Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 10.04.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#15 за 10.04.2015
ВЕЛИКДЕНЬ чи ПАСХА, ПАСХА чи ВОСКРЕС╤ННЯ?

До виток╕в!

На сьогодн╕ в Укра╖н╕ ╕ за ╖╖ межами не вс╕ розум╕ють ╕ можуть пояснити: чому головне свято Весни ма╓ три назви – Великдень, Пасха або Воскрес╕ння Христове? Для б╕льшост╕ людей байдуже його суть ╕ зм╕ст, аби була добра чарка та св╕жа шкварка. Проте ц╕ свята абсолютно р╕зн╕, як за часом виникнення, так ╕ за сво╓ю суттю й обрядов╕стю. Давайте повернемося до виток╕в ╕стор╕╖, тако╖, яка була, якою жили наш╕ пращури.

Коли заглибитись до справжн╕х джерел ╕стор╕╖, то ми побачимо, що наш╕ Предки були надзвичайно мудрими ╕ км╕тливими. Вони зустр╕чали Новий Р╕к на початку весни, коли природа прокидалася в╕д зимового сну. Тод╕ прил╕тали перш╕ пташки з вир╕ю, починали набухати бруньки ╕ з-п╕д земл╕ пробивалися тенд╕тн╕ зелен╕ паростки. Вся Природа – ВОСКРЕСАЛА в╕д зимового сну. Д╕ти ходили з хати до хати ╕ сп╕вали щедр╕вочки:

Щедрик, щедрик,
 щедр╕вочка,
Прилет╕ла ласт╕вочка.
Стала соб╕ щебетати,
Господаря викликати:
— Вийди, вийди, Господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились…

П╕сля лютих мороз╕в в╕дроджувалося нове життя. Чому ж ми сьогодн╕ святку╓мо Новий Р╕к незрозум╕ло коли? Чи в╕дбува╓ться щось особливо хвилююче, незвичайне в природ╕ з 31 грудня на 1 с╕чня? Навряд чи...
Хтось може зауважити, що, мовляв, так Новий Р╕к святкують у всьому св╕т╕, й неможливо в одн╕й окрем╕й кра╖н╕ створити щось ╕нше. Але ця думка не буде в╕дпов╕дати д╕йсност╕, бо дек╕лька найрозвинут╕ших на сьогодн╕ народ╕в (наприклад, ╓вре╖, японц╕, китайц╕ та ╕н.) продовжують зустр╕чати Новий Р╕к так, як це робили ╖хн╕ предки тисяч╕ рок╕в тому. Звичайно, вони беруть до уваги «економ╕чний» новий р╕к, який розпочина╓ться з 1 с╕чня, але не л╕зуть у загальне «стадо» ╕нших нац╕й, збер╕гаючи мудр╕сть ╕ самобутн╕сть, накопичену ╖хн╕ми предками впродовж в╕к╕в.
Укра╖нцям потр╕бно взяти до уваги ц╕ факти й пам’ятати, що ми не з власно╖ вол╕ забули сво╖ р╕дн╕ свята та традиц╕╖ й почали в╕дзначати грецьк╕ та ╓врейськ╕ свята. Нас було майстерно обдурено й заплутано. Досить лише прочитати, що про дату святкування Нового Року пише один з в╕домих екзарх╕в християнсько╖ церкви:
«Новий р╕к у давнину розпочинався з 1 березня, коли пробуджувалася вся природа по зимов╕й перерв╕; цей р╕к був прийнятий ╕ церквою, бо за переданням творення св╕ту в╕дбулося власне з 1 березня м╕сяця. Але п╕зн╕ше церква п╕шла за грецьким новим роком з 1 вересня, а з 1492 року громадський новий р╕к остаточно прив’язався до стародавнього природного часу, до 1 березня. ╤ т╕льки в 1699 роц╕ цар Петро Перший встановив на Сход╕ Новий св╕тський р╕к на 1 с╕чня, що було тод╕ в б╕льшост╕ держав на Заход╕. Але р╕к церковний позостався на 1 вересня й дотепер» (Митрополит ╤лар╕он Ог╕╓нко, «Д.В.У.Н.», стор. 269).
От як╕ «перипет╕╖» влаштували нашому могутньому народов╕ грецьк╕ та московськ╕ зайди. ╤ робили вони це не тому, що ми були дурними й стол╕ттями не могли роз╕братися, коли ж в╕дзначати це свято, а тому, що розумно вводили нашу нац╕ю в оману, щоб ми забули Звича╖ Предк╕в Наших й перетворилися на слухняну отару вс╕ляких зайд, швидше позбулися сво╓╖ державност╕.
Людина – дитя Природи, дитя Всесв╕ту чи Творця. Нав╕ть у Б╕бл╕╖ сказано, що Бог створив Людину по образу сво╓му ╕ подоб╕ю. «╤ сказав Бог: Створ╕мо людину за образом Нашим, за подобою Нашою»...1 Отже, вона над╕лена в╕д Природи особливою любов’ю до Земл╕, до Води, до Сонця. Тобто наш народ пов’язував себе ╕з д╕ями високих небес, бо «ми з Богами говоримо во╓дино», — написано у Велесов╕й Книз╕. Ми ╕ до сьогодн╕шнього дня вважа╓мо себе «внуками ДажБожими». Не замислюючись, на п╕всв╕домому р╕вн╕, ми зверта╓мося один до одного з чаркою у руках: «Ну, ДайБоже!»…
В рамках селянсько╖ звича╓вост╕ в╕дбувалося вшанування п╕р року. Чотири пори року, чотири фази Сонця впродовж його р╕чного руху по небу – все це дарувало рад╕сть селянськ╕й душ╕, формувало майбутн╕х поет╕в, письменник╕в, ф╕лософ╕в, вчених, художник╕в, творц╕в матер╕альних благ. Чому наша нац╕я давала св╕тов╕ видатних д╕яч╕в культури, ╕сторик╕в, державник╕в? Тому що через сво╖х предк╕в, бабусь та д╕дус╕в, як╕ були головними вихователями малюк╕в, вони закр╕плювали ще з дитинства народн╕ звича╖, розкривали у маленьких душах двер╕ до Храму Природи, Всесв╕ту.
— То була велика ╕нституц╕я укра╖нського нац╕онального виховання, — сказав у розмов╕ ╕з журнал╕сткою Тетяною Ол╕йник в╕домий укра╖нський художник Олександр Фисун. – Живучи поза звича╓м, ми губимо свою людську природу, яку заклав у нас Творець. Той народ, який позбувся сво╖х звича╖в, сам соб╕ зламав хребет. В╕н приречений зникнути з╕ стор╕нок вселюдсько╖ ╕стор╕╖.2
Тому, незважаючи на сувор╕ християнськ╕ застороги ╕ заборони в часи насильницького впровадження християнства не фарбувати ╕ не розписувати яйця, не святкувати Купала, не щедрувати, не колядувати ╕ т. ╕н., наш народ, як писав митрополит ╤лар╕он Ог╕╓нко, «завзято боронив свою в╕ру», а з нею — ╕ сво╖ звича╖.
Християнська доба в Укра╖н╕ зм╕нила ар╕йську не протягом року, нав╕ть не протягом стор╕ччя. Для цього знадобилося ц╕ле тисячол╕ття. Але й п╕сля нього, — зауважив в╕домий досл╕дник Братко-Кутинський, — чимало традиц╕й ар╕йсько╖ доби лишилося жити у християнськ╕й, а деяк╕ з них живуть ╕ дос╕.3
╤де╖ християнства, зм╕нюючи душ╕, майже не зм╕нювали св╕тогляд наших предк╕в. «Християнський св╕тогляд мав багато сп╕льного з язичницьким, — зазнача╓ в╕домий рос╕йський академ╕к Б. А. Рибаков. – ╤ в язичництв╕, ╕ в християнств╕ визнавався ╓диний Творець Всесв╕ту, ╕ там, ╕ тут в╕н мав тро╖сту природу, ╕ там, ╕ тут ╕снували духовн╕ сили нижчо╖ ╕╓рарх╕╖, ╕ там, ╕ тут молились, зд╕йснюючи богослуж╕ння ╕ маг╕чн╕ обряди ╕з закляттями-молитвами; ╕ там, ╕ тут основою р╕чного циклу свят були фази Сонця; ╕ там, ╕ тут ╕снувало поняття душ╕ ╕ безсмертя, ╖╖ перебування в загробному св╕т╕».4
Рел╕г╕йне свято — це не просто будь-який дов╕льно встановлений день. Наш╕ предки пов’язували сво╖ свята з рухом Небесних св╕тил, як╕ ╓ вт╕ленням Бог╕в.
Чотири найголовн╕ш╕ свята року — Кола Сварожого зб╕галися з сонячними фазами: весняним та ос╕нн╕м р╕вноденням, зимовим та л╕тн╕м сонцестоянням.
Р╕внодення означа╓, що довгота дня, який почав зростати в╕д свята Р╕здва, зб╕льшуючись щодня на к╕лька хвилин, нарешт╕ зр╕внялася з довготою ноч╕ (по 12 годин). Наступний день становить уже 12 годин 1 хвилину, а н╕ч зменшу╓ться — 11 годин 59 хвилин. У народ╕ про це кажуть, що День поборов Н╕ч.
Весняне р╕внодення – це оптим╕стичний момент природи. Всесв╕т почина╓ прагнути до по╓днання сил Древа ╕з силами Вогню. Наста╓ бажана р╕вновага, ╕ Сонце просту╓ до перемоги. Вогонь виноситься з с╕мейних вогнищ на узвишшя, назустр╕ч Сонцю.
Цей великий закон колооб╕гу й в╕дродження життя у природ╕ добре знали наш╕ предки. Його уособленням було Сонце, в╕дзначене с╕мома знаками Зод╕аку. Сонце зм╕нювало образ у кожному знаков╕. Це породило бог╕в р╕внодення ╕ сонцестояння. Богом весняного р╕внодення був бог молодост╕ та мужност╕ Ярило.
В першу нед╕лю п╕сля ц╕╓╖ перемоги в давн╕ часи святкували Великдень.
Великдень – давн╓ свято весни ╕ родючост╕. Час виникнення його губиться у сив╕й давнин╕. Досл╕дники визначають, що йому на наших землях не менше 7 тисяч рок╕в.5 Тобто за час╕в Трип╕лля, в кра╖н╕ Аратта уже в цей час визначалася космогон╕чна сутн╕сть свята. Склалася його ун╕кальна та багатюща обрядов╕сть, включаючи святкування Вербниц╕, розпис писанок, вип╕кання короваю (Великодньо╖ Бабки) тощо. В╕дзначалося як свято Весняного Сонця ╕ Природи, що в╕дроджувалися п╕сля зимового сну. Природа воскресала, пробуджувалася п╕сля довго╖ ╕ холодно╖ зими. Це — свято перемоги Св╕тла над Темрявою, Дня над Н╕ччю...
На Великдень вип╕кають ритуальн╕ хл╕бини, корова╖, солодк╕ млинн╕ баби, калач╕, як╕ мають бути якомога вищими — це символ родючост╕, пл╕дно╖ чолов╕чо╖ сили.
Наш╕ Предки знали маг╕чне замовляння великоднього хл╕ба:
«Хл╕б наш сонячний! Посланий нам на добро, достаток та здоров’я в╕д прадавн╕х наших пращур╕в ор╕╖в, першовчител╕в хл╕боробства. Ми молимося на тебе, як молилися наш╕ прад╕ди, д╕ди, батьки. Ми славимо тебе на пол╕ ╕ на стол╕, на свят╕ в кожн╕й родин╕. Додавай нам снаги ╕ здоров’я. Посилай витримку в боротьб╕ з в╕двертими та прихованими ворогами нашо╖ земл╕, держави, культури, мови, етносу.
Хл╕бе наш святий! Ми велича╓мо тебе хл╕бом-Паном! А пан – титул бога Сонця, спадкове звання укра╖нц╕в з прав╕чност╕. Прийми наше замовляння, кожна стеблинко на земл╕. Пошли, Доле, здоров’я та щастя кожн╕й тво╖й дитин╕, хто пильну╓ цю стеблину на пол╕. Рости, жито-пшенице! Набирайся сок╕в земл╕ п╕д сонцем ясним. Слава тоб╕, земле р╕дна, слава тоб╕, хл╕боробе! Тво╖м рукам, тво╖м думам, тво╖м спод╕ванням. Слава тоб╕, Сонце ясне! Слава тоб╕, хл╕бе Великодн╕й! Як нашому життю-буттю, наш╕й ╕стор╕╖, в╕чност╕, нашому щастю. Сучасному ╕ прийдешньому!»6
Таке ж значення мають великодн╕ писанки та крашанки, з якими довго боролися церковники, але так ╕ не зм╕гши ╖х викор╕нити, змушен╕ були дозволити ╕ включити в сво╖ церковн╕ ритуали, надавши ╖м зовс╕м ╕ншого значення.
Ритуальн╕ страви цього тижня виконують маг╕чну роль, тому вживати ╖х сл╕д саме в той косм╕чний час, коли Воскреса╓ Дажбог. Тод╕ Небесна Брама в╕дкрита для душ╕ укра╖нц╕в-русич╕в. Приписи поп╕в постувати в цей час спричиняють зворотну д╕ю — ми «посту╓мо» практично ц╕лий р╕к. Пам’ятаймо, що яйце — символ воскрес╕ння Дажбога ╕ Дажбожих онук╕в, тобто вс╕х нас, укра╖нц╕в-русич╕в, ар╕╖в. Тому не припустимо розписувати ╕ дарувати видуте, порожн╓ яйце — це символ безпл╕ддя, який застосовують наш╕ вороги, щоб знищити нац╕ю.7
Великдень – давн╓ свято весни ╕ родючост╕, Свята нед╕ля – перша нед╕ля п╕сля повного М╕сяця (весняного р╕внодення). Великдень – ц╕лковита перемога весни-л╕та над зимою, перемога життя над смертю, свято подружньо╖ любов╕ та злагоди в родин╕.
У давн╕ часи р╕к починався першим м╕сяцем весни – березнем. Саме в березн╕, зг╕дно з в╕руваннями предк╕в, у вир╕╖ – житт╓творчому простор╕ Ора – зародився з вогняного Яйця-райця св╕т, де виросло Дерево життя, та прийшли у цей св╕т бог Сварог – прабатько-першотворець та богиня Лада – прамат╕р-родиця, Берегиня б╕лого св╕ту.
Великдень вважа╓ться найб╕льшим днем у роц╕, бо тод╕ воскреса╓ бог життя – Сонце, а весь св╕т возносить хвалу воскрес╕нню, народженню любов╕, доброти, над╕╖ та радост╕ життя. Предки вважали, що в цей день Господь в╕дчиня╓ небо ╕ через небесн╕ ворота приносить у людськ╕ душ╕ очисний вогонь.
У дохристиянськ╕ часи Великдень був одночасно й святом нового року. Предки в╕рили, що у Великодньому св╕тл╕ ╖хн╕ душ╕ стають безсмертними, а вс╕ляк╕ д╕дьки в цей день втрачають свою силу.
На Великдень молодь обов’язково водила хороводи-танки, сп╕вала п╕сень. Ход╕ння по колу за Сонцем мало сприяти швидшому пробудженню ╕ розкв╕ту природи. П╕дн╕мання вгору, п╕дкидання чого-небудь, п╕дскакування – давн╕ маг╕чн╕ д╕йства, як╕ за пов╕р’ям стимулюють р╕ст рослинного св╕ту.
Пер╕од святкування охоплював ц╕лий цикл свят, пов’язаних одне з одним, але р╕зних за обрядом проведення, зм╕стом, значенням тощо. Можна т╕льки дивуватися та захоплюватися мудр╕стю наших предк╕в, як╕ в╕дкрили косм╕чну сутн╕сть свята Великодня на тисячол╕ття, на весь пер╕од ╕снування Сонячно╖ системи...
Щодо Пасхи. Цей терм╕н все м╕цн╕ше вжива╓ться в укра╖нський лексикон у в╕дзначенн╕ як рел╕г╕йних, так ╕ на державницькому р╕вн╕ свят. В╕домо, що християнська Пасха була накинута на свято Великодня, яке наш╕ предки в╕дзначали в день весняного р╕внодення як день перемоги Св╕тла над Темрявою, Тепла над Холодом.
Юде╖ користуються м╕сячним календарем, а християни — недосконалим юл╕анським календарем, який за кожн╕ 128 рок╕в пересува╓ться на 1 добу вперед. Ця похибка юл╕анського календаря призвела до того, що з кожним новим стол╕ттям християнська «Пасха» в╕ддаля╓ться в╕д юдейсько╖ все дал╕ ╕ дал╕.
Щоб д╕знатись детальн╕ше про походження ц╕╓╖ назви ╕ свята, варто лише заглянути до першоджерел, а саме: в╕дкрити Б╕бл╕ю, а точн╕ше – Старий Запов╕т. ╤ стане в╕дразу зрозум╕лим, що це «свято» пов’язане з виходом юде╖в з ╓гипетського рабства. А саму назву «Пасха» святу дало гебрайське слово «pesach» (перескочення). При ц╕й под╕╖, за Б╕бл╕╓ю, Бог Яхве сказав Мойсею, щоб той сказав ус╕й ╕зра╖льськ╕й громад╕ вчинити так: зар╕зати ягнят, а кров’ю в╕д них «покроплять обидва боков╕ одв╕рки... у тих домах, що будуть ╖сти його в них».8 Дал╕ йде роз’яснення, як приготувати ╕ ╖сти те м’ясо. ╤, нарешт╕, кульм╕нац╕йне одкровення:
«Пасха це для Господа!
12. ╤ перейду я т╕╓╖ ноч╕ в ╓гипетськ╕м кра╖, ╕ повбиваю (вид╕л. авт.) в ╓гипетськ╕й земл╕ кожного первородного в╕д людини аж до скотини. А над вс╕ма ╓гипетськими богами вчиню я суд. Я – Господь!
13. ╤ буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, — ╕ побачу ту кров, ╕ обмину вас. (Тобто pesach – я перескочив — прим. авт.). ╤ не буде м╕ж вами згубно╖ порази, коли я вбиватиму в ╓гипетськ╕м кра╖.
14. ╤ стане той день для вас пам’яткою, ╕ будете святкувати його як свято для Господа на вс╕ роди ваш╕! Як постанову в╕чну будете святкувати його! С╕м дн╕в будете ╖сти опр╕сноки (маца, не квашене).
43. ╤ сказав Господь до Мойсея й до Аарона: «Це постанова про Пасху: кожен чужинець не буде ╖сти ╖╖.
44. А кожен раб людський, куплений за ср╕бло, коли обр╕жеш його, тод╕ в╕н буде ╖сти ╖╖».9
Як бачимо, в основу свята покладено б╕бл╕йну легенду про вих╕д ╓вре╖в з ╓гипетського рабства. Отже, це свято н╕ за суттю, н╕ за обрядов╕стю не ╓ ╕ не може бути укра╖нським.
Дал╕, про Воскрес╕ння Христове. Це свято почали в╕дзначати пор╕вняно недавно. Р╕шення щодо необх╕дност╕ його святкування вин╕с Н╕кейський собор у 325 роц╕ н. е. В╕дпов╕дно в Укра╖н╕ це свято почали впроваджувати лише п╕сля насильницького хрещення Рус╕ у 988 роц╕. Як бачимо, в основу свята покладений м╕ф щодо воскрес╕ння ╤суса Христа. Отже, н╕ м╕сце виникнення цього християнського свята, н╕ суть його, н╕ обрядов╕сть не мали при сво╓му виникненн╕, як ╕ переважна б╕льш╕сть християнських свят з в╕дзначення дат святих апостол╕в, великомученик╕в ╕ т.д., ╕ т.п., жодного в╕дношення до Укра╖ни.
Тому вс╕ три назви свята в╕др╕зняються за часом ╕ м╕сцем виникнення, св╕тоглядною сутн╕стю та обрядов╕стю. Так, наприклад, висок╕ запашн╕ обрядов╕ хл╕би наш╕ Предки називали Великодн╕ми бабками чи Великодн╕ми короваями майже до середини ХV╤╤╤ ст.
Тому не треба зм╕шувати во╓дино вс╕ ц╕ свята, як╕ ╕ за енергетичною значущ╕стю, зг╕дно з астроном╕чним циклом Космосу, величн╕ш╕ ╕ сильн╕ш╕ за вс╕ пишно-обрядод╕йснен╕ ритуали. Нехай кожен народ святку╓ сво╖ свята за сво╖ми обрядами ╕ в св╕й час. Н╕хто ╖м не боронить цього робити в наш╕й демократичн╕й л╕беральн╕й кра╖н╕. Але називати одне свято ╕менем ╕ншого, п╕дм╕няти поняття – то ╓ вже в╕дверта духовна агрес╕я.
Варто повертатися до виток╕в сво╖х. «Бо хто мат╕р забува╓, того Бог кара╓», — застер╕гав наш Пророк. Отож, укра╖нц╕, повертаймо свою ╕сторичну пам’ять, прадавн╕ свята й обряди наших Предк╕в. Пиш╕мо писанки, святкуймо Вербницю ╕ Великдень по-укра╖нськи!
«Ой, дай, Боже, Весну почати!» – закликали наш╕ предки, звертаючись до Космосу:

Ой, дай, Боже,
Весну почати!
Красну величати!
Св╕тлом зас╕вати!
Сили Божо╖ набирати!
Пробудилися, йдемо!
В серц╕ Св╕тло несемо!
Р╕д наш красний
велича╓мо! (трич╕)
До вершини п╕д╕йма╓мо,
Укра╖ну прославля╓мо!
Весь Наш Божий Св╕т!

Олександр СЕРЕДЮК,
доктор ф╕лософ╕╖, письменник, директор Музею ╕стор╕╖ с/г Волин╕ – скансену,
член Нац╕онально╖ сп╕лки кра╓знавц╕в Укра╖ни


Використана л╕тература:
1. Б╕бл╕я. Книга Буття. 26., 1990. – с. 1.
2. Ол╕йник Т. Мудр╕сть давнього звичаю. – «Укра╖нська газета плюс», 8.02.2007. – с. 11.
3. Братко-Кутинський. Феномен Укра╖ни. – К., 1996. – с. 212.
4. Рибаков Б.А. Язычества древней Руси. – М., 1987. – с. 774.
5. Календар «Коло святост╕. Звича╓вий календар укра╖нця на 2007/2128 р╕к». – Ки╖в. «Тр╕йця», 2007.
6. Товстуха ╢.С. Л╕кувальна маг╕я.
7. Зореслава В. Про що розпов╕дають зор╕. – «Сварог», вип. 7, 1998. – с. 40.
8. Б╕бл╕я. Книга Вих╕д. 12, 1990. – с. 68.
9. Там само. – с. 69.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 10.04.2015 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15060

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков