Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3175)
З потоку життя (6386)
Душі криниця (3502)
Українці мої... (1463)
Резонанс (1499)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1671)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«ТАКЕ П╤Д СИЛУ Т╤ЛЬКИ КОЗАКУ: СВО╢ РОБИТИ МУДРО Й ТЕРПЕЛИВО...»
Нашому кримському укра╖нському побратиму Олександру Польченку цими днями виповню╓ться 65 л╕т!


Данило КОНОНЕНКО: «НЕХАЙ ЖИТТЯ ЙОГО Н╤КОЛИ НЕ ЗАСТУПА╢ СМУТКУ ДИМ. ЛИШАЙТЕСЬ НАЗАВЖДИ, МИКОЛО, ВКРА╥НЦЕМ ЧЕСНИМ ╤ ПРЯМИМ!»
З╕ святом, Миколо ╤вановичу! Хай в╕риться й можеться!


ЩЕДР╤СТЬ ДУШ╤, ЩЕДР╤СТЬ ТАЛАНТУ В╤РИ РО╥К
25 кв╕тня в б╕бл╕отец╕-ф╕л╕╖ № 22 ╕мен╕ Т. Г. Шевченка в м. Ялта в╕дбулась етнограф╕чна...


«СВЯТИЙ ВОГОНЬ, ЩО ЙОГО МИ СМ╤ЛИВО ЗАПАЛИЛИ, УЖЕ Н╤КОЛИ НЕ ПОГАСНЕ»…
Знати власну ╕стор╕ю… Бути самим собою ╕ до к╕нця залишиться в╕дданим сво╖й Нац╕╖… Чи...


60-Л╤ТТЯ РОМАНА КОВАЛЯ
Час показав, що державне мислення ма╓ Роман Коваль, а не наш╕ можновладц╕.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 11.09.2015 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#37 за 11.09.2015
ТЕРНОВ╤ СТЕЖКИ ОТЦЯ МИХАЙЛА ВОРОБ╤Я

Колишн╕й парох села Добрячин (тепер – Сокальського району) о. Михайло Вороб╕й заслужив шанобливе ставлення односельц╕в, добру пам’ять про себе.
В╕н народився 15 червня 1880 року на територ╕╖ тепер╕шньо╖ Польщ╕. Зак╕нчив Перемишльську духовну сем╕нар╕ю. На першу параф╕ю прибув до м╕ста Ярослава. Обставини складалися так, що доводилося знову ╕ знову зм╕нювати параф╕╖. Душпастир правив у церквах с╕л Сяноччини – Майдан С╕навський (тут о. Михайло Вороб╕й пробув 8 рок╕в), Гломча, Яблуниця Руська.
Навесн╕ 1936 року отриму╓ параф╕ю в Добрячин╕. Разом з пасторським служ╕нням з дружиною ╢вген╕╓ю актив╕зував культурно-просв╕тницьку д╕яльн╕сть серед селян: виступив ╕н╕ц╕атором в╕дбудови читальн╕ «Просв╕ти», очолив просв╕тянський осередок, багато працював ╕з церковним хором, молоддю, д╕тьми. Для д╕тей часто орган╕зовував реколекц╕╖, як╕ проводили отц╕-васил╕ани з Кристиноп╕льського монастиря Святого Юра.
Коли до села спровадили отця Михайла Вороб╕я, то в Добрячин╕ панував ц╕лковитий розбрат, спричинений д╕ями москвоф╕л╕в, як╕ нав╕ть спромоглися спалити читальню «Просв╕ти». Москвоф╕ли, ревно п╕дтримуван╕ поляками, в╕дверто д╕яли на шкоду укра╖нськ╕й громад╕. ╤ це вочевидь. Вони перетворили с╕льську канцеляр╕ю в читальню ╕м. Общества М. Качковського. У сел╕ виникло дв╕ «парт╕╖», хоча вс╕ в╕дв╕дували одну – греко-католицьку церкву. (Зрештою, вибору не залишалося). Отцев╕ Михайлов╕ Вороб╕ю вдалося подолати (принаймн╕ частково) ц╕ протиборства. За його п╕дтримки буда створена «захоронка» (аналог сучасного дитячого садочка); д╕тьми оп╕кувалися сестри-служебниц╕, навчали ╖х основам християнсько╖ морал╕, духовност╕, готували до першо╖ спов╕д╕ та Святого Причастя.
1945 року о. Михайло Вороб╕й перебира╓ться до Сокаля, оск╕льки церква та плебан╕я у Добрячин╕ були зруйнован╕ (1944 р╕к) внасл╕док артобстр╕л╕в та бомбардувань.
П╕сля другого приходу б╕льшовик╕в доводилося працювати в умовах ворожого оточення. Важким психолог╕чним надривом для родини Вороб╕╖в став арешт ╕ заслання у Сиб╕р Сокальського декана о. Степана Ничая, який не зр╕кся р╕дно╖ Матер╕ – греко-католицько╖ церкви.
На той час о. Михайло Вороб╕й виховував з дружиною п’ятеро д╕тей: Лесю, Над╕ю, Мар╕ю, Меланку-╤рину, Мирона. Вс╕ вони зростали в дус╕ християнсько╖ морал╕, любов╕ до Укра╖ни. Леся ╕ Мар╕я були учасниками п╕дп╕лля, сп╕впрацювали з ОУН-УПА. ╤накше й бути не могло. Це – добр╕ результати родинного патр╕отичного виховання. Тривалий час переховувалися п╕д ╕ншими пр╕звищами. Та НКВС висл╕дило ╖х, а може, знайшлися сексоти й серед «сво╖х». Однак д╕вчата н╕кого не видали. П╕сля суду в╕дбули десять рок╕в ув’язнення в б╕льшовицьких тюрмах.
У жовтн╕ 1947 року жорстока хвиля репрес╕й не оминула й о. Михайла Вороб╕я. Його, дружину ╢вген╕ю ╕ наймолодшого Мирона заарештовують та вивозять у Сиб╕р (селище Ясна Поляна Прокоп’╓вського району Кемеровсько╖ област╕). Конф╕сковують власне майно. Вирок – десять рок╕в спецпоселення.
Отцев╕ Михайлу доводилося працювати у важких умовах на шахтному загазованому терикон╕. А барачн╕ умови прожиття не були кращими.
Але нав╕ть у Сиб╕ру о. Михайло Вороб╕й в╕дправляв, зв╕сно, та╓мно Служби Бож╕, в╕нчав, охрещував д╕тей, пропов╕дував Слово Боже серед спецпоселенц╕в. Його п╕дп╕льними параф╕янами були не т╕льки греко-католики, а й православн╕. Лихо об’╓днувало вс╕х. Мабуть, ота п╕дп╕льна душпастирська д╕яльн╕сть ╕ глибока непохитна В╕ра додавали йому бадьорост╕, енерг╕╖, снаги.
Та все ж п╕дступна онколог╕чна хвороба, спричинена також важким прожиттям, виснажливою працею, пост╕йними стресами, переживаннями не так за себе, як за в╕рних, брала сво╓. Х╕рург╕чне втручання л╕кар╕в, на жаль, не дало позитивних результат╕в. Хоча люди в б╕лих халатах таки були гуманними ╕ робили все, що могли! Про це принаймн╕ згадують його родич╕.
Врешт╕-решт, отцев╕ Михайлов╕ Вороб╕ю (як невил╕ковно хворому) та його родин╕ дозволили повернутися в Укра╖ну 1956 року. Як кажуть, на р╕к «скосили» терм╕н заслання. С╕м’я пере╖хала до Бучача Терноп╕льсько╖ област╕. Тут священик помер 26 жовтня 1956 року. Похований на Бучацькому м╕ському цвинтар╕.

Тарас ЛЕХМАН
Льв╕вська область

На фото: Отець Михайло Вороб╕й серед д╕тей села Добрячин (1939 р╕к)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 11.09.2015 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15888

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков