"Кримська Свiтлиця" > #40 за 02.10.2015 > Тема "З потоку життя"
#40 за 02.10.2015
УКРА╥НА ╤ РОС╤ЙСЬКА ╤НТЕЛ╤ГЕНТНА СОВ╤СТЬ
За що ж нам «брат» такий?!
Верховна Рада Укра╖ни визначила дату початку окупац╕╖ Криму – 20 лютого 2014 року. Але очевидно, що це — початок завершально╖ стад╕╖, ╖╖ в╕йськова складова, а до цього була ╕нформац╕йна, культурна, ╕деолог╕чна окупац╕я з боку Рос╕╖. Коли в березн╕ минулого року рос╕йська Дума р╕шучим «одобрямсом» дозволила президентов╕ Рос╕╖ Володимиров╕ Пут╕ну використати Збройн╕ сили на територ╕╖ Укра╖ни, то вже мали на уваз╕ материкову частину кра╖ни – рос╕йськ╕ в╕йськов╕ у Криму ╕ без цього мали прописку. Сл╕дом за членами Думи категорично висловилися за в╕йну рос╕йськ╕ труд╕вники пера ╕ м╕крофона, схваливши сво╓ю в╕дозвою захоплення Криму: «Наша сп╕льна ╕стор╕я ╕ сп╕льн╕ корен╕, наша культура ╕ ╖╖ духовн╕ витоки, наш╕ фундаментальн╕ ц╕нност╕ ╕ мова об’╓днали нас назавжди...». Треба розум╕ти, що рос╕йськ╕ д╕яч╕ культури, вживаючи слова «наш╕» ╕ «назавжди», зверталися до кримськотатарського народу, кор╕нного народу Криму, зв╕дки починалася в╕йськова атака на Укра╖ну. П╕сля окупац╕╖ п╕вострова щодо кримських татар почалися тотальн╕ репрес╕╖, принизлив╕ обшуки й ефесбешн╕ арешти. Рос╕я приготувала кримчанам «внутр╕шн╓» виселення з ╖хньо╖ багатостраждально╖ Батьк╕вщини. Але багатьох вигнали, заборонивши в’╖зд до Криму. «Неслухняних» актив╕ст╕в знайшли убитими, ╕нш╕ безсл╕дно зникли. Чому мовчить рос╕йська ╕нтел╕гентна сов╕сть, яка п╕дписалася за сп╕льн╕ корен╕ ╕ витоки? Рос╕йська ╕нтел╕гентна сов╕сть переконана, що «наше» значить «мо╓», тобто рос╕йське. ╤сторики кажуть, що там, де почина╓ться укра╖нське питання, зак╕нчу╓ться рос╕йський демократ. ╤ рос╕йський ╕нтел╕гент зак╕нчу╓ться, додам – ╕ не лише на пороз╕ Укра╖ни, а й на кордон╕ будь-яко╖ ╕ншо╖ кра╖ни. Ми пам’ята╓мо: як т╕льки Радянський Союз зат╕ва╓ зовн╕шн╕й конфл╕кт, як т╕льки якась внутр╕шня кампан╕я з боротьби з безр╕дними космопол╕тами, Солжен╕цинами, Буковськими, як╕ продалися, або укра╖нськими нац╕онал╕стами – в╕дразу спливали табунами «чесн╕ ╕ неп╕дкупн╕ патр╕оти» в╕д мистецтва, колгоспно-промислового рабол╕пства, як╕, як б╕сики з табакерки, таврували в╕дщепенц╕в ╕ загниваючих ╕мпер╕ал╕ст╕в. Радянськ╕ письменники на чол╕ з Максимом Горьким осп╕вували в соц╕ал╕стичному реал╕зм╕ п╕днев╕льну працю ув’язнених на буд╕вництв╕ Б╕ломорсько-Балт╕йського каналу ╕м. Стал╕на. Що, Горький не розум╕в, що таке варварський стал╕нський режим з його каналом? Розум╕в. Але хот╕лося ситно жити ╕ вождю св╕тового пролетар╕ату в к╕тел╕ служити. Канал будувати не хот╕лося! Х╤Х стол╕ття. Польща пережила к╕лька розд╕л╕в, частина ╖╖ п╕д управл╕нням рос╕йського царя. У Варшав╕ спалахнуло визвольне повстання, ╕ рос╕йська арм╕я кинулася на упокорення непок╕рних. ╢вропейська ╕нтел╕генц╕я обурю╓ться, але рос╕йська – аплоду╓ р╕дному загарбников╕. «Коли вир╕шу╓ться доля Криму, д╕яч╕ культури Рос╕╖ не можуть бути байдужими спостер╕гачами з холодним серцем», – так сьогодн╕ з гарячим серцем благословили в╕йну з Укра╖ною нин╕шн╕ рос╕йськ╕ ╕нтел╕генти. У такому ж дус╕ схвалювали захоплення Польщ╕ два стол╕ття тому ╖хн╕ духовн╕ предки. Казкар Олександр Пушк╕н готувався особисто примушувати до покори повсталих поляк╕в. «╥х треба задушити» ╕, «якщо завариться загальна, ╓вропейська в╕йна, то, право, буду шкодувати про сво╓ одруження, х╕ба дружину в╕зьму в тороки», – писав у листах зрос╕йщений в╕ршотворець. Нин╕шн╕ рос╕йськ╕ д╕яч╕ культури, як╕ вважають захоплення Криму ╕ в╕йну на Донбас╕ сп╕льною справою, сл╕дом за сво╖м ватажком Пут╕ним називають укра╖нц╕в хохлами, украми, недолюдьми штучно╖ кра╖ни Укра╖на. Пушк╕н вважав в╕йну з народом Польщ╕ с╕мейною, слов’янською справою, попутно, по-с╕мейному, обзиваючи поляк╕в ляхами. В╕рш╕ Пушк╕на, у тому числ╕ й «наклепникам Рос╕╖», разом з патр╕отичним в╕ршем Жуковського були негайно опубл╕кован╕ п╕д обкладинкою «На взяття Варшави». Публ╕кац╕ю особисто схвалив рос╕йський цар. ╤мператор прагнув зробити поета «╕деологом православ’я, самодержавства ╕ великорос╕йського нац╕онал╕зму». Однак Пушк╕н ╕ сам вважав, що самост╕йне ╕снування Польщ╕ суперечить ╕нтересам Рос╕╖. Вчора Груз╕я загрожувала ╕снуванню Рос╕╖, сьогодн╕ – незалежна Укра╖на, а завтра – Азербайджан або Казахстан? Коли Пушк╕н писав «про глибину сиб╕рських руд» ╕ декабрист╕в, в╕н здавався демократом. Але глибина польсько-рос╕йського конфл╕кту показала його справжн╓, далеке в╕д ╓вропейства, обличчя. Таке справжн╓ обличчя, а точн╕ше оскал православ’я, самодержавства ╕ великорос╕йського нац╕онал╕зму представляють сьогодн╕ говорух╕ни, михалкови, кобзони, газманови й ╕нш╕ валер╕╖. Свого часу Пушк╕ну в╕дпов╕в Адам М╕цкевич в╕ршем «Рос╕йським друзям» (в ╕ншому переклад╕ «Друзям-москалям»), в якому непрямо звинуватив Пушк╕на в зрад╕ волелюбних ╕деал╕в. Як поет Пушк╕н не в╕дпов╕в. Однак просив у царя дозволу видавати пол╕тичний журнал. Мовляв, «озлоблена ╢вропа напада╓ на Рос╕ю не збро╓ю, але щоденними скаженими наклепами... Нехай дозволять нам, рос╕йським письменникам, в╕дбивати безсоромн╕ й неосв╕чен╕ нападки». Все повторю╓ться, але вже як фарс: ц╕каво спостер╕гати, як сьогодн╕ ге╖ рос╕йсько╖ естради в╕дбиваються в╕д ненависно╖ ╖м «Гейропи». Бридко усв╕домлювати, що в Рос╕╖ п╕сля «На взяття Варшави» заскрип╕ли пера «На взяття Криму й Укра╖ни». Ось воно, споконв╕чно ординське... Але були в Рос╕╖ в ус╕ часи справжн╕ сов╕сн╕ люди. Вяземський називав польську поез╕ю Пушк╕на «шинельною». Олександр Турген╓в (не плутати з ╤ваном Турген╓вим) писав братов╕ Микол╕: «Тв╕й висновок про Пушк╕на справедливий: у ньому точно ╓ ще варварство». ╤ сьогодн╕ справжн╕ рос╕йськ╕ майстри мистецтв вимагають в╕д Пут╕на миру ╕ стають на захист Укра╖ни. Ми чу╓мо братськ╕ голоси, як би не глушила ╖х оскажен╕ла бригада оф╕ц╕озних п╕дсп╕вувач╕в рос╕йського мракоб╕сся. За час╕в Радянського Союзу «в╕рменське» рад╕о запитувало: «Хто такий Леон╕д Брежн╓в?». ╤ саме в╕дпов╕дало: «Др╕бний пол╕тичний д╕яч час╕в Алли Пугачово╖». Справд╕, схоже! ╢ сьогодн╕ в Рос╕╖ пол╕тичний д╕яч Володимир Пут╕н ╕ ╓ сп╕вак Андр╕й Макаревич. ╤ ╓ все та ж Алла Пугачова. В╕дома сп╕вачка пережила Брежн╓ва, переживе ╕ Пут╕на...
Володимир ЗЕМЛЯНИЙ, письменник, журнал╕ст (Ориг╕нал матер╕алу – на сайт╕ «Крим.Реал╕╖»)
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 02.10.2015 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15987
|