Версiя для друку Обговорити в форумi

Після подій у Мукачевому та вибухів у Львові я відчув певну потребу поспілкуватися з друзями, знайомими, випадковими перехожими. Одне слово, з галичанами. Думки почув різні, тому у мене створилося враження, що не існує якоїсь певної регіональної точки зору. Львів’янин і херсонець можуть мислити однаково і водночас будуть сваритися із своїм сусідом по під’їзду. Тому що позиція залежить не так від місця проживання, скільки від культурного рівня людини, її поінформованості. Хоча й географія має певне значення. Коли мої знайомі з Київщини зателефонували і з тривогою у голосі поспівчували, мовляв: «Вже і у вас почалося…», то я неабияк здивувався. У цьому питанні не існує жодного регіонального аспекту – це справа всієї України. «Регіональні війни» може забезпечити тільки Путін, якщо погано працюватимуть наші спецслужби. А так народ у нас тверезомислячий, сліпо підтримувати радикалів не буде. Нижче подаю спектр думок, якими поділилися львів’яни.

«Майдан поки що не переміг. Боротися з олігархічним режимом треба рішуче, хоч це і надзвичайно складно. Було б добре, якби Саакашвілі швидко подолав корупцію на Одещині, а патріоти України взялися одночасно і рішуче за справу у своїх регіонах…».
«Правий сектор» – дуже різношерста організація. Є там справжні патріоти, є й люди, які просто рвуться до влади. Кого там більше, яка течія переможе? Якоюсь мірою влада сама винна, що такі організації утворюються, бо люди не довіряють державним силовикам. Але цей аргумент: «влада винна» аж ніяк не застрахує наших радикалів від кримінальної відповідальності у тому випадку, коли вони чинитимуть протиправні дії».
«Під час і після війни УПА показувала чудеса жертовності і героїзму. Здавалося б, ця партизанська армія повинна користуватися любов’ю по всій території України – від Волині до Криму і Донбасу. А що було насправді? Радянські ЗМІ зробили з неї суто західноукраїнську збройну силу. Та ще й негативну, антинародну. Називали «бандитами», «прихвостнями Гітлера», навіть «німецько-українськими націоналістами». І тільки тепер, у роки незалежності, щось почалося змінюватися. Про УПА вже не бояться схвально говорити в Дніпропетровську, Миколаєві та в Черкасах. Але ж для цього знадобилося майже чверть століття послідовної роботи як державних ЗМІ, так і величезні зусилля громадських організацій! То що вже там говорити про «Правий сектор»? Їм ще дуже далеко до УПА — і за рівнем жертовності, і за рівнем дисципліни. Тому ймовірність їхнього очорнення проросійськими ЗМІ надзвичайно велика. Варто б хлопцям думати, перш ніж щось робити».
«Про вибухи у Львові можна говорити що завгодно. Їх могли організувати як бійці «Правого сектора», так і російська агентура. Остання навіть значно ймовірніше... Але якщо у Львові таку думку ще можна припустити, то вже в Мукачевому точно воював лише «Правий сектор». Тут вину вже ніяк не перекинеш на когось іншого. Тому за все відповідати буде ця організація. Якщо на Волині, Рівненщині, Житомирщині стихійно з’являться якісь суперпатріотичні партизанські загони, які будуть боротися зі знищенням лісу внаслідок видобування бурштину (зрозуміло, що все там поки «кришує» міліція) і цим створять відповідний «фон» і оптимальні умови для діяльності російських спецслужб і нових «Кузнєцових», все одно вся вина ляже на «Правий сектор». Адже це саме вони почали цю війну, не подумавши про наслідки і не порадившись з народом».
«Тут оптимальним було б посередництво народу, авторитетних громадських діячів. Бо претензії є до обох сторін. І до влади, бо вона нічого не робить, і до радикалів, які також готові половити рибу у каламутній воді. Відчуваєте любов до України і хочете, щоб припинилася контрабанда? Добре, організовуйте пікети (але виключно з цивільних осіб!), проривайтеся на телебачення, оголошуйте голодування, привертайте увагу громадськості… Якщо у ЗМІ це питання буде достатньо висвітлене, то зміни так чи інакше почнуться. Якщо таких мирних людей будуть розганяти або переслідувати закарпатські «авторитети» чи керовані ними силовики, тоді може приєднатися й «Правий сектор». Але ж не раніше! А то вискочили, як Пилип з конопель, і роблять нам чергову революцію…».
«Якось непомітно втратила свій вплив у західному регіоні «Свобода». З’явилася ніша для «Правого сектора» та для інших радикалів. Але жодна радикальна організація не протримається в Галичині довго, якщо не буде прислухатися до народу, якщо її діяльність не буде прозорою. Якісь стихійні «спецоперації» «Правого сектора» (типу Мукачівської) нікого не врятують. Треба ловити настрої народу і виконувати хіба що якісь функції прикриття та підтримки. «Правий сектор» не повинен розхитувати державницький човен. Але й масові репресії щодо цієї організації були б невиправданими. Там дуже багато справжніх, жертовних патріотів…».
На завершення наведу слова відомої львів’янки, колишньої зв’язкової Романа Шухевича Дарки Гусяк:
«Відтепер дивитимуся на Яроша з деяким упередженням. Розумію, що це — наша людина, патріот, але цей патріотизм може завести його так далеко, що звідти важко буде вибратися. Йому бракує аналітичного мислення, і це погано...».

Сергій ЛАЩЕНКО

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 17.07.2015 > Тема "Резонанс"