Версiя для друку Обговорити в форумi

Публікації в "Крымской правде" глумливого і цинічного опусу О. Бузини про нашого великого національного поета і художника, академіка гравюри Т. Г. Шевченка викликають цілий потік листів до редакції, в яких автори гнівно засуджують тих, хто підняв свої брудні руки на святая святих нашої духовності. Та хто б не намагався підло очорнити Великого Кобзаря - потуги ці марні, бо будь-яка злобна хмара безсила заступити постать нашого національного генія. Він - наш одвіку і довіку. З усіма геніальностями і вадами, притаманними людині. І ніхто не владен вирвати Т. Шевченка з нашої пам'яті, бо він сам наша найсвятіша Пам'ять.

Їй-право, інакше це явище, а саме - передрук в "Крымской правде" книги О. Бузини "Вурдалак Тарас Шевченко", не назвеш. Головний редактор газети "Крымская правда" величає О. Бузину ні більш, ні менш як "талантливый писатель и историк" (10 грудня 2003 р.). Як відомо, господін Бахарєв не визнає ні української мови, ні Тараса Шевченка, як поета, що, одначе, не заважає йому давати у своїй газеті оголошення часто-густо українською мовою, бо це дає фінансовий прибуток. Аякже! Ще древні римляни казали, що гроші не пахнуть, а на принцип можна й начхати.
Ось чому щирі українці справді не повинні стояти осторонь (і про це справедливо пише поет Д. А. Кононенко в "Кримській світлиці" від 12 грудня 2003 року), коли інтелектуальні гноми намагаються безкарно паплюжити святая святих - генія  українського народу, чиє слово стало потужним поштовхом як до розкріпачення підневільних селян, так і до збройних виступів проти царату (1905, 1917 рр.). Та й чи треба далеко ходити: пам'ятник Тарасу Шевченку стоїть у Вашингтоні, поета знає весь світ, а хто такі М. Бахарєв та О. Бузина, щоб його судити?
Причому тлумачення О. Бузиною тих чи тих ареалів із життя великого поета показує не що інше, як принизливе копирсання у творчій, життєвій біографії великого поета, яке видається за істину.
Ось черговий "перл" на підтвердження нашої думки. Висмикується чотиривірш із твору, де є такі слова:
Нема куди прихилитися -
Хоч з гори та в воду!
І ось резюме О. Бузини: "Интересно, почему всё-таки не утопился? В этом, наверное, тоже царское самодержавие виновато - выбрало для столицы место гнилое, плоское. Ни одной приличной горы".
Чи й не дотепний умовисновок! І чого ж тут українець Бузина, якщо таким він себе вважає, не робить ремарку: що саме Санкт-Петербург побудований на місцевості, усіяній кістками українських козаків?
Життя Т. Г. Шевченка Бузина вважає ледь не щедрою примхою долі (один із розділів книги так і зветься "В объятиях фортуны"). Він з неабияким апломбом-апофеозом проводить аналогії, мовляв, коли Шевченко безбідно, як на його думку, проводив час у Новопетрівській фортеці,
то Бестужев-Марлінський був убитий в Адлері. Тож треба докотитися до такого примітивізму! Це що: ми теж повинні порівнювати, чому деякі людці ледь не тріснуть від повноти (певно, опухли від бідності), коли довкола бомжі порпаються у покидьках смітників?
Подекуди висмикуються цитати із "Спогадів про Тараса Шевченка" (Київ, 1982 р.) і коментуються у вигідному для автора наклепу плані, почасти спогади видавця Мартоса. Мовляв, Т. Г. Шевченко любив випити. А як тоді дивитися на останні російські видання про О. С. Пушкіна, де перелічуються більше ста його коханок? Ой, не тим займаєтеся, панове. Це просто блюзнірство.
А ось як підсумовує О. Бузина перший вихід "Кобзаря" 1840 р.
"И "Кобзарь" издали. Действительно, за  артосовский счет. Под редакцией поэта Гребинки, исправившего все несообразности полуграмотного дикаря" ("Крымская правда", 17 грудня ц. р.).
Запитуємо: чому ж тоді сам (безперечно талановитий) Є. П. Гребінка не перевершив своєю творчістю набуток Шевченка? І хочеться також запитати: а хто ж тоді пізніше правив видатні твори поета, адже Гребінка помер в 1848-му, а Шевченко - в 1861 році?
Тут просторікування О. Бузини ("талантливого писателя", за висловом М. Бахарєва) асоціюється з критиканством 150-літньої давності "неистового Виссариона", котрий без аналізу негативно поцьковував перше видання "Кобзаря", про якого зовсім протилежної думки були М. Г. Чернишевський і М. О. Добролюбов.
І що цікаво: у своєму "інтелектуальному трилері" зовсім, з усього видно, не інтелектуал О. Бузина в основному намагається паплюжити соціальну особу Т. Г. Шевченка, зовсім не аналізуючи його творів, соціально-політична й естетична сила яких відома усьому прогресивному людству.
І те, що "Крымская правда" взялася повністю друкувати цей, з дозволу сказати твір, справа неблаговидна, бо газета не посіє, окрім куколю, ніяких добрих зерен у душі своїх читачів.
 

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 26.12.2003 > Тема "Писав писака"