Версiя для друку Обговорити в форумi

Нинішнього літа виповнюється 420 років видатній події — першому в світовій історії застосуванню підводних човнів запорозькими козаками. Це сталося під час штурму турецької фортеці Синоп у 1595-му. Про цю подію залишив спогади французький монах-єзуїт Р. Фурньє після відвідання Константинополя у 1595 році: «Тут мені розповідали зовсім незвичайні історії про напад північних слов’ян на турецькі міста й фортеці. Вони з’являлися несподівано, піднімалися просто з дна моря і наводили жах на варту і всіх берегових жителів. Мені й раніше оповідали, ніби слов’янські воїни перепливають море під водою, але я вважав це за вигадку. Тепер же я говорив з тими людьми, які були свідками підводних набігів слов’ян на турецькі береги».
У 1820-му в Парижі вийшла книга французького капітана та винахідника підводних човнів Жака Філіпа Монжері «Про підводне мореплавання і війну», в якій він робить сміливу реконструкцію козацького човна. На думку французького винахідника, козаки обшивали свої човни ззовні шкірою, корпус їхній накривали герметичною палубою, а над нею вертикально споруджували шахту, всередині якої перебував козак, який вів спостереження за морем і водночас керував човном; шахта одночасно слугувала і для постачання свіжого повітря всередину човна; човни в підводному положенні рухалися за допомогою весел, причому герметичність бортів у місцях встановлення весел забезпечували шкіряні манжети.
Вперше підводні човни застосували під час гетьманування Федора Полоуса. Тоді запорожці невеликими силами досить легко здобули турецьке місто Синоп. Ось як це описує одеський письменник-мариніст, морський офіцер у відставці Олег Олейников: «Одного похмурого світанку турецькі вартові з мурів фортеці Синоп спокійно поглядали на силу-силенну колод, які прибили до берега хвилі. З того вони не дивувались, адже ніч була досить вітряна і, як на лихо, довга. Як тільки почало світати, колоди почали виростати з води, і до берега швидко наближалися човни – не човни, скрині – не скрині… Відкривали стулки в колодах – і з них виходили запорозькі козаки, які кинулися до відчиненої брами міста. Коли турки отямилися, було вже пізно. Відчайдухи дуже швидко захопили місто. Так уперше українські козаки використали під час морського походу підводні човни...».
До нас дійшли перекази про те, як козаки годинами просиджували під водою, дихаючи через очеретину, могли пропливати кілька верст, сховавши голову у перекинуте цеберко. Бували випадки, що козаки перевертали чайки догори дном і в такий спосіб наближалися до ворога. Потім серед турків ходили легенди про шайтанів у шароварах, які з’являлися з самісінького дна моря. Недарма ж козаків називали «водяниками», говорили, що вони нібито зналися з чортом і могли просиджувати годинами у воді, що в декого з них є нібито риб’ячі зябра.
І сьогодні традиції запорозького козацтва, його відвага і винахідливість допомагають українському воїнству в боротьбі з російськими агресорами. Бо козацькому роду нема переводу.

Сергій ГОРИЦВІТ
м. Одеса

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 03.07.2015 > Тема "З потоку життя"