"Кримська Свiтлиця" > #21 за 22.05.2015 > Тема ""Джерельце""
#21 за 22.05.2015
АВТОМОБ╤ЛЬ
Микола НОСОВ
Опов╕дання
Коли ми з Мишком були зовс╕м маленькими, нам дуже хот╕лось покататися на автомоб╕л╕, т╕льки це н╕як не вдавалось. Ск╕льки ми не просили шофер╕в, н╕хто не хот╕в нас катати. Одного разу ми гуляли в двор╕. Раптом дивимось — на вулиц╕, б╕ля наших вор╕т, зупинився автомоб╕ль. Шофер ╕з машини вил╕з ╕ кудись п╕шов. Ми п╕дб╕гли. Я кажу: — Це — «Волга». А Мишко: — Н╕, це — «Москвич». — Багато ти розум╕╓ш! — кажу я. — Звичайно, «Москвич», — каже Мишко. — Подивись, який у нього капор. — Який, — кажу, — капор? Це в д╕вчаток бува╓ капор, а в машини — капот! Ти подивися, який кузов. Мишко подивився ╕ каже: — Ну, таке пузо, як у «Москвича». — Це в тебе, — кажу, — пузо, а в машини н╕якого пуза нема╓. — Ти ж сам сказав «пузо». — Я сказав «кузов», а не «пузо»! Ех, ти! Не розум╕╓ш, а л╕зеш! Мишко п╕д╕йшов до автомоб╕ля ззаду ╕ каже: — А у «Волги» х╕ба ╓ буфер? Це у «Москвича» — буфер. Я кажу: — Ти б краще мовчав. Вигадав ще буфер якийсь. Буфер — це у зал╕зничного вагона, а в автомоб╕ля — бампер. Бампер ╓ ╕ в «Москвича», ╕ у «Волги». Мишко помацав бампер руками й каже: — На цей бампер можна с╕сти ╕ по╖хати. — Не треба, — кажу я йому. А в╕н: — Та ти не б╕йся. Про╖демо трохи ╕ сплигнемо. Тут прийшов шофер ╕ с╕в у машину. Мишко п╕дб╕г ззаду, вс╕вся на бампер ╕ шепоче: — С╕дай мерщ╕й! С╕дай мерщ╕й! Я кажу: — Не треба! А Мишко: — Йди хутч╕ш! Ех ти, боягуз! Я п╕дб╕г, причепився поруч. Машина рушила ╕ як помчить! Мишко злякався ╕ каже: — Я сплигну! Я сплигну! — Не треба, — кажу, — роз╕б’╓шся! А в╕н твердить: — Я сплигну! Я сплигну! ╤ вже почав опускати одну ногу. Я оглянувся назад, а за нами ╕нша машина мчить. Я кричу: — Не см╕й! Дивись, зараз тебе машина задавить! Люди на тротуар╕ зупиняються, на нас дивляться. На перехрест╕ вулиць м╕л╕ц╕онер засвист╕в у свисток. Мишко перелякався, сплигнув на брук╕вку, а руки не в╕дпуска╓, за бампер трима╓ться, ноги по земл╕ волочаться. Я злякався, схопив його за ком╕р ╕ тягну вгору. Автомоб╕ль зупинився, а я все тягну. Мишко, нарешт╕, знову вил╕з на бампер. Довкола народ з╕брався. Я гукаю: — Тримайся, дурню, м╕цн╕ше! Тут вс╕ засм╕ялися. Я пом╕тив, що ми зупинилися, ╕ зл╕з. — Злазь, — наказую Мишков╕. А в╕н з переляку н╕чого не розум╕╓. Ледве я в╕д╕рвав його в╕д цього бампера, п╕дб╕г м╕л╕ц╕онер, номер запису╓. Шофер з каб╕ни вил╕з — ус╕ на нього накинулись: — Не бачиш, що в тебе позаду робиться? А про нас забули. Я шепочу Мишков╕: — Ход╕мо! В╕д╕йшли ми вб╕к ╕ б╕гцем у провулок. Примчали додому, задихались. У Мишка обо╓ кол╕н до кров╕ об╕дран╕ ╕ штани порван╕. Це коли в╕н по брук╕вц╕ на живот╕ ╖хав. Перепало йому в╕д мами! Пот╕м Мишко каже: — Штани — це др╕бниц╕, зашити можна, а кол╕на сам╕ загояться. Мен╕ ось т╕льки шофера жалко: йому, напевно, через нас перепаде. Бачив, м╕л╕ц╕онер номер машини записував? Я кажу: — Треба було залишитись ╕ сказати, що шофер не винен. — А ми м╕л╕ц╕онеру листа напишемо, — каже Мишко. Почали ми листа писати. Писали, писали, аркуш╕в двадцять паперу з╕псували, нарешт╕, написали: «Шановний товаришу м╕л╕ц╕онер! Ви неправильно записали номер. Тобто ви записали номер правильно, т╕льки неправильно, що шофер винен. Шофер не винен, винн╕ ми з Мишком: ми причепилися, а в╕н не знав. Шофер добрий ╕ ╖здить правильно». На конверт╕ написали: «Р╕г вулиц╕ Горького ╕ Велико╖ Грузинсько╖, отримати м╕л╕ц╕онеру». Запечатали лист ╕ кинули в поштову скриньку. Напевно, д╕йде.
Переклад з рос╕йсько╖ Данила КОНОНЕНКА
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 22.05.2015 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15299
|