Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 14.08.2015 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#33 за 14.08.2015
ЗРАДА

Народ ╕ влада: хто кого?

Високочол╕ науковц╕ визначають поняття зради як рац╕онально╖ соц╕ально╖ категор╕╖ оц╕нки нерелевантного результату дов╕рчого процесу, що базу╓ться на категор╕╖ в╕ри. Проте, нав╕ть не знаючи наукового визначення, б╕льш╕сть з нас, на жаль, стикалися з тим на практиц╕ або ж принаймн╕ здогадуються, що воно таке. Ми не вестимемо тут мову про зраду подружню чи зраду в особистих стосунках, сконцентрувавшись на зрад╕ у стосунках сусп╕льства ╕ влади, яку те сусп╕льство обира╓.
Якщо дуже спростити, то держава ╓ результатом сусп╕льного договору, коли народ делегу╓ частину сво╖х прав держав╕ в особ╕ влади задля п╕дтримання законного порядку, прав та ╕нтерес╕в кожного ╕ндив╕дуума всередин╕ самого сусп╕льства, захисту прав та законних ╕нтерес╕в сусп╕льства у стосунках з╕ св╕том, та, найголовн╕ше, задля розвитку ╕ процв╕тання самого сусп╕льства. Ми не станемо розглядати окрем╕ категор╕╖ держави ╕ в╕дпов╕дно╖ влади, коли та представлена, скаж╕мо, помазаником Божим або ж в╕йськовою диктатурою комун╕стично-фашистського зразка. Зосередимось на нас.
Чверть стол╕ття тому ми задекларували свою н╕бито в╕ддан╕сть ╕деалам демократ╕╖, в╕дпов╕дно, взяли на себе обов’язок приводити до влади тих, хто здатен забезпечити динам╕чний прогрес кра╖ни, процв╕тання народу. Ми мусили б в╕д самого початку поставитись до того з повним усв╕домленням сво╓╖ в╕дпов╕дальност╕, а отже, дуже виважено. Не сталося. Хтось скаже, що не було г╕дних кандидат╕в на владу? Н╕як не можу погодитися з тим. Зв╕сно, в команд╕ В’ячеслава Максимовича не бракувало пустопорожн╕х мр╕йник╕в ╕ пустомель, але к╕стяком т╕╓╖ команди були саме прагматики та реал╕сти. Чого вартий був сам Чорнов╕л! Скажете, стара система противилась. Але ж то природно. Мали б в╕дсунути ╖╖, попри будь-який ╖╖ спротив. Не в╕дсунули. Чи не тому, що парц╕альний тиск тих, хто прагнув кардинальних зм╕н, був заслабкий пор╕вняно з ╕нертним болотом конформ╕ст╕в, пристосуванц╕в до старо╖ системи, як╕ не бажали жодних зм╕н, просто байдужих ╕д╕от╕в? Я вже не кажу про в╕двертих ворог╕в нового.
Як би там не було, а перший шанс ми втратили. В результат╕ отримали темн╕ часи, г╕пер╕нфляц╕ю, дерибан кра╖ни, який не можемо зупинити нав╕ть сьогодн╕, руйнац╕ю економ╕ки, доведення до зубож╕ння народу, найперше от╕╓╖ ╕нертно╖ маси його, безмежне свав╕лля конгломерату вчорашньо╖ сов╓цько╖ номенклатури та в╕двертих бандит╕в, як╕ в╕дтод╕ представляють нашу владу. Засмакувавши безкарного грабунку сп╕вв╕тчизник╕в, безм╕рно збагатившись на тому, ц╕ нувориш╕ фактично лег╕тим╕зували той процес, уможлививши подальше висотування сок╕в з народу, тепер вже зг╕дно з буквою закону. Немала ц╕на за бездумн╕сть та байдуж╕сть охлосу, чи не так?
Демократ╕я ╓ влада народу. Саме народу, а не байдужого бидла, яке п╕д цьвохкання батога та погейкування хитромудрих погонич╕в звикло-бездумно диба╓ на чол╕ з цапами провокаторами на скотарню. У намаганн╕ осягнути ту владу, зупинити марш до краю пр╕рви, не раз ╕ не дв╕ч╕ п╕дн╕малися т╕, для кого доля краю не пустий звук. Революц╕я на Гран╕т╕, «Кучмугеть», Помаранчева революц╕я, Революц╕я г╕дност╕ – спроб було не так вже й мало. Чому ж жодна з тих «революц╕й» не привела до як╕сно╖ зм╕ни влади, не стала поворотним пунктом на шляху деградац╕╖? В╕дпов╕дь очевидна ╕ вона винесена в заголовок статт╕...
У перших двох випадках не виконала об╕цянок ╕снуюча на той час влада, в двох останн╕х – влада, яку начебто прив╕в народ. Якщо з першими все зрозум╕ло, то зрада фарбованих лис╕в означа╓, що народ не надто розб╕рливий у сво╖х уподобаннях, хапаючи ледь не голого гачка з рук тих, хто здогадався прикрити заюшений кров’ю писок личиною борця з режимом/ борця за народн╕ права/ патр╕ота. Не дивно, що трет╕й президент, як ╕ його команда, стали величезним розчаруванням. П╕сля такого щеплення, навчен╕ г╕рким досв╕дом, мали б, зда╓ться, ╕ на воду дути, але ж – н╕! На╖вна народна душа, в╕дточена пол╕ттехнологами гра на неприйнятт╕ сусп╕льством наскр╕зь корумповано╖ системи ╕ на хвил╕ народних протест╕в до влади заносить… пол╕тичних шахра╖в та нездар. Дов╕вши сво╓ю злочинною безд╕яльн╕стю (порушення ст. 17, 102, 106 (п. 19, 20), 134 Конституц╕╖ Укра╖ни) до втрати частини територ╕╖, до в╕йни, яка тягнеться вже 534 дн╕ й яку вони страшаться нав╕ть визнати в╕йною, ц╕ «патр╕оти» до сьогодн╕ продовжують н╕кчемну тактику затягування.
Можна заперечити, що то ╓ ч╕ткий план Верховного головнокомандувача, який дозволив нам вийти з╕ стану перманентного бойового контакту, дозволив виграти час на моб╕л╕зац╕ю в╕йська, приведення його в бо╓готовн╕сть, дозволив зберегти життя сотням, якщо не тисячам, наших вояк╕в. Х╕ба ж це не виправдову╓ його? А ╓ ж ╕ще ╕нший чинник: що довше ми в╕дтягу╓мо поновлення повномасштабних бойових д╕й, то б╕льше п╕дупада╓ на сил╕ агресор, знекровлений ефективною д╕╓ю санкц╕й.
Ма╓мо чимало класичних приклад╕в того, як тривале уникання невеликим в╕йськом прямого з╕ткнення з╕ значно переважаючими силами супротивника дозволяло виснажити останнього наст╕льки, що заслужена перемога ставала неминучою. Так чинив Фаб╕й Максим у протистоянн╕ з Ганн╕балом, за що й отримав пр╕звисько Кунктуатор. Так чинив Марк Л╕цин╕й Красс, ганяючись за в╕йськом Спартака. Красс, до слова, в╕дт╕снивши Спартака на Рег╕йський п╕востр╕в, перекопав його в╕д моря до моря ровом завдовжки 300 стад╕╖в (55 км) ╕ завглибшки п’ятнадцять фут╕в (4,5 м) та вибудував уздовж нього високий мур. Схоже, саме його прикладом надихнувся Арсен╕й Петрович, риючи канаву уздовж нашого кордону. От лишень, за св╕дченнями Плутарха, Красс зробив те надзвичайно швидко ╕ лише силами сво╖х лег╕онер╕в, не витративши, на в╕дм╕ну в╕д свого посл╕довника, ан╕ унц╕╖ державних кошт╕в. У випадку Красса все виглядало добре продуманим, адже Спартак, на в╕дм╕ну в╕д рос╕йсько╖ арм╕╖, не мав ╕нженерних в╕йськ, з ╖хньою потужною сучасною техн╕кою, яка дозволя╓ за якусь годину з легк╕стю засипати будь-яку канаву в м╕сц╕ прориву. А проте ж нав╕ть невчене Спартакове в╕йсько, зрештою, форсувало Крассову перешкоду.
Насправд╕, тактику Петра Олекс╕йовича можна було б лише в╕тати, якби: а) вона не зач╕пала самих основ нашо╖ державност╕, не вимагала зм╕нювати Конституц╕ю; б) перемир’я дотримувалась не лише укра╖нська сторона, в╕дпов╕дно, не продовжували б гинути вояки, а так дорого куплений час ефективно використовувався задля приведення в бо╓готовн╕сть арм╕╖. Натом╕сть ма╓мо ганебне шахрайство з протягуванням зм╕н до Конституц╕╖ (див. http://www.rbc.ua/ukr/interview/oksana-syroed-venetsianskuyu-komissiyu-razveli-1438612277.html), як╕ у раз╕ ╖хнього ухвалення матимуть ц╕лком передбачуван╕ насл╕дки, а наше в╕йсько, зв’язане по руках ╕ ногах умовами перемир’я, продовжу╓ втрачати вояк╕в, територ╕╖ ╕, що найважлив╕ше, – бойовий дух. Влада ж, попри всю показуху, мало що робить для належного оснащення та п╕дготовки в╕йська.
Як можна зрозум╕ти лог╕ку М╕ноборони, Головнокомандувача, коли зам╕сть сучасного продукту в╕тчизняного М╕ноборонпрому – того ж танка Т-84 «Оплот», який визнано одним з кращих у св╕т╕, – перевага в╕дда╓ться застар╕лим не лише техн╕чно, а найперше, морально танкам Т-64? Таке неоднозначне р╕шення диву╓ не лише наших вояк╕в. На запитання вражених журнал╕ст╕в ВВС, «правильний» укра╖нський в╕йськовий експерт поясню╓, що зам╕сть одного «Оплоту», виявля╓ться, можна оснастити аж 10 старих танк╕в сучасними телев╕з╕йними приц╕лами. Щоправда, дода╓ в╕н, танки, як╕ поставляють нин╕ в район бойових д╕й, не проходять модерн╕зац╕╖ того р╕вня. Отак! (http://www.bbc.com/ukrainian/business/2015/07/150707_ukraine_weapon_
export_dk). Лог╕ка чиновник╕в б╕дно╖ кра╖ни зрозум╕ла, але якщо сл╕дувати ╖й, то ск╕льки ж зам╕сть одного «Оплоту» можна викувати справжн╕х козацьких шабель! А можна ж п╕ти ще дал╕ й просто настругати тих шаблюк з шелюги. Чи не можна? Адже та ж лог╕ка мала б п╕дказувати ╖м, що утримання парку президентських/прем’╓рських авто можна сутт╓во здешевити, зам╕нивши броньован╕ «Мерседеси» та «Лексуси» на в╕тчизнян╕ «Запорожц╕». Кажете, вони ж не броньован╕, та й не випускають вже ╖х? Отож.
Що ж до танк╕в, то танк ╕ н╕чний телев╕з╕йний приц╕л на ньому — то не одне й те саме. Сучасний танк ╓ складним по╓днанням сотень ун╕кальних техн╕чних параметр╕в, як╕ у машин р╕зних покол╕нь в╕др╕зняються дуже ╕ дуже сутт╓во, що напряму обумовлю╓ ╖хню усп╕шн╕сть чи вразлив╕сть в бою, бо ж, насм╕люся нагадати, — в них сидять жив╕ люди, чи╖сь сини, чолов╕ки, батьки ╕ на них катаються част╕ше все ж не по Хрещатику. ╤стор╕я мала б чомусь вчити, адже досв╕д найусп╕шн╕шого танкового аса Друго╖ св╕тово╖, нав╕ть попри те, що то був в╕двертий ворог, св╕дчить саме про це. (https://www.youtube.com/watch?v=
iBRr7fOPo9M)
Чи усв╕домлюють пан президент, пан перший м╕н╕стр, пани депутати парламенту, що лукаве уникання того, щоб визнати в╕йну в╕йною, с╕╓ сумн╕ви нав╕ть серед прихильник╕в Укра╖ни в св╕т╕, да╓ агресоров╕ прив╕д заявляти про свою непричетн╕сть до в╕йни ╕ вже призвело до того, що держава Укра╖на с╕ла за ст╕л перемовин з мар╕онетками Кремля?
Це в╕дверте дворушництво, очевидно ж, повинно було мати ╕ в╕дпов╕дн╕ насл╕дки. ╤ ми вже ╖х ма╓мо. Х╕ба ми не пом╕ча╓мо в╕двертого охолодження у стосунках Заходу та Укра╖ни? Зв╕сно, найперше до того довело в╕дверте заговорювання реформ, власне, ╖хн╕й саботаж з боку укра╖нсько╖ влади. Але не менше спричинила його ╕ зневага до мародер╕в найвищого рангу, як╕ нав╕ть п╕д час в╕йни, на фон╕ окупац╕╖ ╕ руйнування частини кра╖ни, попри тисяч╕ загиблих, покал╕чених, осирот╕лих ╕ овдов╕лих, не полишають спроб нацарювати якомога б╕льше, не обмежуючись трив╕альним розкраданням кошт╕в, призначених на оборону, а й безсоромно гендлюючи з агресором, з «терористами» та похваляючись пот╕м на веч╕рках черговим «заробленим» м╕льярдом. Я вже не кажу про так╕ «др╕бниц╕», як постачання для потреб в╕йська неяк╕сно в╕дремонтовано╖ техн╕ки, непридатних одностро╖в, задорого закуплених неспец╕ал╕зованих ПНВ. На тому тл╕ безглузд╕ спроби М╕н╕стерства культури знищити низку культуролог╕чних видань, що видавались Нац╕ональним газетно-журнальним видавництвом, остаточно придушити газету «Кримська св╕тлиця», схоже, просто не сприймаються. Що таке культура для наших цезар╕в-вашингтон╕в – ╖╖ не покладеш ан╕ на зуб, ан╕ в казенник гармати, ан╕ на св╕й банк╕вський рахунок! Щоправда, такий соб╕ лорд В╕нстон Черчилль мав щодо цього ╕ншу думку. Кажуть, коли йому в тяжкий во╓нний час подали на п╕дпис бюджет з╕ скороченими видатками на культуру, пояснюючи таке р╕шення в╕йною, сер В╕нстон з тим не погодився, поставивши просте запитання, а що, власне, вони захищають у т╕й в╕йн╕, як не культуру?
Нев╕домо, що захища╓ в ц╕й в╕йн╕ наша влада, але ╖╖ нещир╕сть ста╓ щодал╕ все б╕льш пом╕тною. Чи ж дивно, що за тиждень до завершення нин╕шньо╖ моб╕л╕зац╕╖ к╕льк╕сть набраних до в╕йська становить лише п’ятдесят в╕дсотк╕в в╕д заплановано╖. Небагато бажаючих, як бачимо, йти до в╕йська, яке п╕дставляють п╕д обстр╕ли, тримаючи водночас на короткому смику. ╤ це тод╕, як минулого року добровольц╕в не бракувало.
На минулому тижн╕ в╕домий фейсбучний м╕н╕стр (ще один м╕льйонер у нашому уряд╕) анонсував створення в Укра╖н╕ контрактно╖ арм╕╖. Новина та п╕д╕рвала сусп╕льство. Мами майбутн╕х рекрут╕в були в захват╕. Не в меншому захват╕, дума╓ться, була й позолочена молодь, бо ж у раз╕ матер╕ал╕зац╕╖ того троянського коня можна буде ц╕лком спок╕йно гужувати соб╕ на веселих веч╕рках в ел╕тних клубах.
Натом╕сть фахов╕ в╕йськов╕ були шокован╕: нав╕ть Сполучен╕ Штати, з ╖хньою найб╕льшою контрактною арм╕╓ю, змушен╕ були вдатися до призову п╕д час в╕йни в ╤раку та Афган╕стан╕. Але ж т╕ в╕йни велися нав╕ть не на ╖хн╕й територ╕╖, а економ╕ку Укра╖ни важко пор╕вняти з економ╕кою США. Каюсь, я дуже спод╕вався, що на пана м╕н╕стра Авакова найшло якесь помутн╕ння. Та вже наступного дня ту думку п╕дхопили ╕ Арсен╕й Петрович, ╕ Петро Олекс╕йович. Було повне враження того, що розпочалася чергова виборча кампан╕я, ╕ кожен з названих доброд╕╖в чимдуж посп╕шав виконати св╕й ритуальний танок.
Оск╕льки в╕н ще не завершився, я закликаю читача «КС» прикласти палець до лоба ╕ пом╕ркувати. Найперше, ╓ в╕йсько мирного часу ╕ в╕йсько в╕йни. Чисельн╕сть першого, за фаховим св╕дченням одного з фундатор╕в укра╖нсько╖ арм╕╖, члена Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, полковника В╕тал╕я Лазорк╕на, для Укра╖ни склада╓ дв╕ст╕ п’ятдесят тисяч вояк╕в. Це, власне, те, що ма╓мо на сьогодн╕. На час в╕йни в╕йсько значно зб╕льшу╓ться за рахунок рекрутування. Але ж т╕ рекрути мають бути навчен╕, а отже, наявн╕сть моб╕л╕зац╕йного резерву ╓ абсолютно необх╕дною. Не забуваймо, що п╕д час широкомасштабно╖ агрес╕╖ в╕йсько першо╖ моб╕л╕зац╕╖ може втратити до 70% свого складу. Зробивши ставку на контрактну арм╕ю, в╕дмовившись на хвил╕ попул╕зму в╕д призову, в╕д п╕дготовки в╕йськового резерву, можна легко ╕ в надзвичайно короткий строк втратити ╕ незалежн╕сть, ╕ державн╕сть.
Погляньмо пильн╕ше на економ╕чну складову справи. На сьогодн╕ ф╕нансування в╕йська склада╓ 40,6 млрд. гривень (фах╕вц╕ М╕ноборони мовлять про реальн╕ 40 млрд.), при тому, що сам лише фонд зарплати склада╓ 19 млрд. гривень. Контрактна арм╕я, за скромними розрахунками, потребуватиме на сво╓ утримання м╕н╕мально 100 млрд. гривень. Зв╕дки збира╓ться брати так╕ кошти наш ген╕альний перший м╕н╕стр, палець об палець не вдаривши для реан╕мац╕╖ в╕тчизняно╖ економ╕ки?
Саме тому, повертаючись до початку допису, хот╕лося б дуже спод╕ватись, що число укра╖нських громадян буде неухильно зб╕льшуватись за рахунок зменшення бездумного болота, яке безальтернативно приводить до влади амб╕тних нездар та н╕кчем, адже лише в цьому випадку ма╓мо над╕ю, що результат дов╕рчого процесу стане релевантним.

Валентин БУТ
Крим


Окупац╕я Криму стала насл╕дком «невивчених урок╕в»: рос╕йсько╖ агрес╕╖ проти Груз╕╖ в 2008 роц╕ та г╕тлер╕всько╖ агрес╕╖ 1938 року напередодн╕ Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Про це написав голова Меджл╕су Рефат Чубаров на сво╖й стор╕нц╕ у Фейсбуку з нагоди роковин нападу Рос╕╖ на Груз╕ю.
«М╕жнародне сп╕втовариство сво╓часно не доклало жодних зусиль, щоб не дозволити Пут╕ну вдертися до Груз╕╖, — пише Р. Чубаров... — Поз╕тхавши-поб╕дкавшись, м╕жнародна сп╕льнота невдовз╕ заспоко╖лася, а за короткий час знову взялася улещувати Пут╕на як р╕вноправного партнера...».
В╕дтак «у лютому 2014 року Рос╕я повторно шокувала м╕жнародне сп╕втовариство, окупувавши Крим ╕ розв’язавши криваву б╕йню на частин╕ територ╕й Донецько╖ та Лугансько╖ областей. Тепер жертвою Рос╕╖ стала Укра╖на... Захоплений Крим ╕ вс╕ його жител╕, за малим винятком, виявилися заручниками шизофрен╕чно╖ пол╕тики Кремля.
Згадайте под╕╖ ХХ стор╕ччя напередодн╕ Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Невивчен╕ уроки агрес╕й 1938 року — аншлюсу Австр╕╖, а пот╕м ╕ розд╕лу Чехословаччини, змова СРСР ╕ фашистсько╖ Н╕меччини (пакт Молотова-Р╕ббентропа) зробили неминучою Другу св╕тову в╕йну... А треба ж було просто зупинити Г╕тлера на початку його божев╕лля», — п╕дсумував Р. Чубаров.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 14.08.2015 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15706

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков