Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УЧАСНИКИ МАРШУ НА ЧЕСТЬ ДНЯ ЗАХИСНИК╤В ПРИЙШЛИ П╤Д ОП ╤ ОГОЛОСИЛИ ВИМОГИ
Б╕ля буд╕вл╕ Оф╕су президента перебували дек╕лька тисяч учасник╕в маршу. Вони скандують "Слава...


У КРИМУ ЗАЛИШИЛОСЯ Ш╤СТЬ БАНК╤В ╤ ВС╤ ВОНИ - П╤Д САНКЦ╤ЯМИ
«Станом на 1 вересня 2020 року на п╕востров╕ залишилося 6 д╕ючих банк╕в РФ. Вс╕ вони...


У КИ╢В╤ ВСТАНОВИЛИ ПАМ’ЯТНИК ВИЗВОЛИТЕЛЮ КРИМУ
4 жовтня в Ки╓в╕ було урочисто в╕дкрито пам’ятник полковнику Арм╕╖ Укра╖нсько╖ Народно╖...


ДЕРЖКОМТЕЛЕРАД╤О РОЗПОЧАВ ПРИЙОМ ЗАЯВОК НА ЗДОБУТТЯ ПРЕМ╤╥ ╤МЕН╤ М. РИЛЬСЬКОГО
Розм╕р прем╕╖ за кожною з ном╕нац╕й становить 20 тис. гривень.


НА ХЕРСОНЩИН╤ ВСТАНОВЛЯТЬ ПОСТИ ДЛЯ МОН╤ТОРИНГУ СИТУАЦ╤╥ З КРИМСЬКИМ «ТИТАНОМ»
про це у п’ятницю, 9 жовтня, на бриф╕нгу у Херсон╕ заявив заступник м╕н╕стра захисту...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2003 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 19.12.2003
"ГОЛОДОМОР І ТУЗЛА - ПРОБЛЕМИ, ЗАКЛАДЕНІ В ПЕРЕЯСЛАВІ?"
Юрій Дорошенко.

Народний депутат Микола Жулинський:
"ГОЛОДОМОР І ТУЗЛА - ПРОБЛЕМИ, ЗАКЛАДЕНІ В ПЕРЕЯСЛАВІ?"

З народним депутатом України, академіком НАНУ Миколою Жулинським ми домовилися зустрітися на відкритті виставки плаката, присвяченій роковинам голодомору й організованій "Нашою Україною". Справді, де ще можна було б зустрітися з Миколою Григоровичем? Адже саме він був першим, хто написав передмову до відомого роману Василя Барки "Жовтий князь", коли його видали в Україні. Тоді у своїй вступній статті академік розповідав про справжні причини та наслідки великого голоду. Хоч на його батьківщині - Волині - не було штучного голоду, планово організованого комуністичною системою, що це таке, пан Микола знає не із чужих вуст, бо виростав сиротою, а батько був у нацистському концтаборі, Тому й перше запитання, яке ми поставили Миколі Жулинському, було пов'язане із трагічною тематикою.
- Чому, на ваш погляд, влада спустила на гальмах річницю голодомору 1932 - 1933 років і зосередилася лише на міжнародному визнанні трагедії, невже вона не розуміє, що ця проблема є актуальною для українського суспільства?
- Якщо вести мову про міжнародне визнання голодомору 1932 - 1933 років, то ми повинні бути об'єктивними та визнати, що це ініціатива передусім Верховної Ради, де основну скрипку грала "Наша Україна". Ми ініціювали проведення парламентських слухань, прийняття відповідної постанови. Цим документом передбачалися заходи з визнання Генеральною Асамблеєю ООН голодомору як геноциду українського народу, створення меморіалу пам'яті жертв, який би включав музейну частину та інститут народної пам'яті. Нині дискутується, де повинен розміщуватися цей меморіал. Ми наполягаємо, щоб він був у центрі Києва. Бо, наприклад, я був у Яд Вашемі та бачив, який величний, просто вражаючий пам'ятник створили євреї в Єрусалимі для вшанування пам'яті жертв свого народу. Десять років тому, коли я був віце-прем'єр-міністром, ми мали велику підтримку нашим діям з боку національно-демократичних сил, а тому вдалося провести низку потужних заходів із вшанування пам'яті жертв голодомору. На Софійському майдані тоді пощастило зібрати всі конфесії та разом із ними пройти траурною ходою до Михайлівського майдану - до пам'ятного знаку, що був створений буквально за кілька тижнів. Люди з усієї України привезли освячену землю та висипали до підніжжя знаку. Ви бачите, що сьогоднішня влада, на жаль, не надає належного значення цій події.
- Це від нерозуміння значення події чи свідомого небажання достойно вшанувати пам'ять жертв штучного голоду?
- Думаю, що тут більше небажання. Ця подія, як жодна, може та повинна сконсолідувати українське суспільство. Голод був не на Західній Україні. Він пройшов Центральною Україною та її Сходом. Захопив якраз ті території, що не відзначаються тепер особливою чутливістю до національних проблем. Тому що багаторічний тиск на розум людей витравив багато з народної пам'яті. Ця подія мала б сколихнути наших громадян. Якби це було на рівні держави (як десять років тому, коли влада в кожному місті та селі ініціювала заходи з ушанування жертв голодомору), тоді б воно зазвучало належним чином. Сьогодні ж відчувається з боку влади така собі байдужість: мусимо, бо нав'язують, ну зробимо якісь кроки... Що ж до пам'ятника, який так і не з'явився, то мушу зазначити: уперше ми ще з тодішнім прем'єр-міністром Леонідом Кучмою їздили на київську гору Киселівку та дивилися місце, де мав постати цілий меморіал, але реалізувати ідею тодішній уряд не встиг. Коли ж на чолі уряду став Віктор Ющенко, ми знову повернулися до проблеми. Віктор Андрійович свого часу їздив у Стокгольм на вшанування пам'яті жертв єврейського Голокосту та приїхав звідти дуже схвильований. Він постійно казав, що ми повинні робити все, аби воскресити пам'ять про нашу трагедію. Думаю, що все залежить від влади... Якби вона була сповнена справжньою національною відповідальністю, була органічно-патріотична, то я переконаний - тоді б сьогоднішній день був інакшим. Значущішим, усенародним і з повнотою трагічного звучання.
- Можливо, просто наша влада заклопотана іншими заходами, такими, як Рік Росії в Україні та навпаки? Як, до речі, ви як віце-прем'єр-міністр із гуманітарних питань двох урядів оцінюєте ці акції, що вимагають значних бюджетних коштів?
- На жаль, згадані вами заходи не приносять тієї користі, на яку, можливо, і розраховують їхні ініціатори. Скажу таке: блок Віктора Ющенка часто звинувачують у тому, що він нібито не так прихильно ставиться до Росії. Це все неправда! Коли я був в уряді віце-прем'єр-міністром, то робив не одну спробу зав'язати контакти з Росією, її владою для того, щоб установити нормальні культурні зв'язки. Ми хотіли, аби вони не зводилися до шаленого напливу попси, неконтрольованої навали низькопробної книжкової продукції. Коли я їздив у Москву, то казав міністру культури Росії: зробімо так, щоб найкраще, що має російська культура, могло плановано до нас приходити і щоб ми могли з України на партнерських засадах показати те, що в нас є високого, професійного. Повірте, ініціативи та підтримки з боку Росії не було. Ми, наприклад, ставили питання про відродження української бібліотеки в Москві, відновлення там же українського театру, закликали: давайте з тих музейних запасників Москви, Петербурга й інших міст виставимо те, що стосується України. Там же багато для нас цікавого, такого, що дає уявлення про внесок українців у російську культуру. Порушувалися питання про відкриття архівів, щоб подивитися, що там є корисного для встановлення історичної повноти наших відносин. Відчувалося, що за тим, що не було підтримки з боку Росії, стояла інша проблема. Було видно, що російська сторона боїться таких відносин. Бо ми ставили питання про реституцію, тобто повернення культурних цінностей в Україну. Це було чи не основною першопричиною небажання відкриватися перед Україною.
- Невже зовсім немає жодної користі від міждержавних суперакцій? Ось наближаються роки Польщі в Україні та України в Польщі...
- Ну приїхали до Києва з Москви кілька гарних театрів. Добре! З боку Росії це хоч і знаковість, але суто символічна. За нею не стоїть глибинне бажання відкритися. У цьому й полягає формальність цього кроку. Тепер буде Рік Польщі в Україні та Рік України в Польщі. Мене цікавить, як ми зможемо побудувати відносини з поляками. Думаю, що тут є певна перспектива. Польща більш відкрита в культурному плані. Наші дослідники вже не одне десятиріччя працюють у польських архівах, маємо солідну наукову, культурну співпрацю. Мушу зауважити, що з нашого боку повинно бути також більше ініціативи.
- Ініціативи вистачає в інших речах. Наприклад, АПУ не оминула нагоди, щоб ушанувати ще один ювілей - неоднозначної для українського народу Переяславської ради 1654 року. Навіть з'явився відповідний указ Президента. Ви очолюєте альтернативний громадський комітет з відзначення події.
- Так, ми започаткували громадську ініціативу. Для чого? От я також собі думав над проблемою. З'явився указ. Хоч би як його пропагували, мовляв, вийшов указ про відзначення дати, давайте говорити повну правду. Але де ж та правда? Де відповідні заходи? Засідання затвердженого оргкомітету? Де конференції, дискусії, публікації? З боку уряду тут майже немає жодної ініціативи. Тому й виникла громадська ініціатива. Думаю, необов'язково було Президентові видавати указ. Наша Академія наук могла б сама виступити з ініціативою та провести спільну зустріч істориків України й Росії (можна було б залучити також науковців Польщі, Туреччини, Швеції), щоб відверто поговорити про Переяславську раду. Це має бути суто наукова проблема. Мене дивує теперішній підхід влади: уявіть, що якась країна святкує свою поразку! Де це бачено? Якщо вести мову з позицій сьогоднішньої незалежної держави, то Переяславська рада була справжньою поразкою України. Для нас найголовніше показати суть історичної події. Ми робимо головний акцент на молодь. Зараз ми перебуваємо в проблемі, що була закладена на переяславському майдані 1654 року. Подивіться: острів Тузла й інші імперські самодержавні російські амбіції як-раз і породжені ідеєю російського месіанства, третього Риму, формування імперії (байдуже - вона царська, більшовицька чи теперішня ліберальна).
- Пане Миколо, під кінець хотілось би поставити суто політичне запитання. Чи ви залишаєтеся одним із керівників Ліберальної партії України? Якщо так, то чи партія залишилася в складі блоку "Наша Україна"?
- Я є першим заступником голови ЛПУ. Головою цієї партії є Володимир Щербань, який очолює Сумську облдержадміністрацію. Ясно, що Щербань працює в системі нинішньої влади та веде політику, що, безперечно, виходить з Адміністрації Президента. ЛПУ, як Віктор Ющенко мені не раз казав, - це не лише Володимир Щербань. Саме Ліберальна партія першою провела свій з'їзд і ввійшла до виборчого блоку Віктора Ющенка "Наша Україна". Після того ще не було з'їзду партії, який би прийняв рішення, чи перебуває партія в блоці. А тому вона в блоці, і я, певна річ, перебуваю на посаді, на яку мене обрали. Буде в лютому з'їзд, і яке він прийме рішення - побачимо. Якщо з'явиться рішення про вихід із блоку Віктора Ющенка, я тоді виходжу з ЛПУ. Про це я попередив на політраді. Мій вибір єдиний та остаточний: я з Віктором Ющенком і "Нашою Україною". Але, повірте, ще важко спрогнозувати рішення з'їзду. Є час подивитися, як воно буде.
(Газета "Без цензури").

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2003 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1549

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков