Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 14.08.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#33 за 14.08.2015
ОСВ╤ТЯНИ: РОЗСТР╤ЛЯН╤ В КИ╢В╤, ЗАКОПАН╤ В БИК╤ВН╤...

Де зараз ви, кати мого народу?

Упорядковуючи «╤сторичний календар драгоман╕вця», звернувся ╕ до арх╕ву Служби безпеки Укра╖ни – знаючи, що в далеких 30-х роках неймов╕рно багато осв╕тян, науковц╕в розстр╕ляно «без сл╕дства ╕ суду». Перебрав десятки «розстр╕льних справ» — з таким жах╕ттям безневинних смертей з╕ткнувся вперше. Мимох╕ть ╕ ф╕ксував пр╕звища педагог╕в, як╕ упоко╓н╕ в осон╕ Бик╕внянських сосен. Зрозум╕ло, подан╕ пр╕звища — далеко не вс╕ — ╖х тисяч╕, як╕ чекають часу досл╕дження науковцями. Хочу коротко розпов╕сти читачам про злочини комун╕ст╕в, про т╕льки частину невинно уб╕╓нних осв╕тян…

...Якщо ви╖хати з Ки╓ва в напрямку Бровар╕в, то одразу ж за межею столиц╕ почина╓ться селище Бик╕вня ╕ сосновий л╕с праворуч траси. Саме тут комун╕стами було створено надзвичайно засекречений об’╓кт «для в╕домчих спецпотреб НКВС». Молодим читачам нагадаю, що НКВС — це скорочена назва тод╕шнього карального в╕домства Стал╕на — Народного ком╕сар╕ату внутр╕шн╕х справ. Звичайно, коли зна╓ш трагед╕ю Бик╕вн╕, виника╓ запитання: за що? За що понад 100 тисяч людей, серед яких й осв╕тяни, безневинно розстр╕лян╕? Яка була ╖хня провина? Щоб хоча б стисло в╕дпов╕сти на це бол╕сне запитання, наведу (мовою ориг╕налу) коротку арх╕вну дов╕дку — Р╕шення Пол╕тбюро, яке дало в╕дмашку масовим репрес╕ям страшного 1937 року: «Строго секретно. Всесоюзная Коммунистическая Партия (большевиков). Центральный комитет. № П 51/94. 3 июля 1937 года. Тов. Ежову, секретарям обкомов, крайкомов, ЦК нацкомпартий. Выписка из протокола № 51 заседания Политбюро ЦК (Решение от 2.VII.37). Об антисоветских элементах. Послать секретарям обкомов, крайкомов, ЦК нацкомпартий следующую телеграмму: «Замечено, что большая часть бывших кулаков и уголовников, высланных одно время из разных областей в северные и сибирские районы, потом по истечении срока вернувшихся в свои области, являются главными зачинщиками всякого рода антисоветских и диверсионных преступлений... ЦК ВКП(б) предлагает всем секретарям областных и краевых организаций и всем краевым и республиканским представителям НКВД взять на учет возвратившихся кулаков и уголовников с тем, чтобы наиболее враждебные из них были немедленно арестованы и расстреляны в порядке административного проведения их дел через тройки, а остальные, менее активные, но все же враждебные элементы были бы переписаны и высланы в районы по указанию НКВД. ЦК ВКП(б) предлагает в пятидневный срок представить в ЦК состав троек, а также количество подлежащих расстрелу, равно как и количество подлежащих высылке. Секретарь ЦК И. Сталин».
Перший допов╕дач громадських слухань «Трагед╕я Бик╕вн╕: як це було», доктор ╕сторичних наук, професор Василь Даниленко пов╕домляв, що вже на початку 1937 року в Бик╕вн╕ проводилися розстр╕ли жертв пол╕тичних репрес╕й. Але оф╕ц╕йною датою позначення м╕сця «людомогильника» вважа╓ться 20 березня 1937 року, коли презид╕я Ки╖всько╖ м╕сько╖ ради ухвалила р╕шення про в╕дв╕д та в╕дмежування чотирьох гектар╕в земельно╖ д╕лянки Бик╕внянського л╕су «для спецпотреб НКВС УРСР». Усю в╕дведену територ╕ю огородили високим парканом, обнесли колючим дротом, до не╖ влаштували дорогу та збудували будиночок для охорони. «Ми стверджу╓мо, що виб╕р м╕сця п╕д масов╕ поховання в Бик╕вн╕ – не випадков╕сть, а передбачена та спланована д╕я», — наголосив тод╕ Василь Даниленко.
П╕сля телеграми ╢жова в╕д 4 липня 1937 року в СРСР, в тому числ╕ й в Укра╖н╕, розпочався масовий терор 1937-1938 рок╕в, п╕д час якого було знищено десятки тисяч людей. За одну н╕ч розстр╕лювали 100-150 ос╕б, для яких Бик╕вня стала останн╕м притулком, де ╖х закопували по к╕лька десятк╕в у кожн╕й ям╕. Суконною мовою акт╕в, що збер╕гаються в арх╕вно-сл╕дчих справах, розстр╕л ╕мену╓ться приведенням присуду до виконання. «Виконавець» п╕сля розстр╕лу вписував у в╕ддруковану форму пр╕звище, ╕м’я та по батьков╕ розстр╕ляного, дату вирокового протоколу про вбивство й ставив п╕дпис.
Серед селян, ден╕к╕нц╕в, отаман╕в енкаведисти знищили неймов╕рно велику к╕льк╕сть осв╕тян. Ус╕х «гребли» п╕д одну статтю – 54-ту! Крим╕нальний кодекс КК УРСР з його 54-ю статтею було затверджено 1927 року, тому доречно нагадати п╕дпункти ц╕╓╖ «убивчо╖» статт╕: 54-1: зрада Батьк╕вщини; 54-2: збройне повстання; 54-3: контрреволюц╕йне сприяння ╕нш╕й держав╕; 54-4: допомога м╕жнародн╕й буржуаз╕╖; 54-5: пропаганда в╕йни; 54-6: шпигунство; 54-7: шк╕дництво; 54-8: тероризм; 54-9: диверс╕╖; 54-10: антирадянська аг╕тац╕я; 54-11: контрреволюц╕йна орган╕зац╕я; 54-12: недонесення органам про злочин; 54-13: служба у ворож╕й арм╕╖, к.р. д╕яльн╕сть до ╕ п╕д час революц╕╖; 54-14: саботаж.
Розстр╕лювали учител╕в, директор╕в шк╕л, зав╕дувач╕в в╕дд╕л╕в народно╖ осв╕ти, викладач╕в ╕ студент╕в виш╕в за р╕шенням судд╕в та позасудових орган╕в, як╕ мали назву «тр╕йки» ╕ «дв╕йки» – це особлив╕ ви╖зн╕ наради при НКВС УРСР та СРСР. Спочатку вироки виконували в п╕двалах прим╕щення Ки╖вського обласного управл╕ння НКВС, де зараз Укра╖нський ╕нститут нац╕онально╖ пам’ят╕, – на вулиц╕ Липськ╕й, 16, пот╕м – у п╕двалах Жовтневого палацу (нин╕ – М╕жнародний центр культури ╕ мистецтв) – за цим комплексом було прим╕щення, прозване «будинком Мехл╕са» – кер╕вника пол╕туправл╕ння Червоно╖ арм╕╖, за яким стояв трактор ╕ гуркот╕в, заглушуючи автоматн╕ черги, що доносилися ╕з п╕двалу. Трупи негайно вантажили на машини й вивозили за м╕сто – до Бик╕внянського л╕су у викопан╕ ями – скидали, заливали вапном ╕, заповнивши, прикидали землею – у такий спос╕б ховали – закопували або, мовою чек╕ст╕в, «заривали». Отаке далеке в╕д християнського чи будь-якого ╕ншого цив╕л╕зованого обряду «поховання».
У Бик╕вн╕ поховали й весь укра╖нський уряд, зокрема, Любченка, Микитенка. А ╕нформац╕ю запустили, що вс╕ вони н╕бито безв╕сти пропали чи пок╕нчили життя самогубством. Можна здогадатися, що м╕сцев╕ жител╕, як╕ мешкали у селищ╕ Бик╕вня, в╕дразу побачили, що саме «возили» вантаж╕вки й трамвай, як╕ супроводжували озбро╓н╕ представники орган╕в державно╖ безпеки, на огороджену територ╕ю л╕су. Та розмови на цю тему почалися т╕льки восени 1941 року. У 1944 роц╕ бик╕внянськ╕ могили оголошен╕ радянською ком╕с╕╓ю у справ╕ в╕йськових злочин╕в «похованням в’язн╕в Дарницького табору в╕йськовополонених». Це виглядало переконливо, бо сам таб╕р знаходився неподал╕к, ╕ в ньому загинуло б╕льш як 75 тисяч б╕йц╕в та командир╕в Червоно╖ арм╕╖. Однак розмови про дово╓нн╕ розстр╕ли не вщухали, ╕ в 1971 роц╕ Бик╕внею зайнялася нова урядова ком╕с╕я, яка п╕дтвердила висновок попередньо╖. Тако╖ верс╕╖ дотримувалася й третя ком╕с╕я, яка працювала в 1987 роц╕. Для б╕льшо╖ переконливост╕ у Бик╕вн╕ було встановлено пам’ятну плиту з написом: «Тут похован╕ радянськ╕ солдати, партизани ╕ цив╕льн╕ громадяни, знищен╕ фашистськими загарбниками у 1941-1943 рр.».
Нагадаю, що одними з перших, хто кинувся шукати правду про Бик╕внянський некрополь, були Алла Горська, Василь Симоненко ╕ Лесь Танюк: саме вони в╕дкрили м╕сця поховання розстр╕ляних НКВС у Бик╕вн╕ (1962-1963), про що заявили в Ки╖вську м╕ськраду, написавши «Меморандум № 2». Ймов╕рно, бачене у Бик╕вн╕ вразило Василя Симоненка, бо неспроста з’явилися так╕ рядки в╕рша:

Ми топчемо i ворогiв, i друзiв.
О, бiднi Йорики, всi на один копил!
На цвинтарi розстрiляних iлюзiй
Уже нема╓ мiсця для могил.

Наприклад, «почистили» енкаведисти ╕ студентську молодь ╤нституту народно╖ осв╕ти (тепер – педун╕верситет ╕мен╕ М. Драгоманова), особливо – прогресивну: з першого набору 1936/1937 навчального року – 103 студенти, залишилося 87. Склад юнак╕в ╕ д╕вчат, яких не «почистили», залишився такий: роб╕тник╕в — 60, селян — 22, ╕нших – 5; член╕в ╕ кандидат╕в ВКП(б) — 16, комсомольц╕в — 29, решта безпарт╕йн╕; укра╖нц╕в — 31, рос╕ян — 3, ╓вре╖в — 50, поляк╕в — 1, ╕нших нац╕ональностей – 2; чолов╕к╕в — 48, ж╕нок — 39.
У кра╖н╕, однак, вже складалася ╕нша пол╕тична ситуац╕я, громадськ╕сть почала бити «у дзвони» ╕ Рада М╕н╕стр╕в УРСР 1988 року дала розпорядження вивчити бик╕внянськ╕ поховання. Виявилося, що в колективних могилах перебувають жертви дово╓нних репрес╕й. Урядова ком╕с╕я УРСР, нарешт╕, визнала такий факт – у Бик╕внянському л╕с╕ п╕д Ки╓вом поховано «ворог╕в народу», яких допитували, катували у столичних в’язницях й п╕сля розстр╕л╕в привозили туди й закопували. Справу ще не закрито – оф╕ц╕йн╕ цифри засв╕дчують про 6783 ос╕б, що похован╕ у Бик╕вн╕, представники ки╖вського «Мемор╕алу» – про дек╕лька десятк╕в тисяч наших сп╕вгромадян; польськ╕ досл╕дники наполягають, що також майже 5000 польських оф╕цер╕в, розстр╕ляних навесн╕ 1940 року, знайшли тут останн╕й прихисток. Однак постанова уряду вже незалежно╖ Укра╖ни «Про створення Державного ╕сторико-мемор╕ального запов╕дника «Бик╕внянськ╕ могили» фактично не викону╓ться – пошуки призупинилися, й хоч би умовно╖ цифри про к╕льк╕сть розстр╕ляних не ма╓мо.
…Мов у почесн╕й варт╕ застигли в╕копомн╕ сосни над могилами безневинно загублених деспот╕╓ю тих, хто виховував майбутн╓ нац╕╖, ╕ разом з╕ встановленим тут пам’ятним хрестом уособлюють скорботне оце м╕сце. Роками засв╕дчували ц╕ дерева, як кожного травня гурт здеб╕льшого л╕тн╕х людей п╕шки д╕ста╓ться сюди, аби вшанувати пам’ять жертв людського дикунства, прах яких й по сьогодн╕ збер╕га╓ лише бик╕внянська земля та надмогильна л╕сова поросль.
Серед тиш╕ п╕д прикриттям розлогих дерев лежать ╕ осв╕тяни, зокрема: Паленчук С. ╤. – науковець, Артеменко Василь Антонович – студент (1899 року народження), один ╕з орган╕затор╕в ╕ кер╕вник╕в п╕дп╕льно╖ Укра╖нсько╖ нац╕онально-козацько╖ парт╕╖; Басович В╕ктор╕я ╤ван╕вна, студентка; Бендрик Кап╕тон Юхимович – ╕нспектор шк╕л Ки╓ва, учасник Всеукра╖нського повстанкому; Б╕рюков Володимир ╤лл╕ч – учитель ╕з села Рудня-Вересня Чорнобильського району – «припускався антирадянських випад╕в»; Бойко Павло Корн╕йович – учитель ╕з села Вотал╕вка Лисянського району, працював завучем школи у Таращ╕; Бондаренко П. М. – студент будтехн╕куму – розстр╕ляний як «японський шп╕он»; Бонди(а)ревський Денис Лук’янович — учитель; Бородчак С. ╤. – учитель з Галичини, репресований за те, що «виступав за створення буржуазно-нац╕онал╕стично╖ Укра╖ни»; Броницький Костянтин Андр╕йович – учитель ╕з Клавд╕╓вого; Бремпель В. Ф. – викладач школи № 129 – розстр╕ляний за те, що «аг╕тував на користь Н╕меччини»; Брухаль Дмитро Григорович – учитель; Бугай Андр╕й Юр╕йович – учитель ╕з села Недра Березанського району, розстр╕ляний як «петлюр╕вець та ден╕к╕нець»; Булав╕н Петро Юхимович – учитель ╕з Трип╕лля Обух╕вського району; Бутин Фед╕р Михайлович – учитель ╕з Бортнич╕в — «син крупного куркуля»; Ванчаков О. (1892-1937) – учитель; Вейланд Павло Васильович (1877-1938) – учитель; Вендел╕вський ╤ван Олександрович – учитель ╕з Переяслав-Хмельницького; Вербенко Леонт╕й ╤ванович – учитель ╕з села Корогод Н.-Шепелицького району; Виговський Володимир Федорович – шк╕льний завуч ╕з Ки╓ва; Вовкодав Г. ╤. – студентка Ки╖вського зал╕знично-буд╕вельного техн╕куму — «японська шпигунка, готувала теракт над членами уряду»; Войтенко Петро Григорович – студент; Волощенко Панас Васильович – учитель; Воровський Фед╕р Григорович (1910-1937) – учитель; розстр╕ляний за приналежн╕сть до «орган╕зац╕╖ С╕чових Стр╕льц╕в»; Вихристюк Петро Васильович – учитель чорнобильсько╖ школи – репресовано як приналежного до орган╕зац╕╖ СВУ; Ворошилов-Килимник ╤ван Макрович – учитель ╕з села Семен╕вка Березанського району; Гавриленко Олександр Федорович – учитель ╕з села Лехн╕вка Березанського району; Гальчук Петро Тарасович (1897-1937) – учитель; Гапенюк З╕нов╕й Семенович (1890-1938) – учитель; Гаркуша Антон Хрисанович (1896-1937) – учитель; Гладун Тодось ╢горович – учитель ╕з села Супо╖вка Березанського району, ╕з «куркул╕в»; Гончар В. М. – учитель ╕з села Велика Димерка Броварського району; Горбуненко Василь Анф╕лович – учитель ╕з Б╕ло╖ Церкви; Граховський Фед╕р Андр╕йович – директор школи ╕з села Голодьки Тет╕╖вського району; Гребенецький О. З. (1879-1937) – учитель; Гребенчук Йойль Марк╕янович – директор школи ╕з с. Хмелевик Березанського району; Гринь Юр╕й Сидорович – учитель, учасник Всеукра╖нського повстанкому; Гурандо Фед╕р Олександрович (1891-1938) – учитель; Дем’яненко Григор╕й Дмитрович – учитель ╕з м. Березань; Денисенко Олександр Матв╕йович (1887-1938) – учитель; Дениско Олександр Матв╕йович – учитель ╕з села Лук’ян╕вка; Дмитренко Лев Тарасович – учитель 5-10 клас╕в Плохан╕всько╖ зразково╖ школи; Дубяга Ю. Г. — професор сектора Укргеологтресту; Ернст Фед╕р (Теодор-Р╕хард) Львович (Людвикович) – професор мистецтвознавства, зав╕дувач в╕дд╕лу ╕сторичного музею ╕мен╕ Т. Шевченка; Жак В╕тольд ╤ванович (1904-1937) – учитель; Жученко ╢встаф╕й Олександрович – директор школи з Таращ╕; Зайченко Мус╕й Романович (1893-1938) – учитель; ╤ванова-Макошина Олександра Митрофан╕вна – учителька з Ки╓ва; ╤ванчук Василь Якович (1902-1938) – директор школи; ╤ващенко Василь Петрович – учитель ╕з села Пристроми Переяслав-Хмельницького району, мешкав у Баришевському район╕; ╤вчук Василь Якович – директор школи ╕з села Дударк╕в Борисп╕льського району; ╤щенко Максим Петрович – учитель села Б╕╖вц╕ Богуславського району; Кирилюк Володимир Григорович (1896-1937) – учитель; Клим’юк Дмитро Григорович (1898-1937) – учитель; Кобат Андр╕й Матв╕йович – викладач ╕з Б╕ло╖ Церкви; Ковальчук Давид Володимирович (1894-1938) – учитель; Козак ╤ван Данилович – вчитель ╕з села Рудня-Вересня Чорнобильського району, розстр╕ляний за те, що «заклав повстанськ╕ орган╕зац╕╖»; Козенко Фед╕р ╤ванович – зав╕дувач в╕дд╕лу осв╕ти, мешкав у сел╕ Стави; Кологон Микита Васильович (1894-1937) – учитель; Колом╕╓ць Леон╕д Павлович – директор школи ╕з села Буки Сквирського району; Комарницький ╤ван Болеславович – педагог ╕з Ки╓ва; Кононюк Як╕в Матв╕йович – зав╕дувач райв╕дд╕лу народно╖ осв╕ти ╕з Тет╕╓ва; Котвицька Ян╕на Войцех╕вна – учителька; Красовський Борис Фортунатович — учитель ╕з Ки╓ва; Крижан╕вський ╤леодор Семенович (1890-1937) – учитель; Крижевський Людв╕г-Франц Сигизмундович – асп╕рант Ки╖вського польського пед╕нституту; Криницький Олекс╕й Григорович – учитель ╕з села Сукач╕ ╤ванк╕вського району; Кроливець ╤ван Миколайович – учитель ╕з села Гайшин Переяславського району; Крупений Ганна Микола╖вна – студентка х╕м╕чного факультету Ки╖вського ун╕верситету – розстр╕ляна за аг╕тац╕ю про «в╕докремлення Укра╖ни в╕д Рос╕╖»;
Кудрявцев Петро Павлович – професор духовно╖ академ╕╖; Кутовий ╤ван Никонович — учитель ╕з села Лука Таращанського району; Лавриненко Гаврило Макарович – учитель ╕з села Халепя Обух╕вського району; Лащенко ╢вдок╕я Григор╕вна – коректор школи ФЗН у Ки╓в╕; Легеза-Шевчук Олександра Гнат╕вна – учителька; Линник Влас К╕ндратович – учитель ╕з села П╕нчуки Греб╕нк╕вського району; Л╕берберг Йосип ╤зрайлевич – професор, директор ки╖вського ╤нституту ╓врейсько╖ культури; Л╕совський О. В. (1902-1938) – викладач Ки╖вського ф╕зкультурного техн╕куму; Лотоцький Б. Г. – учитель б╕олог╕╖ та н╕мецько╖ мови ╕з села Веприк; Лукашевич Гур╕й Леон╕дович – викладач нем╕ша╖всько╖ школи; Львович (Тутковський) Серг╕й Якович – професор, зав╕дувач кафедри Ки╖вського ун╕верситету ╕мен╕ Т. Шевченка; Майборода Олекс╕й Васильович (1890-1938) – учитель; Марк╕вський Л. С. – студент Ки╖вського педагог╕чного ╕нституту; Марковський Людв╕г В╕кент╕йович – учитель малювання ╕з Бариш╕вки, розстр╕ляний за те, що учнев╕ 8-го класу видалося, н╕би «вчитель малював свастику»; Мацюк Гаврило Юхимович (1885-1938) – учитель; Микитенко Семен Йосипович (1892-1937) – учитель; Мироненко Дмитро Васильович – учитель ╕з села Бортнич╕ Борисп╕льського району; Мокульський Костянтин Степанович — викладач Ки╖вського педагог╕чного ╕нституту; Моркотун ╤ван ╤ванович (1890-1938) – учитель; Нарушевич Фел╕кс Михайлович – викладач Масл╕вського с╕льгосптехн╕куму Мирон╕вського району; Ницкевич Серг╕й Тарасович – учитель ╕з села Хмелевик Баришевського району; Н╕ковський А. В. – науковець ВУАН; Охроме╓в Ю. (Г.) ╤. — учитель математики ╕з села Нова Красниця Чорнобильського району; Петров Леон╕д ╤ванович – учитель ╕з Черкас; П╕куль Михайло Васильович (1903-1937) – учитель; Побережниченко Павло Якович – викладач ╕з Б╕ло╖ Церкви; Пономаренко Петро Федорович – учитель ╕з села Кози Переяславського району, член «Просв╕ти»; Поплавська Валер╕я Владислав╕вна (1898-1937) – учителька; Прохасько Володимир Йосипович – учитель, директор ╕з Коростеня на Житомирщин╕, член «Просв╕ти»; Пшеничний Василь – учитель, «укра╖нський нац╕онал╕ст, керував орган╕зац╕╓ю» на Борисп╕льщин╕; Попчук Мирон Дмитрович (1900-1937) — учитель; Попчук Над╕я Михайл╕вна (1900-1937) – вчителька; Рекеда Семен Борисович – директор середньо╖ школи ╕з села Мала Березанка Березанського району; Романуха Андр╕й Лаврент╕йович – учитель ╕з села Трушинц╕ Чигиринського району, розстр╕ляний як «петлюр╕вець ╕ польський шпигун»; Ротштейн В╕кент╕й Пилипович – учитель математики ╕з смт. Ставище; Салата Платон Трохимович (1899-1938) – директор школи; Свидзинський Артамон Павлович – директор школи ╕з села Лук’ян╕вка Таращанського району; Селенко Б. В. – викладач зал╕зничного техн╕куму; Сидорець Василь ╤ванович – учитель ╕з Б╕ло╖ Церкви; Скуратовський Максим ╤ванович – директор школи ╕з села Луб’янка Н.-Шепелицького району; Слунський ╤ван Павлович (1885-1938) – учитель; Сн╕жний В╕тал╕й Серг╕йович – викладач педтехн╕куму ╕з селища Городня Черн╕г╕всько╖ област╕; Стронський Андр╕й Васильович (1900-1937) – учитель; Трип╕льський Василь Порфир╕йович (1892-1937) — учитель; Федченко Степан Степанович – директор школи ╕з села Зимовище Н.-Шепелицького району; Х╕врич Григор╕й Савович – учитель ╕з села Лук’ян╕вка; Чалий Йосип ╤лл╕ч (1897-1937) – учитель; Шевченко Павло Пилипович (1891-1938) – учитель; Шестопал ╤ван Степанович (1891-1937) – учитель Таращанського району; Чабанюк ╢вген ╢встах╕йович (1915-1937) – студент Ки╖вського педагог╕чного ╕нституту…
...Упродовж останн╕х рок╕в багато хто займався питанням досл╕дження трагед╕╖ Бик╕вн╕, намагаються облаштувати цю пам’ятку народно╖ скорботи. Тут ╕ вчен╕-╕сторики, громадськ╕ орган╕зац╕╖, письменники ╕ журнал╕сти. Р╕зн╕ досл╕дники, р╕зн╕ думки, р╕зн╕ оц╕нки. Але, на жаль, вс╕ ц╕ роботи не досл╕джують траг╕чних доль осв╕тян або ведуться без яко╖сь системи. Тому чимало пошук╕в дублюються, справа визначення та ╕дентиф╕кац╕╖ похованих тупцю╓ на м╕сц╕. В╕ддання пошани загиблим учителям, викладачам, студентам ста╓ складною справою — дати точну в╕дпов╕дь на запитання, ск╕льки ж усього осв╕тянських жертв поховано в Бик╕внянському л╕с╕, на даний момент практично неможливо. Моя публ╕кац╕я — це, ймов╕рно, початок ц╕╓╖ роботи, бо вже зна╓мо достеменно: у тиш╕ високих сосен поко╖ться ╕ осв╕тянський та педагог╕чний цв╕т нац╕╖.

В╕ктор ЖАДЬКО,
доктор ф╕лософських наук, професор
Нац╕онального педагог╕чного ун╕верситету
╕м. М. П. Драгоманова, письменник

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 14.08.2015 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15735

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков