Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3389)
З потоку життя (6609)
Душі криниця (3572)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1519)
Урок української (993)
"Білі плями" історії (1689)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПОДАРУНОК З ДН╤ПРА
Дн╕про – так зараз зветься це м╕сто, також р╕дне для мами ╕ для мене.


ЗАГАДАЮ НА АНДР╤Я
Хоч Андр╕й Первозваний (вшанову╓мо 13 грудня) — християнський святий, але народн╕ обряди...


ЛЮБОВ ГОЛОТА: М╤Й ГОЛОС ТИХНЕ У БЕЗМОВ’╥
До ц╕╓╖ доб╕рки, нещодавно оприлюднено╖ поетесою на сво╖й стор╕нц╕ ФБ, входять в╕рш╕ р╕зних...


«НЕВ╤ДВОРОТНЕ»
Нещодавно вийшла друком сьома книга в╕рш╕в Юл╕╖ Бережко-Кам╕нсько╖ «Нев╕дворотне».


ЛЮДМИЛА ВЕСЕЛА: ЗЕРНЯТКО У СЕРЦ╤ ГРАНАТА
В Св╕тлиц╕ запахло Кримом: без назв, без ╕мен, незримо, немов пелюстками мак╕в - хай без...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.09.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#39 за 25.09.2015
«ФОРУМ ВИДАВЦ╤В – ЯВИЩЕ МАЙЖЕ КОСМ╤ЧНЕ…»

Спочатку було Слово...

Вже й п╕драхувати важко — вкотре тепер пишу про льв╕вський Форум видавц╕в? Перебираю в пам’ят╕ написан╕ на цю тему матер╕али… Десять? Одинадцять? Так, пишу вже, як м╕н╕мум, дванадцятий раз. Здавалося б, склав повне уявлення про цю вагому ╕сторичну под╕ю. ╤ все ж, писати про Форум дос╕ складно. Як сказав нещодавно молодий дн╕пропетровський письменник Дмитро Бондаренко, — «льв╕вський Форум видавц╕в – це явище майже косм╕чне…». Бо яку його сторону, яку грань не в╕зьми, — кожна ╓ вагомою. Можна довго перел╕чувати те, що написано в Укра╖н╕ за останн╕й р╕к. Нав╕ть якщо згадувати т╕льки найкращ╕ художн╕ твори, – говорити на цю тему можна довго й довго… Можна спробувати проанал╕зувати вс╕ сторони нашого життя, на як╕ вплива╓ Форум. ╤ в цьому випадку певен: будь-який анал╕тик говоритиме про роль цього явища шанобливо. Можна проанал╕зувати важлив╕ для себе зустр╕ч╕. ╤ знову вийде, що п╕д час кожного Форуму я бачу не менше двох-трьох десятк╕в дорогих мен╕ людей, яких не побачив би за звичайних обставин. Бо Форум видавц╕в – це ще й г╕гантська укра╖нська «тусовка», яко╖ не було та й не могло бути в ус╕й наш╕й попередн╕й ╕стор╕╖.
Поки все йде добре, незважаючи на в╕йну ╕ пом╕тне зб╕дн╕ння населення. Попри все, – ╓ люди, як╕ пишуть чудов╕ книги; попри все, — багато людей готов╕ ╖х купувати. Щоправда, у п’ятницю ╕ в суботу мен╕ здалося, що людей б╕ля яток трохи менше, ан╕ж було минулого року. Не сутт╓во, може, на 10%-15%, але таки менше. Це легко пояснити в╕йною, зростанням ц╕н, необх╕дн╕стю економити… Так що, не дуже й засмутився. Але в нед╕лю наплив людей був таким величезним, купували так багато, що я зрозум╕в – не сл╕д посп╕шати з висновками. Форум дов╕в свою житт╓здатн╕сть, ╕ це не може не радувати.

СПРАВЖН╢ СВЯТО ДЛЯ ╤НТЕЛЕКТУАЛ╤В

Заре╓струвавшись як власкор «Кримсько╖ св╕тлиц╕», я отримав програмку Форуму. Читаю — й оч╕ розб╕гаються. Виб╕р книг ╕ заход╕в величезний! Наприклад, «Балт╕йськ╕ поез╕╖» в книгарн╕ «╢»; або сцен╕чне читання британсько╖ поез╕╖ «Нож╕ в курках» Дев╕да Герровера. А ще як би п╕ти на «Н╕жинську школу поез╕╖», яка буде в Музе╖ ╤дей! У мене ж батьки з Черн╕г╕вщини, а я про цю школу практично н╕чого не знаю. Або ось такий ф╕лософський зах╕д: «Л╕тературна творч╕сть ╕ правда. Чи можливо сказати все?». Хот╕лося б хоч одним оком глянути. Тим паче, що таку назву ма╓ багатооб╕цяюча зустр╕ч з французькою письменницею Катр╕н Кюссе. Чому дн╕пропетровець Дмитро Бондаренко назвав форум явищем «майже косм╕чним»? Так тут же теми так╕ глибок╕! Скаж╕мо: дискус╕я на тему: «Остр╕в ╢вропа. Мовний арх╕пелаг у мор╕ великих культур». Або «круглий ст╕л»: «Чи потр╕бна держав╕ розумна нац╕я?». А ще можна було б сходити на презентац╕ю книжки в╕домого голландського перекладача з рос╕йсько╖ мови Ганса Боланда «Моя рос╕йська душа». А якщо така тема не до вподоби, то можна вибрати «Литовськ╕ поетичн╕ читання» в театр╕ ╕мен╕ Курбаса. А хто ж в╕дмовиться п╕ти на творчу зустр╕ч з ведучим телеканалу «ZIK» Данилом Яневським? Або з в╕домою телеведучою Ольгою Герасим’юк? Як бачите, виб╕р надзвичайно широкий. ╤ це, зауважте, не в оф╕ц╕йн╕й столиц╕ Укра╖ни, а в пров╕нц╕йному Львов╕. Хоча хто тепер назве Льв╕в пров╕нц╕йним м╕стом? Культурний центр ╢вропи!

ПРО АНЕКС╤Ю КРИМУ ТА В╤ЙНУ НА ДОНБАС╤

Склалося так, що в п’ятницю, 11 вересня, я ц╕лком стих╕йно, без повторного перегляду програмки, заб╕г до великого залу, а там якраз розпочалася презентац╕я книги Тараса Березовця «АНЕКС╤Я: ОСТР╤В КРИМ. Хрон╕ки г╕бридно╖ в╕йни». Зал був повним, ╕ запитання ставилися ц╕кав╕. Було й таке: «Ф╕ни втратили частину територ╕й у 1939-1940 роках. Вс╕ пере╖хали в глиб сво╓╖ кра╖ни, бо н╕хто не хот╕в жити в СРСР. Японц╕ також не хот╕ли жити на радянських Курильських островах, тому вс╕ пере╖хали у глиб Япон╕╖. Зв╕сно, вони не проти повернутися на батьк╕вськ╕ земл╕, але це дос╕ н╕кому не вдалося. То як же Укра╖на поверне Крим, коли сам╕ кримчани хот╕ли в Рос╕ю? Принаймн╕ значна ╖хня частина…».
Тарас Березовець в╕дпов╕дав досить аргументовано. Мовляв, часи ╕нш╕, безкарно зм╕нювати кордони н╕хто н╕кому не дозволить, та й до Рос╕╖ хот╕ло не так вже й багато кримчан, референдум дутий, Рос╕я слабне на очах… Воювати з нею не будемо, але дипломатичними методами повернути п╕востр╕в можна. Причому це буде довол╕ скоро, через п╕вроку, максимум — через р╕к п╕сля того, як зм╕стять Пут╕на. Бо кожен новий рос╕йський президент буде вимушений рятувати економ╕чну ситуац╕ю ╕ вести д╕алог з потужними св╕товими гравцями. Тарасу Березовцю аплодували, купували його книгу, ставали в чергу за автографом. Ось т╕льки я скрушно з╕тхнув, подумавши: «Чоботар, як завжди, без чоб╕т…». Книга анал╕тична, ц╕кава, хот╕лося б ╕ соб╕ придбати, але… Наше р╕дне М╕н╕стерство культури наст╕льки в╕ртуозно нейтрал╕зу╓ патр╕от╕в, орган╕зувавши «точковий» голодомор (виплату зарплати й дос╕ не «розморозили»), що ╕нколи закрада╓ться думка: «Може, й вони д╕ють заодно з Пут╕ним та Аксьоновим?
* * *
Пот╕м була презентац╕я книги «Аеропорт». Був присутн╕й ╕ сам автор твору – кореспондент ╕ фотограф «Лос-Анджелес таймс» Серг╕й Лойко, який пров╕в чотири дн╕ ╕ ноч╕ серед легендарних укра╖нських «к╕борг╕в». Щоб побачити легендарного журнал╕ста, почути його розпов╕дь, люди стояли у проходах та б╕ля само╖ сцени. Вс╕ слухали, затамувавши подих. Розпов╕дав журнал╕ст ц╕каво: «Серед «к╕борг╕в» не було поганих людей. Ус╕ хлопц╕ були чудовими! Наприклад, Михайло з позивним «Пол╕глот», якому дали такий позивний саме через його грамотн╕сть. В╕н не лише волод╕╓ ╕ноземними мовами, а й зна╓ться на будь-як╕й збро╖, зокрема й ╕ноземн╕й. Це — люди з широким кругозором, як╕ св╕домо йшли на ризик…». Щоправда, дехто почав переглядатися ╕з сус╕дами, коли Серг╕й Лойко сказав, що не можна АТО вважати в╕йною укра╖нського народу з рос╕йським. Це — в╕йна укра╖нц╕в з одн╕╓ю лише людиною – Володимиром Пут╕ним. Тут уже чимало людей скептично перезирнулися, бо вс╕м в╕домо, наск╕льки великим ╓ р╕вень п╕дтримки пол╕тики Пут╕на у Рос╕╖. Але, попри все, н╕хто не наважився дор╕кнути письменнику ╕ журнал╕сту, який чотири дн╕ перебував поряд з╕ смертю й одного разу нав╕ть тримав у руках в╕д╕рвану голову в касц╕ – все, що залишилося в╕д знайомого см╕ливця-«к╕борга».

ВРАЖЕННЯ ДРУЗ╤В З╤ СХОДУ

Випадково побачив у натовп╕ поета з Горл╕вки Миколу Джм╕ля – свого часу ми багато сп╕лкувалися з ним на Майдан╕. Мо╖й радост╕ не було меж, адже його р╕дне м╕сто окуповане, ╕ в мене не було жодно╖ впевненост╕, що м╕й побратим живий-здоровий. Звичайно, ╕ Микола був дуже радий зустр╕ч╕, тим паче, що за цей час написав ╕ видав книгу в╕рш╕в. Як добре, що на Форум╕ завжди ╓ можлив╕сть посп╕лкуватися з друзями, як╕ живуть на сход╕ Укра╖ни! ╥хня ╕нформац╕я про стан справ часом точн╕ша, ан╕ж оф╕ц╕йн╕ прогнози. В усякому випадку, сутт╓во ╖╖ доповню╓. Скаж╕мо, згаданий вище Дмитро Бондаренко з Дн╕пропетровська розпов╕в, що п╕сля того, як Коломойського трохи «пот╕снили», пол╕тична ситуац╕я в м╕ст╕ пог╕ршилась. Патр╕оти вже не в╕дчувають потужного сприяння проукра╖нського ол╕гарха. П╕дн╕мають голови сепаратисти та ол╕гархи пророс╕йськ╕. Щоправда, тепер вони стали обережн╕шими, але б╕льш╕сть людей в╕дчули, що маятник хитнувся в ╕нший б╕к. Звичайно, таким пророс╕йським, як Донецьк, Дн╕пропетровськ уже н╕коли не стане, але… «Якщо ран╕ше Парт╕ю рег╕он╕в п╕дтримувало до 60% дн╕пропетровц╕в, то тепер лише 30%, — каже письменник. – Молодь перейшла на проукра╖нськ╕ позиц╕╖. Здавалося б, усе йде до кращого, але б╕да в тому, що от╕ 30% пророс╕йських голос╕в належать людям старшого покол╕ння, а вони ж голосують дружно, ╓диним фронтом. А молодь до вибор╕в ставиться надто легковажно. Тому в нашому м╕ст╕ знову може зм╕цнитися неукра╖нська влада…».
* * *
На форум╕ багато розмовляв з Оксаною Проселковою. Познайомилися з нею ще навесн╕ у Краматорську. Про патр╕отичну вчительку укра╖нсько╖ мови д╕знався наприк╕нц╕ минулого року з соцмереж. Тож було ц╕каво знати, як в╕дроджу╓ться укра╖нський дух у зв╕льненому в╕д бойовик╕в м╕ст╕. Пот╕м ми довго листувалися у Фейсбуц╕. ╤ ось тепер ентуз╕астка мовного в╕дродження у Львов╕! Зв╕сно, вибрала найкращий час – дн╕ проведення Форуму видавц╕в. Сходили на каву втрьох – з нами був ще в╕рний «св╕тличанин» професор Роман Пляцко. Довго говорили, д╕лилися власними думками. Було дуже ц╕каво. Як нам потр╕бн╕ так╕ дружн╕ контакти мешканц╕в р╕зних рег╕он╕в! Хоча б один-два рази на р╕к. Якби ми цим займалися останн╕ 20 рок╕в, то й в╕йни не було б. До реч╕, пот╕м Оксана дуже тепло писала про Льв╕в ╕ про сво╖ враження в╕д Форуму:
«Нас зустр╕в Льв╕в – чудовий, та╓мничий, творчий. Екскурс╕я була нетривала, проте под╕╖ Форуму дали можлив╕сть особисто поговорити з Серг╕╓м Жаданом, Антоном Мухарським, Вадимом Дорошенком… З громадською орган╕зац╕╓ю «Прост╕р свободи» ми обговорили подальш╕ шляхи сп╕впрац╕. З ╤ваном Андрусяком презентували першу книгу-переможницю л╕тературного конкурсу в╕д «Фонтану казок». Мала нагоду також взяти участь у дискус╕╖ щодо рекомендованих списк╕в (орган╕затори «Нора-Друк»), учасниками яко╖ були Микола Кравченко та Тетяна Логуш. Особливо вдячна проекту «╤з заходу на сх╕д» — Тетяна Невська (Слов’янськ) та Володимир С╕корський (Льв╕в), як╕ надали контакти директора Хмельницько╖ ЦМБ та познайомили з адм╕н╕страц╕╓ю льв╕всько╖ ЗОШ № 78. Вже ╓ домовленост╕ про сп╕впрацю. Багато розмовляли ╕з небайдужими льв╕в’янами, звичайними перехожими, м╕ським художником та В╕рою — продавчинею на «Верн╕саж╕». Найкращ╕ роботи ми привеземо до нашого м╕ста…».
Тод╕, п╕д час зустр╕ч╕, ми заторкнули з Оксаною Проселковою тему облаштування спец╕ал╕зованих к╕оск╕в з укра╖нською л╕тературою. Чи можливо ╖х в╕дкривати у зв╕льнених в╕д сепаратист╕в м╕стах Донбасу? Я розпов╕в Оксан╕ про досв╕д патр╕от╕в Житомирщини, зокрема Новоград-Волинського, – там неперес╕чний м╕сцевий поет Анатол╕й Клюско ╓ ще й власником невеликого книжкового магазину «Обр╕й», де популяризу╓ твори укра╖нських автор╕в. «Кримська св╕тлиця» писала про нього наприк╕нц╕ 2013 року.
На мо╓ запитання Оксана Проселкова в╕дпов╕ла так: «Я вважаю, що це реально. Головне, щоб за справу взялися ентуз╕асти. Бо ╓ вже багато д╕тей, як╕ хочуть читати укра╖нськ╕ книжки. ╤нколи я ознайомлюю учн╕в з творами укра╖нських письменник╕в ╕ завжди чую запитання: «Де можна купити цю книжку?». У багатьох уже ╓ потреба мати вдома твори укра╖нсько╖ л╕тератури. ╤дею можна було б обговорити у «В╕льн╕й хат╕» — це такий клуб у центр╕ Краматорська, де збира╓ться проукра╖нська молодь. Та й взагал╕, не треба сприймати Донбас, як територ╕ю, де все укра╖нське не ма╓ шанс╕в на розвиток. Ось, наприклад, моя чотирир╕чна Соф╕йка щоранку, йдучи до дитячого садка, насп╕ву╓ укра╖нський г╕мн. Чим це пояснити? Очевидно, нав╕ть у дитини ╓ потреба в чомусь високому, духовному…
В дитинств╕ моя прабабуся (а росла я на Харк╕вщин╕) вчила мене заборонено╖ тод╕ молитви «Отче наш…». Щовечора ми пошепки читали цю молитву. Тепер у нас в Краматорську рел╕г╕йна н╕ша заповнена переважно церквами Московського патр╕архату, а в╕д них нема╓ тако╖ святост╕ в душ╕… Можливо, тому молитву нам зам╕ня╓ г╕мн. Соф╕йц╕ дуже подоба╓ться мотив, значення деяких сл╕в вона спочатку не знала, доводилося пояснювати. А тепер добре зна╓ текст ╕ може засп╕вати г╕мн нав╕ть удень, гуляючи з д╕дусем ╕ бабусею. А коли зустр╕ча╓ на вулиц╕ укра╖нських в╕йськовик╕в, то рад╕сно каже: «Це — наш╕ визволител╕…». Так що Донбасом займатися треба, головне, щоб усе укра╖нське сусп╕льство допомагало м╕сцевим ентуз╕астам…».

╤ БЕРЕСТЕЙЦЯМ ╢ ЧИМ ПОХВАЛИТИСЯ НА ФОРУМ╤

У театр╕ «Воскрес╕ння» була презентац╕я д╕яльност╕ Товариства укра╖нсько╖ л╕тератури при Сп╕лц╕ б╕лоруських письменник╕в. Вих╕дц╕ з Берестейщини Наталка Баб╕на ╕ Пол╕на Скурко розпов╕дали дуже ц╕каво. З деяким сумом я думав про те, що ц╕ люди фактично вже прийшли на зм╕ну ветеранам укра╖нсько╖ справи. Ц╕ хорош╕, але ж ╕ попередники були велетами! Декого з них я добре знав особисто, скаж╕мо, Володимира Леонюка та Василя Горбачука. Обидва п╕шли з життя майже одночасно наприк╕нц╕ 2013 року, в розпал под╕й на Майдан╕. Н╕би змовилися м╕ж собою затят╕ пол╕щуки, щоб ╕ в потойб╕чч╕ бути разом. До реч╕, й один, ╕ другий були нашими в╕рними передплатниками. Я ще й думав ╕нколи: ну, що ╖м, пол╕щукам з-понад Прип’ят╕, найп╕вденн╕ша в Укра╖н╕ газета «Кримська св╕тлиця»? А пот╕м зрозум╕в: вони були рад╕ нав╕ть тим еп╕зодичним публ╕кац╕ям про Берестейщину, як╕ з’являлися в нашому виданн╕. До того ж тема ╕дентичност╕ у нас була не на останньому м╕сц╕, а для них це завжди було актуально. А вже наск╕льки тепер це актуально! Адже Рос╕я окупувала частину територ╕й Донбасу ╕ Криму. По сут╕, повторилося те ж саме, що в 1939 роц╕ зробив Стал╕н з Берестейщиною. Р╕зниця т╕льки в тому, що мовно близьку до Волин╕ Берестейщину при╓днали до миролюбно╖, нешов╕н╕стично╖ Б╕лорус╕. ╤ реально пол╕щукам заливали сала за шкуру аж н╕як не б╕лоруськ╕ шов╕н╕сти (таких, мабуть, ╕ в природ╕ нема╓), а рос╕йськ╕ б╕льшовики-╕мперц╕. Позитив був т╕льки в тому, що пол╕щуки залишилися на земл╕ предк╕в, ще добрих п╕встол╕ття розмовляли у м╕стечках ╕ с╕льськ╕й м╕сцевост╕ р╕дною гов╕ркою, ╕ так, поступово, без насильства, вивчили л╕тературну б╕лоруську мову. Тепер нав╕ть проукра╖нським берестейцям вона ближча в╕д укра╖нсько╖. Принаймн╕ розмовляють нею в╕льно, тод╕ як укра╖нською – з помилками. Але, попри цю сумну обставину, сентимент до Укра╖ни н╕куди не д╕вся. А б╕лоруський св╕т (нав╕ть в умовах жорсткого режиму Лукашенка) з таким сентиментом згоден миритися. У Криму ж ╕ на сход╕ окупант жахлив╕ший, «зачистки» масштабн╕ш╕, б╕женцями стали нав╕ть частина рос╕йськомовних кримчан, бо що може бути страшн╕ше в╕д раф╕нованого «русского мира», тим паче, п╕дсиленого флотом, ав╕ац╕╓ю, танками ╕ ФСБ?
Свого часу ми з Горбачуком ╕ Леонюком довго думали про те, як зберегти пол╕ську самобутн╕сть, не наражаючись при цьому на конфл╕кт з патр╕отичною б╕лоруською ╕нтел╕генц╕╓ю. Адже остання тракту╓ Берестейщину, як свою споконв╕чну землю, а п╕нсько-берестейськ╕ гов╕рки вважа╓ б╕лоруськими. На щастя, конструктиву додалося, коли п╕дросла молодь. Саме молодш╕ сини й доньки Берестейського краю знайшли формулу, яка вс╕х влаштовувала: «Ми — етн╕чн╕ укра╖нц╕, але пол╕тичн╕ б╕лоруси».
Б╕лоруський патр╕отизм берестейц╕в з укра╖нським сентиментом досить високий, вони не хочуть бути частиною «русского мира» ╕ все роблять для того, щоб Б╕лорусь була б╕лоруською. А ще вони дуже посл╕довно працюють над тим, щоб зробити св╕й край плацдармом укра╖нсько-б╕лорусько╖ дружби. Про це говорять ╕ матер╕али, розм╕щен╕ в б╕лорусько-укра╖нському альманас╕ «Справа». Саме з нього я д╕знався про таких чудових людей, як Дмитро Щербина й Уладз╕слав Ахроменка. Перший – укра╖нець з Кривого Рогу, живе й працю╓ у р╕дному м╕ст╕. Другий – б╕лорус з Гомеля, який тепер прожива╓ в Черн╕гов╕. У «Справ╕» ╓ переклад б╕лоруською мовою Павличкового тексту п╕сн╕ «Два кольори», зроблений Дмитром Щербиною:

Як я малы зб╕рався па вясне
У свет пайсц╕ нязнан╕ми шляхам╕,
Аздоб╕ла кашулю мац╕ мне
Чырвоными ╕ чорным╕ шывкам╕…

Як на мене, то переклад – дуже вдалий; ╕ якщо вже так добре попрацював укра╖нець Дмитро Щербина, якщо вже берестейц╕ знайшли спос╕б через М╕нськ донести високояк╕сний кривор╕зький культурницький продукт до Львова, то й ми, мешканц╕ укра╖нського «П’╓монту», могли б зробити св╕й внесок. Непогано було б знайти м╕сцевих виконавц╕в б╕лоруського вар╕анту ц╕╓╖ п╕сн╕. А виконувати ╖╖ можна скр╕зь – ╕ у Львов╕, ╕ в Ки╓в╕, ╕ в Краматорську, Слов’янську, Лисичанську, С╓в╓родонецьку… Або й зовс╕м близько в╕д передово╖, в зон╕ АТО. Особливо в тих частинах, де з пророс╕йськими терористами воюють етн╕чн╕ б╕лоруси.
* * *
Щоб читач мав ще повн╕ше уявлення про те, яку добру, ╕сторично╖ ваги справу робить альманах «Справа», наведу лише початок надрукованого там опов╕дання берестейця Олеся Поплавського «Час нэ налэжить мэн╕…». Але писатиму, використовуючи укра╖нський алфав╕т, щоб читачам було звичн╕ше:
«Народився я на Тр╕йцю в 1958 роц╕. М╕стечко Антополь чи, як його ще називали м╕сцев╕ люде, Антоп╕лл╓, куди привизли народжувати мою ваг╕тну маму, знаходилося не так дальоко от нашого села. На т╕й час воно мало статус районного центру, там була своя церква, больн╕ца, базар ╕ велика к╕льк╕сть магаз╕нов…».
Ми бачимо, наск╕льки близька ця гов╕рка до л╕тературно╖ укра╖нсько╖ мови! Я вже не кажу про те, що будь-який волинянин без вагань сприйме Олеся Поплавського за свого земляка.
Альманах «Справа» лише розпочав свою шляхетну працю, але вже видно, наск╕льки масштабною ╕ потр╕бною двом нашим народам може бути ця робота. Завдяки при╖зду Наталки Баб╕но╖, я вперше почув (хоч давно вже небайдужий до б╕лорусько╖ культури) про поетесу з Харкова Майю Львович. А тут надруковано так╕ чудов╕ ╖╖ в╕рш╕:

Душа — гебрейська,
 б╓ларуська
╤ укра╖нська. ╤ людська.
Ви не д╕л╕ть ╖╖…
У цих рядках — справжн╕й ман╕фест людини, яка народилася в Одес╕, перед тим батьки ╖╖ довго жили в Б╕лорус╕ (причому родина розмовляла на ╕диш), пот╕м Майя пережила евакуац╕ю в Казахстан, пот╕м знову пере╖хала в Укра╖ну ╕ вир╕шила присвятити сво╓ життя «непрестижн╕й» укра╖нськ╕й мов╕ та перекладам з б╕лорусько╖ на укра╖нську. ╥й довго не дозволяли вчитися на укра╖нськ╕й ф╕лолог╕╖ — лише на н╕мецьк╕й. Нав╕ть самому Стал╕ну довелося писати, щоб дозволив ╖й навчатися на укра╖нському ф╕лфаку. Зв╕сно, у т╕ часи таке ефективне «п╕дкр╕плення» укра╖нськ╕й та б╕лоруськ╕й культурам було небажаним. Бо не сприяло формуванню «единого советского народа». А Майя Львович писала дуже сильн╕ ╕деолог╕чн╕ в╕рш╕! ╤ зовс╕м не радянськ╕... Ось, наприклад:
╤ду я на прощу,
Простити прошу я
За те, що народилася
Тридцять третього року…
За те, що принесла рад╕сть
Мо╖й мам╕ й тату.
Не знала, що помирають
У селах малята…

Ця дивовижна ж╕нка померла зовс╕м недавно, у липн╕ 2015 року, ╕ я дуже шкодував, що «Справа» не почала виходити ран╕ше. Бо точно знайшов би спос╕б осв╕дчитись у симпат╕╖ дивовижн╕й поетес╕ з б╕лорусько-укра╖нсько-╓врейською душею.
* * *
Я недаремно так довго зупиняюся на презентац╕╖ д╕яльност╕ Товариства укра╖нсько╖ л╕тератури при Сп╕лц╕ б╕лоруських письменник╕в. Попри те, що акц╕я була не дуже багатолюдною, але ж ви бачите, яка титан╕чна робота сто╖ть за появою «Справи», й якими чудовими можуть бути перспективи укра╖нсько-б╕лоруського сп╕вроб╕тництва. Особливо з огляду на те, що нам стратег╕чно важливо контактувати на п╕вноч╕ з б╕лоруською, а не «совковою», пророс╕йською Б╕лоруссю. ╤ якщо Форум створю╓ можливост╕ так активно працювати в цьому напрямку, то уяв╕ть соб╕ – ск╕льки можна зробити ус╕м укра╖нцям на вс╕х ╕нших напрямках! Ось тому й назива╓ його дехто «явищем майже косм╕чним» ╕ навряд чи при цьому дуже переб╕льшу╓.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.09.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15941

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков