Версiя для друку Обговорити в форумi

Точка зору

Моїх опонентів, які пишуть коментарі, називають по-різному – ватники або совки. Я придумав своє визначення – ті, хто з колін вічно піднімається. Це ті самі росіяни, яких Володимир Путін закликав кілька років тому вставати з колін. Я не знаю, чи намагаються вони це робити, але єдине, чого вони навчилися точно, – нічому і нікому не вірити. Упродовж багатьох років радянської влади створювався новий тип людини, який мав вірити всьому, що йому говорили партія та уряд. Вироблений стійкий рефлекс – все, що говорять на радянському, тепер російському, телебаченні, – правда, на інших каналах – неправда.
Ще 15-20 років тому можна було якось урізноманітнити споживання інформаційних джерел. Зараз годівниця видає тільки одне – пропаганду, пропущену через цензуру. Програма «Время» – основна їжа, новини на «НТВ» – десерт. Все інше – на вибір: салат від «Звезды», компот від «РЕН ТВ». Все діє безвідмовно – на 86%. Залежно від раціону в росіянина виробляється реакція: побачить Обаму – плюється, скажуть про Україну – верещить, скиглить і виє. Якщо вірити академіку Павлову, рефлекс може діяти і при відрізаній голові, іноді здається, що й зовсім без голови. Павлов стверджував, що, як тільки загорається лампочка, у навченого собаки починається слиновиділення. У росіянина рефлекс спрацьовує на увімкнений телевізор.
Цікавий росіянин поза телевізором. Отримавши порцію інформації, він, не замислюючись, відповідає на будь-яке незрозуміле й нероз’яснене російським ТВ запитання – «ви брешете!». Звинувачення в брехні може бути з будь-якого приводу. Наприклад, ви пишете: «Російська автопромисловість померла», а у відповідь отримуєте – «ви брешете!». Або про померлу авіаційну промисловість, а у відповідь все те саме – «ви брешете!». Називаєте цифри поломок єдиного поки літаючого літака «Сухой Суперджет 100», а слідом – «ви брешете!». Танк «Армата» заглух на репетиції військового параду – «ви брешете!». Показуємо відеозапис – «ви брешете!». «Булава» знову не злетіла – «ви брешете!». Підводний човен знову згорів – «ви брешете!».
«Ви брешете!» можна віднести до всього – до політики й економіки, культури, спорту і навіть кліматичних явищ. Навіть до літературної творчості російських класиків. Спробуйте росіянину нагадати слова Лермонтова про «немиту Росію» – і у відповідь знову: «Ви брешете!». Навіть не намагайтеся переконати росіянина в тому, що перший літак збудували брати Райт, – «ви брешете!». І так практично з усіх запитань, відповіді на які майже сто довгих років населенню давала тільки радянська й російська пропаганда. Раніше протистояти нікому не треба було – кордон був на замку, ставити іноземцям запитання про «геноцид індіанців» або про те, «з чого ви жуйку робите», було небезпечно. Ставити запитання, що дискредитують пропаганду, було смертельно небезпечно.
Радянська влада була спокійна, поки тримала під контролем населення, але Горбачов усе зіпсував – частина народу почала цікавитися мовами і раніше недоступними джерелами знань. При Єльцині населення почало виїжджати за кордон – хтось туристом, хтось на конференції та численні стажування. Відсотків на 15-20 радянський народ попсувався, «підгнив», як сказав би товариш Сталін, перестав вірити тому, в чому переконували раніше. Путіну необхідно було докласти титанічних зусиль, щоб повернути народ туди, в темряву пропаганди, за колючий дріт цензури. І нічого, народ залюбки повернувся назад. І не мовчазним натовпом, а гопотою, яка гогоче та улюлюкає, яка відчайдушно бореться за те, щоб повернутися туди, де «все було добре».
Путін за свої 15 років кілька разів змінював цілі – від ностальгії за СРСР до «русского мира», – і зовсім заплутав росіян. Вони, не замислюючись над патріотизмом, стали купувати мерседеси, їздити на відпочинок до Іспанії та Франції, посилати дітей вчитися до Великобританії і США. Не всі, звичайно, а ті, у кого гроші з’явилися, тобто представники влади. Щоб гроші не закінчувалися, треба, щоб населення не знало, звідки вони беруться. І тоді з’явилася чарівна до неподобства реклама – шедевр відчайдушної брехні: «Газпром – народне надбання». «Газпром» став реальною російською владою, тому що до цього часу в Росії вже розучилися що-небудь робити – ні літаки, ні автомобілі, ні холодильники і пральні машини, ні навіть продукти. Спробуйте нагадати про це росіянам – і отримаєте у відповідь: «Ви брешете!».
Росія потрапила в ситуацію, як у дитячій лічилці: «Так і ні не говорити, чорний з білим не носити», – коли реальну економіку стала заміняти пропаганда, правда стала брехнею. Обман перетворився на державну політику. Російська політика і раніше особливою чесністю не вирізнялася, порушуючи договори безсоромно й без оглядки. За це рано чи пізно доведеться відповідати, а щоб відтягнути покарання, треба переконати населення в тому, що «ви брешете!». У Путіна вийшло, як раніше виходило у Чаушеску, зараз у Кім Чен Ина. Начебто народи різні, різні історії та культури, але як схоже.
І ось уже російський народ, якщо вірити соціологічним дослідженням, усі 86% хочуть любити Путіна вічно, не звертаючи уваги на літаки, які падають, підводні човни, які тонуть, нелітаючі ракети, а останній рік – і сотні трун російських солдатів і офіцерів, які втратили незрозуміло за що життя в Україні. Чаушеску любили при закритих кордонах, Кім Чен Ина – на голодному пайку, за що люблять Путіна, – незрозуміло. Напевно, за надію або, як говорили в СРСР, за «честь, розум і совість нашої епохи». Насилу собі уявляю, як Прем’єр-міністр Франції або Великобританії підписує документ, в якому перераховуються цінності французького або англійського народів. Швидше, ці народи посміються над тим, що тільки зараз якісь чиновники в Кремлі вирішують для росіян, що таке «людинолюбство, справедливість, честь, совість, воля, особиста гідність, віра в добро і прагнення до виконання морального обов’язку перед самим собою, своєю сім’єю і своєю Вітчизною».
У Росії такий документ з’явився наприкінці травня. Він дуже нагадує ідеологію більшовиків, коли вони самі визначали, що радянські люди можуть любити, що читати, яке кіно дивитися і як оцінювати міжнародну політику. Влада знову веде населення, як стадо, в ідеологічне стійло, з якого будь-яка спроба виходу каратиметься. І вже карається. Вже зазнає остракізму Земфіра, яка насмілилася на своєму концерті в Тбілісі підняти над головою український прапор. Тільки за перший день у російському Інтернеті було близько 500 посилань на статті, в яких Земфіру проклинають російські політики й журналісти. Свою увагу їй приділив Максим Шевченко, Олексій Пушков і Сергій Доренко, у Twitter і «Вконтакте» за неї взялися ті, кого називають «ватниками». Земфіра не перша, хто зазнає гонінь за свою позицію. Це лише висловлення загального настрою населення Росії, що намагається забути власні проблеми за рахунок агресії. Спробуйте їм нагадати про це і ви отримаєте – «ви брешете!».
У Києві відбулася презентація нової української поліції. Все видно на фото і відео – нова зручна і красива форма, підтягнуті поліцейські, з яких майже третина – дівчата. Навчали їх за грузинською програмою. Ніби й не скажеш «ви брешете!», але вже і з цього приводу кажуть, єхидно публікуючи фотографії з популярної американської комедії «Поліцейська академія». Вже й команди не потрібно з Кремля – ненависть стала сенсом життя частини населення Росії. Спробуйте їм розповісти про те, що нова поліція в Україні – це один зі способів боротьби з корупцією. У відповідь – «ви брешете!». Вони, насправді, не братимуть хабарі, тому що це не ДАІ, у відповідь – «ви брешете!».
Сперечатися з «ватниками» сенсу немає. Ті, хто був здатний сприймати альтернативну інформацію або чужу думку, той перестав бути «ватником», швидше за все, став сірим середняком. Активний «ватник» – той, хто буде до останнього подиху битися за офіційну, вигадану Кремлем точку зору. Все інше буде сприйматися зовсім виразно – «ви брешете!». Що з цим робити, – незрозуміло, оскільки до логіки та здорового глузду позиція заперечення, очевидно, не має відношення. Швидше за все, це — авангард пропаганди, покликаний своєю активністю перетягувати тих, хто сумнівається, на свій бік. Щоб якомога більше росіян у відповідь на очевидне могли б відповідати – «ви брешете!».

Олег ПАНФІЛОВ,
професор Державного університету Ілії (Грузія), засновник і директор московського Центру екстремальної журналістики (2000-2010)
(«Крим.Реалії»)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #28 за 10.07.2015 > Тема "Резонанс"