Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 17.07.2015 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#29 за 17.07.2015
ВШАНУВАЛИ ПОЕТА-ДИСИДЕНТА ╤ВАНА СОКУЛЬСЬКОГО

Слово – зброя !

У Дн╕пропетровську, в музе╖ «Л╕тературне Придн╕пров’я», в╕дкрилась м╕н╕-виставка, присвячена поету-дисиденту ╤ванов╕ Сокульському, якому 13 липня виповнилося б 75 рок╕в в╕д дня народження. За словами сп╕вроб╕тник╕в музею, ╖╖ назвою стали рядки Василя Стуса – «Нам шлях прослався вгору…». На м╕н╕-виставц╕ експону╓ться творчий доробок ╤вана Сокульського, який в╕ддзеркалив його поетичну творч╕сть.
Як зазначають л╕тературознавц╕, ╤ван Сокульський (1940-1992) був одним ╕з зачинател╕в демократичного руху на Дн╕пропетровщин╕.
«Нав╕ть стислий перел╕к його б╕ограф╕чних в╕домостей (пово╓нне дитинство на степовому хутор╕ Синельник╕вського району, навчання у Льв╕вському ╕ Дн╕пропетровському ун╕верситетах, перерване виключенням за неблагонад╕йн╕сть, активна громадська ╕ правозахисна д╕яльн╕сть) св╕дчить про ранню св╕тоглядну визначен╕сть, посл╕довн╕сть погляд╕в, в╕дсутн╕сть в╕домого ╖хнього перебудовування, в╕рн╕сть внутр╕шн╕й правд╕. А л╕тературна праця, яко╖ не змогли припинити нав╕ть багатор╕чн╕ репрес╕╖ – 13,5 рок╕в тюрем, карцер╕в та табор╕в, говорить про ц╕леспрямоване по╓днання життя ╕ творчост╕», – зазначають у музе╖.
У к╕нц╕ 1980-х рок╕в, уже п╕сля свого другого ув’язнення, ╤ван Сокульський повернувся до Дн╕пропетровська й став засновником ╕ головним редактором громадсько-пол╕тичного ╕ л╕тературно-мистецького альманаху «Пороги», де, зокрема, активно друкував твори Василя Стуса та матер╕али про нього. Був сп╕взасновником дн╕пропетровських обласних орган╕зац╕й Товариства укра╖нсько╖ мови ╕мен╕ Шевченка та «Мемор╕алу». Помер 1992 року, похований у Дн╕пропетровську.
Президент Укра╖ни В╕ктор Ющенко нагородив посмертно Сокульського орденом Свободи. В╕дзнака була присво╓на через 18 рок╕в п╕сля його смерт╕.
www.radiosvoboda.org

╤ван Сокульський народився на Дн╕пропетровщин╕, навчався у Льв╕вському ун╕верситет╕, активно працював у опозиц╕йних до радянського режиму громадських та творчих об’╓днаннях у цих двох рег╕онах. У 1966 р. «за написання нац╕онал╕стичних в╕рш╕в» виключений з комсомолу ╕ в╕драхований з ун╕верситету. У 1968 р. виступив одним з автор╕в «Листа творчо╖ молод╕ Дн╕пропетровська», в якому висловлювався протест проти пол╕тики русиф╕кац╕╖ в Укра╖н╕, пересл╕дування нац╕онально╖ ╕нтел╕генц╕╖, плюндрування пам’яток культури, цькування роману О. Гончара «Собор». Навесн╕ 1969 р. «Лист» передала рад╕останц╕я «Свобода», опубл╕кували заруб╕жн╕ засоби масово╖ ╕нформац╕╖.
1970 року був засуджений за статтею «антирадянська аг╕тац╕я ╕ пропаганда» до 4,5 рок╕в табор╕в суворого режиму. Покарання в╕н в╕дбував у Мордов╕╖ з к╕нця 1971-го – у Володимирськ╕й в’язниц╕, згодом – у таборах Пермсько╖ област╕. Зв╕льнений 14.12.1973 р.
Мешкав у Дн╕пропетровську, займався опозиц╕йною д╕яльн╕стю, впорядкував самвидавну поетичну зб╕рку. У жовтн╕ 1979 р. вступив у правозахисну орган╕зац╕ю – Укра╖нську гельс╕нську групу. У кв╕тн╕ 1980 р. був знову заарештований, р╕шенням суду визнаний особливо небезпечним рецидив╕стом ╕ засуджений у с╕чн╕ 1981-го до 10 рок╕в позбавлення вол╕ та 5 рок╕в заслання. Покарання в╕дбував у Чистопольськ╕й в’язниц╕ (тепер Татарстан, РФ). За 9 дн╕в до зак╕нчення тюремного терм╕ну 03.04.1985 р. вчергове заарештований ╕ засуджений Чистопольським м╕ськсудом до трьох рок╕в табор╕в за «хул╕ганство». У жовтн╕ 1985-го переведений на д╕льницю особливо суворого режиму Кучинського концтабору ВС-389/36-1 Пермсько╖ област╕. Найчаст╕ше з ус╕х пол╕тв’язн╕в «за порушення режиму» утримувався у штрафному ╕золятор╕ (Ш╤ЗО), у 1987 роц╕ переведений до одиночно╖ камери. Зв╕льнений з ув’язнення у серпн╕ 1988-го.
П╕сля повернення до Дн╕пропетровська працював в Укра╖нськ╕й гельс╕нськ╕й сп╕лц╕, був одним ╕з засновник╕в обласних орган╕зац╕й Товариства укра╖нсько╖ мови ╕м. Т. Шевченка, Народного руху Укра╖ни, «Мемор╕алу». Очолював обласну орган╕зац╕ю Укра╖нсько╖ республ╕кансько╖ парт╕╖. 3 1989 р. редагував ╕ видавав журнал «Пороги». Активно п╕дтримував в╕дродження Укра╖нсько╖ автокефально╖ православно╖ церкви. 20.05.1991 року був жорстоко побитий п╕д час п╕кетування з вимогами незалежност╕ Укра╖ни в Дн╕пропетровську, що прискорило його смерть. Похований у Дн╕пропетровську.
У 1960-х роках публ╕кував в╕рш╕ в альманас╕ «В╕трила», журнал╕ «Прапор» та переклади з б╕лорусько╖ у журнал╕ «В╕тчизна». У 1971-му видавництво «Молодь» планувало видати зб╕рку поез╕й Сокульського, але ╖╖ зняли з виробництва у зв’язку з арештом автора. П╕зн╕ше твори поета публ╕кувалися лише за кордоном. В Укра╖н╕ перша зб╕рка поез╕й «Владар каменю» вийшла друком лише п╕сля смерт╕ поета – у 1993-му в Ки╓в╕. У липн╕ 1995 р. ╤ван Сокульський прийнятий до Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни (посмертно).
* * *
У травн╕-червн╕ 1986 року ╤ван Сокульський ╕з пермського табору звернувся до генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова.
Лист Сокульського на ╕м’я Горбачова – це не т╕льки розпов╕дь про умови утримання в колон╕╖ особливого режиму. Це — також виклад погляд╕в ╕ переконань людини, яку пересл╕дують фактично з 1968 року.
Ориг╕нал листа, опубл╕кованого у 1986 роц╕ у паризьк╕й газет╕ «Русская мысль», написаний рос╕йською мовою.
«Як, ╕мов╕рно, б╕льш╕сть людей, я пильно стежу за вашими миротворчими зусиллями. Як б╕льш╕сть, я, зв╕сно, бажав би, щоб вони завершилися усп╕хом. Але водночас я можу зрозум╕ти ╕ тих, хто з недов╕рою ставиться до ваших мирних ╕н╕ц╕атив, вбачаючи в них пропагандистськ╕ ракурси. Оск╕льки мо╖м нещастям ╓ перебувати у межах очолювано╖ вами держави, то, думаю, я маю право звернутися до вас з╕ сво╖ми м╕ркуваннями щодо цього...
Причина недов╕ри до Радянського Союзу в╕дома. Це – внутр╕шня пол╕тика, яку провадить уряд на чол╕ з вами. Адже н╕ для кого не ╓ та╓мницею те, що саме внутр╕шня пол╕тика держави визнача╓ ╖╖ справжн╓ обличчя на м╕жнародн╕й арен╕. Коли в Н╕меччин╕ прийшов до влади нац╕онал-соц╕ал╕стичний уряд, який застосовував пол╕тичний терор усередин╕ кра╖ни, по вс╕й земл╕ запахло в╕йною. Адже це було викликом св╕тов╕й громадськост╕. Отож, навчений недавньою ╕стор╕╓ю, св╕т не може в╕рити миролюбност╕ радянського уряду, якщо до сво╓╖ пол╕тично╖ опозиц╕╖, до ╕накодумства, до неоф╕ц╕йних парт╕й ╕ до переконань ставляться точно так (якщо й не жорсток╕ше), як свого часу чинили в г╕тлер╕вськ╕й Н╕меччин╕...
Наприклад, мене та Григор╕я Приходька (дисидент, ╕ще один ф╕гурант справи про «антирадянську аг╕тац╕ю ╕ пропаганду» 1981 року, у рамках яко╖ засуджено ╕ Сокульського, – ред.) засудили т╕льки за наш╕ патр╕отичн╕ переконання, за ц╕лковито╖ нестач╕ факт╕в антирадянсько╖ д╕яльност╕. Саме так ╕ до такого самого максимального терм╕ну ув’язнення засудили в Укра╖н╕ майже вс╕х патр╕отично налаштованих ос╕б у 50-60-т╕ роки ╕ ран╕ше. ╥х з╕гнали дочиста. Але ╕ цього органам КДБ виявилося мало.
У табор╕ особливого режиму ВС 389/36 «кадеб╕сти» орган╕зували та пустили повним ходом конве╓р пол╕тичних убивств п╕д виглядом так званого «режиму утримання». Так, за п╕втора року забито близько 20% в’язн╕в, як╕ перебувають на особливому режим╕.
Прибувши до установи ВС 389/36 ╕з Чистопольсько╖ тюрми, де я просид╕в п’ять рок╕в, я пом╕тив, що тут режим удесятеро жорсток╕ший, н╕ж тюремний у Чистопол╕. Не режим, а ц╕леспрямоване планом╕рне вбивство. Так, одразу п╕сля прибуття з Чистополя, формально посилаючись на те, що я четвертого дня не був спроможний виконати встановлену норму вироб╕тку, тяжко хворого (я хвор╕в на гостру форму остеохондрозу), мене кинули до штрафного ╕золятора на 67 дн╕в. У Ш╤ЗО, кр╕м дозволеного за режимом мор╕ння голодом та холодом, я пост╕йно зазнавав нелюдських знущань з боку наглядач╕в. Квал╕ф╕кувати таке ставлення до мене садистським було б надто м’яко…».
╤з арх╕ву Рад╕о «Свобода»
╤ван СОКУЛЬСЬКИЙ
* * *
Без Укра╖ни ми не зна╓м,
хто ми.
Блука╓мо — мов б╕льма
на очах.
Мов жебраки, безвольн╕
 та бездомн╕,
Вмира╓мо, не станувши
 на шлях.
Без Укра╖ни —
 хмари ми даремн╕.
Несем св╕й прах
 на св╕товий см╕тник...
Кому вони,
п╕сн╕ мо╖ тюремн╕?
Що скаже рабський м╕й язик?!
ПОВ╤ЛЬНИЙ СОНЕТ
Коли покличе
╕нший св╕т — далекий,
прозора ╕ ясна
 музика заколише,
прийде пок╕й,
 прийде висока тиша...
Задн╕╓ в╕чний день,
а св╕т минущий смеркне;
коли лежатиму
 на одр╕ погребов╕м,
всьому чужий,
до вс╕х людей байдужий —
м╕й тихий прах
 в чесн╕м в╕нц╕ тернов╕м!
моя рука, блаженна
 й безоружна! —
не треба сл╕з,
сльоза, вона — пекуча,
не треба сл╕в,
 бо слово може ранить.
П╕сн╕ мо╖?
 Вони ж так╕ болюч╕!
Не сп╕ви то,
 а дзв╕н кайданний!
Пройд╕те мимо,
 стишено ╕ думно.
Пройд╕те вольно,
 ледь схиливши чоло...
Одну лиш мить
 свого сумного суму!
Одну лиш т╕нь
 свого живого болю!
Далеко там,
 у сяйв╕ дн╕в предв╕чних,
за гранню та╖ни —
 у св╕т╕ тому вишн╕м!
душа моя листа до вас
 напише.
Забувши все
 митт╓ве-чолов╕че,
чи спогада, хоча би
 як колишн╓ —
мою (схололу!) кров,
 мо╖ (погасл╕!) в╕ч╕?
Л╕то, 1973
* * *
Для кого — день?
 Кому ще буде веч╕р?
На марш, на гасла
 м╕сить все доба.
Порожнеча!..
Без глузду м╕сто.
 Йде куди юрба?
Кр╕зь бруд ╕ дим,
 кр╕зь рег╕т, стог╕н —
куди це все в╕д жаху ут╕ка?..
Без мене Ти, я без дороги.
Без л╕та — сонце,
 без води — р╕ка.
1976
* * *
Замало — бути!..
Ще треба статись.
Не досить — статись,
ще треба вдатись.
╤ мало — вдатись,
ще й — не п╕ддатись!..
Замало — бути.
1977
* * *
Я — тем╕нь темна.
 Де мо╖ оч╕?
 Н╕ дня, н╕ ноч╕! —
 тюрма тюремна.
Я — тем╕нь темна —
 в╕д дн╕в, в╕д св╕тла!..
 Минають л╕та —
 п╕тьма п╕тьменна.
Я — тем╕нь темна.
 Хто пром╕нь кине?..
 В╕н вмре, загине
 дарма-даремно.
Я — тем╕нь темна,
 нащадок св╕тла.
 Прийд╕те! — зв╕дти
 ╕ тут помремо.
Я — тем╕нь темна
 на ц╕м узбочч╕...
 Десь там, край ноч╕, —
 сурма суремна!
1977

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 17.07.2015 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15593

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков