Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3080)
З потоку життя (6289)
Душі криниця (3459)
Українці мої... (1456)
Резонанс (1483)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1661)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗА ЩО КАРАЛИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
╤ нин╕ можна прочитати, що Тараса Шевченка в╕дправили в солдати за належн╕сть до...


НА МАЙДАН╤ ВШАНУВАЛИ ПАМ'ЯТЬ ГЕРО╥В НЕБЕСНО╥ СОТН╤
Ввечер╕ 20 лютого на Майдан╕ Незалежност╕ в Ки╓в╕ запалили промен╕ св╕тла, як╕ символ╕зують душ╕...


NEW YORK TIMES: Ф╤ЛЬМ ПРО ГОЛОДОМОР В УКРА╥Н╤ ПОСИЛА╢ СИГНАЛ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ╢ВРОП╤
Згасання спогад╕в про страх╕ття 20-го стол╕ття робить сусп╕льства в ╢вроп╕ менш ст╕йкими до...


В'ЯТРОВИЧ ЗАЯВИВ ПРО НЕОБХ╤ДН╤СТЬ ПРАВИЛЬНО╥ ╤НТЕРПРЕТАЦ╤╥ БОЮ П╤Д КРУТАМИ
За словами В’ятровича, пам’ять про Крути повернулася в Укра╖ну ╕з в╕дновленням ╖╖...


ГОЛОДОМОР-ГЕНОЦИД 1932-1933 РОК╤В У ЗАПИСКАХ ВЧИТЕЛЬКИ, СЕЛЯНИНА, ВИКЛАДАЧА ╤ ПАРТ╤ЙЦЯ
Укра╖нський ╕нститут нац╕онально╖ пам'ят╕ презентував книгу зб╕рник письмових спогад╕в про...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 07.08.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#32 за 07.08.2015
УНИКНУТИ ЦЕРКОВНО╥ АНЕКС╤╥ З БОКУ МОСКОВ╤╥ 330 РОК╤В ТОМУ УКРА╥НЦ╤ ШАНС╤В НЕ МАЛИ...

Дорога до Храму

21 липня 1686 року в собор╕ Соф╕я Ки╖вська в╕дбулася под╕я, яка на триста тридцять рок╕в визначила ╕стор╕ю Укра╖нсько╖ церкви й яку укра╖нськ╕ ╕сторики однозначно характеризують або як повну л╕кв╕дац╕ю окрем╕шност╕ Укра╖нсько╖ церкви, як крад╕жку Моспатр╕арх╕╓ю Укра╖нсько╖ церкви, або як анекс╕ю укра╖нсько╖ митропол╕╖ в╕д матер╕-церкви — Константинополя.
Цього дня в Соф╕╖ Ки╖вськ╕й в╕дбулися «вибори» нового митрополита, який через чотири м╕сяц╕ присягнув Московському патр╕арху. Це був перший крок зухвалого плану передач╕ Ки╖всько╖ митропол╕╖ Москв╕. На цих «виборах», кажучи сучасною мовою, не було кворуму, ц╕ вибори намагалися опротестувати священики, ╖х не визнав, зрештою, Константинополь. Але план був завершений тиском на Туреччину, яка мусила через важке пол╕тичне становище дослухатися Москви та, в свою чергу, натиснула на Константинополь, аби той лег╕тим╕зував анекс╕ю. Ця анекс╕я чимось нагаду╓ «насильницьке» отримання Москвою патр╕аршества, канон╕чний спос╕б з використанням насильства. Але якщо московське патр╕аршество нас в принцип╕ не хвилю╓, то в╕дторгнення митропол╕╖ — це те, насл╕дки чого ми в╕дчува╓мо вс╕ триста тридцять рок╕в чи не щодня.
Ми говоримо про цю драматичну под╕ю ╕з в╕домим рел╕г╕╓знавцем, доктором ф╕лософських наук, професором Олександром Саганом.
— Олександре Назаровичу, 330 рок╕в тому в собор╕ Соф╕я Ки╖вська в╕дбулася под╕я, з яко╖ почалася анекс╕я Укра╖нсько╖ церкви Московською патр╕арх╕╓ю. Москва була сильна, вона воювала, при╓днувала ╕ церкви, ╕ земл╕, знаходила союзник╕в, тиснула, ╕ в ц╕й под╕╖ була ╕сторична лог╕ка, своя невблаганн╕сть чи нев╕дворотн╕сть. По-вашому, можна було уникнути ц╕╓╖ анекс╕╖?
— Понад 30 рок╕в (п╕сля укладання Переяславсько╖ угоди — авт.) (1654-1686 рр.) Ки╖вська православна митропол╕я протистояла репресивному тиску Москов╕╖ (тод╕ ще ця держава назви «Рос╕я» соб╕ не привласнила). Московити пол╕тично вже загарбали укра╖нськ╕ земл╕, проте н╕як не могли тут «стати сво╖ми» — сприймалися як в╕дверт╕ загарбники. Тобто, як м╕н╕мум, одне покол╕ння священик╕в повинно було зм╕нитися, щоб Московський патр╕архат, нарешт╕, знайшов тут хоч якусь б╕льш-менш масову п╕дтримку. Метод╕в «впливу» було багато — в╕д вивезення в Москов╕ю вс╕х випускник╕в духовних навчальних заклад╕в до цин╕чних репрес╕й. Уникнути церковно╖ анекс╕╖ укра╖нц╕ не мали жодного шансу, особливо п╕сля того, як московитськ╕ в╕йськов╕ гарн╕зони розквартирувалися чи не в кожному б╕льш-менш значущому м╕стечку, а укра╖нц╕ масово почали служити нов╕й влад╕.
— Якби цього не сталося, якою була б Укра╖нська церква?
— Укра╖нська православна церква як самост╕йне явище була (╕ ╓) можливою лише у пол╕тично незалежн╕й кра╖н╕. Недарма ж практично вс╕ княз╕-цар╕ ╓вропейських держав першим питанням п╕сля здобуття незалежност╕ ставили питання автокефал╕╖. Бо вс╕ розум╕ли, що пол╕тична незалежн╕сть не ╓ доконаним фактом в умовах духовно╖ (╕деолог╕чно╖) залежност╕ в╕д ╕ншо╖ держави, особливо коли ця «╕нша держава» — ╕мпер╕я ╕з в╕дпов╕дним (агресивним, загарбницьким) налаштуванням. От т╕льки в укра╖нських кер╕вник╕в (окр╕м, можливо, В. Ющенка, який багато на цю тему говорив...) ╓ ╕люз╕я, що «залежна Церква» ╕ незалежн╕сть держави — це два явища, як╕ не перес╕каються.
— Церковна тема п╕сля участ╕ у сепаратизм╕ кл╕рик╕в УПЦ МП Донбасу на тл╕ деградац╕╖ РПЦ та повед╕нки митропол╕╖ УПЦ МП набува╓ особливого, гострого звучання. Можемо ми казати, що сьогодн╕шн╕й стан УПЦ МП, яка дала державних зрадник╕в з числа кл╕рик╕в на Донбас╕, — один з ╕сторичних насл╕дк╕в того, що в╕дбулося 330 рок╕в тому?
— Без сумн╕ву. Але д╕яльн╕сть цих горе-кл╕рик╕в, окр╕м зради, ма╓ й ╕нш╕ насл╕дки — втрата авторитету православ’я. Соц╕олог╕я показу╓, що нав╕ть якби й не було б в╕йни, то Донбас за покол╕ння-два став би практично весь протестантсько-мусульманським. Адже важко припустити, що т╕ попи (священиками ╖х важко назвати), як╕ освячують зброю ╕ закликають до вбивств, — в╕руюч╕ люди. Чи можуть так╕ нев╕руюч╕ «пол╕тики в╕д Церкви» (колись ╖х називали представниками «пол╕тичного православ’я) виховати в╕руючу зм╕ну? Думаю, що н╕.
— Зараз нам намагаються довести, що церкви об’╓днуються, коли наста╓ час, без участ╕ держави, мовляв, держава не повинна втручатися. Яка ваша думка та ╕сторичний досв╕д отримання пом╕сност╕ чи автокефал╕╖?
— Досв╕д ус╕х православних церков св╕дчить, що без державного чинника (╕нша справа — м╕ра участ╕ держави) справа об’╓днання-роз’╓днання православних церков практично не в╕дбува╓ться. Зовс╕м недавн╕й досв╕д унормування ситуац╕╖ в православ’╖ Болгар╕╖, Естон╕╖, в╕дновленн╕ автокефально╖ православно╖ церкви в Албан╕╖, ситуац╕я ╕з православними церквами на Балканах загалом — приклад певного протекц╕он╕зму влади. ╤ н╕хто (н╕ церкви, н╕ влада) не робить ╕з цього сенсац╕╖. Зрештою, державний протекторат так зване «оф╕ц╕йне» православ’я ма╓ ╕ в Рос╕йськ╕й Федерац╕╖, де православний патр╕арх РПЦ — ф╕гурант чиновницько╖ вертикал╕ ╕ ма╓ держохорону. Тому, як висновок: якщо Укра╖нська держава ╕ надал╕ буде робити вигляд, що проблема Пом╕сно╖ православно╖ церкви ╖й не ц╕кава, — жодно╖ пом╕сност╕ у нас ще довго не буде.
— Я порахувала, що зрив переговор╕в УПЦ КП та УАПЦ в╕дбувся, якщо брати старий календар, практично в той день (але через 330 рок╕в), що ╕ вибори митрополита, який присягнув Москв╕. ╤ тут не об╕йтися без питання про кошти. Москва н╕коли не економила на великих ц╕лях, вона, вимагаючи в╕д Константинополя п╕дтвердження анекс╕╖ Укра╖нсько╖ церкви, заплатила, зда╓ться, сто двадцять собол╕в та 200 рубл╕в. Вам не зда╓ться, що це такий урок для нас? Хочемо ╓дност╕: тод╕ не об╕йтися у так╕й велик╕й справ╕ без видатк╕в.
— Так, але ц╕ видатки мають йти не на п╕дкуп ╕╓рарх╕в чи «зац╕кавлених орган╕зац╕й». Держава ма╓ запровадити просв╕тницьк╕ проекти, щоб православн╕ в╕руюч╕, нарешт╕, взнали справжню ╕стор╕ю сво╓╖ Церкви, а не сурогатний вар╕ант, написаний у Кремл╕. Кра╖на зачекалася на документальн╕ чи просв╕тницьк╕ ф╕льми, лекц╕╖, книги ╕ брошури, зрештою, — лист╕вки ╕ газети. Доказали свою ефективн╕сть просв╕тницьк╕ проекти, лектор╕╖ товариства «Знання» тощо. Усе це вимага╓ ф╕нансування, ╕ чималого. Рос╕я цим займа╓ться на державному р╕вн╕. ╤ усп╕шно — московсько╖ «церковно╖ правди» важко позбутися у Зах╕дн╕й Укра╖н╕ (ск╕льки там громад УПЦ МП). В Укра╖н╕ просв╕тництво, в тому числ╕ й щодо «об’╓ктивного висв╕тлення церковно╖ ╕стор╕╖», — це справа виключно волонтерська.
— Коли починалися перемовини УПЦ КП та УАПЦ я казала, що до кожного перемовника з УАПЦ сл╕д приставити охоронця та спонсора й берегти ╖х до середини вересня, дня об’╓днавчого собору, спостер╕гаючи ╕ даючи грош╕. Могло це тод╕ пройти усп╕шн╕ше?
— «Силою милим не станеш». На кожного спонсора в╕днайдеться завжди «кращий спонсор» ╕ «кращ╕ аргументи». У 1991 роц╕ практично вс╕ ╕╓рархи УПЦ МП п╕дписалися за надання автокефал╕╖. Але у Москв╕ майже вс╕ ╕з п╕дписант╕в в╕дмовилися в╕д сво╓╖ позиц╕╖ — там вм╕ють «переконувати». Тому у даному випадку все вир╕шили кулуарно 9-10 ос╕б (Арх╕╓рейський собор). Якби питання об’╓днання вийшло на широке обговорення в УАПЦ (а про це йшлося ще при минулому предстоятел╕), то результат, переконаний, був би ╕нший. Усп╕шн╕сть — т╕льки у переконанн╕, все ╕нше — в╕д лукавого.
— Зараз у соцмережах трива╓ дискус╕я: якою буде назва православно╖ церкви, коли вона отрима╓ незалежн╕сть та м╕сце у Диптиху. ╢ так╕ вар╕анти: Ки╖вська церква, Укра╖нська православна церква, Православна церква в Укра╖н╕. Яке вам зда╓ться б╕льш перспективним?
— Вс╕ три назван╕ Вами вар╕анти мають дуже р╕зне ╕деолог╕чне ╕ смислове навантаження. Назва залежатиме в╕д того, яку ╕з концепц╕й приймуть в╕руюч╕. Особисто мен╕ б╕льше до вподоби назва Укра╖нська православна церква. Бо Православну церкву в Укра╖н╕ ми вже ма╓мо (╕ ма╓мо насл╕док такого набуття), а Ки╖вська церква (Церкви Ки╖всько╖ традиц╕╖) — це значно ширший проект, який нараз╕ неможливий у реал╕зац╕╖. ╤нше питання, що назва УПЦ ма╓ в╕дпов╕дати нов╕й сут╕ Церкви, а не продовжувати промосковськ╕ традиц╕╖ нин╕шньо╖ УПЦ МП.

Лана САМОХВАЛОВА
(«Укр╕нформ»)
м. Ки╖в

Коли в Укра╖н╕ починалося монашество, Москви ще не ╕снувало, але анекс╕ю Укра╖нсько╖ митропол╕╖ рос╕йськ╕ ╕сторики чомусь називають возз’╓днанням

ПРОСВ╤ТИТЕЛЬ КЛИМЕНТ ОХРИДСЬКИЙ

День вшанування у церквах сх╕дного (в╕зант╕йського) обряду – 9 серпня.
Святий Климент був учнем слов’янських апостол╕в-просв╕тител╕в Кирила ╕ Мефод╕я, багато спричинився до поширення ╕дей сво╖х славетних учител╕в. За походженням – слов’янин, ще замолоду познайомився ╕з солунськими братами ╕ глибоко захопився ╖хньою просв╕тницькою д╕яльн╕стю. Можливо, в╕н вже нав╕ть мав духовний сан, коли Мефод╕й ╕ Кирило вибралися на м╕с╕ю в Морав╕ю, став для брат╕в над╕йним пом╕чником, залучив до прац╕ свого молодшого брата Наума.
П╕сля невдало╖ м╕с╕╖ у Морав╕╖ Климент з Наумом прибули в Болгар╕ю ╕ замешкали в дом╕ болгарського урядовця Ехача, який прийняв ╖х з любов’ю й великими почестями. З цього часу розпочалася невтомна культурна та просв╕тницька д╕яльн╕сть Святого Климента Охридського серед болгарського народу. Вже п╕сля смерт╕ достойника вдячн╕ нащадки титулували його як покровителя Болгарсько╖ церкви та батька болгарсько╖ культури.
Климент Охридський став «найпродуктивн╕шим» письменником свого часу, написав багато духовних твор╕в. На жаль, б╕льш╕сть з них малов╕дом╕ широкому загалу. Серед його доробку – пропов╕д╕, повчання, церковн╕ п╕сн╕, богословськ╕ трактати, листи-послання; уклав житт╓писи Кирила ╕ Мефод╕я, допомагав солунським братам у переклад╕ Святого Письма.
Цар Болгар╕╖ Борис призначив його учителем-пров╕дником осв╕ти в Кутмечивицьк╕й земл╕ в Македон╕╖, в╕д Солун аж до побережжя Адр╕атики, де знаходилася славна Охрида. У 893-му роц╕ цар Симеон висвятив Климента на ╓пископа Велики або Охриди. Перед сво╓ю кончиною Климент просив царя зв╕льнити його в╕д ╓пископських обов’язк╕в. Але правитель на те не п╕шов. Тод╕ Климент оселився у монастир╕, де невдовз╕ помер у глибок╕й старост╕. Поховали його 9 серпня 916 року.

СИЛА-ВОРОЖБИТ

12 серпня у церквах сх╕дного (в╕зант╕йського) обряду вшановують Святого Силу – одного з учн╕в Первоверховного Апостола Павла та його побратим╕в.
Про Силу згадують Апостольськ╕ Д╕яння: «Тод╕ сподобилося апостолам ╕ старшин╕ з ц╕лою Церквою п╕слати вибраних з-пом╕ж себе муж╕в до Ант╕ох╕╖ з Павлом ╕ Варнавою, Юду, названого Варсавою, ╕ Силу, муж╕в-проводир╕в м╕ж братами» (15: 22).
В укра╖нському народному побут╕ цей день називають – Святого ╤вана Сили або ╤вана Во╖на. Його нав╕ть вважають… ворожбитом. До яких т╕льки метод╕в не вдавалися у давнину, щоб уп╕ймати злод╕я. Так ось, щоби його таки вп╕ймати, коли не впоралися циганки-ворожки, мольфари.., в церкв╕ цього дня ставили св╕чку перед ╕коною ╤вана Во╖на (╤вана Сили), але перевернутою догори, тобто – вниз вогнем...
З дня ╤вана Сили, особливо на п╕вденних теренах Укра╖ни, селяни починали с╕вбу озимини. Просили й дощу, щоб зерно добре залягло в землю й на Сили набиралося сили.
П╕дготував Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 07.08.2015 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15699

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков