Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2943)
З потоку життя (6133)
Душі криниця (3379)
Українці мої... (1445)
Резонанс (1466)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1649)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПИСЬМЕННИЦЬК╤ МОСТИ
Жовтень для кримських укра╖номовних письменник╕в видався досить таки багатим на зустр╕ч╕ з...


КОЛОМИЙКИ, АРКАН, ВЕСНЯНКИ, КЛАСИКА...
Чи важко дитин╕ навчитися грати на музичному ╕нструмент╕? Безперечно, важко! Потр╕бна наполеглива...


В╤РА РО╥К ТА ╥╥ КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА У КНИЖКАХ
Майстриня прожила життя так, як говорить в╕чна б╕бл╕йна ╕стина: «Т╕льки те тво╓, що ти...


ЧАР╤ВН╤ РИМИ НАТАЛ╤ МАЗУР
А в╕н ╖╖ сьогодн╕ не з╕гр╕в Н╕ доторком, н╕ поглядом, н╕ словом, Хоч зустр╕ч ╖х була невипадкова...


В╤ЧНА П╤СНЯ Л╤Д╤╥ СКРИПКИ
Скрипка Л╕д╕я Павл╕вна народилася на Волин╕, мешка╓ в Ки╓в╕.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.09.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#39 за 25.09.2015
Р╤ДНА ШКОЛА ╤ Р╤ДНА КНИЖКА

Джерела

Неолог╕зми виникають там, де ╓ в цьому потреба. Кожно╖ осен╕ (точн╕ше, у вересн╕) книголюби з усього св╕ту посп╕шають до Львова, аби поринути у дивовижну атмосферу Форуму видавц╕в. Письменники нав╕ть жартують: «Наста╓ вересень – час ╖хати на форумень». Щороку форумень-вересень готу╓ безл╕ч книжкових новинок-ц╕кавинок. Цього року взагал╕ було встановлено рекорд. Окр╕м того, що видавц╕ представили понад п’ять тисяч книжок, участь у свят╕ книги взяло понад 50 тисяч ос╕б! За словами президента книжкового Форуму Олександри Коваль, цього року вперше було проведено рекордну к╕льк╕сть заход╕в. Цифра ця справд╕ приголомшу╓: за чотири фестивальних дн╕ аж 1428 заход╕в!

Як захистити ╕нформац╕йний прост╕р?

До реч╕, гаслом цьогор╕чного Форуму стали зрозум╕л╕ ус╕м укра╖нцям слова: «Культура ╕ пропаганда». Ми, як н╕хто, розум╕╓мо справедлив╕сть цих сл╕в. Навчимося вигравати ╕нформац╕йн╕ в╕йни – будемо п╕д над╕йною бронеб╕йною «парасолькою». ╤ жодн╕ в╕йни нам не страшн╕. Рука вояка не здригнеться, коли йдеться про захист р╕дно╖ земл╕. Чому ж тод╕ такими слабкими ╕ безборонними вигляда╓мо, коли йдеться про захист ╕нформац╕йного простору? Що це – елементарна байдуж╕сть, ╕нертн╕сть та вайлуват╕сть? Чи, можливо, св╕домий виб╕р тих, для кого укра╖нський ╕нформац╕йний прост╕р ╕ дос╕ лиша╓ться чимось вторинним, непотр╕бним, нав╕ть зайвим? Зрозум╕ло, наск╕льки важливою в ╕нформац╕йн╕й в╕йн╕ ╓ роль книжки. Зрозум╕ло, чому спрагл╕ за чесним ╕ мужн╕м словом читач╕ обирають книгу укра╖нсько╖ льотчиц╕ Над╕╖ Савченко «Сильне ╕м’я Над╕я». ╥╖ ╕м’я стало символом незламност╕ й мужност╕. Вона чесна ╕з собою ╕ св╕том. Адже укра╖нська льотчиця Над╕я з числа тих, за ким «нема╓ зерна неправди за собою». Наповнюймо книжковий ринок л╕тературою, г╕дною нашого славного минулого й не менш геро╖чного сьогодення. Тод╕ будемо по-справжньому сильними й незламними. Ще одна прикмета цьогор╕чного Форуму видавц╕в – надзвичайна моб╕льн╕сть письменник╕в. Зда╓ться, н╕хто й не збирався «прив’язуватися» до книжково╖ ятки. Щойно в╕дбулася презентац╕я у Палац╕ мистецтв, а письменники вже прямують на зустр╕ч╕ з читачами, охоче беруть участь у зустр╕чах з╕ школярами.

Р╕дна школа – укра╖нським д╕тям

Я ж зав╕тала до давн╕х знайомих – семикласник╕в льв╕всько╖ середньо╖ спец╕ал╕зовано╖ школи № 5 ╕мен╕ ╤ванни та ╤лл╕ Кокорудз╕в. Ще минулого року школяр╕ одержали завдання прочитати фантастичну пов╕сть «Ваш вих╕д, Дарино Роман╕вно!». ╤ не лише прочитати, а й запропонувати св╕й вар╕ант ╖╖ продовження. Що ж, письменникам потр╕бно якомога част╕ше сп╕лкуватися з юними читачами. Адже п╕д час таких зустр╕чей можна почути багато ц╕кавого в╕д д╕тей. ╤ нав╕ть скласти коротенький конспект майбутньо╖ книжки! Загалом, вихованц╕ Тетяни Мартиник, класного кер╕вника 7-Б класу, – д╕ти творч╕ та допитлив╕. Завдяки педагогам, добре об╕знан╕ з ╕стор╕╓ю свого навчального закладу. А ╕стор╕я спец╕ал╕зовано╖ школи № 5 з поглибленим вивченням англ╕йсько╖ мови нев╕д’╓мно пов’язана з боротьбою укра╖нсько╖ громади Галичини за найосновн╕ш╕ права укра╖нського народу – права на укра╖нську школу на укра╖нських засадах. На чол╕ ц╕╓╖ боротьби стояло Укра╖нське педагог╕чне товариство, засноване у 1884 роц╕, а у 1926 роц╕ перейменоване на «Р╕дну школу». Саме з ╕н╕ц╕ативи Укра╖нського педагог╕чного товариства у 1923 роц╕ було орган╕зовано Д╕воч╕ приватн╕ г╕мназ╕йн╕ курси «Р╕дно╖ школи», як╕ згодом було перетворено на Приватну д╕вочу г╕мназ╕ю «Р╕дно╖ школи». ╤ хоча протягом перших десяти рок╕в г╕мназ╕я розташовувалася у не пристосованих до навчання прим╕щеннях, навчальний процес не переривався.
╤ саме завдяки активним та енерг╕йним орган╕заторам – першим директорам Володимиру Андр╕яновичу, Омеляну Терлецькому та ╤лл╕ Кокорудзу. У 1934 роц╕ на кошти ╤ванни та ╤лл╕ Кокорудз╕в на вулиц╕ Медже╓вськ╕й, 12, було збудоване нове прим╕щення, яке вони передали у дар «Р╕дн╕й школ╕». 1 вересня 1934 року молодий директор ╤ван Винар перев╕в г╕мназ╕ю до нового прим╕щення, а вже 8 вересня 1934 року р╕шенням льв╕вського во╓води г╕мназ╕╖ було надане ╕м’я ╤лл╕ та ╤ванни Кокорудз╕в. Протягом 1939-1940 рок╕в г╕мназ╕я стала укра╖нською середньою школою № 5 Червоноарм╕йського району Львова. Протягом 1944-1946 рок╕в у будинку г╕мназ╕╖ було в╕дновлено навчання учн╕в укра╖нсько╖ середньо╖ школи № 5. Починаючи з 1992 року, на укра╖нську мову навчання перейшли перш╕ класи, а згодом школа одержала статус укра╖нсько╖. Це було надзвичайно важливо, адже наприк╕нц╕ 60-х рок╕в школа була… рос╕йськомовною десятир╕чкою. Завдяки ╕н╕ц╕ативн╕й груп╕ «В╕дродження р╕дно╖ школи» навчальному закладу було надано ╕м’я фундатор╕в г╕мназ╕╖ ╤лл╕ та ╤ванни Кокорудз╕в. Зрештою, це й не дивно, адже ╕мена цих галицьких педагог╕в ╓ справжн╕м скарбом нашо╖ укра╖нсько╖ осв╕ти. ╤лля Кокорудз (1 серпня 1857, Явор╕в – 1933, Льв╕в) був основоположником розвитку укра╖нсько╖ школи, одним ╕з засновник╕в товариства «Учительська громада». Як учасник товариства «Руська бес╕да» брав активну участь у театрально-мистецькому житт╕ краю. Благод╕йники Кокорудзи не мали сво╖х д╕тей, тож справою ╖хнього життя стало товариство «Р╕дна школа». У сво╓му запов╕т╕ ╤лля Кокорудз, зокрема, в╕дписав св╕й двоповерховий будинок на вул. 29 Листопада (Коновальця), 40, з м╕сячним прибутком у 966 злотих на користь стипенд╕ального фонду ╕мен╕ ╤лл╕ та ╤ванни Кокорудз╕в для студент╕в вищих шк╕л п╕д наглядом НТШ. Виконавцем запов╕ту була призначена ╤ванна Кокорудз – в╕рна пом╕чниця свого чолов╕ка. Завдяки заощадливост╕ ╤лля Кокорудз разом з дружиною заклав «Фундац╕ю ╤лл╕ й ╤ванни Кокорудз╕в», на кошти яко╖ було куплено земельну д╕лянку (на як╕й згодом збудували прим╕щення для Д╕вочих приватних г╕мназ╕йних курс╕в «Р╕дно╖ школи»).
Меценатська д╕яльн╕сть ╤лл╕ Кокорудза ╓ прикладом для насл╕дування сучасник╕в. Якби ж то ми мали таких безкорисливих благод╕йник╕в у нин╕шньому час╕… Недаремно просв╕тянський д╕яч Степан Шах назвав ╤ллю Кокорудза «останн╕м традиц╕йним галицьким патр╕отом XIX стол╕ття, який заощаджував, щоб в╕ддати св╕й гр╕ш вбог╕й сусп╕льност╕». Не дивно, що школа з такими багатими традиц╕ями вихову╓ у сво╖х учн╕в любов до р╕дного слова. Д╕ти тут читають ╕ добре знаються на сучасному л╕тературному процес╕. З ними ц╕каво сп╕лкуватися.
Традиц╕╖ «Р╕дно╖ школи» й справд╕ даються взнаки. Зас╕ян╕ зерна дали добр╕ сходи. 25 травня 1995 року на заклик Крайового товариства «Р╕дна школа» в╕дбулися перш╕ орган╕зац╕йн╕ збори колишн╕х учн╕в приватних шк╕л, що ╖х утримувало Укра╖нське педагог╕чне товариство (УПТ) «Р╕дна школа» з пожертв укра╖нсько╖ громадськост╕ до 1939 року. Льв╕вський м╕ський осередок ╕м. Костянтини Малицько╖ Крайового товариства «Р╕дна школа» очолила Анна Благ╕тка, завдяки як╕й вдалося налагодити справд╕ пл╕дну просв╕тницьку роботу. Сво╖м гаслом «р╕дношк╕льники» обрали слова ╤вана Франка: «Знати минуле й сучасне свого народу – перша прикмета осв╕ти». «Р╕дношк╕льники» прагнули згуртуватися ╕ зг╕дно з╕ статутом Льв╕вського крайового товариства «Р╕дна школа» орган╕зувати при обласному Будинку вчителя м╕ський осередок, назвавши його ╕менем вчительки Р╕дно╖ школи ╕м. Тараса Шевченка, громадсько╖ д╕ячки та поетеси Костянтини Малицько╖. «Першочерговим завданням було з╕брати матер╕ал з рок╕в навчання (св╕тлини, св╕доцтва, в╕дзнаки, спогади) в Р╕дних школах, як╕ назван╕ ╕менами Т. Шевченка, Б. Гр╕нченка, ╤вана Франка, короля Данила, князя Льва, для наочного оформлення ╕стор╕╖ шк╕льництва того часу, — пригаду╓ роки пл╕дно╖ роботи Анна Благ╕тка. – Одночасно вдалося з╕брати матер╕ал про сок╕льський рух». Треба сказати, що вивчення сок╕льського руху – особлива стор╕нка в д╕яльност╕ «Р╕дно╖ школи», адже свого часу учн╕ г╕мназ╕й, сем╕нар╕й, шк╕л масово в╕дв╕дували заняття з руханки (г╕мнастики). Взимку молодь збиралася в зал╕ «Сокола-Батька» (вул. Руська, 20), а вл╕тку — на площ╕ по вул. Стрийськ╕й. Сок╕льський клич «У здоровому т╕л╕ – здоровий дух» заохочував молодь до занять ╕ згодом до виступ╕в на змаганнях п╕д час р╕зних свят.
«Треба сказати, що це були величав╕ масов╕ здвиги молод╕ п╕д час свят «Просв╕ти», «Укра╖нська молодь – Христов╕», «Р╕дно╖ школи» (на зак╕нчення шк╕льного року), а Сок╕льський Здвиг 1934 року став справжн╕м монол╕том укра╖нства, — пригаду╓ Анна Благ╕тка. – Тод╕ з’╖халися «соколи» з ус╕╓╖ Галичини. Учасники демонстрували вправн╕сть, дисципл╕ну, показов╕ виступи на спортивних снарядах. Видовище було прекрасним. Митрополит Андрей Шептицький, об’╖жджаючи площу, в╕тав ╕ благословив ус╕х присутн╕х, а народ оплесками в╕тав Князя Церкви ╕ захисника укра╖нського народу». Не перерахувати ту величезну к╕льк╕сть заход╕в, що в╕дбулися п╕д кер╕вництвом Анни Степан╕вни Благ╕тки! Теми заход╕в мали осв╕тньо-просв╕тницький характер, присвячувалися ╕сторичним датам, под╕ям та фактам минулого; героям визвольних змагань; визначним постатям нац╕онально-визвольних змагань. Зала, де в╕дбувалися зустр╕ч╕, була завжди переповненою, адже охочих послухати зм╕стовн╕, глибок╕ допов╕д╕ н╕коли не бракувало. До «р╕дношк╕льник╕в» завжди охоче нав╕дувалися вчител╕ з╕ сво╖ми вихованцями, старшокласники, студенти.
Анна Благ╕тка, з якою мен╕ пощастило познайомитися та посп╕лкуватися, розпов╕дала про свою самов╕ддану працю в ╕м’я майбутн╕х покол╕нь. Наголошу╓ на тому, що «р╕дношк╕льники» завжди працювали, пам’ятаючи запов╕тн╕ слова ╤вана Франка: «…Ти м╕й р╕д, дитино моя, Ти вся честь ╕ слава. В Тоб╕ дух м╕й, будуще Тво╓, ╤ краса, й держава!». Про д╕яльн╕сть Льв╕вського м╕ського осередку ╕м. Костянтини Малицько╖ Крайового товариства «Р╕дна школа» та Анни Благ╕тки ми ще розпов╕датимемо читачам. Адже це справжн╕й просв╕тницький рух, що об’╓днав сотн╕ самов╕дданих педагог╕в та ╖хн╕х вихованц╕в. Феномен «Р╕дно╖ школи» потребу╓ глибокого вивчення та розповсюдження по вс╕й держав╕. Нашо╖ глибоко╖ шани заслугову╓ постать видатного педагога сучасност╕ — Анни Степан╕вни Благ╕тки, яка нещодавно в╕дсвяткувала св╕й 95-л╕тн╕й юв╕лей.

З Укра╖ною в серц╕

Анна Благ╕тка рано виявила сво╖ педагог╕чн╕ зд╕бност╕, ╕ за рекомендац╕ями Костянтини Малицько╖ була прийнята до сем╕нар╕╖ сестер-васил╕янок для здобуття педагог╕чно╖ осв╕ти. П╕сля зак╕нчення у 1937 роц╕ ╖╖ скерували на роботу в Укра╖нську захоронку (дитячий садок) Львова. Оск╕льки Анна Благ╕тка була музично обдарованою, то згодом почала працювати музичним кер╕вником. Прикметним ╓ те, що чолов╕ком пан╕ Анни був випускник Укра╖нсько╖ господарсько╖ академ╕╖ в Чехословацьк╕й республ╕ц╕ (м. Под╓бради), у майбутньому ╕нженер-г╕дротехн╕к Ярослав Благ╕тка. П╕сля зак╕нчення студ╕й в╕н прибува╓ до Львова та ста╓ активним учасником «Сокола-Батька». Згодом Ярослав Благ╕тка очолю╓ це спортивне товариство. У вересн╕ 1939 року, пригаду╓ Анна Степан╕вна, прийшли «визволител╕», в╕дтак д╕яльн╕сть громадських орган╕зац╕й була заборонена. А 23 лютого 1940 року було заарештовано Ярослава Благ╕тку. ╤ хоча з тюрми на Замарстинов╕ його вдалося зв╕льнити завдяки клопотанням ректора ун╕верситету Кирила Студинського (на той час депутата Верховно╖ Ради УРСР), проте з в’язниц╕ пан Ярослав повернувся нем╕чним та хворим. Протягом двадцяти рок╕в в╕н був прикутий до л╕жка, а дружина Анна самотужки виховувала д╕тей. П╕сля смерт╕ чолов╕ка у 1956 роц╕ Анн╕ Степан╕вн╕ довелося нелегко. Праця, виховання д╕тей Марти ╕ Богдана, а ще громадська робота. ╤ жодного нар╕кання на те, що ╖й нестерпно важко. Як згаду╓ ╖╖ колишня учениця Ольга Козловська, педагог завжди перебувала у творчому пошуку. Завжди усм╕хнена, прив╕тна, гарно вбрана, — такою запам’яталася сво╖м вихованцям.
У 1952 роц╕ Анна Степан╕вна завершила навчання у Льв╕вському музпедучилищ╕, у 1968 роц╕ заочно зак╕нчила диригентський факультет (професор М. Колесса) Льв╕всько╖ консерватор╕╖ з в╕дзнакою. У сво╖й педагог╕чн╕й робот╕ вона вм╕ло використову╓ методи ╕ традиц╕╖ «Р╕дно╖ школи» — дидактику, р╕зноман╕тн╕ форми впливу на особист╕сть. Р╕дн╕ Анни Степан╕вни мр╕яли про те, що з часом з’явиться книга спогад╕в льв╕в’янки про пережит╕ буремн╕ роки. Адже життя Анни Благ╕тки – наче розгорнута книга, що вм╕стила безл╕ч под╕й (напевно, вистачило б не на один ц╕кавий роман). Але роману нема╓, як ╕ нема╓ видано╖ книги. Ус╕ спомини вона ретельно збер╕га╓ у пам’ят╕, об╕цяючи сво╖м численним шанувальникам колись те все оприлюднити. В╕льний час (а його ╕ не було н╕коли) забирала громадська робота (яку вона не вважала такою, адже це була справа ╖╖ життя).
Говоримо з пан╕ Анною про роль книги у формуванн╕ молодого покол╕ння укра╖нц╕в. ╤ не лише говоримо, а й горта╓мо стор╕нки численних видань, п╕дготовлених «Р╕дною школою». Альманах «Сок╕л-Батько. До 100-р╕ччя в╕д часу заснування: 1894-1994 рр.» — то справжн╓ раритетне видання, яке потребу╓ свого перевидання. П╕дготовлен╕ ╕ видан╕ спогади колишн╕х учн╕в «р╕дношк╕льник╕в»: брошура Любомира Полюги «Через тюрми-табори»; розпов╕д╕ «р╕дношк╕льник╕в»-пол╕тв’язн╕в про житт╓в╕ тернист╕ дороги. Ми говоримо про те, що мр╕я «р╕дношк╕льник╕в» зд╕йснилася – укра╖нська книжка в╕дродилася. Головне, що укра╖нська книжка прийшла до школи ╕ до кожно╖ хати. Принаймн╕ до тих дом╕вок, де завжди чекали на укра╖нське слово. Ма╓мо все для того, аби п╕знавати нашу величну й траг╕чну ╕стор╕ю.
Духовн╕ скарби, що залишили нам у спадщину «р╕дношк╕льники», справд╕ ╓ неоц╕ненними. Ма╓мо не лише зберегти ╖х, а й передати молодому покол╕нню.

Натал╕я ОСИПЧУК,
письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.09.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15952

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков