"Кримська Свiтлиця" > #18 за 01.05.2015 > Тема "Душі криниця"
#18 за 01.05.2015
ПЕРЕГЛЯД ПОЕТ╤В
Вирощеному в лон╕ рос╕йсько╖ поез╕╖ кримському ╕нтел╕гентов╕ в ц╕ дн╕ непросто. Сама поез╕я, головний ╖╖ корпус ставиться ним п╕д сумн╕в. В╕тчизна, де вона виростала ╕ розцв╕ла, напала на милу його мальовничу батьк╕вщину – ╕ поети, як╕ були ран╕ше негр╕шними, н╕би мають розд╕лити в╕дпов╕дальн╕сть. У цьому переконаний кримський ╕нтел╕гент, який опинився на берегах Дн╕пра. Справд╕! Хто б з них, цих поет╕в, твердо в╕дмовив Рос╕╖ волод╕ти Кримом? Важке запитання, що не ма╓ в╕дпов╕дей. От, скаж╕мо, тихий Заболоцький – чи ╓ гарант╕╖, що в╕н зараз не був би в наст╕льки ж тихому розчуленн╕? Гучний Маяковський свого часу ╕ без того ст╕льки набрехав про Крим, що не варто ╕ уявляти. Старший Гум╕льов, дума╓ться, р╕шуче в╕дкинув би ╕снування будь-якого нерос╕йського Криму, а молодший, напевно, захоплювався б – «пас╕онарн╕сть»! Та хоч би й Аксьонов, який письменник, а не тепер╕шн╕й нам╕сник, якось пропонував Крим в Укра╖ни «викупити». Щоб не було в Укра╖ни Криму, а був у Рос╕╖. Мав ╕дею домовитися мирно. Краще не думати. Поет-ватник, який осп╕ву╓ тр╕умфування – Крим ╖х! Огидна картина, жахливе жанрове зм╕шання. А на таких-то ╕ натика╓шся пост╕йно, критично оглядаючи рос╕йську поез╕ю. ╤ тому почина╓ш уважн╕ше читати ╕нших поет╕в та ╕ншу поез╕ю. Скаж╕мо, польську. Якось вона все б╕льше в╕дкрива╓ться, все б╕льше приверта╓ увагу. Втрати, як╕ завжди супроводжують переклад, можна в цьому випадку ╕гнорувати – важлива не звукова гармон╕я, а те, про що автор говорить, ╕ т╕ обставини, в яких це було сказано. Обставини, в двох словах, так╕: недовга незалежн╕сть, яку зм╕нила подв╕йна нацистсько-комун╕стична окупац╕я, пот╕м т╕льки нацистська, пот╕м т╕льки радянська, яка перетворилася у владу нам╕сник╕в ╕ поразник╕в, пот╕м зв╕льнення, яке прийшло по смерт╕ окупанта, але було п╕дготовлене довгою ╕, здавалося б, безнад╕йною боротьбою в п╕дп╕лл╕. Отже, в╕рш╕:
Чеслав М╕лош (1911), «Дитя ╢вропи» ( ... ) Другим достались простреливаемые участки и наши призывы не уступать ни пяди. Нам же выпали мысли про обреченность дела. ( ... ) Выбирая меж собственной смертью и смертью друга мы склонялись к последней, думая: только быстро. ( ... ) Как положено людям, мы познали добро и зло. Наша подлая мудрость себе не имеет равных. ( ... ) Не влюбляйся в страну: способна исчезнуть с карты. Ни, тем более, в город: склонен лежать в руинах. Не храни сувениров. Из твоего комода может подняться дым, в котором ты задохнешься. Не связывайся с людьми: они легко погибают. Или, попав в беду, призывают на помощь. Так же вредно смотреться с озера детства: подернуты ржавой ряской, они исказят твой облик. Або:
Марц╕н Св╓тл╕цький, «Ще раз про варвар╕в» (1986)
Зна╓мо: вони все одно прийдуть – на цю не нашу, але й не ╖хню землю – тож сьогодн╕шн╕ наши покупки так╕ тимчасов╕ (чвертку хл╕ба, будь ласка). В╕дпада╓ проблема старц╕в. Год╕ голосно з ними в╕татись на вулиц╕, у крамниц╕. Досить. Нам гидк╕ наш╕ колишн╕ забави, сидимо, вкрай зосереджен╕. Чека╓мо. Тварин не году╓мо вже. Чека╓мо ╕ чека╓мо дня, коли наша слабк╕сть п╕дтвердиться й затр╕умфу╓...
╤ван АМП╤ЛОГОВ, рос╕йський письменник ╕з Криму http://ua.krymr.com/
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 01.05.2015 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15177
|