Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УЧАСНИКИ МАРШУ НА ЧЕСТЬ ДНЯ ЗАХИСНИК╤В ПРИЙШЛИ П╤Д ОП ╤ ОГОЛОСИЛИ ВИМОГИ
Б╕ля буд╕вл╕ Оф╕су президента перебували дек╕лька тисяч учасник╕в маршу. Вони скандують "Слава...


У КРИМУ ЗАЛИШИЛОСЯ Ш╤СТЬ БАНК╤В ╤ ВС╤ ВОНИ - П╤Д САНКЦ╤ЯМИ
«Станом на 1 вересня 2020 року на п╕востров╕ залишилося 6 д╕ючих банк╕в РФ. Вс╕ вони...


У КИ╢В╤ ВСТАНОВИЛИ ПАМ’ЯТНИК ВИЗВОЛИТЕЛЮ КРИМУ
4 жовтня в Ки╓в╕ було урочисто в╕дкрито пам’ятник полковнику Арм╕╖ Укра╖нсько╖ Народно╖...


ДЕРЖКОМТЕЛЕРАД╤О РОЗПОЧАВ ПРИЙОМ ЗАЯВОК НА ЗДОБУТТЯ ПРЕМ╤╥ ╤МЕН╤ М. РИЛЬСЬКОГО
Розм╕р прем╕╖ за кожною з ном╕нац╕й становить 20 тис. гривень.


НА ХЕРСОНЩИН╤ ВСТАНОВЛЯТЬ ПОСТИ ДЛЯ МОН╤ТОРИНГУ СИТУАЦ╤╥ З КРИМСЬКИМ «ТИТАНОМ»
про це у п’ятницю, 9 жовтня, на бриф╕нгу у Херсон╕ заявив заступник м╕н╕стра захисту...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2003 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 19.12.2003
ВИБОРЧЕ ПРАВО І ПОЗИЦІЯ ПРЕМУДРОГО ПІСКАРЯ
Валентин БУТ.

Народний коментар

Народна мудрість - мудрість поколінь. В ній сконцентровані істини, непохибність яких доведена самим життям. От тільки в самому житті дуже часто трапляється так, що мудрість десь сама по собі, а ми... знову і вкотре наступаємо на одні й ті самі граблі.
Lаzy folks take the most pains - "лінивим народам дістається найбільше скорботи", каже англійське прислів'я. Щоб переконатися в правдивості його, на жаль, ходити далеко не доведеться, бо хіба ми самі не яскравий приклад тому! Так, опинившись біля розбитого корита та шукаючи відповіді на болючі питання нашої української сучасності, зокрема, хто винний в тому, що через дванадцять років "розбудови" демократичної держави маємо сьогодні якогось покруча, якусь жалюгідну подобу ідеалу, ми ладні винити кого завгодно - парламент, Президента, міліцію, кримінальщину, "лівих", "правих", але в жодному разі не себе.
Але ж, шановні панове, хіба не ми привели до влади свого часу спершу компартійного ідеолога, який позбавив Україну військового флоту, допустив розкрадання одного з найуспішніших пароплавств - Чорноморського морського пароплавства і ще багато чого іншого? Хіба не ми привели до влади його наступника, який, за його ж власними словами, протягом першого терміну президентства лише вчився, а протягом другого, додамо, переконливо довів, що, як то кажуть, не в коня корм, що не всякому дано осягнути такі "дисципліни", як порядність, професійність, патріотизм.
А хіба то не ми обирали парламент, хіба не в нас за пляшку горілки, за двогривенний купували голоси оті самі магнати, що тепер гордо іменують себе "більшістю", ті самі, що за 30 срібняків (гонорар юд, як бачимо, не дуже змінився) слухняно підтримали пропозицію нашого прогресивного уряду про зменшення розміру мінімальної зарплати? Можна лише здогадуватись, куди підуть напередодні виборчої кампанії оті, стягнені з найбідніших, криваві копійки - за умови, правда, що та виборча кампанія взагалі відбудеться.
І знов, - ну хіба ж клятий Захід, хіба підступні москалі вибрали нам кмітливого пана Гавриша й іже з ним, які, відстоюючи наші з вами інтереси, ратують за те, щоб Президент обирався парламентом. Ну, нащо, справді, стражденному народові утруднятися ще й тут, нащо оті намагання осягнути ще не зовсім промитими мізками виклики часу, що підсмалюють п'яти сьогоденній українській еліті! Хтось, правда, може закинути панові Гавришу намагання тримати носа по вітру, що, мовляв, пасат дме для таких, як він, завжди з одного напрямку - десь так з району Банкової, але ж то брехня, бо ж видно, що людина справді вболіває за народ.
От Конституційний Суд, що з таким розумінням поставився до тої ініціативи, - то вже не на нашій совісті, бо призначався аж ніяк не нами, а нашими обранцями. Дуже зручно, чи не так? Хоч який там ляп, а з нас як з гуски вода: не причетні!
Так чия там, панове, вина в наших негараздах? Мовчимо? Німуємо...  Бо вже, схоже, й не народ, а так - населення, продумано роздріблене на партії й партійки, на "лівих" і лівеньких, на правих і не дуже, на східняків і бандер, на русскоязичних і суржикомовних. Мовчимо, бо вже викричались, шпиняючи брат брата, і дибаємо тепер оце, похиливши голови, за нашими проводирями, що, поблискуючи хитрими цапиними очима, впевнено ведуть нас до вже недалекого світлого майбутнього.
А проте, про що, власне, говорити? Хіба не переконливо доводять нам наші красномовні піховшики, корчинські та джангірови, що політика - справа невдячна і дуже брудна? Хіба не називають вони нам прямо й недвозначно винуватця всіх наших бід? Хіба не вказують м'яко й ненав'язливо на тих, хто заважає нашому поступу вперед, виснучи стопудовими тягарями на ногах народної влади? Однак, - вірте чи ні, - попри те, що політпросвіта та ведеться кожен день всіма можливими засобами, попри те, що жодного опонента у наших краснобаїв на УТ нема, знаходяться ще мудрагелі, які дозволяють собі ниці сумніви. А дехто навіть має нахабство згадувати про те, що ще 26 віків тому якийсь там собі Солон, передаючи до рук народу найголовніший важіль управління державою - виборче право, вважав при тому абсолютно необхідною умовою реальну можливість контролювати своїх обранців.
То, виходить, нема нічого нового під зорями? Отож. Не виняток і ментальна інфантильність, що зумовлює коротку пам'ять, втрату бачення перспективи, зокрема того, що на кістках недоношених демократій виростає, як правило, тиранія. Невже ми не наситилися нею?! Невже загальне отупіння сягло тої межі, коли ми ладні радше погодитись на таволгу наглядача, аби лишень не ламати голову над вирішенням власної долі, не бруднити рук, втілюючи в життя свої, а не чиїсь мрії? Невже загроза опинитися на становищі раба у власному домі, на землі своїх батьків не змусить переступити через загати, що вже звели і продовжують зводити між нами, не змусить об'єднатися, відчути себе не бидлом, не задуреним електоратом, а єдиним народом? Невже не осягнути нам ніколи, що "демократія" - то влада народу, а отже, за жодних обставин ми не повин-ні ухилятися від участі в управлінні державою! Але для цього треба раз і назавжди відкинути засадниче гасло премудрих піскарів - "моя хата скраю". І нізащо не випускати з рук того найважливішого важеля демократії, про який говорив Солон.
Неправдою є нав'язувана нам думка, що ми люди маленькі, що від нас нічого не залежить, що управління державою - то прерогатива особливої касти наймудріших. Кожен з нас є частинкою Іскри Божої, - частинкою Всесвітнього розуму, а це значить, що від народження ми маємо рівні й невід'ємні права, в тому числі й право вирішувати свою долю самим. Треба лишень змести з душі липку павутину зомбування, повірити в себе і чинити мудро й розважливо.
Віками Україна страждала відсутністю єдності, чим користалися і сусіди, й вороги. Сьогодні нашою "багатовекторністю" користується злодійкувата українська влада, грабуючи власний народ, нищачи державу. Безсумнівним імперативом сьогодення є об'єднання, нарешті, в єдиний народ, незалежно від мовних і політичних уподобань чи конфесійної приналежності. Лише за таких умов можлива зміна влади, яка скомпрометувала себе і тепер, налякана останніми подіями в Грузії, посилено тренує спецназ, відкрито демонструючи нам, до чого може призвести незгода з її бажанням і надалі вершити наші долі. А оскільки зміна влади реально можлива лише за умови нашої єдності, маємо пам'ятати, що будь-яка політична риторика, що роз'єднує нас, є антинародною.
Повертаючись до того, що змусило взятися за перо, а саме до фактичної спроби влади узурпувати наше право обирати Президента шляхом загальнонародного голосування, хотів би ще раз наголосити на безумовній необхідності відстояти своє законне право вирішувати свою долю самим, не передовіряючи її нікому. Влада ж має пам'ятати, що, порушуючи визначальні права народу, вона тим самим ставить себе поза законом.
с. Міжводне Чорноморського району в АРК.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2003 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1563

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков