Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 12.12.2003 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#50 за 12.12.2003
НЕ ВТРАЧАЄ СИЛУ "ОБЕРЕГ"!
Бесіду вела Алла МАЗУР.

Віталій Лазаренко - відомий український композитор, художник і поет-пісняр, заслужений працівник культури Автономної Республіки Крим, автор багатьох збірок власних пісень. Віталій Іванович - художній керівник співучого тріо "Надія", в якому виступають три рідні сестри. А створений Віталієм Лазаренком клуб "Оберег" при Будинку культури в Роздольному покликаний відкривати нові творчі імена серед земляків-роздольненців. На наше прохання позаштатний кореспондент "Кримської світлиці" зустрілася з Віталієм Івановичем і попросила його розповісти про здобутки клубу "Оберег" та про свої творчі плани.

- Віталію Івановичу, Ви нещодавно перейшли на викладацьку роботу. Чи працюватиме виплеканий Вами "Оберег" у Роздольненському будинку культури?
- Так. Звичайно. В ньому і надалі збиратимуться зацікавлені люди, відбуватимуться зустрічі, презентації. Ось-ось має з'явитися нова книга Миколи Тібія - нашого поета і журналіста. Як тільки вона вийде у світ, то ми її покажемо, відсвяткуємо, так би мовити, її народження.
А викладання англійської мови у Сінокісненській середній школі дозволило вивільнити трохи часу для творчості, адже в школі маю невеличке навантаження. Цим вибором задоволений, бо проблем з учнями не маю, та й надмірних матеріальних потреб - також, тому можливість творити ціную понад усе.
- Над чим Ви нині працюєте?
- Готую пісні для нового збірника на слова кримських поетів Д. Кононенка, Ф. Степанова, В. Басирова, Г. Хмільовської, М. Тібія та інших. Уже, по суті, укладений пісенник "Ти народивсь на землі", який ми підготували разом з Данилом Андрійовичем, сподіваюсь на його вихід у світ.
Мене тішить те, що попередні книжечки з моїми піснями досить швидко розійшлися. Серед них "Мамині турботи", що була видана тисячним накладом у Тернополі, гарно ілюстрована збірка пісень на слова Лесі Пилип'юк, що вийшла десятитисячним тиражем. У наступному році з'явиться друге видання пісенника "Дорога до мами", бо перший випуск був досить швидко розкуплений. Тепер ця книга доповниться новими творами і вийде у найстарішому і найавторитетнішому видавництві "Музична Україна" у Києві. Центральною в ній є тема матері, Батьківщини.
Отож вже можу підбити певний підсумок: усього розійшлося вже близько двадцяти тисяч книжечок з моїми піснями.
- Як це Вам вдалося, адже Ви живете і працюєте в справжній глибинці?
- Мені щастить на добрих і щирих людей, без допомоги яких нічого б не вийшло. Дуже багато зробив для мене Петро Андрійчук, професор Київського національного університету
культури, керівник заслуженого народного ансамблю "Дарничанка", що представляє пісенну Україну в різних куточках світу. Почалося знайомство з того дня, коли ансамбль виступав у Роздольному, і з подарованого мною пісенника П. Андрійчук вибрав кілька творів, які посіли гідне місце в репертуарі колективу. І нині ця знатна людина опікується виданням книжки "Дорога до мами". А на Всеросійському фестивалі художніх колективів у Москві П. Андрійчук презентував пісню "Полетіли лелеки, мов роки", яку ми створили з М. Тібієм, передав учасникам ряд моїх збірок.
Плідною є співпраця з поетесою з Хмельницького Надією Пукас, яка очолює там єдиний в Україні Будинок сім'ї. Незабаром побачить світ наш новий збірник пісень "З джерелечка воду пила", який профінансував Хмельницький міський голова М. Приступа.
Мають попит і пісенники на вірші Лесі Пилип'юк, яка є головним редактором журналу для дітей "Дзвіночок". За її сприяння вийшов новий навчальний посібник "Родинне дозвілля", де є і мої пісні "Мамині турботи" і "До бабусі їду".
Я щиро вдячний професорам Тернопільської академії народного господарства Василеві Дерію, лауреатові Всеукраїнської літературної премії імені Іванни Блажкевич, та Михайлові Ковтонюку за всіляку підтримку моєї творчості. Ці люди - справжні інтелігенти, всебічно обдаровані, і в той же час щирі, доступні. Я з великою насолодою використовую їхні віршовані тексти для пісень.
- А як складаються взаємини з талановитими людьми нашого степового краю?
- Я б сказав, що досить плідно. Час від часу вдається нам з Миколою Тібієм створити нову пісню. Ось останню з них - "Дума кошового" - нещодавно опублікувала районна газета "Авангард". Працюю з текстами Т. Коровкіної з селища Новоселівського, Л. Тимощук з с. Чернишевого.
Згадую одне з перших виїзних засідань "Оберега" в Новоселівському, коли ми виносили на загал творчість місцевої вчительки Тетяни Коровкіної. Десь через місяць на наступному зібранні виступило уже чимало тих, що пишуть вірші. Людям хочеться вихлюпнути свої думки, переживання. Мені здається, що поезія - це та ж сповідь, на яку треба йти до батюшки. А ми таким чином відкриваємо нові обдарування. Ось і в Сінокісному заявила про себе сільська поетеса Олена Гвоздєва. Отож, "Оберег" і далі виконуватиме свою функцію.

смт. Роздольне.

ДУМА  КОШОВОГО
Музика Віталія Лазаренка, слова Миколи Тібія.
Останній кошовий Запорозької Січі Петро Калнишевський після її зруйнування був засланим і живим замурованим в Соловецьку цитадель тільки за те, що десять літ підряд отаманував на коші. Було йому тоді вже 84 роки. А коли на Соловках сповнилося 110, цар Олександр І дарував свободу. Ще два роки провів на острові сліпий козак, колишній отаман, якому нікуди було повернутися.

Вітер дме несамовитий,
Хвиля в морі б'є  гірка.
Прагнуть всі в мені убити
Козака.
Приспів:
Та ще живий на Україні
Наш славний кіш, хоробрий кіш,
На Січ до тебе серцем лине
Старий Калниш, сліпий Калниш.
Мордувати, як каліку,
Вже втомились Соловки.
Виглядаю четверть віку
Свої полки.
Приспів.
Бачу: сонце, слава Богу,
Світить з тої сторони,
Де далеко за порогом
Мої сини.
Приспів.
Та ще живий на Україні
Наш славний кіш, хоробрий кіш.
На Січ до тебе серцем лине
Старий Калниш, сліпий Калниш.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 12.12.2003 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1539

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков