Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 26.12.2003 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#52 за 26.12.2003
ПРО ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І... МОВУ
Сергій ЛАЩЕНКО.

У львівській газеті "За вільну Україну" від 25 вересня 2003 року була надрукована стаття Юлії Присяжної "Час працює на того, хто працює на нього". У ній порушувалися найважливіші проблеми нашого сьогодення, в тому числі і функціонування української мови.
В одному з розділів авторка цитує вислів відомої української поетеси Ліни Костенко: "Україна відстає від динаміки часу. Лише реальне постання громадянського суспільства може змінити ситуацію на краще. Потрібна нова якість мислення..."
До речі, йшлося у цьому розділі саме про відродження мови.
* * *
Така постановка питання - мова в контексті постання громадянського суспільства - мені сподобалася. Адже в іншому ключі його вже, мабуть, і недоцільно розглядати, бо це буде чергове переливання "з пустого в порожнє". Але, гортаючи підшивку газети "За вільну Україну", я звернув увагу на велику статтю, де висловлювався цілком протилежний погляд на проблему.
"Громадянське суспільство будувати нинішніми школярами" - так вона називалася. Її автором є Василь Щеглюк і датована вона 9 вересня того ж таки року. Автор, судячи з усього, не є однодумцем Ліни Костенко. Він пропонує процес державного будівництва розділити на чотири етапи.
Перший - розбудова Національної Держави, її економіки, утвердження української етнічної нації.
Другий - утвердження і зміцнення інших націй та нацменшин.
Третій - утворення української політичної нації. Консолідація народу.
Четвертий - утворення громадянського суспільства.
Тривалість кожного етапу, на думку автора, становитиме п'ять - десять років.
На перший погляд, дуже науково і, головне, - патріотично. А якщо розібратися, то повна нісенітниця... Ну, невже традиційно динамічніші євреї, росіяни, кримські татари чи, скажімо, закарпатські угорці будуть сидіти й чекати п'ять - десять років, поки українці "утвердяться етнічно" і самостійно розбудують економіку? Чи не витягнуть вони ноги до того часу, коли вже, нарешті, можна буде консолідуватися в політичну націю? Особливо, якщо зважити на ту обставину, що мільйони найкращих українських спеціалістів тепер розбудовують Португалію, Чехію, Словаччину, в поті чола трудяться на новобудовах Москви та Петербурга або видобувають тюменську нафту?
Відчувається: автор не розуміє, що таке громадянське суспільство; сприймає його як щось необов'язкове та другорядне, тому ладен чим скоріше перекласти цей "тягар" на ще незміцнілі плечі теперішніх малюків.
Зважте, стаття надрукована не будь-де, а в газеті "За вільну Україну" (дітище В. Чорновола і колишній "флагман" демократичної преси). Про що це говорить? Про те, що головна причина нашого відставання від "динаміки часу" в нас самих, у нашому мисленні. Воно все ще залишається неєвропейським, мало того, ми навіть не усвідомлюємо того, що необхідно робити над собою певні зусилля, щоб "європеїзуватися"...
* * *
Але не будемо втомлювати читача теорією. Краще надамо слово активістам українського патріотичного руху початку 90-х, які ніколи не були байдужими до процесів, що відбуваються в суспільстві. Всі вони, до речі, знайомі з нашою газетою і вже неодноразово висловлювали свої думки на її сторінках.
Вітаутас Вайтєкаускас, підприємець, м. Калуш Івано-Франківської області:
- Схема Василя Щеглюка є дещо штучною. Переваги громадянського суспільства в тому, що воно максимально мобілізує всіх громадян, робить їх активнішими. Вони не чекають манни з небес, а всі свої проблеми намагаються вирішити самі. Чому пан Щеглюк менше довіряє громадянам інших національностей, ніж українцям? В цьому теж є певна штучність, "заідеологізованість"...
У середині 80-х років я працював у торгівлі і нерідко виступав у ролі українізатора... самих українців. Я, литовець, переїхавши до Калуша, досить швидко опанував українську, а тому мене постійно дратували русизми. Я пильно стежив, щоб писали: "тістечко", а не "пірожне", "морозиво", а не "морожено"... Тепер усім цим нібито займається держава, але... мова чомусь не очищається. Треба, щоб на кожному кроці були активні громадяни, які не байдужі до мовних проблем. І це буде краще, ніж тисячі циркулярів при повній байдужості суспільства.

Володимир Вітковський, - політолог, журналіст, м. Львів:
- Відродити державну мову без реального постання громадянського суспільства, на жаль, просто неможливо. Історія не знає таких прикладів... Хоча й громадянське суспільство ще нічого не гарантує (згадаймо досвід Ірландії). Але ті народи, що успішно відроджували мову (чехи, латиші, фіни), хай і не мали готового громадянського суспільства, але активно творили його. Все йшло синхронно: творилося громадянське суспільство і відроджувалась мова...
Василь Щеглюк все хоче перекласти на плечі нинішньої молоді. Але ж ми не маємо так багато часу! Та й молодь нинішня далека від ідеалу, - вона скоріше доруйнує те, що не встигло зруйнувати наше покоління...
На жаль, багато українських патріотів покладаються на адміністрування. Інколи наводять приклад: за Петра Шелеста "українізувалися" школи, садочки, інститути... Але ж це не стільки він робив своєю залізною рукою, скільки його підштовхували "знизу"! Це "шестидесятники" збурили Україну; тоді було чимало "острівців" громадянського суспільства, які нерідко діяли всупереч офіційним структурам. Шелест просто не заважав усьому цьому розвиватися...
На жаль, усі ці "острівці" успішно винищені ринково-демократичними перетвореннями та псевдодемократизацією. І, зауважте, сталося це вже в роки незалежності. Найгірше те, що наші націонал-патріоти не розуміють механізмів відродження мови. Я висилав свою статтю Віталію Радчуку, голові ТУМу (організації, дещо опозиційної до "Просвіти"). Але надрукованою її так і не побачив. І відповіді ніякої не отримав. Мабуть, і він не розуміє суті проблеми...
Отже, Василь Щеглюк не одинокий у своїх поглядах. І це трагічні реалії нашої України. Ми втрачаємо дорогоцінний час! Он Ірландія вже розбудувала громадянське суспільство, а мову так і не відродила. Все треба робити своєчасно.
Ярослав Грицак, історик, директор Інституту історичних досліджень, м. Львів:
- Василь Щеглюк стверджує, що треба невідкладно "будувати та зміцнювати Національну Державу", а я запевняю, що у нас тої держави навіть забагато, але... замало суспільства. Ми часто скаржимося на чиновників, і для цього є підстави, але зовсім не створюємо їм противагу у вигляді громадянського суспільства. Лорд Актон колись сказав: "Кожна влада корумпує, але абсолютна влада корумпує абсолютно..."
Американські чиновники не є кращими від наших, але там суспільство постійно "тисне" на державу... Тільки тому вона краще ставиться до своїх громадян, захищає їхні інтереси.
Знаєте, є багато американських фільмів з дуже подібними сюжетами. Скажімо, скоює злочин якась впливова особа - міністр чи сенатор. І є якісь документи, що викривають його: фотографії, відеоплівка тощо. Якийсь патріот (журналіст, а то й безробітний) передає ці документи в суд, а далі - повний порядок! Феміда вершить правосуддя, правда торжествує.
А що у нас? Є справа Гонгадзе, є записи Мельниченка, але що від цього змінюється? І все тому, що у нас немає громадянського суспільства...
Ось і виходить так, що кожен українець сам по собі козарлюга хоч куди, а разом ми - ніщо... Окремо взятий японець - це комаха, але разом вони - сила! Тож треба об'єднуватися, вже зараз творити громадянське суспільство, а не перекладати цей тягар на плечі нащадків. І не треба збільшувати дистанцію між українцями та національними меншинами, як це недалекоглядно пропонує робити Василь Щеглюк. Треба творити єдину політичну націю. Нас єднає те, що всі ми зараз однаково принижені. Але ж ми зовсім не приречені на цю приниженість! Українці не раз і не два з честю виходили з подібних ситуацій.
Треба й регіонам шукати і знаходити якусь спільну мову... Треба зробити ключовим питанням компроміс. Нашим лозунгом могла б стати фраза: "Гідне життя для всіх!".
Саме Віктор Ющенко першим почав говорити про гідність людини. І добре, що не загострює мовне питання. Бо треба спочатку об'єднати людей і забезпечити всім  достойний рівень життя. Українська мова не повинна бути мовою злидарів і заробітчан. Вона мусить стати мовою гордих громадян, мовою багатих, заможних людей! І тому не за тиражі українських видань треба боротися в першу чергу, не за школи та садочки, а за гідне, нормальне життя. Тоді й мова відродиться швидше.
Ось такий механізм. До речі, знаєте, на мовну свідомість донецьких чи кримських школярів впливають не так збільшення годин викладання державної мови, скільки поїздки у Львів чи в Карпати на Різдво та Великодні свята. Зауважте, держава цим ніколи не займалася, лише громадські організації! Отже, чим менша роль держави у мовному відродженні, тим краще. Чим більша роль суспільства у цьому процесі, тим більше шансів на успіх.

Павло Семененко, прихильник відродження територіальних громад, лідер Щорської громади (Чернігівська область):
- Те, що пропонує Щеглюк, треба не "розбивати" в часі, а робити синхронно, тобто діяти в усіх чотирьох напрямках одночасно. Багато питань можна вирішувати через цілеспрямовану діяльність автономних, але організаційно об'єднаних територіальних громад.
Без вживання української мови більшістю населення не буде української нації. Щорс - зросійщене містечко, тому певні адміністративні заходи тут також потрібні. Державних службовців, які зовсім не володіють українською мовою, в нашій державі бути не повинно! Але адміністративні заходи треба поєднувати з іншими. Громадяни повинні зрозуміти, навіщо їм потрібно відроджувати мову, яка у деяких регіонах може бути ледь-ледь присутньою.
Треба, як дбайливий садівник, підтримувати ще незміцнілі паростки українства у Криму, на Донбасі, Слобожанщині, та й у нас, на Чернігівщині, теж... Те, що робить "Кримська світлиця" та дитячий додаток "Джерельце", треба робити у кожному регіоні! Треба залучати до справи кожну особистість, кожен молодий талант. Не шкодувати часу на кожну дитину, кожного школяра! З цими завданнями легше впорається територіальна громада, яка в ідеалі повинна стати великою родиною, об'єднати всіх небайдужих громадян.
І значно важче це буде робити чиновнику, що працює за гроші і є лише "ґвинтиком" та слухняним виконавцем інструкцій...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 26.12.2003 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1573

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков