Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3677)
З потоку життя (6894)
Душі криниця (3705)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1606)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КУДИ ДИВИТЬСЯ М╤СЯЦЬ...
23 жовтня — свято ╢вламп╕я ╕ ╢вламп╕╖


ГАЛИНА ЛИТОВЧЕНКО: ╥ДУ В ГОСТ╤!
Сьогодн╕ господинею Л╕тературно╖ стор╕нки КС ╓ в╕дома кримська укра╖нська поетеса пан╕ Галина...


ПЕТРО КУХАРЧУК: ЗАМОРОЗЬ
Присвячую мо╖й перш╕й вчительц╕ Греченюк Ганн╕ Васил╕вн╕, вчительц╕ укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


З ПОКРОВИ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ЗИМА
У цей день уперше запалювали у печах, щоб «роз╕гр╕ти ╖х на зиму».


«СЕРЦЕ Д╤ТЯМ В╤ДДАЮ!..»
Попереду у Натал╕╖ К╕чун-Лемех нов╕ плани, нов╕ творч╕ ╕де╖. Дай Бог ╖х зреал╕зувати!




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 26.12.2003 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#52 за 26.12.2003
ПРАВДИВА СУТЬ СМІШНОГО
Василь ЛАТАНСЬКИЙ.

Книги наших земляків

Читаєш  книжку гумору та сатири Михайла Вишняка "Перо під ребро, або Служба і дружба" (видавництво "Доля", 2003 р.) й дивуєшся: чому в нашій рясній на похвали й величання періодиці ім'я її автора досі було майже нечутне? Може, тому, що він вважався чистим ліриком, який уміє повноголосо співати про найтонші порухи душі, аж до болю сердечного любити життя і вірити в нього (читайте поетич-ну збірку "Все починається з любові"). Чи тому, що тематика його сатирично-гумористичних віршів не належить, сказати б,  до найголосніших, а сам поет, видно, не з тих, хто ліктями і кулаками тиснеться наперед інших? Як би там не було, має рацію автор передмови до книжки, відомий критик і літературознавець Степан Крижанівський, кажучи, що М. Вишняк почав "грішити гумором і сатирою ще в студентські літа, навчаючись в Запорізькому педінституті (нині - університет): "Одночасно в періодиці з'явились і ліричні вірші Михайла Вишняка. І тут взірцем для нього була лірика Володимира Сосюри, в творчість якого він залюблений змалку і саме її обрав темою дисертаційного дослідження. Словом, наш автор одночасно відбувся і як поет-лірик, і як гуморист та сатирик". Додамо: відбувся блискуче і за вагомий доробок нещодавно прийнятий до лав Національної Спілки письменників України.
Коротше кажучи, цей лірик, "щирий сосюрист", як він себе називає в автоепіграмі, не хоче затаювати від читача і своїх болів, сумнівів, гіркот, що зустрічаються - хоч греблю гати! - в нашому сумовитому житті-бутті. Отож і "оперує" всілякі болячки пером під самісіньке ребро. Цей "метод" ґрунтується на добрій класичній трагедії, якої М. Вишняк міг вчитися - і, безумовно, вчився - у багатьох гарних і різних майстрів "веселого цеху", але найближчим зразком якої (традиції), здається мені, є неповторні й неперевершені класики Степани - Руданський та Олійник. Це навчання - аж ніяк не сліпе наслідування, а швидше - уважні пошуки своєї не протоптаної дороги. Із знайомого у нього майже завжди дивиться на тебе незнайоме, свіже й індивідуальне.
Стримано-оповідна манера художнього письма М. Вишняка часто набуває іронії, а то й їдкої сатири. Такі інтонації прозирають тоді, коли об'єктом "дослідження" є людські вади: жадібність, черствість, підлабузництво, нечесність, як-от, приміром, в мініатюрі "Що зверху?":
- Моє призвання - висота! -
Бундючно голова казала. -
І в цьому істина проста,
Бо в голові - всьому начало.
Та спина тут її спиня:
- На мене, сестро,
ти не сердься,
Але частіше зверху я,
Бо власник наш
Перед начальством гнеться.
Хист "викрешувати" іскру істини з буденної ситуації, яка, здавалося б, не дає "поживи" для художнього зображення, сміливий, часом несподіваний ракурс на звичне, усталене, ліризм, образність, вишуканість мови - так можна коротко підсумувати особливості доброго чи дошкульного сміху М. Вишняка, що мені вдалося підмітити. А втім, нараз визріло переконання: аналізувати цю книжку, мабуть, таки справа мало вдячна - її треба читати. При одній умові: якщо пощастить дістати чи подарує автор. Бо вийшла  вона накладом... 500 примірників.  Не розженешся...


СЛУЖБА І ДРУЖБА

Хома припер начальнику півтуші, -
Зчинив начальник в кабінеті крик,
Згадав чортів і всі нечисті душі:
- Я, знаєш, до хабарництва не звик.

Ти що? Здурів?
А в дружбі присягався!
Моєї чесності хіба не знаєш ти?
До хабарів я зроду не торкався...
Ти ж міг мені додому віднести!..


В КОГО ВДАВСЯ?

- Ти в кого вдався, не збагну, -
Говорить батько сину, -
В який буфет не заверну,
Завжди тебе зустріну.


НЕДОГЛЯД  ШКОЛИ

Директор батька одного
До школи викликає
І каже, що синок його
Добряче випиває.
А той: "Відповідати вам,
Бо тут недогляд школи.
Я сину більше, ніж сто грам,
Не наливав ніколи".


КЛАЛИ

- Чи клали м'ясо у котлети? -
Спитали в кухаря Секлети.
- Ну як не класти?
Клали, звісно,
У... сумку шефа
(хай він трісне!).


ВОНО  тобі  треба?

Лектор в клубі щось там мимрив -
Не чути нічого.
- Чи не можна голосніше? -
Хтось гукнув до нього.
Розізлився, що спинили
(Яка в тім потреба!),
І гукнув у зал щосили:
- Воно тобі треба?


ХТО ЇХ РАХУЄ?
(За народними мотивами)

Пиріжків лиш напекла -
Їсти баба сіла.
А тут кума принесла
Нечистая сила.
Пригоща його стара
Й коситься совою.
- Їж, сусіде, - й позира
Бабою Ягою.
- Три я з'їв, наївсь, лишень, -
Тихо кум воркує.
- Та не три, чотири вже!
Їж. Хто їх рахує?


ГОЛОВНА  ПРИКМЕТА

Зникло в баби порося,
Десь забігло кляте.
Баба змучилася вся,
Молить: "Відшукайте!"

Хтось порадив написать
Швидше до газети,
Щоби людям розказать
Всі його прикмети.

"Не велике й не мале
Поросятко в мене,
Не спокійне і не зле,
Схоже на... Семена.

Як онука, брика твіст,
І як всякі звірі,
Має голову та хвіст
І ноги чотири.

А коли воно, бува,
Виспиться в калюжі,
Чисто наш то голова -
Схожі вони дуже.

Ні для кого не секрет,
Що воно маленьке...
Головна ж з усіх прикмет -
Хрюкає частенько".


ДОБИВСЯ

Баран начальству мулив очі:
- Прийміть в компанію,
Бо всі тут віслюки.
Те прийняло його охоче
На... шашлики.


ДЕЯКИМ  НАРОДНИМ ДЕПУТАТАМ

Що народного у вас,
Ви мої хороші?
Тільки те, що живете
За народні гроші.
А народ же мудрий в нас,
Бачить, не дрімає.
Почекайте, прийде час -
Він про все спитає.


ГІРКЕ  ПОХМІЛЛЯ

Клим надибав за селом
Гната Цибулину.
З ранку в роті не було
В друзів ні краплини.

А до того ж, як на гріх,
Не працює лавка.
Клим і Гнат ні в сих, ні в тих -
Хоч на місяць гавкай.

- Мо' до Мотрі подамось, -
Каже Клим до Гната, -
Щоб у неї не знайшлось,
Я не вірю, брате.

В двері грюкнули як слід -
Тихо, мов у вусі:
Баба вибігла за пліт
До сусідки Дусі.
Хлопці в двері крадькома,
Як Шерлоки Холмси,
Шасть - сюди, туди - нема
Ну нічого зовсім.
Бачать в сінях кам'яних
Два цебра здорові.
(Готувала баба в них
Пійло для корови).

Тільки часу з того дня
Вже багато вийшло,
Тому Мотрина квашня
Дуже перекисла.

Клим відро одне відкрив -
Дух йому забило.
В роті пальцем покропив:
- Евріка! "Чорнило!"

Як накинулись по тім
На оте відерце,
Відірвались, як у нім
Заблищало денце.

В Клима луснув ремінець,
Він штани тримає.
Гнат кричить: "Ну що за грець
Мене розпирає?

Порятуйте, люди, нас
Од ції напасті.
Хай би чорт жлуктив той "квас"!
Ой, порве на часті".

Як там їм допомогли,
Знає вся округа.
Тільки більше не пили
Два нещасних друга.

Ой, сміялось все село -
Молоді і літні:
- Ще такого не було -
Мужики вагітні.

Їм тепер нема ніде
Від сільчан проходу.
Як назустріч хто іде,
Хоч із мосту - в воду.

Як побачать люди їх
(Хоч тікай з дороги),
То й запитують крізь сміх:
- Ну, коли ж пологи?


ДРУЗЯМ ПО ПЕРУ

ВІКТОРУ  ГУМЕНЮКУ
В Бориса Тена він учився,
Шекспіра з ним перекладав.
До того, бачте, доучився.
Що й сам тепер поетом став.

ДАНИЛУ  КОНОНЕНКУ
Тернисту він пройшов дорогу,
Тепер в поезії - мастак.
Секрет? Його нема, їй-Богу,
Данило ж Кобзаря земляк!

ЛЕОНІДУ  НИКОНЕНКУ
На сцені грав майстерно, владно,
Але йому й перо підвладне.
Він амплуа змінив своє -
Майстерні п'єси видає.

ГАЛИНІ  ХМІЛЬОВСЬКІЙ
Авторці збірки "Терпкі меди мого кохання".

Як на шляху життя спіткнувся,
До музи Галі доторкнувся.
Скажу одно без зайвих слів:
- Їй-Богу, трохи захмелів.

ФЕДОРУ  СТЕПАНОВУ
Автору збірки "Нетрі".

Хоч ти не Фрейд, а просто Федя,
Де в чому випередив Фрейда.
З тобою Фрейд би порівнявся,
Якби до нетрів докопався.

ВАСИЛЮ  ЛАТАНСЬКОМУ
Автору збірки віршів для дітей "Де взялась Ведмідь-гора?".

Як в давні дні дідусь Кенир
Віддав малечі серця вир.
Встругнув своїх сім кіп казок
Для них - маленьких діточок.
Вони для нього, наші діти,
Найліпші в світі самоцвіти.

ВАЛЕРІЮ  БАСИРОВУ
Письменнику, видавцеві, директору видавництва "Доля".

Його мина лиха недоля,
Нема притулку їй ніде,
Бо є своя у нього "Доля",
Яка його не підведе.

Він видає й перекладає
(На все завзяття вистача!),
Стежинки дружби прокладає
Від автора до читача.

ВАЛЕРІЮ  ТАРАСОВУ
Валерій, славний син Тараса,
Надійно осідлав Пегаса.
Пегас брикається, біжить,
Та міцно вершник
наш сидить.

Михайло ВИШНЯК.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 26.12.2003 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1583

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков