Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3382)
З потоку життя (6597)
Душі криниця (3569)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1518)
Урок української (993)
"Білі плями" історії (1688)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Тарас Петриненко, музикант: ДЯКУЮ ТОБ╤, ГОСПОДИ, ЩО СП╤ВАТИ «Н╤ ПРО ЩО» Я ТАК ╤ НЕ НАВЧИВСЯ!
Та сама скуйовджена неслухняна грива, х╕ба що – пом╕тно зсив╕ла. Той самий, трохи...


СУД РОЗГЛЯНЕ ПОЗОВ ПРОКУРАТУРИ АРК ПРО ОБМЕЖЕННЯ ПЕНС╤Й ДЛЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦ╤В
Провадження у справ╕ в╕дкрив Окружний адм╕н╕стративний суд м. Ки╓ва.


СЕНЦОВ У ╢ВРОПАРЛАМЕНТ╤: ПРОТЯГУЮЧИ РУКУ ДРУЖБИ ПУТ╤НУ, ПАМ’ЯТАЙТЕ ПРО 13 ТИСЯЧ ЗАГИБЛИХ В УКРА╥Н╤
П╕сля його виступу ╕з зали почувся вигук – «Героям слава!». Ус╕ присутн╕...


СБУ ЗАТРИМАЛА «╢ДИНОРОСА» КУЧЕРЯВОГО НА АДМ╤НКОРДОН╤ З КРИМОМ
Про це пов╕домля╓ пресцентр СБУ.


ДЕРЖКОМТЕЛЕРАД╤О НЕ ДАВ ДОЗВ╤Л НА ВВЕЗЕННЯ КНИГ, ЯК╤ М╤СТЯТЬ ОЗНАКИ ПРОПАГАНДИ ДЕРЖАВИ-АГРЕСОРА
Держкомтелерад╕о видав 27 638 дозвол╕в на ввезення видавничо╖ продукц╕╖ та надав 3 941 в╕дмову у...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.09.2015 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#39 за 25.09.2015
Альфредас БУМБЛАУСКАС: ВЕЛИКА РОС╤ЙСЬКА КУЛЬТУРА — М╤Ф, СТВОРЕНИЙ СТАЛ╤НИМ

Культура ╕ життя

КОСТЯНТИН ОСТРОЗЬКИЙ ЗРОБИВ ТАК, ЩО У В╤ЛЬНЮС╤ ПОЛОВИНА КОСТЬОЛ╤В, ПОЛОВИНА — ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ

— Альфредасе, недавно був знаковий день – роковини смерт╕ Костянтина Острозького. Гетьман Великого княз╕вства Литовського. В╕н у нас похований у Ки╓во-Печерськ╕й лавр╕. Прийдеш у Лавру, дивишся на Успенський, де в╕н лежить, ╕ дума╓ш: ск╕льки в╕н зробив для церкви. Спуска╓шся вниз, а в далеких печерах — Феодос╕й Острозький, його д╕дусь. Ми були разом з Литвою б╕льш як дв╕ст╕ рок╕в. ╤ спочатку це була, загалом, вза╓мна любов. По-вашому, що в цих в╕дносинах дала Литва Укра╖н╕ ╕ навпаки?
— Я жартую дуже часто, що Литва дала Укра╖н╕ кумп╕с. Зна╓те, що це? Свинячий ок╕ст. У Литовськ╕й метриц╕, яка була писана руською мовою, кумп╕вщина пишеться як «сало».
— Вибачте-вибачте, авторство на цей продукт попрошу не зач╕пати нав╕ть вас.
— Здивован╕? Добре, залишимо сало. Слово «лошина» в Литовськ╕й метриц╕ — це литовського походження – це така соб╕ копчена ковбаса.
— Колосальна спадщина, — см╕юся.
— Це — жарт, звичайно. А серйозно кажучи, все-таки литовський пер╕од, ц╕ 200 рок╕в, були забут╕ укра╖нськими ╕сториками.
— За радянських час╕в 1320-1569 роки, коли укра╖нськ╕ земл╕ були частиною Великого Литовського княз╕вства, вважалися темними в╕ками.
— Ось про це й говорю. А що за ц╕╓╖ литовсько╖ доби було самоврядування, що Ки╖в мав Магдебурзьке право вже в 1494 роц╕, яке надав великий литовський князь Олександр... Без цього в╕яння не було б козак╕в. Ви запиту╓те, що дала Литва Укра╖н╕? Ми сидимо неподал╕к в╕д Подолу: це — литовське м╕сто, а вгор╕, на Замков╕й гор╕, — литовський замок. А з ╕ншого боку, В╕льнюс, наша столиця, самий його центр — це укра╖нсько-б╕лоруське м╕сто. ╤нод╕ я жартую, що укра╖нц╕ люблять починати ╕стор╕ю з Шевченка. А я запрошую: ви набагато старш╕, ход╕мо у старий В╕льнюс, будете при╓мно здивован╕. Арх╕тектура старого В╕льнюса — вплив Укра╖ни. Й ус╕м укра╖нцям там сподоба╓ться ще й тому, що там хорош╕ пивбари.
Так-от, ц╕ символи, ╖х можна додавати ╕ додавати. Ми ма╓мо б╕льше сп╕льного, н╕ж в╕дм╕нного. Нас багато зв’язу╓. Дуже часто ми забува╓мо, що п╕сля 1569 року, коли Укра╖на прямо в╕д╕йшла п╕д владу Варшави, це все ще була ╓дина держава, це не була ╕нша держава. А отже, ╕ в XVII, ╕ XVIII стол╕тт╕ у нас теж багато сп╕льно╖ ╕стор╕╖.
— Це правда, що тод╕ селяни позивалися до шляхти?
— Звичайно. Тому що литовський статут не дозволяв шляхт╕ судити, як вона хоче. Це усе було в рамках права.
— Тод╕, говорять, адвокат╕в було втрич╕ б╕льше, н╕ж зараз, на душу населення. Це — правда?
— Можливо. Не хочу бути надм╕рно см╕ливим в оц╕нках, все-таки правова держава була. Хоча, звичайно, ╕ кулачне право було завжди, особливо у темн╕ часи. Але все-таки право ╓ право. Ця правова культура була оформлена в документах.
— А якими були укра╖нськ╕ в╕йськов╕ п╕дрозд╕ли?
— Назва «Укра╖на» з’явилася трохи п╕зн╕ше. Перед цим були во╓водства. Волинське, Под╕льське ╕ Ки╖вське во╓водства, земл╕, як╕ в╕д╕йшли до Варшави в╕д В╕льнюса. Так ми можемо сказати, що були полки ось цих во╓водств.
— Скаж╕ть, а ваше сусп╕льство щось зна╓ про наш╕ сп╕льн╕ перемоги, воно якось тракту╓, що у них були сп╕льн╕ з Укра╖ною як╕сь велик╕ битви?
— Ну, б╕льш-менш так, я думаю. Наприклад, минулий р╕к був роком Орш╕. ╤ ус╕, ус╕ знали, ким був Костянтин Острозький, в╕н — творець ц╕╓╖ перемоги. Наш╕ стар╕ ворота в м╕ст╕ — ворота Сходу сонця. ╤ я запитую: «А чому не назвати ╖х Острозька брама»? Адже в╕н тр╕умфально входив у м╕сто через ц╕ ворота.
Острозький — батько перемоги при Орш╕, в╕н попросив Сиг╕змунда Старого, ще перед битвою, аби той скасував заборону на буд╕вництво православних церков у В╕льнюс╕. Сиг╕змунд Старий погодився. В╕н побудував дв╕ нов╕ церкви у В╕льнюс╕ ╕ перебудував кафедральний собор. Саме Острозький зробив В╕льнюс таким, що половина м╕ста заповнена костьолами, половина — церквами.
— Так, це були хорош╕ часи.
— Пот╕м було московське нашестя. 1514-й — битва п╕д Оршею, а в 1563 роц╕ Москва вже займа╓ Полоцьк. А в 1612 роц╕ наш╕ в╕йська були в московському Кремл╕. Ось ╕ тепер Пут╕н вою╓ не з американцями, а з Великим княз╕вством Литовським. Воно — головний ворог, тому що 4 листопада — день перемоги Рос╕╖ над польсько-литовськими загарбниками.
— Така маленька кра╖на, а ск╕льки вм╕╓ наробити шуму ╕ так розсердити агресора.
— Так, шум вона робить, скандал на всю ╢вропу.
Але повернемося до завершення нашо╖ сп╕льно╖ епохи. Був 1654 р╕к. Це вже провал. Ваш Богдан Хмельницький зробив сво╓. Московитяни займають В╕льнюс уперше в ╕стор╕╖. ╤ ось ╕стор╕я Литви й ╕стор╕я Укра╖ни в цей пер╕од зак╕нчу╓ться. У найближч╕ стол╕ття у вас вже не було можливост╕ мати самост╕йний культурний вигляд.
Хоча в культурному сенс╕ Польща впливала як дом╕нуюча кра╖на. Як данц╕ впливали на Норвег╕ю, як шведи — на Ф╕нлянд╕ю. Як германськ╕ або австр╕йськ╕ культури — на Угорщину, Чех╕ю. Аналог╕чний вплив на Укра╖ну ╕ польського культурного дом╕нування. У в╕дносинах м╕ж Укра╖ною ╕ Литвою ╓ не лише Москва, а все-таки ╓ й польське дом╕нування. Це потр╕бно бачити ╕ розум╕ти. ╤ культурне дом╕нування завжди виклика╓ опозиц╕ю. Польськ╕ мислител╕ говорять, що ця ╕дея дуже подоба╓ться самим полякам, але на сход╕ вона сприйма╓ться як культурний ╕мпер╕ал╕зм.

ПРО МЕТОДОЛОГ╤ЧНИЙ НАЦ╤ОНАЛ╤ЗМ В ╤СТОР╤╥

— Ви пропону╓те нам визнати, що Польща брала участь у побудов╕ нашо╖ ╕дентичност╕?
— Мо╖ слова можуть викликати дискус╕╖. Укра╖на в ╕сторичн╕й науц╕ повторю╓ те, що робилося в Литв╕. ╤ у нас, ╕ у вас в ╕сторичн╕й культур╕ переважав методолог╕чний нац╕онал╕зм. Це не лише культурний нац╕онал╕зм. ╤сторики весь час пишуть про ╕стор╕ю т╕╓╖ Литви, в як╕й проживають вони сам╕, ╕ бачать цю ╕стор╕ю там, в до╕сторичних часах.
Коли я сперечаюся з литовськими ╕сториками, то повторюю: «Ну не було Литви у першому стол╕тт╕, наприклад. У десятому теж не було. Литва перший раз назива╓ться в 1009 роц╕. Усе. Точка. А перед цим — не Литва. Литва, яку творили наш╕ батьки нац╕онального в╕дродження Х╤Х стол╕ття, ╕ Литва наприк╕нц╕ Х╤╤ стол╕ття — не одна ╕ та сама Литва. ╤нша Литва. ╤нший вигляд, ╕нша ╕дентичн╕сть, ╕нша культура. Саме мультикультурна, мультимовна, мультиконфес╕йна — це великий Князь литовський. Ковенська Литва — це м╕жво╓нний пер╕од. У той пер╕од Литва — моноетн╕чна, моноконфес╕йна. Хоча в литовськ╕й арм╕╖ були капелани, ╕ ╓врейський, ╕ православний, зда╓ться. Але все-таки переважало, що Литва — це католицька кра╖на. У мовному сенс╕ теж. ╤ ми зна╓мо, як литовська мова творилася. ╤ вона створена такою, якою була у ковенськ╕й Литв╕ сто рок╕в тому, нашим мовним патр╕архом Йонасом Яблонск╕сом. Усе. А для литовц╕в це теж тепер велика новина. Я в╕дпов╕дально говорю про це. Так-от, в Укра╖н╕, я бачу, те ж саме ╓ — методолог╕чний нац╕онал╕зм.
— Ми вимушен╕ говорити Укра╖на-Русь, тому що нам «впарюватимуть» радянськ╕ стереотипи, що вона — колиска трьох народ╕в. Ми вимушен╕ додавати Укра╖на-Русь тому, що цю ╕стор╕ю у нас стол╕ттями краде Москва. Ну, як тут ╕накше скажеш?
— Ну, сл╕д сказати, Велике княз╕вство Литовське — теж колиска.
— Наша?
— Так. Колиска. А ось учора подарували мен╕ книжку. Я бачу: про чинник Великого княз╕вства Литовського в ╕стор╕╖ Укра╖ни — н╕чого, н╕ слова не сказано. 200 рок╕в, про як╕ ми говорили, що це хорош╕ часи, про них н╕чого нема╓. А без цих час╕в — нема╓ Укра╖ни. Чому? Тому, що без литовського чинника не було б окремо╖ ╕стор╕╖ Ки╓ва в╕д Москви. Ольгерд створив Укра╖ну, я провокую вашу думку.
— Я б сказала — взяв участь.
— Без Гедем╕нович╕в не можна зрозум╕ти укра╖нську ╕стор╕ю. Отже, потр╕бно шукати багато чинник╕в в ╕стор╕╖, ╕ тод╕ ста╓ очевидним, що московська ╕стор╕я про три братськ╕ народи — це н╕сен╕тниця. Це — ╕сторична неправда, не було такого союзу.
— П╕дтверджена ╖хн╕ми академ╕чними ученими.
— Ну то й що? Суворов дов╕в, що вс╕ ц╕ генерал╕симуси н╕чого не можуть сказати. Вони там зграя дурн╕в. ╤ дуже часто в рос╕йськ╕й ╕стор╕ограф╕╖ використовуються стал╕нськ╕ п╕дходи про те, що ╓ три братськ╕ народи. Вони не в╕дпов╕дають правд╕. Конфл╕кти у прикордонн╕й зон╕ були весь час. Етн╕чн╕сть ╕ нав╕ть сп╕льн╕сть мовна н╕чого не дають. Австр╕я ╕ Н╕меччина говорять одн╕╓ю мовою, але ви скаж╕ть австр╕йцев╕, що в╕н — германець.
В ╕стор╕╖ потр╕бно бачити ус╕ чинники, а ось, коли нема╓ чинника Великого княз╕вства Литовського, то спрощу╓ться ╕стор╕я Укра╖ни, ╕ нав╕ть помилково ╕нтерпрету╓ться. Не бачиться в ц╕й московськ╕й радянськ╕й верс╕╖, що ╓ цив╕л╕зац╕йн╕ р╕зниц╕. Що Московська ╕ Ки╖вська Русь — окрем╕, абсолютно р╕зн╕. Що укра╖нське православ’я з Костянтином Острозьким п╕двладне Константинополю, а не Москв╕. Вони зробили з Костянтина Острозького ревнителя православ’я. Може, в╕н ╕ був ревнителем, але не московського православ’я. Це — нац╕онал╕зм рос╕йсько╖ ╕стор╕╖, але Острозький — герой не рос╕йсько╖ ╕стор╕╖. В╕н — батько битви при Орш╕, герой Великого княз╕вства Литовського, ми можемо сказати — укра╖нського.

ДЕ ПРОХОДИТЬ КОРДОН «РУССКОГО МИРА»?

— А де ви сам╕ провели межу м╕ж «русским миром» ╕ ╓вропейською цив╕л╕зац╕╓ю?
— Тепер╕шн╕й геопол╕тичний досл╕дник бачить, що л╕н╕я проходить там, де сх╕дний кордон Укра╖ни, там, де сх╕дний кордон Б╕лорус╕. Отже, знову чинник Литви був дуже важливий, тому що в Литв╕ не було колективного господарства. Для шляхти, яка сеймувала разом, як укра╖нсько-б╕лоруська, так ╕ литовська, ╕ господарство мало бути под╕бним. Колективного господарства на селянськ╕й земл╕ в Укра╖н╕ нема╓. Магдебурзьке право в Укра╖н╕ ╓, а в Москов╕╖ нема╓. Шляхетськ╕ сеймики ╕ Сейм, в який з кожного пов╕ту йде по 2 депутати. В Укра╖н╕ ╓, а в Москов╕╖ нема╓.
Московський св╕т — св╕т громад. У них не було приватно╖ власност╕, а в Укра╖н╕ була приватна земельна власн╕сть у селян ╕ у шляхти. Ось це — дуже великий розд╕ляючий чинник.
За Марксом дуже важливо, чи ╓ ╕ндив╕дуальн╕ господарства, ╓ власн╕сть або нема╓. Якщо нема╓, це в╕н називав аз╕атським способом виробництва. Як цар╕ робили до ╤вана Грозного? Створювали опричнину, де голови зн╕мали тим боярам, як╕ з час╕в в╕к╕нг╕в, з нормандських час╕в мали власн╕сть. Рос╕я — це така пром╕жна форма м╕ж аз╕атським колективним принципом ╕ ╢вропою. Але все-таки головне, що в Рос╕╖, в Москов╕╖, нав╕ть дворяни не мали власност╕. Вдови дворян повинн╕ були бити чолом перед царями, щоб залишили ╖м двори. Бити чолом — отже, це не було автоматично.
— У якому стол╕тт╕?
— У XVII стол╕тт╕.
— Тобто, п╕дбиваючи п╕дсумки, — ви радите нашим ╕сторикам, с╕даючи за ст╕л, забувати, що вони — укра╖нц╕?
— Тут тр╕шки виправив би. Не хочу, щоб ╕сторики забули, що вони — укра╖нц╕. Для ╕сторик╕в важлив╕ запитання, а не в╕дпов╕д╕. А запитання висува╓ укра╖нське сусп╕льство. ╤ якщо ми бачимо нов╕ обставини, потр╕бно ставити запитання, зв╕дки ц╕ проблеми, як вони могли бути вир╕шен╕, як ╕сторики можуть сказати щось пол╕тикам, в╕йськовим. ╤сторики мають бути укра╖нцями, але моя порада — не бачити Укра╖ну т╕льки як самодостатн╕сть. Укра╖нцям дуже подоба╓ться це слово. Укра╖нц╕, я тр╕шки жартую, так╕ самодостатн╕, нав╕ть американц╕ не вважають себе такими самодостатн╕ми.
Конфес╕йн╕ риси, п╕двладн╕сть, васал╕тет, стар╕ ╕ нов╕ сусп╕льства — усе потр╕бно враховувати ╕ розр╕зняти. А ми дуже хочемо створювати таку нац╕ональну ╕деолог╕ю на фактах старовинно╖ ╕стор╕╖. Ось це — помилка. Дуже часто модерн╕зу╓ться неправда. В Литв╕ — ск╕льки байок.
╤ нав╕ть православна Ки╓во-Могилянська академ╕я в Ки╓в╕: ╖╖ викладач╕ були ус╕ учнями В╕льнюського ун╕верситету, ╕ взагал╕, латинсько╖ просв╕ти. Де латинська просв╕та, там ╢вропа. Як ось тепер ми говоримо про мемор╕ал Костянтина Острозького. Коли ми йшли в ╢вропу ╕ були ус╕ ц╕ договори, наш м╕н╕стр Вал╕он╕с нав╕ть в╕з з собою у Страсбург коп╕╖ фресок, де Л╕тов╕я входить в ╢вропу на початку XV стол╕ття, показати, що ми були в ╢вроп╕.
— Розкаж╕ть ще раз, де, по-вашому, зак╕нчу╓ться ╢вропа?
— Моя думка, що не╓вропейська цив╕л╕зац╕я почина╓ться за межею Укра╖ни, склалася не одразу. Концепц╕я видатного американського пол╕толога Самюела Хант╕нгтона — ╕нша. В╕н показу╓ кордон зах╕дно╖ цив╕л╕зац╕╖, яка охоплю╓ Естон╕ю, Латв╕ю, Литву, трохи Б╕лорус╕, частину Укра╖ни — т╕льки Льв╕вщину, ну, Волинь; може тод╕ входити в Румун╕ю ╕ Транс╕льван╕я угорська в зах╕дному рег╕он╕, а вже Серб╕я ╕ Босн╕я — за кордоном. Я весь час думав, як це так, що з Укра╖ною буде. Як таке можливо, що вона залишилася за нашим кордоном, якщо ми весь час говоримо, що к╕лька стол╕ть були сп╕льн╕стю: культурною, пол╕тичною, цив╕л╕зац╕йною. Поляк Л╓шек Мачульський коригу╓ Хант╕нгтона, ╕ сх╕дний кордон зах╕дно╖ цив╕л╕зац╕╖ проходить по Мар╕уполю. Я подумав: ось, ну добре. Та ось кордон Укра╖ни, з латинською просв╕тою, з ╕ндив╕дуальним господарством, з ╓врейською зоною ос╕длост╕, залиша╓ться з нами. А чому ╓вре╖ важлив╕? Тому що там, де ф╕нансов╕ господарства, де ╕ндив╕дуал╕зм, — мають бути ц╕ ф╕нансов╕ маклери. ╤ ось ╓вре╖ — там, де банки. Вони потр╕бн╕ там, де грош╕. Так-от, де ╓врейська ос╕дл╕сть — там зах╕дна цив╕л╕зац╕я. Укра╖на уся входить в ╓врейську ос╕дл╕сть, Катерина не дозволяла укра╖нським, литовським, б╕лоруським ╓вреям йти на Москву ╕ Петербург 100 рок╕в.
— Чому?
— Ну як чому? Через деспот╕ю. ╢вре╖, вони ж завжди в╕дпов╕дальн╕ за ус╕ б╕ди ╕ за цунам╕.
— Хант╕нгтон помилявся. Мен╕ б╕льше до душ╕ Норман Дев╕с.
— Я не знаю, чи назвати це помилкою. Але в╕н не оц╕нив, як ╕ вся зах╕дна ╕стор╕ограф╕я, цього литовського чинника. Литовська ╕стор╕я й ╕стор╕я Великого княз╕вства Литовського т╕льки тепер з’явля╓ться як важливий об’╓кт м╕жнародних досл╕джень. А ран╕ше вона була монопол╕╓ю польських ╕стор╕ограф╕й, як╕ теж нац╕онал╕зують ╕стор╕ю Великого княз╕вства Литовського. У кого ╓ сила, той ╕ в╕зьме.
— Питання щодо сучасност╕. Зараз у нас сто╖ть дилема: ми да╓мо територ╕ям Донбасу голосувати або н╕? Оф╕ц╕йна причина сумн╕в╕в, чому ми не да╓мо голосувати, — там небезпечно, там важко орган╕зувати процес тощо. ╢ неоф╕ц╕йна причина — якщо ми зараз м╕сцевим ел╕там, радянським до глибини душ╕, дамо провести там вибори, то у нас там продовжуватиме цв╕сти радянсько-рос╕йський «етнос» у вигляд╕ продукту рос╕йсько╖ пропаганди. Свого часу в Прибалтиц╕ люди, як╕ при╖хали п╕сля 1940 року, не голосували.
— Як не голосували? У Литв╕ ми ухвалили закон «нульовий»: якщо ти хочеш стати одразу литовським громадянином, — ма╓ш право голосувати. Латв╕я та Естон╕я п╕шли ╕ншим шляхом, там була натурал╕зац╕я, а у нас — такий «нульовий» вар╕ант.
— ╤ як же так вийшло — зараз у вас н╕хто не голосу╓ за рос╕йськ╕ парт╕╖?
— Т╕льки 6% м╕сцевого населення говорять рос╕йською мовою. Як╕ можуть бути впливов╕ рос╕йськ╕ парт╕╖, коли 82% литовц╕в?
— Багато рос╕ян зг╕дно з досл╕дженнями вважають литовську р╕дною мовою, от як вам вдалося там викоренити радянську людину в етн╕чних рос╕янах?
— Не знаю, як ми викоренили. Я вже не компетентний щось сказати конкретно, але я дуже часто думаю, що потр╕бно мати таку, дуже рухливу, пол╕тику: ╕нший раз бути дуже ч╕ткими ╕ принциповими, а ╕нший раз — дати, де нема╓ якихось особливих проблем, в╕льн╕сть. Я, наприклад, конкретно говорю про права литовських поляк╕в. Так-от, ця пол╕тика, дума╓ться мен╕, розумна. Якщо Пут╕н створив чужу цив╕л╕зац╕ю, потр╕бно навчитися жити з чужаками, з чужими сус╕дами, можна, так би мовити.
— Платити ╖м пенс╕╖?
— Не думаю, що потр╕бно платити ╖м пенс╕╖, якщо вони хочуть бути окремо в╕д Укра╖ни. Потр╕бно не визнавати окупац╕ю, але з цього не сл╕ду╓, що треба платити пенс╕╖. Якщо ви п╕двладн╕ цим сво╖м хлопцям, рос╕янам-нерос╕янам, то...
Але я боюся, дуже часто ваш сус╕д гра╓ голосами ╕ руками ультрапатр╕от╕в.
Бачу, пут╕нський геопол╕тик Дуг╕н прямо пише, що головна перешкода московськ╕й, рос╕йськ╕й, ╓враз╕йськ╕й пол╕тиц╕ в цьому напрямку — польсько-литовський зв’язок. Тобто потр╕бно усе робити, щоб його зруйнувати. Але тод╕, виходить, що й ус╕ наш╕ ультрапатр╕оти, як╕ кричать проти поляк╕в, працюють на Москву. Боюся, вам потр╕бно вивчати наш досв╕д у цьому сенс╕. Адже дуже часто ультрапатр╕отам легше так покричати, н╕ж придумати, як вир╕шити питання. Покричати ус╕ можуть. Це — найлегша робота.
— Ваша кра╖на платила за зах╕дний виб╕р. Сусп╕льство пережило потряс╕ння. Громадський консенсус уже склався, розчарувань нема╓?
— Перш╕ п’ять або десять рок╕в — це були страшн╕ роки, коли не було грошей взагал╕. Мою деканську зарплату я прокурював — на цигарки. Все, на ╖жу бракувало, потр╕бно було думати: як, куди ╖хати, де заробляти?
— Як ви заробляли?
— ╥хав у Польщу, отримував гонорари, працював на телебаченн╕. Телебачення мене рятувало. Зараз говорять: чому ти йшов на телебачення? Через грош╕. Тепер наш╕ з╕рки платять, щоб ╖х узяли, а я т╕льки тому йшов, щоб мен╕ давали грош╕, а не навпаки. Не було. Але це вже не так важливо, перейшли, хоча з острахом ми дивилися: як ми житимемо, як економ╕ка. Але виявля╓ться, наш╕ господарники розумн╕ш╕, н╕ж думалось. Знайшли шляхи. ╤ тепер, коли ц╕ санкц╕╖ Рос╕╖, вони хочуть тепер нашу промислов╕сть ╕ господарства, а усе воно йде на зах╕д, ус╕ думки — туди. Виявля╓ться, що св╕т тепер дуже близький, що ринки ╓ ╕ там, ╕ там.
— Ви вважа╓те, ╕дея об’╓днано╖ ╢вропи не застар╕ва╓? Вона продуктивна ╕ перспективна?
— Ви краще в╕дпов╕ли, н╕ж ми, литовц╕. Майдан показав. Якщо люди втрачають голову через це, отже, вона жива. Отже, люди знають, що все-таки там вир╕шення питання, а не там, де якийсь хаос з крим╕налом ╕ клептократ╕╓ю.
— Чи бачите ви демократичне майбутн╓ Рос╕╖, в принцип╕, п╕сля Пут╕на. Що з нею буде?
— Поки що не бачу. ╤ не хочу бачити. Тому що демократ╕в узагал╕ не стало. Бориса Н╓мцова сл╕д поважати, назвати на його честь вулиц╕ ╕ в Ки╓в╕, ╕ у В╕льнюс╕. Його не стало, ╕ поки що в╕дкладено це питання — демократично╖ Рос╕╖ — не знаю нав╕ть на ск╕льки десятил╕ть. Без демократичного рег╕ону УЛБ — Укра╖на, Литва, Б╕лорусь — не буде демократичного руху ╓вропейських ц╕нностей на сх╕д, без цього не буде ╕ майбутнього рос╕йсько╖ демократ╕╖. Ось так╕ у мене думки про ╕сторичну роль Литви й Укра╖ни.
— ╥хн╕ балерини чудово танцювали. ╥хн╕ актори добре грали. Чому так легко сусп╕льство перейнялося ╕мперською ╕де╓ю?
— Маленький пласт. Рос╕йська велика культура — м╕ф, створений Стал╕ним. Рос╕я мала цей культурний пласт 50 рок╕в. В╕д реформи Олександра II до Миколи II, до Першо╖ св╕тово╖ в╕йни. До того Рос╕я ма╓ т╕льки Пушк╕на, Гл╕нку. А п╕сля цього вона морила в ГУЛАГах сво╖х великих творц╕в або в╕дправляла в Сиб╕р. Так Рос╕я вчиняла з великими. Тому балет рос╕йський — великий. Чайковський — це ген╕ально, звичайно. Але 50 рок╕в — з 1861-го до 1914-го, усе. ╤ нав╕ть це 50-р╕ччя показало, що Рос╕я велика, якщо вона ╕з Заходом. А коли вона створю╓ св╕й цив╕л╕зац╕йний шлях, то н╕чого у не╖ не виходить.

Лана САМОХВАЛОВА
(«Укр╕нформ»)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.09.2015 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15946

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков