гармон╕йно впису╓ться ╕ в геопол╕тичне положення, ╕ в економ╕чн╕ можливост╕ Укра╖ни. Цей принцип, насамперед, не ╓ чимось новим. Людина, коли вперше для свого захисту взяла палицю в руки, об’╓ктивно ╓ п╕д д╕╓ю цього принципу, бо палиця була для не╖ орган╕чним ╕ гармон╕йним нарощуванням як ╖╖ захисних можливостей, так ╕ для потреб при полюванн╕. Але ж зрозум╕ло, що для того, аби налякати велетенського хижака, людин╕ т╕╓╖ палиц╕ не було достатньо, ╕ перв╕сн╕ люди ходили л╕сом групами, щоб хижаки-велетн╕ не з’╖ли ╖х поодинц╕. ╤, зрозум╕ло, саме палиця надавала людин╕ перевагу серед р╕вних, бо не перевантажувала ╖╖ м’язи ╕ не вимагала виснажливих зусиль.
Отже, ╕ ми, враховуючи досягнення сво╖х технолог╕чних ╕ економ╕чних можливостей, повинн╕ дати держав╕ такий в╕йськовий потенц╕ал, який уможливив би перевагу над агресором, — що ╕ закладено у принцип╕ оборонно╖ достатност╕.
По-друге, принцип оборонно╖ достатност╕ визнаний багатьма цив╕л╕зованими кра╖нами св╕ту як стрижень ╖хньо╖ в╕йськово╖ доктрини. В╕н базу╓ться на створенн╕ кра╖ною таких умов, за яких агресор, що вда╓ться до збройно╖ боротьби, зазна╓ у в╕дпов╕дь шкоди, яка перевищуватиме ту вигоду, на яку в╕н розраховував. Це назива╓ться «завдання неприйнятно╖ шкоди» агресору. Дотримання принципу оборонно╖ достатност╕ передбача╓ обов’язков╕ розрахунки р╕вня зовн╕шньо╖ в╕йськово╖ загрози та в╕дпов╕дн╕ механ╕зми цих розрахунк╕в, здобування ╕нформац╕╖ для таких розрахунк╕в.
В╕дпов╕дно до р╕вня зовн╕шньо╖ в╕йськово╖ загрози д╕╓ ╕ держава. Вона або нарощу╓ св╕й в╕йськовий потенц╕ал, якщо р╕вень загрози ╕де вгору, або скорочу╓ сили загального призначення, якщо р╕вень загрози ма╓ тенденц╕ю до пад╕ння. Але при цьому держава повинна передбачити наявн╕сть невеликих за чисельн╕стю (проте дуже ефективних за вогневими можливостями) стратег╕чних сил стримування в╕д агрес╕╖ проти Укра╖ни. Це — ракетн╕ в╕йська, бомбардувальна ав╕ац╕я ╕ в╕йськово-косм╕чн╕ сили.
Ц╕ стратег╕чн╕ потужност╕ стримування створюють певний гарантований р╕вень нац╕онально╖ безпеки, ╕ якщо р╕вень в╕йськово╖ загрози не перевищу╓ певних меж, що вписуються у цей гарантований р╕вень нац╕онально╖ безпеки, кра╖на може обмежитися т╕льки зовн╕шньопол╕тичними ╕ в╕йськово-пол╕тичними заходами, реагуючи на ту чи ╕ншу зм╕ну р╕вня загрози у цих межах.
Однак якщо р╕вень загрози почина╓ повзти вгору, кра╖на повинна нарощувати св╕й в╕йськовий потенц╕ал зг╕дно з державним планом оборони та моб╕л╕зац╕йним планом.
Отже, в кра╖н╕ повинн╕ бути механ╕зми реал╕зац╕╖ таких план╕в ╕ управл╕ння цими механ╕змами, що виходять за меж╕ М╕н╕стерства оборони, яке зараз ╓ фактично М╕н╕стерством Збройних Сил Укра╖ни. Таким чином, М╕н╕стерство оборони Укра╖ни повинно мати б╕льш╕ повноваження ╕ можливост╕, н╕ж тепер воно ма╓. ╤ншими словами, воно повинно стати державним органом управл╕ння обороною кра╖ни й об╕ймати весь спектр проблем оборони Укра╖ни, а не обмежуватись управл╕нням Збройних Сил. Хоча Збройн╕ Сили Укра╖ни — головна ╕ сутт╓ва частка цих проблем.
Стосовно наступальних сил, про як╕ говорив депутат Михайло Кос╕в, зазначу: досв╕д ╕нших кра╖н св╕дчить, що спец╕альних наступальних сил вони не утримують, оск╕льки в сучасних локальних в╕йнах наступальн╕ сили, основою яких ╓ танков╕ з’╓днання, по-перше, не ╓ ефективними, по-друге, так╕ наступальн╕ сили повинн╕ бути досить чисельними, що негативно впливатиме на економ╕ку Укра╖ни, ╕, по-трет╓, св╕дчить про агресивн╕ нам╕ри ╕ можливост╕ кра╖ни, яка ╖х утриму╓. ╤накше нав╕що тримати ц╕ наступальн╕ сили ╕ витрачати на них велик╕ кошти?
Цив╕л╕зован╕ кра╖ни ╕дуть ╕ншим шляхом. Вони ун╕ф╕кують техн╕чн╕ засоби ведення збройно╖ боротьби для багатоц╕льового призначення, п╕двищують ╖хню точн╕сть, характеристики, вдосконалюють системи управл╕ння та наведення. До реч╕, такий розвиток озбро╓ння сприя╓ «гуман╕зац╕╖» ведення збройно╖ боротьби. Тобто у ход╕ локального конфл╕кту ╓ можлив╕сть не запод╕ювати шкоду мирному населенню, а завдавати удар╕в по суто в╕йськових об’╓ктах та техн╕ц╕ для виключення потенц╕алу агресора, щоб в╕дмовити його в╕д ведення збройно╖ боротьби.
Окр╕м того, для запоб╕гання збройного конфл╕кту кра╖ни Заходу використовують об’╓днання в╕йськового потенц╕алу ╕ зусиль зац╕кавлених держав. Таким чином, якщо ми д╕йсно убол╕ва╓мо за незалежну Укра╖ну, то повинн╕ бути мудрими ╕, враховуючи уже набутий досв╕д цив╕л╕зованих кра╖н, розбудовувати власну оборону та власн╕ Збройн╕ Сили.

В╕тал╕й ЛАЗОРК╤Н,
полковник, депутат Льв╕всько╖ обласно╖ ради».

Як показу╓ ця стаття, негаразди в робот╕ М╕н╕стерства оборони Укра╖ни почалися вже з самого початку його функц╕онування ╕ проявилися вже у 1992 роц╕. Я, як член Вищо╖ атестац╕йно╖ ком╕с╕╖ першого ╖╖ складу, можу впевнено стверджувати, що головною причиною вс╕х негаразд╕в у М╕н╕стерств╕ оборони Укра╖ни був невдалий п╕дб╕р кадр╕в на посади м╕н╕стра оборони та його заступник╕в. Так, наприклад, першу п’ят╕рку м╕н╕стр╕в оборони Укра╖ни склали:
1. Генерал-полковник ав╕ац╕╖ Морозов Костянтин Петрович. До вступу на посаду м╕н╕стра оборони Укра╖ни – генерал-майор ав╕ац╕╖, командував ав╕ац╕йними частинами, див╕з╕╓ю, пов╕тряною арм╕╓ю. 3 вересня 1991 року Верховна Рада Укра╖ни за рекомендац╕╓ю Голови Верховно╖ Ради Леон╕да Кравчука призначила генерал-майора ав╕ац╕╖ Костянтина Морозова першим м╕н╕стром оборони Укра╖ни. 18 вересня 1991 року Презид╕я Верховно╖ Ради Укра╖ни присво╖ла м╕н╕стру оборони Укра╖ни К. П. Морозову в╕йськове звання генерал-полковник.
2. Генерал арм╕╖ Укра╖ни Радецький В╕тал╕й Григорович. До вступу до лав Збройних Сил Укра╖ни — генерал-лейтенант, командував: у 1968-1975 роках взводом, ротою, мотостр╕лецьким батальйоном; у 1975-1980 роках мотостр╕лецьким полком Групи радянських в╕йськ у Н╕меччин╕; у 1980-1984 роках див╕з╕╓ю, служив першим заступником командувача 13-╖ арм╕╖ у ПрикВО; з травня 1991 до с╕чня 1992 року командував 6-ю гвард╕йською танковою арм╕╓ю ОдВО. Звання генерала арм╕╖ Укра╖ни отримав у листопад╕ 1993 року.
3. Шмаров Валер╕й Миколайович не був кадровим в╕йськовим. До вступу на посаду м╕н╕стра оборони Укра╖ни в╕н працював: з грудня 1987 до вересня 1992 року — директором Жулянського машинобуд╕вного заводу у Ки╓в╕; з вересня 1992 до червня 1993 року — першим заступником генерального директора Нац╕онального косм╕чного агентства Укра╖ни; з червня 1993 до липня 1995 року — в╕це-прем’╓р-м╕н╕стром Укра╖ни з питань д╕яльност╕ ВПК, з серпня 1994 року — в╕це-прем’╓р-м╕н╕стром — м╕н╕стром оборони Укра╖ни.
4. Генерал арм╕╖ Укра╖ни Кузьмук Олександр ╤ванович. До вступу до лав Збройних Сил Укра╖ни мав в╕йськове звання полковник, ╕ з вересня 1975 до вересня 1978 року командував танковим взводом, танковою ротою; з вересня 1979 до вересня 1980 року — заступник начальника штабу танкового полку; з вересня 1980 до червня 1983 — слухач В╕йськово╖ академ╕╖ бронетанкових в╕йськ; з червня 1983 до липня 1988 року — командир батальйону танк╕в ╕ спец╕альних машин, командир танкового полку забезпечення навчального процесу академ╕╖; з липня 1988 до червня 1992 року — заступник командира мотостр╕лецько╖ див╕з╕╖. В Збройних Силах Укра╖ни проходив службу на посадах: з червня 1992 до грудня 1993 року — командир мотостр╕лецько╖ див╕з╕╖; з грудня 1993 до жовтня 1995 року — командир 32-го арм╕йського корпусу; з жовтня 1995 до липня 1996 року — командувач Нац╕онально╖ гвард╕╖ Укра╖ни. З 11 липня 1996 до 24 жовтня 2001 року — м╕н╕стр оборони Укра╖ни. У серпн╕ 1998 року присво╓но звання генерала арм╕╖ Укра╖ни.
5. Генерал арм╕╖ Укра╖ни Шк╕дченко Володимир Петрович. До вступу до лав Збройних Сил Укра╖ни командував взводом, артилер╕йською батаре╓ю. Об╕ймав посади начальника штабу, заступника командира, командира артилер╕йського див╕з╕ону. З серпня 1976 до червня 1979 року – слухач В╕йськово╖ академ╕╖ ╕м. М. Фрунзе. П╕сля зак╕нчення академ╕╖ об╕ймав посади заступника командира мотостр╕лецького полку, командира укр╕пленого району, начальника штабу, заступника командира навчально╖ танково╖ див╕з╕╖. З липня 1986 до липня 1988 року – слухач В╕йськово╖ академ╕╖ Генерального штабу ЗС СРСР. П╕сля зак╕нчення академ╕╖ ╕ до березня 1992 року об╕ймав посади командира див╕з╕╖, першого заступника командувача арм╕╖ в Закавказькому в╕йськовому окруз╕ ЗС СРСР та Рос╕йсько╖ Федерац╕╖. З березня 1992 року вступив до лав Збройних Сил Укра╖ни, де проходив службу на посадах: командувача 6-╖ танково╖ арм╕╖ (03.1992 — 07.1993); першого заступника начальника Головного штабу ЗС Укра╖ни (07 — 12.1993); командувача в╕йськ Одеського в╕йськового округу (12.1993 — 02.1998); командувача в╕йськ П╕вденного оперативного командування (02 — 09.1998); начальника ГШ ЗС — першого заступника м╕н╕стра оборони Укра╖ни (30.09.1998 — 13.11.2001). З 12 листопада 2001 до 25 червня 2003 – м╕н╕стр оборони Укра╖ни. З 31 грудня 1992 року – генерал-лейтенант; з 12 травня 1994 року – генерал-полковник, з 23 серпня 2001 року – генерал арм╕╖ Укра╖ни. П╕сля Скнил╕всько╖ трагед╕╖ у Львов╕ 27 липня 2002 року подав рапорт про в╕дставку з посади м╕н╕стра оборони, але Президент Укра╖ни Леон╕д Кучма в╕дставку не прийняв. Через р╕к генерал арм╕╖ Укра╖ни Шк╕дченко був знятий з посади м╕н╕стра оборони.
Якщо взяти першу п’ят╕рку ос╕б, як╕ були м╕н╕страми оборони Укра╖ни, то вс╕ вони були переведен╕ на в╕йськову службу в Укра╖ну ╕ призначен╕ на висок╕ посади, бо мали добр╕ родинн╕ або добр╕ дружн╕ зв’язки з кер╕вними особами держави та виявляли особисту пок╕рн╕сть Президентам Укра╖ни. Вони на посад╕ м╕н╕стра оборони без затримок отримували квартири у столиц╕, дач╕, чергов╕ в╕йськов╕ звання ╕ нагороди без належно╖ реально╖ оц╕нки ╖хньо╖ д╕яльност╕.
Ц╕ добр╕ люди були хорошими виконавцями, як╕ ч╕тко виконували команди, що йшли ╖м згори. Проте анал╕з проходження ними в╕йськово╖ служби показу╓, що вони добре служили на командних посадах у Збройних Силах СРСР, за що отримували нагороди, але вони не мали досв╕ду служби на оперативно-стратег╕чному р╕вн╕ ╕ не мали в╕дпов╕дного досв╕ду планування фронтових в╕йськових операц╕й, як, наприклад, у вже згадуваного мною п╕д час демократичних зм╕н у Львов╕ у 1990-1991 роках командувача в╕йськ Прикарпатського округу генерал-полковника Скокова В╕ктора Васильовича, що обов’язково потр╕бно було б мати м╕н╕стру оборони Укра╖ни, аби бути генератором ╕дей оборонного буд╕вництва, яке б в╕дпов╕дало потребам ╕ можливостям держави Укра╖на. Тому дарма було оч╕кувати в╕д них вагомих практичних результат╕в в оборонному буд╕вництв╕, а тому, зрозум╕ло, в╕йськова реформа лише ╕м╕тувалася протягом двох десятк╕в рок╕в, що досить драматично в╕дбилося на стан╕ оборони Укра╖ни. А останн╕ п’ять рок╕в, п╕д час правл╕ння В╕ктора Януковича на посад╕ Президента Укра╖ни, стали просто руйн╕вними для Збройних Сил Укра╖ни через призначення на посаду м╕н╕стра оборони Укра╖ни в╕двертих ворог╕в Укра╖нського народу.
Та це вже ╕стор╕я для ╕нших досл╕джень ╕ висновк╕в в╕дпов╕дних державних орган╕в.

(Продовження буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 16.10.2015 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16054

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков