"Кримська Свiтлиця" > #16 за 17.04.2015 > Тема ""Джерельце""
#16 за 17.04.2015
В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. Мар╕я ПОЗНАНСЬКА
╥╖ шлях у дитячу л╕тературу почався одразу ж п╕сля в╕йни з фашистами. У 1946 роц╕ виходить перша книга в╕рш╕в «М╕й кв╕тник». В╕дтод╕, н╕би з рога достатку, одна за одною з’являються зб╕рочки для дошк╕льнят ╕ молодших школяр╕в: «Де сонце ╕ кв╕ти», «На т╕й земл╕, де ти ростеш», «Маленьким друзям», «Аскан╕я-Нова» та ╕нш╕. А все краще, створене поетесою для юних читач╕в, опубл╕ковано у книз╕ вибраного «Щоб ти був щасливий». Окр╕м того, ╖╖ твори щедро заповнюють читанки, хрестомат╕╖, зб╕рники для учн╕в початкових клас╕в. Золот╕ руки людини, Укра╖на, ╖╖ природа, геро╖зм дорослих ╕ д╕тей у роки в╕йни – основн╕ мотиви поез╕╖ Мар╕╖ Познансько╖. Особливо вдаються ╖й в╕рш╕ про природу, де майже обов’язковими ╓ сп╕вчуття, готовн╕сть захистити кв╕тку, тварину. Все це пода╓ться без нудно╖ дидактики, жарт╕вливо. Хлопчик хоче з╕рвати ромашку, а бджола сказала: «Н╕!», зимовий л╕с нагаду╓, що «б╕дн╕ зайчики голодн╕, ще не сн╕дали сьогодн╕». Вона – автор гостросюжетних поем про юних геро╖в Валю Котика ╕ Казика Гапоненка. А за в╕ршовану розпов╕дь «Фортеця над Дн╕пром» та книжку «Щоб ти був щасливий» удосто╓на прем╕╖ ╕м. Лес╕ Укра╖нки в 1978 роц╕.
Василь ЛАТАНСЬКИЙ
ЛЮБИ БАТЬК╤ВЩИНУ
Щоб ти був щасливий, — тоб╕ запов╕м: Люби Батьк╕вщину вс╕м серцем сво╖м! Найб╕льше у св╕т╕ люби ти ╖╖! ╢ ╕нш╕ держави, ╓ ╕нш╕ кра╖ — А р╕дна В╕тчизна у св╕т╕ одна, Для тебе, м╕й друже, як мати, вона.
ВСЬОМУ СВ╤Й ЧАС
– Всьому св╕й час! – почула я в╕д мами. …Була зима з глибокими сн╕гами, Та сонечко сн╕ги т╕ розтопило, Тепер поглянь: весна настала мила! – Ось бачиш ти, – почула я в╕д мами, – Вгор╕ летять журавлики ключами, Курликають у неб╕ голубому, Вертаються ╕з чужини додому. Не га╓ марно часу ╕ пташина, Вона гн╕здечко збудувать повинна, Аби упору д╕точок зростити ╤ пот╕м знов за море в╕длет╕ти. – Всьому св╕й час! – почула я в╕д мами, ╤ грядочку зас╕яла кв╕тками: Щоб виростали кв╕ти мо╖ вчасно, Щоб розкв╕тали весело ╕ рясно!
П╤СНЯ ПРОЛ╤СКА
Я – перша кв╕точка весни, Я – прол╕сковий цв╕т, Я пережив зимов╕ сни ╤ знов родивсь на св╕т. У мене оч╕ голуб╕, Так╕, як неба синь. Росту м╕ж клен╕в ╕ дуб╕в, Люблю ╕ сонце, й т╕нь. Зелен╕ рученьки мо╖ Листочками зовуть. Я полюбив л╕си й га╖, Живу я здавна тут. ╤ в╕рю: люблять вс╕ мене, Як весну золоту, Бо знають – що зима мине, Коли я розцв╕ту!
КОНВАЛ╤╥
╤з зелено╖ сорочки, Що з╕ткав весною гай, Б╕л╕ дивляться дзв╕ночки. Як зовуть ╖х – угадай! Це конвал╕╖ у га╖ На галявин╕ цв╕туть. ╤ н╕де, н╕де нема╓ Кращих кв╕точок, мабуть. В них так пахощ╕в багато, Цв╕ту св╕жого, роси. Хай ростуть, не буду рвати, – Шкода ╖хньо╖ краси!
КАЛИНОНЬКА
Ось калина над р╕кою: В╕ти стелить по вод╕. Хто це щедрою рукою ╥й намистечко над╕в? Червонясте, променисте – Розцв╕та╓, як вогн╕... Дай хоч тр╕шечки намиста, Калинонько, ╕ мен╕!
РОМАШКА
На струнк╕й висок╕й н╕жц╕ Б╕ля р╕чки на лужку, У хустинц╕-б╕лосн╕жц╕ Стр╕в я кв╕тоньку таку. Ясним оком жовтуватим Усм╕халася мен╕. Я хот╕в ╖╖ з╕рвати, А бджола сказала: Н╕!
"Кримська Свiтлиця" > #16 за 17.04.2015 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15108
|