Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2882)
З потоку життя (6054)
Душі криниця (3354)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1458)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1645)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
П╤ДЗЕМНИЙ БАТУРИН: МАЗЕПИНСЬК╤ ВАЛИ ТА СХОДИ В ТА╢МНИЦЮ
Археологи досл╕джують «глибинну» ╕стор╕ю Гетьмансько╖ столиц╕


МИ ВИЖИЛИ В ТОМУ ПЕКЛ╤, ЩОБ РОЗПОВ╤СТИ ПРАВДУ ЛЮДЯМ…
Вже дорослою людиною Ра╖с╕ Майстренко довелося почути спогади ╕нших людей. Тих киян, як╕,...


29 СЕРПНЯ – ЧЕТВЕРТА Р╤ЧНИЦЯ ╤ЛОВАЙСЬКО╥ ТРАГЕД╤╥
Насправд╕ пут╕нський «зелений коридор» став для наших в╕йськових справжньою дорогою...


ЖОРСТК╤ УРОКИ ДЛЯ КРИМУ В╤Д ГЕТЬМАНА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО
Нещодавно в Харков╕ вийшла друком книга «Укра╖нська Держава – жорстк╕ уроки. Павло...


Алла ОСАДЧА. ФЕОДОС╤ЙСЬКА М╤СЬКА ОРГАН╤ЗАЦ╤Я СОЮЗУ УКРА╥НОК (1995-2014)
Лишилась ╓дина шпаринка – «Кримська св╕тлиця», ╕ я щиро вдячна ╖й за можлив╕сть...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 02.10.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#40 за 02.10.2015
ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
В╕тал╕й ЛАЗОРК╤Н

Книга в газет╕

(Продовження. Поч. у № 34-39)

Глава 12. М╤ЖДЕРЖАВН╤ ПЕРЕГОВОРИ З В╤ЙСЬКОВИХ ПИТАНЬ

Провал серпневого державного заколоту, в╕домого як ГКЧП, та парад суверен╕тет╕в союзних республ╕к на тл╕ наявного ядерного арсеналу на вс╕й територ╕╖ Радянського Союзу змусили нове в╕йськово-пол╕тичне кер╕вництво Союзу навести лад у питаннях безпеки СРСР у нових умовах.
З ц╕╓ю метою 10 вересня 1991 року Верховна Рада СРСР запросила до Москви представник╕в союзних республ╕к на м╕ждержавн╕ переговори з в╕йськових питань.
Верховна Рада Укра╖ни в╕дрядила на ц╕ переговори делегац╕ю у склад╕ голови ком╕тету ВРУ Василя Дурдинця, м╕н╕стра оборони Костянтина Морозова ╕ мене, полковника В╕тал╕я Лазорк╕на, народного депутата, заступника голови Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни.
Як безпосередн╕й учасник цих переговор╕в, я збер╕г у сво╓му арх╕в╕ записи, як╕ робив п╕д час зас╕дань, що да╓ мен╕ можлив╕сть в╕дтворити деяк╕ детал╕ под╕й тих дн╕в.
До Москви на Ки╖вський вокзал наша делегац╕я прибула 10 вересня 1991 року по╖здом близько восьмо╖ години ранку. Там нас уже чекав з автомоб╕лем представник Генерального консульства Укра╖ни в Рос╕йськ╕й Федерац╕╖. Ми про╖хали ран╕шн╕ми вулицями союзно╖ столиц╕ до готелю «Москва»: там нам були заброньован╕ м╕сця. Залишивши сво╖ реч╕ в готельному номер╕, ми ви╖хали до М╕н╕стерства оборони СРСР, де було заплановано проведення переговор╕в.
Переговори мали б розпочатися о 10 годин╕ ранку, але через зап╕знення делегац╕й Литви ╕ Груз╕╖ на 8 хвилин маршал ав╕ац╕╖ ╢вген Шапошников, новопризначений м╕н╕стр оборони СРСР, розпочав ╖х о 10 годин╕ 15 хвилин, прив╕тавши ус╕х присутн╕х з початком роботи.
В╕н представив член╕в ус╕х делегац╕й ╕ пов╕домив, що ми на цих переговорах ма╓мо обговорити концептуальн╕ питання безпеки, зокрема, якими бачать союзн╕ республ╕ки шляхи вир╕шення проблеми створення ╓диного в╕йськового простору оновленого СРСР.
Маршал ав╕ац╕╖ ╢вген Шапошников оголосив, що для допомоги нам у ц╕й важлив╕й робот╕ створена спец╕альна ком╕с╕я п╕д головуванням його заступника генерала арм╕╖ Костянтина Кобця.
Дал╕ маршал Шапошников заявив, що у майбутньому союзному договор╕ оновленого СРСР головним питанням ╓ визначення рол╕ ╕ м╕сця Збройних Сил СРСР: «Давайте говорити про Союз.
У Союз╕ ми ма╓мо М╕н╕стерство оборони разом з ╕ншими м╕н╕стерствами. Це — цив╕льне в╕домство. Нижче п╕д цим м╕н╕стерством ╕дуть ком╕тети, як╕ складаються з цив╕льних ос╕б. ╢ так╕ ком╕тети: в╕йськово╖ пол╕тики, замовлень в╕йськово╖ техн╕ки, науки й ╕нш╕. В систем╕ М╕н╕стерства оборони СРСР ╓ Збройн╕ Сили, як╕ п╕дпорядкован╕ м╕н╕стру оборони, але перебувають п╕д кер╕вництвом начальника Генерального штабу ЗС СРСР.
Ми пропону╓мо скоротити к╕льк╕сть вид╕в Збройних Сил СРСР до чотирьох: Стратег╕чн╕ сили (Ракетн╕ в╕йська стратег╕чного призначення, В╕йська протиракетного нападу та косм╕чн╕ в╕йська), Сили наземно╖ оборони, В╕йськово-Пов╕трян╕ сили та В╕йськово-Морськ╕ сили. В╕йська протипов╕тряно╖ оборони ув╕йдуть до складу Сил наземно╖ оборони ╕ до складу В╕йськово-Пов╕тряних сил.
Що стосу╓ться суверенних союзних республ╕к, то в республ╕ц╕ ╓ президент, в нього ╓ м╕н╕стерство оборони. В м╕н╕стерств╕ оборони союзно╖ республ╕ки я хочу бачити ком╕тет з оборонних питань з цив╕льних ос╕б. Не кожна республ╕ка ма╓ в╕йськово-промисловий комплекс, але ми з вами ма╓мо говорити про ╓дин╕ Збройн╕ Сили Союзу», — промовив в╕н.
Таким був проект з реформування Збройних Сил оновленого СРСР нового кер╕вництва М╕н╕стерства оборони СРСР, озвучений маршалом ав╕ац╕╖ ╢вгеном Шапошниковим.
З почутого я зрозум╕в, що п╕дходи до такого реформування зроблен╕ посп╕хом, були не прорахованими, не апробованими ╕ не враховували досв╕ду усп╕шно╖ реформи, яку проводив попередн╕й начальник Генерального штабу ЗС СРСР маршал Радянського Союзу Огарков у прикордонних в╕йськових округах, а тому були сп╕рними.
По-перше, ╢вген Шапошников В╕йська протипов╕тряно╖ оборони розд╕ляв на В╕йськову ППО ╕ на об’╓ктову ППО; по-друге, в╕н об’╓ктову ППО, як вид Збройних Сил, включив до складу В╕йськово-Пов╕тряних сил на р╕вн╕ управл╕ння видами Збройних Сил.
Таке м╕г пропонувати не бойовий оф╕цер, а штабний генерал, який забув, як зд╕йсню╓ться управл╕ння в╕йськами в район╕ бойових д╕й, де пролива╓ться кров, забув, що вс╕ реформування зд╕йснюються лише в ╕нтересах п╕двищення ефективност╕ ведення збройно╖ боротьби, а об’╓днання ППО ╕ ВПС в один вид Збройних Сил СРСР поступово знищить як сам розвиток в╕йськ протипов╕тряно╖ оборони, так ╕ стратег╕ю ╖хнього застосування для оборони об’╓кт╕в ╕ в╕йськ в╕д першого ракетно-пов╕тряного удару противника, а також призведе до втрати контролю за пов╕тряним простором у мирний час.
Як показало оборонне буд╕вництво в Укра╖н╕, то так ╕ сталося, бо кер╕вництво М╕н╕стерства оборони Укра╖ни зробило ставку на ав╕ац╕ю, яка тепер майже не л╕та╓, а комплекси ППО ф╕зично застар╕ли.
Перечитуючи сво╖ минул╕ записи, я все б╕льше переконуюсь, що держава Укра╖на, здобувши незалежн╕сть, так ╕ залишилася у фарватер╕ в╕йськово╖ пол╕тики Москви.
Так, в Укра╖н╕ були створен╕ власн╕ Збройн╕ Сили. Але тепер стало очевидним, що вони створювалися не за власним проектом, а за проектом, розробленим у Москв╕, ╕ цей проект розпочав впроваджувати саме генерал-майор Костянтин Морозов, м╕н╕стр оборони Укра╖ни, разом з╕ сво╖м другом генерал-майором ав╕ац╕╖ Володимиром Антонцем.
Об’╓днання ППО ╕ ВПС в один вид призвело до того, що Укра╖на втратила контроль ╕ за пов╕тряним простором, ╕ за космосом, а через л╕кв╕дац╕ю в╕йськових округ╕в ╕ перетворення ╖х на оперативн╕ командування Укра╖на втратила розвинену в╕йськову ╕нфраструктуру, моб╕л╕зац╕йну ╕нфраструктуру ╕ м╕льярдн╕ кошти в╕д розкрадання «надлишкового» в╕йськового майна, в╕йськово╖ техн╕ки та озбро╓ння.
П╕шовши на компром╕с з Москвою, задовольнивши ╖╖ амб╕ц╕╖ по Криму ╕ Севастополю, Укра╖на у 1997 роц╕ незаконно втратила ╕ Чорноморський флот.
Так поступово за 24 роки все, що залишилося Укра╖н╕ у 1991 роц╕ у спадок в╕д Радянсько╖ арм╕╖, майже зникло, як навесн╕ у пол╕ зника╓ сн╕г п╕д променями сонця – тихо ╕ без сл╕ду…
А тод╕, 10 вересня 1991 року, в Москв╕ по об╕д╕ ми продовжили свою роботу на м╕жнародних переговорах.
На зас╕данн╕ головував генерал арм╕╖ Кобець Костянтин ╤ванович.
Були присутн╕ делегац╕╖ ус╕х союзних незалежних республ╕к.
Головним питанням було представлення й обговорення в╕йськово╖ доктрини оновленого СРСР.
Зас╕дання проходило в актов╕й зал╕, на сцен╕ яко╖ були розв╕шан╕ схеми, мапи та в╕дпов╕дн╕ пояснювальн╕ записки.
Перед сценою були розставлен╕ столи ╕ ст╕льц╕, на яких розм╕стилися члени делегац╕й суверенних союзних республ╕к.
Генерал арм╕╖ Кобець оголосив план роботи ╕ представив генерал-лейтенанта Владимирова, нещодавно призначеного начальника Головного оперативного управл╕ння ГШ СРСР, та надав йому слово для допов╕д╕.
Генерал-лейтенант Владимиров розпочав допов╕дь з концептуальних питань проекту в╕йськово╖ доктрини оновленого СРСР, показуючи на схемах ╕ мапах нов╕ оперативно-стратег╕чн╕ напрямки ╕ в╕дпов╕дно нов╕ оперативно-стратег╕чн╕ завдання угруповань в╕йськ Збройних Сил СРСР та в╕йськ Збройних Сил незалежних союзних республ╕к.
Голова укра╖нсько╖ делегац╕╖ Василь Дурдинець ╕ м╕н╕стр оборони Укра╖ни Костянтин Морозов заглибилися у читання документ╕в, а я зосередив свою увагу на зм╕ст╕ схем ╕ мап, розв╕шаних на сцен╕, за якими робив допов╕дь начальник Головного оперативного управл╕ння ГШ ЗС СРСР.
Раптом ╕з здивуванням я побачив, що за задумом автор╕в в╕йськово╖ доктрини оновленого СРСР в╕йська Б╕лорусько╖ Республ╕ки червоними стр╕лами прямували на П╕ренейський п╕востр╕в до ╤спан╕╖ через Польщу, Чехословаччину, Н╕меччину, Франц╕ю, а в╕йська Збройних Сил Укра╖ни зд╕йснювали рейд на Балкани через Угорщину, Австр╕ю, Югослав╕ю.
В╕дпов╕дно червон╕ стр╕ли, що виходили з ╕нших республ╕к по периметру ╓вропейсько╖ частини СРСР, сягали територ╕й ╕нших держав Зах╕дно╖ ╢вропи, як╕ перебували за тисяч╕ к╕лометр╕в в╕д кордону Радянського Союзу.
З╕ зм╕сту схем, як╕ вис╕ли на сцен╕, виходило, що оновлений СРСР мав чомусь реал╕зовувати наступальну стратег╕ю у можлив╕й в╕йн╕ й утримувати в╕йська в чисельност╕, яка б дозволяла окупувати всю ╢вропу, що аж н╕як не вписувалося у в╕йськову стратег╕ю незалежно╖ Укра╖ни.
Оперативно-стратег╕чн╕ завдання для угруповань в╕йськ викладались у допов╕д╕ сухою в╕йськовою терм╕нолог╕╓ю ╕ не мали п╕д собою в╕дпов╕дного в╕йськово-пол╕тичного об╜рунтування.
Тому у мене, як у оф╕цера, який отримав добру оперативно-стратег╕чну п╕дготовку п╕д час роботи у штаб╕ ПрикВО протягом 10 рок╕в, виникла низка запитань, що виходили з тих нових в╕йськово-стратег╕чних реал╕й на ╓вропейському театр╕ во╓нних д╕й, якими аж н╕як не можна було нехтувати, а це:
1. Зникнення Варшавського договору та його Об’╓днаних Збройних Сил;
2. Зникнення сумарного в╕йськово-економ╕чного потенц╕алу кра╖н Варшавського договору, який давав можлив╕сть об’╓днаним силам оперативно долати територ╕ю ╢вропи вздовж ╕ впоперек;
3. Утворення суверенних союзних республ╕к у склад╕ СРСР, що вже не давало в╕йськово-пол╕тичному кер╕вництву СРСР самочинно вир╕шувати вводити чи не вводити в╕йська ╖хн╕х Збройних Сил на територ╕ю сус╕дн╕х незалежних держав ╢вропи;
4. З позиц╕й м╕жнародного права самочинний вступ в╕йськ одн╕╓╖ сус╕дньо╖ держави на територ╕ю ╕ншо╖ суверенно╖ держави розц╕ню╓ться як збройна агрес╕я з в╕дпов╕дними адекватними протид╕ями ╕ санкц╕ями ООН щодо держави агресора;
5. Для молодо╖ незалежно╖ держави Укра╖на будь-яке порушення з ╖╖ територ╕╖ кордон╕в сус╕дньо╖ держави в╕йськами СРСР було б розц╕нене як агрес╕я Укра╖ни з ус╕ма в╕дпов╕дними м╕жнародними санкц╕ями проти Укра╖ни, що повн╕стю б перекреслювало наш╕ зусилля в сфер╕ державотворення.
Допов╕дь генерала Владимирова все ще тривала, а в╕дпов╕дей на запитання, що виникли у мене, так ╕ не було. Врешт╕-решт, я не витримав цього безглуздя ╕ р╕шуче п╕дняв руку.
Генерал арм╕╖ Кобець пом╕тив мене ╕ нервово вигукнув: «Ну, что там у вас, полковник? Только давай быстро!».
Скориставшись його дозволом, я звернувся до допов╕дача, голосно запитавши: «Товаришу генерал, прошу пояснити, за яким стратег╕чним задумом ╕ за якою метою ви визначили Збройним Силам Укра╖ни саме балканський оперетивно-стратег╕чний напрямок ╕ саме Балканський п╕востр╕в як м╕сце зосередження для угруповання в╕йськ Збройних Сил Укра╖ни; як ц╕ завдання для Збройних Сил Укра╖ни вза╓мопогоджен╕ з державними актами, що були прийнят╕ 24 серпня цього року Верховною Радою Укра╖ни, чи проводили ви як╕-небудь консультац╕╖ з в╕йськово-пол╕тичним кер╕вництвом Укра╖ни з цього приводу?».
Генерал Владимиров розгублено подивився на генерала арм╕╖ Кобця ╕ в╕дпов╕в лише загальними фразами про застосування нових п╕дход╕в до опрацювання ново╖ в╕йськово╖ доктрини оновленого СРСР, яких саме, в╕н не пояснив, тому з м╕сць почались вигуки представник╕в ╕нших республ╕к на п╕дтримку мо╖х запитань.
Не знаючи, що ще сказати, генерал Владимиров повернувся до генерала Кобця ╕, запинаючись, промовив: «Товарищ генерал армии, так мы же с вами договорились…».
Генерал арм╕╖ Кобець стояв весь напружений ╕ червоний.
Слова генерала Владимирова розгн╕вили його, через що в╕н вир╕шив припинити допов╕дь ╕ вигукнув: «Генерал Владимиров! Снимай свою галиматью!» та наказав прибрати з╕ сцени вс╕ карти ╕ схеми.
Ц╕╓╖ ж мит╕ генерал Кобець оголосив перерву.
На цьому розгляд питання в╕йськово╖ доктрини оновленого СРСР припинився, воно б╕льше н╕коли не порушувалося та не обговорювалося.
На жаль, ця под╕я пройшла поза увагою журнал╕ст╕в, не висв╕тлювалась у засобах масово╖ ╕нформац╕╖ та не стала в╕домою укра╖нському сусп╕льству.
Це прикро, тому що ця под╕я була одн╕╓ю з перших ╕нтелектуальних перемог представник╕в нац╕онально╖ в╕йськово╖ думки молодо╖ незалежно╖ держави над консервативним в╕йськово-пол╕тичним кер╕вництвом радянсько╖ ╕мпер╕╖.
Голова нашо╖ делегац╕╖ Василь Васильович Дурдинець, уважно слухаючи мо╖ запитання, в╕дпов╕д╕ генерала Владимирова ╕ реакц╕ю генерала арм╕╖ Кобця, стримано посм╕хався. В╕н був явно задоволений мо╖ми д╕ями ╕ мо╖м фаховим п╕дходом до обговорення в╕йськово╖ доктрини СРСР.
У перерв╕ до мене п╕д╕йшов Костянтин Морозов ╕ попросив цигарку. Цигарок у мене не було, бо я не палив, тому швидко знайшов пару цигарок у курц╕в ╕ ми вийшли на сходи та запалили.
П╕сля неспод╕вано невдалого початку ╕ швидкого завершення пленарного зас╕дання генерал арм╕╖ Кобець запропонував ус╕м делегац╕ям для подальшо╖ роботи роз╕йтися по аудитор╕ях за ╕нтересами: прихильникам створення нац╕ональних Збройних Сил з╕братися до одн╕╓╖ аудитор╕╖, а прихильникам ╓диних Збройних Сил пройти до ╕ншо╖ аудитор╕╖.
Делегац╕я Укра╖ни попрямувала до зали, що призначалась для зас╕дань делегац╕й незалежних держав, прихильник╕в створення нац╕ональних Збройних Сил: Азербайджану, Б╕лорус╕, Груз╕╖, Латв╕╖, Литви, Молдови, Рос╕╖. Нам треба було розглянути питання про правов╕ засади створення Збройних Сил незалежних держав ╕ цив╕л╕зованого под╕лу Збройних Сил СРСР.
Молдова ╕ Литва вже оприлюднили свою в╕йськову доктрину, де визначились ╕з завданнями щодо створення власних Збройних Сил.
Укра╖на також мала п╕дготовлену мною Концепц╕ю створення Збройних Сил Укра╖ни. П╕дготував я ╕ проекти закон╕в «Про оборону Укра╖ни» ╕ «Про Збройн╕ Сили Укра╖ни», ╕ хоча ц╕ проекти закон╕в були передан╕ мною лише 6 вересня заступнику голови ком╕с╕╖ з питань оборони ╕ нац╕онально╖ безпеки Верховно╖ Ради Укра╖ни Миснику Павлу Олекс╕йовичу для внесення ╖х на обговорення в ╕нш╕ ком╕с╕╖ Верховно╖ Ради, можна було стверджувати, що Укра╖на у вир╕шенн╕ питань оборонного буд╕вництва йде попереду ╕нших незалежних республ╕к.
Станом на листопад 1991 року робота над в╕йськовим законодавством у ц╕лому просувалася усп╕шно: мо╖ проекти почали розглядатися в органах державно╖ влади, опрацьовувалися в м╕н╕стерств╕ юстиц╕╖. Було сприйнято ╕ мо╓ формулювання терм╕на «оборона Укра╖ни» в Закон╕ Укра╖ни «Про оборону Укра╖ни». Для мене було задоволенням те, що моя робота отримала розум╕ння ╕ п╕дтримку на державному р╕вн╕.
Про те, що Укра╖на в оборонному буд╕вництв╕ руха╓ться цив╕л╕зованим правовим шляхом, наголосив у сво╓му виступ╕ на зас╕данн╕ голова ком╕с╕╖ з питань оборони ╕ нац╕онально╖ безпеки, народний депутат Укра╖ни Василь Дурдинець.

За цими результатами можна було зробити висновок, що м╕й усп╕х у м╕ждержавному переговорному процес╕ з в╕йськових питань, як члена оф╕ц╕йно╖ делегац╕╖ в статус╕ заступника голови Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, додав ╕м╕джу Сп╕лц╕ як державотворчо╖ громадсько╖ орган╕зац╕╖.
П╕дсумком першого дня роботи м╕жнародних переговор╕в делегац╕й незалежних республ╕к була резолюц╕я, в як╕й була заф╕ксована сп╕льна позиц╕я учасник╕в переговор╕в стосовно законност╕ створення власних Збройних Сил новими суверенними республ╕ками ╕ необх╕дност╕ просування цього процесу цив╕л╕зованим правовим шляхом.
Така резолюц╕я стала надзвичайною под╕╓ю для св╕тово╖ громадськост╕ в умовах радянсько╖ ╕мпер╕╖, оск╕льки на м╕жнародну пол╕тичну арену виходила нова суверенна Укра╖на з ╖╖ трет╕м за могутн╕стю арсеналом стратег╕чно╖ ╕ тактично╖ ядерно╖ збро╖ та й ще у самому центр╕ ╢вропи.
Ця обставина неабияк стурбувала пол╕тикум ╓вропейських держав, що я в╕дчув ╕ на соб╕, коли п╕сля завершення переговор╕в у Москв╕ з в╕йськових питань до Ки╓ва злет╕лася безл╕ч кореспондент╕в ╕ журнал╕ст╕в з р╕зних кра╖н. Дехто з них атакував ╕ м╕й 312-й номер готелю «Укра╖на», що на вулиц╕ Пушк╕нськ╕й, де я проживав п╕д час роботи у Верховн╕й Рад╕ над проектами в╕йськового законодавства. У робоч╕й к╕мнат╕ свого готельного номера я утворив штаб з п╕дготовки пакета нац╕онального в╕йськового законодавства.
Першими до мене зав╕тали журнал╕сти з французько╖ «Антен-╤╤» та американсько╖ «Б╤-Б╤-С╤», як╕ неодноразово вже брали у мене ╕нтерв’ю. Основн╕ питання точилися навколо проблеми створення Збройних Сил Укра╖ни ╕ подальшо╖ дол╕ ядерно╖ збро╖.
В╕дпов╕д╕ були ц╕лком вт╕шними для громадськост╕ ╢вропи: створення Збройних Сил Укра╖ни в╕дбудеться правовим еволюц╕йним шляхом з тих в╕йськових формувань, як╕ дислокован╕ в Укра╖н╕, з поетапним скороченням ╖хньо╖ чисельност╕ до необх╕дних потреб забезпечення безпеки молодо╖ держави Укра╖на; наявний в Укра╖н╕ ядерний потенц╕ал буде скорочений у контекст╕ загального процесу ядерного роззбро╓ння ус╕х ядерних держав та в╕дпов╕дного зм╕цнення загально╓вропейсько╖ системи колективно╖ безпеки, куди прагне Укра╖на.
Так╕ в╕дпов╕д╕ задовольняли кореспондент╕в, бо зн╕мали пол╕тичну напружен╕сть навколо в╕йськово╖ пол╕тики Укра╖ни.
Оск╕льки я був на в╕стр╕ под╕й з реал╕зац╕╖ в╕йськово╖ пол╕тики Укра╖ни, то намагався давати журнал╕стам квал╕ф╕кован╕ ╕ пол╕тично виважен╕ в╕дпов╕д╕, як╕, за мо╓ю оц╕нкою, узгоджувалися з об’╓ктивною реальн╕стю становлення молодо╖ держави Укра╖на ╕ спиралися на тверде переконання та щиру в╕ру у миролюбн╕сть ╖╖ зовн╕шньо╖ пол╕тики, у в╕дродження ╖╖ демократичних принцип╕в з ус╕ма рисами, притаманними сучасн╕й цив╕л╕зован╕й держав╕: в╕дкрит╕сть, повага до прав людини, гуман╕зм, прагматизм, готовн╕сть до м╕жнародно╖ сп╕впрац╕ та до вза╓модопомоги. Таке мо╓ переконання походило з того, що я ц╕лком щиро дов╕ряв нашому пол╕тичному кер╕вництву в особ╕ Леон╕да Кравчука, ╤вана Плюща, Василя Дурдинця, ╢вгена Марчука. Особливу повагу в мене викликав ╢вген Кирилович сво╓ю ╕нтел╕гентн╕стю й ерудован╕стю.
Також я, можливо, дещо на╖вно в╕рив у честь ╕ оф╕церську г╕дн╕сть щойно призначеного м╕н╕стра оборони Укра╖ни Костянтина Морозова та плекав свою над╕ю, що ╕ вони, ц╕ люди, мене не зрадять, бо запоруку цього я бачив у конкретних результатах мо╓╖ самов╕ддано╖ роботи щодо створення Збройних Сил Укра╖ни та нац╕онально╖ в╕йськово╖ законодавчо╖ бази.
Також вигляда╓ дещо на╖вно, але я щиро в╕рив, що моя активна громадська робота у Сп╕лц╕ оф╕цер╕в Укра╖ни та моя анал╕тична ╕ публ╕цистична робота на майже м╕льйонну аудитор╕ю в╕йськовослужбовц╕в в Укра╖н╕ також гарантують мен╕ прихильне ставлення з боку сусп╕льства, член╕в сп╕лки та посадових ос╕б держави, з якими я безпосередньо працював.
Кр╕м того, результати мо╓╖ роботи були дуже важливими для державотворення, оск╕льки вони гарантували мирний розвиток пол╕тичних процес╕в в Укра╖н╕. У короткий терм╕н, на громадських засадах була проведена титан╕чна чорнова робота з п╕дготовки пакета в╕йськових закон╕в за добрий десяток державних бюджетних ╕нституц╕й без усяких зусиль для цього з боку можновладц╕в, — це мало б також гарантувати поважне ставлення з боку вищого державного кер╕вництва. Проте, як показали наступн╕ под╕╖, мо╖ спод╕вання д╕йсно були на╖вними.
Тим часом, переговорний процес на м╕ждержавному р╕вн╕, в якому я брав безпосередню участь, просувався з усп╕хом для Укра╖ни. Коли чергов╕ переговори в Москв╕ мали торкнутися питань розпод╕лу ядерного потенц╕алу, до мене п╕д╕йшов народний депутат Укра╖ни Степан Хмара ╕ попросив включити його до складу нашо╖ делегац╕╖. Розум╕ючи, що в м╕жнародних переговорах вибуховий характер Степана ╤льковича ╕ його радикал╕зм можуть в╕д╕грати негативну роль, я все ж запропонував Василю Дурдинцю включити його до складу делегац╕╖. Вираз на обличч╕ Василя Васильовича був красномовним, але я мотивував прохання тим, що таке важливе питання, як доля ядерно╖ збро╖, вимага╓ присутност╕ на переговорах представника нац╕онально-демократичних сил нашого парламенту, щоб уникнути пол╕тичних ускладнень п╕д час обговорення результат╕в цих переговор╕в у Верховн╕й Рад╕ Укра╖ни. Василь Васильович погодився з цим, ╕ Степан ╤лькович став членом нашо╖ делегац╕╖.
Вт╕м, участь Степана Хмари у переговорах не зашкодила.
Про це св╕дчать публ╕кац╕╖ часопис╕в т╕╓╖ доби, статт╕ в газет╕ «Народна арм╕я», написан╕ на основ╕ ╕нтерв’ю, як╕ брав у мене в╕йськовий кореспондент майор Геннад╕й Ключ╕ков, зокрема, стаття «Позиц╕я була твердою» в газет╕ «Народна арм╕я» в╕д 6 жовтня 1991 року.

Глава 13. ╤╤ З’╥ЗД СП╤ЛКИ ОФ╤ЦЕР╤В УКРА╥НИ

Р╕зк╕ зрушення в пол╕тичному житт╕ держави Укра╖на, що були зумовлен╕ серпневими под╕ями 1991 року, проголошенням незалежност╕ Укра╖ни та початком процесу творення ╖╖ Збройних Сил, зм╕нювали в╕дпов╕дно до нових реал╕й ╕ завдання Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, як╕ мав би затвердити ╖╖ позачерговий ╤╤ з’╖зд. До складу оргком╕тету з п╕дготовки ╕ проведення з’╖зду ув╕йшли: голова сп╕лки В╕лен Мартиросян, його заступники В╕тал╕й Чечило, В╕тал╕й Лазорк╕н, Володимир Мулява, Григор╕й Омельченко, Олександр Ск╕пальський, члени виконкому СОУ Валентин Пилипчук ╕ Анатол╕й Русначенко, а також народн╕ депутати Укра╖ни Олександр ╢мець ╕ Микола Поровський.
З’╖зд проходив 2 ╕ 3 листопада 1991 року у Ки╓в╕, в прим╕щенн╕ колишньо╖ Вищо╖ парт╕йно╖ школи при ЦК КПУ, що по вул. Мельникова, 36. На з’╖зд прибуло 790 делегат╕в ╕ запрошених ос╕б, серед яких тепер було чимало ╕ генерал╕в, на в╕дм╕ну в╕д ╤ з’╖зду СОУ, де генерал╕в не було.
В╕дкрив ╤╤ з’╖зд голова СОУ полковник В. Мартиросян, а патр╕арх Укра╖нсько╖ православно╖ автокефально╖ церкви Володимир благословив з’╖зд. Слово для допов╕д╕ було надано м╕н╕стру оборони Укра╖ни Костянтину Морозову, який нещодавно отримав позачергове в╕йськове звання генерал-полковника як стимул у його робот╕. У сво╖й допов╕д╕ «Завдання Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни у створенн╕ Збройних Сил Укра╖ни» К. Морозов п╕дкреслив оборонний характер в╕йськово╖ доктрини Укра╖ни ╕ дав загальну характеристику основних ц╕лей, що стоятимуть перед арм╕╓ю на мирний ╕ во╓нний час, згадав заслуги сп╕лки на початку творення укра╖нсько╖ арм╕╖ в п╕дготовц╕ законодавства з в╕йськових питань. В╕н зупинився на наступних етапах оборонного буд╕вництва, протягом яких до к╕нця 1992 року ма╓ бути створена ╓дина система управл╕ння Збройних Сил, зд╕йснено реформування ╕ скорочення чисельност╕ управл╕ння в╕йськових округ╕в, арм╕й, корпус╕в.
 М╕н╕стр розпов╕в ╕ про створення Сил колективно╖ оборони СНД, про зм╕ну принцип╕в комплектування арм╕╖ та про в╕йськову п╕дготовку молод╕, а також про реформу в╕йськово╖ осв╕ти.
 Для Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни у процес╕ проведення в╕йськово╖ реформи м╕н╕стр в╕дводив лише одне завдання – консол╕дування демократичних сил навколо виховання у в╕йськовослужбовц╕в почуття чест╕, г╕дност╕ та в╕дпов╕дальност╕ перед Батьк╕вщиною ╕ народом за виконання свого в╕йськового обов’язку та зд╕йснення ╖хнього соц╕ального захисту. Цю роль м╕н╕стр також в╕дводив ╕ новостворен╕й у В╕нниц╕ «Асоциации военнослужащих» та оф╕церським з╕бранням. Зда╓ться, що К. Морозов не усв╕домлював реакц╕йну сутн╕сть цих орган╕зац╕й, що ╓днали в соц╕альну силу оф╕цер╕в, далеко не патр╕от╕в Укра╖ни, здатних чинити перепони процесу державотворення.
Дал╕ слово мав Микола Поровський, народний депутат Укра╖ни. У сво╖й допов╕д╕ про пол╕тичн╕ передумови створення ЗС Укра╖ни та принципи вза╓мод╕╖ Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни з депутатським корпусом ╕ демократичними пол╕тичними орган╕зац╕ями в╕н дав оц╕нку загальн╕й пол╕тичн╕й ситуац╕╖ в Укра╖н╕ ╕ в╕дносинам з Рос╕╓ю. На його думку, Радянська арм╕я залишилася головною структурою, що п╕дтриму╓ ╕снування СРСР як ╕мперсько╖ структури, тому в Укра╖н╕ не може бути Сил колективно╖ стратег╕чно╖ оборони, бо вони ╓ в╕йськами Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ ╕ можуть повести себе так, як колись в Угорщин╕, Чехословаччин╕, Литв╕. Також в╕н торкнувся проблем виробництва нов╕тнього озбро╓ння для ЗСУ ╕ сприяння цьому Верховно╖ Ради Укра╖ни.
У сво╓му виступ╕ кандидат в Президенти Укра╖ни, народний депутат Левко Лук’яненко торкнувся проблем творення арм╕╖ та застер╕г про неприпустим╕сть звол╕кання урядом В╕ктора Фок╕на у вид╕ленн╕ кошт╕в на оборону.
Голова СОУ полковник В. Мартиросян у сво╖й допов╕д╕ порушив свою улюблену проблему про правовий ╕ соц╕альний захист в╕йськовослужбовц╕в у пер╕од перетворення ЗС СРСР на Збройн╕ Сили Укра╖ни, наголосивши, що треба зв╕льнитися в╕д реакц╕йних ╕ консервативних генерал╕в, як╕ перешкоджають створенню нац╕онально╖ арм╕╖, закликав позбутися протекц╕он╕зму ╕ спиратися в кадров╕й робот╕ на СОУ, особливо при призначенн╕ на вищ╕ посади. Дал╕ В╕лен Мартиросян розпов╕в, що у Верховн╕й Рад╕ пройшов перше читання проект закону «Про правовий ╕ соц╕альний захист в╕йськових ╕ ╖хн╕х с╕мей», запропонував провести ╕ндексац╕ю зарплат оф╕цер╕в ╕ прапорщик╕в та створити спец╕альну орган╕зац╕ю для буд╕вництва житла безквартирним оф╕церам та курси з переп╕дготовки оф╕цер╕в, що зв╕льняються в запас. В╕н припустив, що для ц╕╓╖ мети можна буде використати кошти в╕д реал╕зац╕╖ наявного надлишкового в╕йськового майна й об’╓кт╕в М╕н╕стерства оборони СРСР.
У к╕нц╕ сво╓╖ допов╕д╕ голова СОУ полковник В╕лен Мартиросян попросив у з’╖зду для себе додаткових повноважень, що спричинило прикрий конфл╕кт ╕ на що делегати з’╖зду аж н╕як не могли погодились як члени громадсько╖, а не в╕йськово╖ орган╕зац╕╖.
 У сво╖х виступах Володимир Мулява з Ки╓ва, полковник Анатол╕й Русин з Одеси, полковник П. Козир з Б╕ло╖ Церкви, кап╕тан ╤╤ рангу ╤. Мер╕нчик з ╤вано-Франк╕вська наголошували на тому, що в╕йська мають присягнути на в╕рн╕сть Укра╖нському народу до референдуму 1 грудня 1991 року, а т╕, хто не присягне, мають бути зв╕льнен╕, а ос╕нн╕й призов ма╓ залишитися в Укра╖н╕.
У сво╓му виступ╕ я розпов╕в про х╕д м╕жнародних переговор╕в з в╕йськових питань у Москв╕, про проблеми законодавчого забезпечення процесу творення Збройних Сил ╕ про стан формування М╕н╕стерства оборони Укра╖ни, зауваживши, що у м╕н╕стра оборони тепер з’явилося чимало «радник╕в», яких у важк╕ для нас часи поруч не було, а це створю╓ небезпеку помилок у кадрових призначеннях. У цьому мене п╕дтримав полковник П. Юзефович з Житомира.
Народний депутат Укра╖ни ╤гор Деркач закликав член╕в СОУ вс╕ сво╖ пропозиц╕╖ щодо реформування ЗСУ надсилати до ком╕с╕╖ з питань оборони ╕ державно╖ безпеки та запропонував на посаду голови СБУ призначити народного депутата Укра╖ни Олександра ╢мця.
Делегат з Волин╕ М. Куцень висловив занепоко╓ння щодо факт╕в розкрадання в╕йськового майна, делегат з Криму полковник М. Скипа розпов╕в, як напружують пол╕тичну обстановку на п╕востров╕ вороги Укра╖ни, п╕д╕гр╕ваючи антиукра╖нськ╕ настро╖, а делегат з╕ Львова полковник Михайло Хабаров виступив ╕з засудженням протекц╕он╕зму в арм╕╖.
Г╕сть з’╖зду з США, вчений-╕сторик Тарас Гунчак розпов╕в про три попередн╕ з’╖зди укра╖нських в╕йськовик╕в у 1917-1920 роках, а голова Ком╕тету солдатських матер╕в Валентина Артамонова розпов╕ла про стан роботи з укра╖нцями-вт╕качами з арм╕й ╕нших незалежних держав.
Кап╕тан-лейтенант Микола Гук з Севастополя розпов╕в про стан справ на Чорноморському флот╕, а м╕чман з П╕вн╕чного флоту Олекс╕й З╕нченко ╕ старший лейтенант В╕ктор Овд╕╓нко з Туркестану розпов╕ли про ставлення до укра╖нц╕в у сво╖х в╕йськових частинах ╕ запропонували пришвидшити переведення укра╖нц╕в – оф╕цер╕в, прапорщик╕в ╕ м╕чман╕в на Батьк╕вщину.
 У сво╖х виступах народний депутат Укра╖ни ╤ван За╓ць та кандидати в Президенти Укра╖ни ╤гор Юхновський ╕ В’ячеслав Чорнов╕л висловили сво╓ бачення розвитку державотворчих процес╕в. Найб╕льшу п╕дтримку делегат╕в з’╖зду отримав В. Чорнов╕л.
У сво╓му виступ╕ голова мандатно╖ ком╕с╕╖ з’╖зду полковник П. Юзефович допов╕в, що на з’╖зд прибуло 790 учасник╕в, з яких д╕йсно╖ служби – 652 особи, запасу ╕ в╕дставки – 125 ос╕б, прапорщик╕в ╕ м╕чман╕в – 16 ос╕б, курсант╕в – 7 ос╕б, учасник╕в бойових д╕й – 40 ос╕б, вчен╕ ступен╕ мають 23 особи.
Другий день роботи з’╖зду був присвячений внесенню зм╕н до Статуту СОУ та ухваленню резолюц╕╖, заяв ╕ звернень. Зм╕ни до Статуту озвучив перший заступник голови СОУ В╕тал╕й Чичило. Тепер членами Сп╕лки можуть бути й курсанти 4-5 курс╕в в╕йськових навчальних заклад╕в та громадяни Укра╖ни й ╕нших держав, як╕ сприяли СОУ. Було створено секретар╕ат – пост╕йний орган виконавчого ком╕тету СОУ на чол╕ з першим заступником голови СОУ, затверджено повноваження секретар╕ату ╕ повноваження м╕сцевих орган╕зац╕й СОУ.
Ухвалена з’╖здом резолюц╕я складалася з двох частин: одна стосувалася побудови Збройних Сил Укра╖ни, друга торкалася соц╕альних проблем оф╕цер╕в ╕ Сп╕лки оф╕цер╕в як орган╕зац╕╖.
╤╤ з’╖зд п╕дтвердив, що створення Збройних Сил Укра╖ни ╓ основним завданням Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни ╕ п╕дтриму╓ в цьому зусилля Верховно╖ Ради та уряду Укра╖ни, але вважа╓, що процес створення Збройних Сил ще в╕дста╓ в╕д розвитку пол╕тично╖ ситуац╕╖ в Укра╖н╕.
╤╤ з’╖зд зауважив, що проекти закон╕в, як╕ необх╕дн╕ для в╕йськового буд╕вництва, Верховною Радою розглянут╕, але ще мають бути затверджен╕ механ╕зми ╖хнього вт╕лення й обсяги ╖хнього ф╕нансово-економ╕чного забезпечення. Разом з цим, з метою прискорення процесу перетворення ЗС СРСР на Збройн╕ Сили Укра╖ни з’╖зд запропонував так╕ заходи:
— привести до присяги на в╕рн╕сть Укра╖нському народов╕ вс╕х в╕йськовослужбовц╕в на територ╕╖ Укра╖ни, а т╕ з них, хто св╕домо не стали громадянами Укра╖ни, мають бути зв╕льнен╕ в╕д приведення до присяги ╕ переведен╕ на свою батьк╕вщину до к╕нця 1992 року;
— громадяни Укра╖ни, що проходять службу за межами Укра╖ни, за бажанням мають бути протягом 1992 року повернут╕ на службу в Укра╖ну;
— комплектування в╕йськ призовниками строково╖ служби, громадянами Укра╖ни, зд╕йснювати т╕льки в межах територ╕╖ Укра╖ни, починаючи з осен╕ 1991 року;
— в╕йська Сил стратег╕чно╖ оборони, як╕ дислокован╕ в Укра╖н╕, комплектувати кадрами виключно з громадян Укра╖ни, а кер╕вництво в╕йськами Сил стратег╕чно╖ оборони в Укра╖н╕ ма╓ зд╕йснювати м╕н╕стр оборони Укра╖ни.
Резолюц╕я ╤╤ з’╖зду СОУ також рекомендувала Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни:
— наявний на територ╕╖ Укра╖ни в╕йськово-промисловий комплекс узгодити з економ╕чними потребами ╕ можливостями Укра╖ни, зор╕╓нтувати його потужност╕ на забезпечення ЗСУ сучасною техн╕кою й озбро╓нням;
— зобов’язати територ╕альн╕ органи Служби безпеки Укра╖ни припинити несанкц╕оноване вивезення за меж╕ Укра╖ни в╕йськово╖ техн╕ки, озбро╓ння та матер╕альних ц╕нностей в╕йськових частин;
— призначити з числа член╕в СОУ уповноважених Верховно╖ Ради у в╕йськових частинах, дислокованих на територ╕╖ Укра╖ни, з функц╕ями державного контролю за житт╓д╕яльн╕стю в╕йськ ╕ виконанням ухвалених Верховною Радою р╕шень з в╕йськових питань;
— провести переатестац╕ю вс╕х оф╕цер╕в ╕ генерал╕в, й ус╕ кадров╕ призначення в╕д р╕вня командир╕в батальйон╕в ╕ вище у Збройних Силах та в правоохоронних органах Укра╖ни вир╕шувати з урахуванням позиц╕╖ СОУ;
— створити фонд допомоги с╕м’ям в╕йськових, як╕ будуть переведен╕ на службу в Укра╖ну;
— створити Ком╕тет з питань соц╕ального ╕ правового захисту в╕йськовослужбовц╕в, до складу якого залучити представник╕в Сп╕лки оф╕цер╕в, Ком╕тету солдатських матер╕в, Орган╕зац╕╖ ветеран╕в афгансько╖ в╕йни та во╖н╕в-л╕кв╕датор╕в авар╕╖ на ЧАЕС;
— розпочати з 1992 року буд╕вництво житла для в╕йськовослужбовц╕в, як╕ зв╕льняються в запас;
— прискорити розробку закону про пенс╕йне забезпечення в╕йськовослужбовц╕в.
З’╖зд також прийняв Звернення до в╕йськовослужбовц╕в, як╕ проходять службу в Укра╖н╕, ╕з закликом взяти активну участь у референдум╕ 1 грудня ╕ п╕дтримати р╕шення Верховно╖ Ради про проголошення Акта про незалежн╕сть Укра╖ни.
Як орган╕затор ╕ учасник ╤╤ з’╖зду, стверджую, що увага з боку сусп╕льства ╕ влади до ╤╤ з’╖зду ╕ до план╕в СОУ була значною. Багато хто з можновладц╕в ╕ генерал╕в побачили, що СОУ стала реальною силою, здатною сутт╓во впливати на процес творення як╕сно нових Збройних Сил, що стимулювало бажання у багатьох амб╕ц╕йних оф╕цер╕в долучитися до процесу творення Збройних Сил Укра╖ни, а не залишатися на його узб╕чч╕.

(Продовження буде)

«Кримська св╕тлиця» публ╕ку╓ газетний вар╕ант книги полковника В╕тал╕я Лазорк╕на, одного ╕з засновник╕в Збройних Сил Укра╖ни ╕ Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, про ╕стор╕ю творення Укра╖нського в╕йська, ╕ зверта╓ться ╕з закликом до видавц╕в та потенц╕йних спонсор╕в п╕дтримати видання повно╖ верс╕╖ книги. Звер¬татися з пропозиц╕ями можна на електронну адресу редакц╕╖ — kr_svit@meta.ua, або автора — vlazorkin@ukr.net.

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 02.10.2015 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15982

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков