"Кримська Свiтлиця" > #24 за 12.06.2015 > Тема "З потоку життя"
#24 за 12.06.2015
ХРЕСТ БЛАЖЕНН╤ЙШОГО ВОЛОДИМИРА ЗА ЩО ЗВ╤ЛЬНИЛИ ОЛЕКСАНДРА ДРАБИНКА
Нещодавно на Фейсбук-акаунт╕ митрополита Укра╖нсько╖ православно╖ церкви Олександра Драбинка був оприлюднений указ предстоятеля УПЦ МП Блаженн╕йшого Онуфр╕я (Березовського) про його зв╕льнення з посади настоятеля храму Ус╕х Святих Свято-Воскресенського Собору в Ки╓в╕. Цей крок багато хто розгляда╓ як спробу кремл╕вського лоб╕ в УПЦ усунути в╕д ус╕х можливих посад у Церкв╕ арх╕╓рея, здатного стати центральною ф╕гурою УПЦ МП в об’╓днувальних для укра╖нського православ’я процесах ╕ очищенн╕ церкви УПЦ МП в╕д кремл╕всько╖ резидентури. Для пояснення неоф╕там. Арх╕╓пископ Олександр Драбинко довг╕ роки був найближчим пом╕чником ╕ секретарем Блаженн╕йшого Володимира (Сабодана). В очах пастви в╕н — ╓пископ номер один, якщо йдеться про перспективу зробити церкву УПЦ МП д╕йсно укра╖нською ╕ почати процес реального церковного д╕алогу з УПЦ КП. В╕н — наймолодший ╓пископ УПЦ, що, може, ╕ подоба╓ться паств╕, але само собою було певним подразником для уб╕лених сивиною ╓пископ╕в, багато хто з яких був ╕ залиша╓ться одержувачем рос╕йських грошей. Ваги в очах громадськост╕ нада╓ йому й те, що Драбинко — ф╕гурант крим╕нально╖ справи, яку порушив проти нього м╕н╕стр Захарченко, намагаючись в╕дсунути в╕д управл╕ння церкви пок╕йного Блаженн╕йшого Володимира. Для Януковича ╕ Кремля, починаючи з 2012 року, отримати повн╕стю залежну церкву-мар╕онетку було одним з пр╕оритет╕в. За нашими даними, тод╕ у митрополита Олександра в╕дбулася зустр╕ч з церковним меценатом В╕ктором Нусенк╕сом. П╕сля цього у Драбинка залишився небагатий виб╕р: або переконати Блаженн╕йшого Володимира в╕дмовитися в╕д кер╕вництва церквою, або по╖хати в Рос╕ю, або спочатку — потрапити п╕д ╕золяц╕ю, пот╕м бути дискредитованим, а там — буде видно. При цьому аргумент, що под╕бний в╕д’╖зд буде важким для Блаженн╕йшого Володимира, за яким владика Олександр доглядав довг╕ роки, великими жертводателями ╕ «хазяями Укра╖ни» не сприймався. В╕д’╖зд у Рос╕ю об╕цяв би йому ╖жу, недоторканн╕сть ╕ перевиховання у б╕к «руського миру», але це був би нищ╕вний удар по над╕ях нац╕онально ор╕╓нтовано╖ пастви. Митрополиту Олександру було 35 рок╕в, коли в╕н вважав за краще залишитися у Ки╓в╕ ╕ н╕куди не в╕д’╖жджати. Дал╕ усе було, як об╕цяли. См╕хотворна ╕стор╕я з викраденням черниць, куховар╕ння проти нього крим╕нально╖ справи та ╕золяц╕я митрополита. Не знаю, яке таке сво╓ майбутн╓ уявляв митрополит Олександр у зам╕ському панс╕онат╕, де його насильно утримували п╕вроку. Напевно, думав, що земний шлях за найг╕рших розклад╕в зак╕нчиться, ╕ в╕рив у св╕тле Небесне майбутн╓. Напевно, сумував за Блаженн╕йшим, в якого п╕д «уважним наглядом» л╕кар╕в Януковича не зум╕ли знайти онколог╕ю. А може бути, згадував слова пок╕йного митрополита Володимира: «Я знав, що шлях в Укра╖ну з ус╕ма ╖╖ проблемами стане мо╓ю голгофою. Але н╕коли н╕чого не просив ╕ н╕ в╕д чого не в╕дмовлявся». Витримати ╕ створити проукра╖нську л╕н╕ю в УПЦ МП — це можна вважати духовним ╕ менеджерським дивом, але насправд╕ це було хрестом пок╕йного митрополита. ╤ голгофа зганьблено╖ Москвою укра╖нсько╖ церкви ще трива╓, а хрест несе тепер Олександр Драбинко. В╕н отримав цей хрест в╕д Блаженн╕йшого, залишившись тод╕ у Ки╓в╕, вибравши Укра╖ну, пок╕йного митрополита ╕ нас з вами, паству УПЦ МП. З того часу митрополит Олександр соб╕ не належить. У церковному середовищ╕ багато сво╖х п╕дводних камен╕в, претенз╕й, у церковн╕й ╕╓рарх╕╖, як ╕ будь-як╕й структур╕, не обходиться без ╕нтриг та пл╕ток. ╤ особист╕ в╕дносини ╕ з ╓пископами, ╕ з деякими журнал╕стами у митрополита складалися по-р╕зному. Автору цих рядк╕в, наприклад, жодного разу за п’ять рок╕в не вдалося отримати у нього ╕нтерв’ю. Але ус╕ ц╕ чвари, ╕нтриги, незадоволення — др╕бниц╕. Тому що п╕сля Януковича й ув’язнення Драбинка у нас, в╕рних УПЦ МП, зор╕╓нтованих на в╕дх╕д в╕д Москви ╕ церковну ╓дн╕сть, нема╓ ╕ншого ╓пископа, якому ми б так в╕рили. ╤ якщо в укра╖нсько╖ автокефал╕╖ ╓ майбутн╓, то його пов’язують з Олександром Драбинком. Я д╕зналася про те, що митрополита зв╕льнили з поста настоятеля з його особистого Фейсбук-акаунта. Записи на ц╕й стор╕нц╕ у мереж╕ завжди були в╕ддушиною для патр╕отично╖ пастви УПЦ МП. Там було те, чого ми не могли знайти у сво╖х храмах. Пост╕йна ч╕тка молитва за перемогу Укра╖ни. Там були пропов╕д╕, як╕ пот╕м зачитували в ╓парх╕ях прост╕ священики. Ось слова одн╕╓╖ з них: «У чому причина нашо╖ колективно╖ сл╕поти? Що це? Гр╕х або особливий Божий промисел? П╕д час Революц╕╖ г╕дност╕ наша Церква змогла подолати головну спокусу, якою тод╕ нас спокушала влада. «Засуд╕ть Майдан», — вимагали в╕д митрополита Володимира, який нин╕ у Боз╕ почив, представники режиму. «Назв╕ть присутн╕х там людей бунт╕вниками, порушниками Божих запов╕дей». На жаль, деяк╕ з церковних ╕╓рарх╕в спокусилися ╕ повторювали ц╕ рекомендован╕ чиновниками слова. Але Церква в ц╕лому р╕шуче в╕дмовилася в╕д ц╕╓╖ вимоги ╕ зум╕ла зберегти обличчя. Ситуац╕я, в як╕й ми опинилися сьогодн╕, набагато складн╕ша. Трива╓ в╕йна на Донбас╕. Ця в╕йна нав’язана ззовн╕. Нав’язана пол╕тиками, як╕ вважають, що здатн╕ сам╕, спираючись лише на ресурси власно╖ держави, — протистояти всьому св╕ту ╕ добитися перегляду державних кордон╕в у п╕сляво╓нн╕й ╢вроп╕. Наш п╕вн╕чний сус╕д перебува╓ у вигаданому св╕т╕, де його велич╕ н╕бито загрожують певн╕ зовн╕шн╕ чинники. Як н╕ прикро це усв╕домлювати, але там вже давно не чують голосу Укра╖ни. У Рос╕╖, на жаль, живуть сьогодн╕ пол╕тичними м╕фами про нашу кра╖ну. Там в╕рять у те, що захисниками ц╕л╕сност╕ нашо╖ кра╖ни ╓ т╕льки «ун╕ати» ╕ «розкольники». Там вважають, що б╕льш╕сть з нас н╕бито чека╓ «визволител╕в». Там думають, що наше з вами бажання свободи ╕ незалежност╕ н╕бито нав’язане нам Америкою... Правда не може зм╕нити тих, хто не хоче ╖╖ чути. Але вона може зм╕нити нас самих... В╕д Церкви, яка ма╓ бути сов╕стю кра╖ни ╕ народу, сьогодн╕ чекають слова правди». Публ╕чна проукра╖нська л╕н╕я митрополита була занадто пом╕тною, щоб не дратувати церковне начальство з його аморфною позиц╕╓ю щодо в╕йни, п╕длесливими вояжами в Москву та м╕жнародними скаргами на утиск УПЦ МП. Коротко резюмуючи вищесказане. Те, що владику Олександра вит╕снили з храму Ус╕х Святих, кафедрального собору, — новина, звичайно, погана. Але це не г╕рше, н╕ж у 2013 роц╕, коли Блаженн╕йшому Володимиру давали померти в л╕карн╕, коли сам владика Олександр сид╕в в ув’язненн╕, а в майбутн╓ Укра╖ни ╕ церкви не хот╕лося нав╕ть заглядати. Я колись назвала призначення в Ки╖в на митрополичу посаду Блаженн╕йшого Володимира, який дав нам свободу мислити ╕ бажання ╓дност╕, прорахунком Москви й усм╕шкою Божо╖ Матер╕. Невже ви дума╓те, що Божа Мати перестане нам усм╕хатися? Н╕коли в житт╕. Тому не засмучуйтеся. Владика, як ╕ ран╕ше, служитиме у Спасо-Преображенському собор╕, молитиметься там за Укра╖ну ╕ перемогу укра╖нсько╖ збро╖. Приходьте.
Лана САМОХВАЛОВА («Укр╕нформ»)
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 12.06.2015 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15396
|