Версiя для друку Обговорити в форумi

...І прийдуть до тебе три празники в гості:
Що перший же празник - то Різдво Христове,
А другий же празник - святого Василя,
А третій же празник - святе Водохреща...
Різдво Христове - родинне свято, що починається 6 січня зі Святвечора і святкується три дні:
"Бог предвічний народився...".
Празник Василя святого настає в ніч на 13 січня:
з Василем і Маланкою, із щедрівками і посівальниками:
"Сійся, родися, жито, пшениця...".
А що третє свято - святе Водохреща:
"Йордан, Йордан, вода студененька...".
Святкують Йордан 19 січня.

Святий вечір у рідній хаті

З давніх-давен в Україні величальним словом і магічною дією створювали 6 січня образ багатства, щастя, миру і спокою у своєму домі.
Ще вдосвіта господиня розпалювала піч дванадцятьма полінами і заходжувалася готувати дванадцять святвечорових страв. Наставляла узвар, варила горох, квасолю, смажила капусту, рибу, ліпила вареники, готувала бараболю, гриби, кашу гречану з конопляним молоком, голубці з пшоном, коржі з маком та кутю з товченої пшениці.
Доки господиня поралася біля печі, господар уважно оглядав господарство. Усе живе і мертве повинно зустріти Святвечір на своєму місці: ніщо не може бути поза домом, у чужих руках - позичене чи десь забуте.
Сім'я теж повинна бути вдома. Боже, сохрани, казали люди, десь заночувати у цю ніч, цілий рік блукатимеш по світу, боронь, Боже, і сваритися у цей день.
Коли сонце заходило, починали готувати домашній вівтар. Господар вносив "дідуха" - гарно вперезаний перевеслом сніп жита, що є символом врожаю, - і вітався з господинею, ніби вперше бачив її цього дня.
- Дай, Боже, здоров'я!
- Помагай, Боже, - відповідала вона, - а що несеш?
- Злато, щоб увесь рік ми жили багато!
Господар хрестився і віншував родину:
- Віншую вас щастям, здоров'ям, з цим Святим вечором, щоб ви в щасті і здоров'ї ці свята провели та інших дочекалися - від ста літ до ста літ, поки пан Біг визначить вік!
Сходила вечірня зоря, батько сповіщав родині, що Святвечір настав. Перш ніж приступити до вечері, він годував худобу і "запрошував гостей".
Надворі з мискою куті та бичем у руках господар кликав:
- Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти! Вслухався, і ще закликав, а після третього разу погрожував бичем і промовляв:
- Як не йдеш, то не йди і на жито-пшеницю, всяку пашницю. Іди краще на моря, на ліси та на круті гори, а нам не роби шкоди.
Потім господар зазивав чорні бурі та злі вітри:
- Чорні бурі та злі вітри, приходьте до нас на Святу вечерю! А коли тепер не прийдете на дари Божі, на страви ситі, на горілки палені, на всяке велике добро, на яке ми вас просимо, то не приходьте
до нас і влітку та не робіть нам шкоди на ярині й на житі.
Свята вечеря - це спільна вечеря всього роду. Господар запрошував усіх родичів - навіть мертвих і тих, що пропали безвісти. Спочатку молилися за душі померлих, а потім за себе.
Господиня брала з рук господаря кутю, ставила її на стіл, і родина вечеряла. Розпочиналися забави. Малі діти тішилися, залазили під стіл і там "квоктали" - "щоб квочки сідали".
За це мати кидала їм у солому горішки, цукерки та дрібні гроші.
На Середній Наддніпрянщині, Полтавщині, Поділлі діти носили вечерю до близьких родичів: онуки - до баби й діда, хрещеники - до хрещених батьків. На Гуцульщині, Буковині та Покутті заможніші ґазди йшли з вечерею до бідних.
Наприкінці Святвечора, при
свічці, вся родина тихими голосами колядувала "Бог предвічний народився", мовила молитви.
Коляда
Колядувати починали не в усіх місцевостях України одночасно: на Слобідській Україні, Наддніпрянщині та Гуцульщині - на перший день Різдва Христового, а на Покутті, Львівщині діти, повечерявши, йшли з колядою вже на Святий вечір.
Колядували парубки та дівчата, а в Галичині, на Буковині та Гуцульщині й ґазди. Але по всій Україні першими коляду розпочинали діти. Зберуться, підійдуть до хати, стануть під вікнами - та в один голос:
- Благословіть колядувати!
- Колядуйте!
- А кому?
- Господареві!
Не минали хати вдови, бо старші наказували: "Гріх обминути бідного".
На перший день Різдвяних свят парубки колядували зі звіздою та дзвінками. Така ватага мала до десяти колядників: ватажок - "береза", звіздар, міхоноша та інші.
Спочатку ватага підходила до вікна, і "береза" гукав:
- Пане господарю, благословіть Христа славити!
- Просимо! - обзивався з хати господар. Колядники співали. Насамкінець "береза" віншував:
- За цим віншуємо вас, чесний та величний наш пане, усім добром, усім гараздом, що собі у Господа Бога жадаєте та думкою думаєте, щоб так воно й сталося! Поможи вам, Боже, ці свята мирно спровадити та інших у радості й веселості щасливо діждати, а нам, колядникам, ласкаві будьте не за зле мати, що у ваш чесний та величний двір повернули. Поверни до вас, Господи Боже, ласкою своєю небесною на цілий рік і вік! Сим вас віншуємо, а самі усім чесним і ґречним низько вклоняємося. Здорові будьте, а гаразді оставайтесь!
Цікавою є легінська коляда на Гуцульщині. Там вибирали "березу", "виборця" - скарбника, "коня" - міхоношу, скрипаля, трембітаря, сопілкаря та кількох танцюристів ("плясунів").
Плясуни з бартками (сокирками), до яких прив'язані дзвоники, йшли попереду. "Плясом" ватага підходила до хати. Коли ґазда хотів, щоб колядники йому "дім звеселили", він виходив на поріг з калачем у руках, а ґаздиня - з повісмом льону. "Виборець" підносив їм дерев'яний різьблений хрест. Поцілувавши хрест, ґаздиня перев'язувала його повісмом, а ґазда давав "виборцеві" калач і кидав гроші до скриньки. Ватага заходила до хати, сідала за стіл і колядувала по черзі господареві, господині, синові, дочці та всьому "живому і мертвому достатку" - худобі, хаті. Закінчувалася коляда віншуванням. "Береза" виходив наперед і мовив:
- Віншуємо вас, аби у вашій загороді було стільки овечок, скільки в моєму домі дрібних кришок. Віншуймо вам многії літа, з цим святом, з Новим роком та Святим Різдвом. Дай вам, Боже, здоров'я!По віншуванні колядники тричі вклонялися ґазді, ґаздині і, танцюючи від столу до дверей, виходили з хати.
Дівоча ватага до хат не заходила, колядувала під вікнами.

Колядки

По всьому світу,
По всьому світу стала новина:
Діва Марія Сина родила.
Сіном притрусила,
В ясла положила
Господнього Сина.
Діва Марія Бога просила:
"В що ж би Сина повила?
Ти, небесний Царю,
Пришли свої дари
Цьому Володарю!"
Зійшли янголи з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії:
Три свічі воскові
Ще й ризи шовкові.
Месії Христові.

* * *

Добрий вечір тобі,
пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!
Накривайте столи
та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!
Та несіть калачі з ярої пшениці,
радуйся!
Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!
І прийдуть до тебе
три празники в гості, радуйся!
Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!
А перший же празник -
то Різдво Христове, радуйся!
Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!
А другий же празник -
святого Василя, радуйся!
Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!
А третій же празник -
святе Водохреща, радуйся!
Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!

НА НЕБІ ЗІРКА ЯСНА ЗАСЯЛА

На небі зірка ясна засяла
І любим світлом сіяє;
Хвиля спасення нам завітала,
Бог в Віфлеємі рождаєсь.
Щоб землю з небом
в одно злучити,
Христос родився: славіте!
В біднім вертепі, в яслах на сіні
Спочив Владика, Цар світу,
Отож до Нього
спішім всі нині -
Нашого жде Він привіту.
Спішім любов'ю
Його зігріти
Христос родився: славіте!
Благослови нас, Дитятко Боже,
Дари нас нині любов'ю,
Най ціла сила пекла не зможе
Нас розділити з Тобою.
Благослови нас,
ми Твої діти,
Христос родився: славіте!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #1 за 06.01.2004 > Тема "Душі криниця"