Версiя для друку Обговорити в форумi

Точка зору

Московська «Новая газета», яка користується репутацією ліберальної, 2 липня опублікувала чергову редакційну колонку...
Ось що в ній написано: «Следственный комитет в четверг возбудил уголовное дело в связи с депортацией корреспондента Первого канала из Киева. Александра Черепнина была задержана и отправлена в Москву Службой безопасности Украины в среду, 1 июля. Теперь ей запрещен въезд в Украину в течение трех лет. СБУ инкриминирует Черепниной фальсификацию новостного сюжета об «украинском патриотизме», который был показан в программе «Время» 24 июня… В Следственном комитете России уверены, что действия СБУ — это незаконное лишение свободы и воспрепятствование профессиональной деятельности журналиста. Мы приветствуем такое оперативное беспокойство Следственного комитета о соблюдении прав наших коллег, однако хотели бы напомнить СК о другом похожем случае. 16 июня 2015 года на территории Донецкой области был задержан, незаконно лишен свободы, избит и выдворен в Россию спецкор «Новой» Павел Каныгин… 26 июня «Новая» отправила заявление в Следственный комитет с просьбой возбудить уголовное дело. Мы полагаем, что в отношении Каныгина был совершен ряд преступлений… Прошла неделя. От Следственного комитета — ни ответа, ни привета. Или в ведомстве предпочитают делить журналистов на «правильных» и «неправильных», а преступников — на своих и чужих?»
Краще свою політичну платформу російська газета з ліберальною репутацією висловити не могла. По-перше, на думку її редакторів, юрисдикція Російської Федерації поширюється на Україну, на органи її державної влади, і це цілком нормально. По-друге, СБУ — це «злочинці» (бо ж щодо їхніх дій порушена кримінальна справа). По-третє, дії бандитів-терористів, які знущалися з журналіста та били його, і дії СБУ, які відбулися в межах українського законодавства, — це «схожі випадки».
Звичайно, слідчі та судові органи будь-якої держави, згідно з міжнародними угодами, мають право розслідувати певні категорії злочинів і виносити вироки, навіть коли йдеться про громадян чи державні органи інших країн. Але це вельми специфічні види злочинів, як-от злочини проти миру і безпеки людства, апартеїд, геноцид, піратство, работоргівля, військові злочини. Дії СБУ не підпадають під жодне з цих визначень (навпаки, депортація російської журналістки — це, як на мене, захист миру і безпеки людства). Ба більше: дії терористів на Донбасі проти Павла Канигіна теж під вищезазначені поняття не потрапляють. А от сам факт наявності терористів як таких — потрапляє. Але в Росії ніхто не думає порушувати кримінальну справу проти «ЛНР» і «ДНР» за фактом їхнього існування, і «Новая газета» цим також не переймається…
А перед тим, 19 червня, ця ж газета опублікувала редакційну колонку з гнівними інвективами на адресу української журналістики як такої й одного з українських сайтів конкретно: «Большевизм жив. Не только в России, но и на Украине. Речь в данном случае не о людоедской идеологии, а об образе мышления, который порождает соответствующие действия… Их (українських більшовиків-журналістів — С.Г.) вокабуляр стар, как искусство доноса, что мы и видим на одном украинском сайте: «Новая газета» и ее корреспондент в Киеве Ольга Мусафирова примитивно и топорно торгуют своим авторитетом и репутацией, разместив по заказу Кремля серию статей на тему — «Украина виновна в том, что Россия развязала войну и уничтожила Боинг MH17». Автору — премия имени Дмитрия Киселева. Здесь можно было бы поставить точку: с заезженной пластинкой способны полемизировать только выжившие из ума. Заметим лишь, что «Новая газета» опубликовала серию материалов, в том числе и в исполнении Ольги Мусафировой, об убийстве 298 пассажиров в небе над Донбассом и продолжит публичное расследование этой чудовищной трагедии. С нашей точки зрения, ответить за трагедию должны все, кто к ней причастен — прямо или косвенно».
Якість матеріалів розслідування «Новой…» я оцінювати не буду — про них чимало написали незалежні російські експерти та політики. Ось що з приводу одного з чільних документів цього розслідування пише Гаррі Каспаров: «Новая газета» опубликовала «строго конфиденциальный документ» (http://www.novayagazeta.ru/inquests/68332.html), из которого якобы следует, что малайзийский «Боинг» над Донбассом был сбит с территории, контролируемой украинскими властями. При ближайшем рассмотрении (см. http://avmalgin.livejournal.com/5432688.html и http://www.svoboda.org/content/article/26997996.html) «конфиденциальный документ» выглядит очевидной фальшивкой, из которой бесстыдно торчат гэбэшные уши… Показательно, что этот документ был опубликован в либеральной газете, имеющей репутацию одного из последних «островков свободы слова», после чего «выводы» анонимных «экспертов» были растиражированы другими либеральными СМИ с соответствующей целевой аудиторией. Путинский режим никому просто так послаблений не делает, и вся эта история наглядно демонстрирует, почему он позволяет существовать таким «островкам». Очевидно, что эти либеральные СМИ имеют свою функцию в пропагандистской машине Кремля и задействуются в ключевые моменты, когда затронуты наиболее болезненные для власти вопросы, к которым, вне всякого сомнения, относится тема сбитого малайзийского «Боинга». Когда кувалда государственной пропаганды не работает, в ход идут более тонкие инструменты».
Отож, оскільки не вдається довести, що «Боїнг» збили чи то українські льотчики, чи то зенітники, «Новая…» намагається покласти на Україну «косвенную вину»: мовляв, українській владі треба було передбачити, що «невідомі» ракетники пускатимуть «куплені у воєнторзі» зенітні ракети у пасажирські літаки, що йдуть на великій висоті, а тому заздалегідь закрити повітряний простір над Донбасом…
Сайт, який не зволили назвати російські ліберальні медійники і з яким не збираються полемізувати, — «Цензор.Нет» (той самий, який 23 червня Роскомнагляд укотре пообіцяв заблокувати). А не збираються тому, що на цьому сайті викрита конкретна неправда «Новой…» і поставлені конкретні запитання, на які редактори російської газети не спромоглися відповісти.
Ось деякі з запитань, які поставив головний редактор сайту Юрій Бутусов:
«Почему Россия, оккупировавшая Донбасс, не предоставила Украине доступ к обломкам самолета Ан-26, сбитого 14 июля, и не позволила установить причины катастрофы самолета, что не дало возможности своевременно закрыть воздушное пространство?
Почему Россия, которая направила на Донбасс свои войска, сама не закрыла воздушное пространство — ведь «Боинг» шел по общему воздушному коридору из Украины в Россию?
На основании каких фактов Украина могла предположить, что Россия будет сбивать гражданские пассажирские самолеты с помощью «Буков» и закрыть воздушное пространство?
Откуда получил информацию о «новой победе «ополченцев» — уничтожении «украинского» самолета над Торезом — российский телеканал «Лайфньюс»?»
Справді, можливо, Юрій Бутусов надто різко написав про кореспондентку «Новой…» у Києві Ольгу Мусафірову, але ж факт, що вона працює на газету, де, за словами Бутусова, «продолжают врать на крови и памяти 298 людей». І це справді дуже серйозна проблема: чи може вважати себе правдивим український журналіст, який працює на «системних лібералів» нинішньої Росії, на видання, які виконують роль тижневика Das Reich. Той виходив у нацистській Німеччині; кількість пропагандистських матеріалів у ньому була зведена до мінімуму, натомість більшу частину обсягу займали об’єктивно написані тексти. Проте це все одно було видання тодішньої нацистської влади Німеччини…

Сергій ГРАБОВСЬКИЙ
публіцист, політолог, історик, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту філософії імені Григорія Сковороди Національної академії наук України.
http://osvita.mediasapiens.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #28 за 10.07.2015 > Тема "Резонанс"