Версiя для друку Обговорити в форумi

Рубрику веде о. Олег Ведмеденко,
протодиякон Луцького кафедрального собору УПЦ КП, інспектор з питань місійної діяльності Луцько-Волинського єпархіального управління.

ЄГОВА-ГОСПОДЬ

Представники деяких протестантських деномінацій, і в першу чергу т. зв. "Свідки Єгови", стверджують, що у Бога лише одне ім'я - Єгова, і правильним є тільки таке звертання до Нього. А як же молитва Господня? Невже молитися: "Єгова наш..."?
Корені подібних тверджень лежать у другій книзі Біблії, Вихід. В третьому розділі читаємо: "І сказав Мойсей до Бога: "Ото я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: "Бог ваших батьків послав мене до вас", то вони запитають мене: "Яке Ім'я Його?" Що я скажу їм?" І сказав Бог Мойсеєві: "Я Той, що є". І сказав: "Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий (євр. Ягве (Єгова), - О. В.) послав мене до вас... А оце Ім'я Моє навіки, і це пам'ять про Мене з роду в рід" (Вих. 3.13 - 15).
Про що говорять нам ці слова? Невже Господь, подібно до тварей земних, носить конкретне ім'я і відгукується лише на нього? Безперечно, мова тут про інше... Ім'я з давніх-давен розкривало властивості свого носія. Знати ім'я - знати якісні особливості, знати сутність того чи іншого об'єкта. Так у першій книзі Біблії, Буття, читаємо: "І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі, - воно ймення йому. І назвав Адам імена (тут вирізнив особливості, визначив якість, - О. В.) всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині..." (Бут. 2.19 - 20).
Чи ж можна визначити якості Господні якимось одним іменем? Чи можна осягнути сутність Творця сущого? Поза усіляким сумнівом - ні! Бо Богопізнання не може бути обмежене якимись рамками, воно безмежне - це справа вічності. Як і сказано: "Життя ж вічне - це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого..." (Ів. 17.3). Ми можемо частково пізнати, що є річка, напившись із неї води, - але випити її ми не в змозі! Так само і щодо Богопізнання. Ми можемо пізнати Творця неба і землі, всього видимого і невидимого, - пізнати частково, дослідивши ту чи іншу грань цього Моря Сутності. Але осягнути Його вповні, випити цю "річку" ми не зможемо ніколи. Як висловився отець Церкви Григорій Богослов: "Уявляти себе знаючим, що є Бог, є пошкодженням розуму". Таким чином Ім'я Боже, відкрите Господом через Мойсея, якраз і не є іменем у точному розумінні цього слова - бо немає в людській мові слова, що могло б вмістити в себе усі якості Божества. Ім'я Ягве (в західній мовній традиції - Єгова) означає Сущий: Той, Хто має сутність Сам у Собі; Хто Сам знає Свою сутність, Своє Ім'я, - Він, і ніхто окрім Нього! Бо Ім'я це багатогранне, неосяжне і не вмістиме жодним з сотворених... "І запитав Яків і сказав: "Скажи ж Ім'я Своє". А Той відказав: "Пощо питаєш про Ймення Моє?.." - читаємо в Буття 32.30. "О, Ти, Який є вищий над усе... Бо що інше дозволено мені промовити про Тебе? Як може оспівати Тебе слово?! Бо Ти невимовний ніяким словом... Як спогляне на Тебе розум? - бо Ти незбагненний ніяким розумом... Ти - один і все. Ти ні один, ні єдине, ні все. О, Всеіменований! Як найменую Тебе, єдиного Неіменованого?.." - взиває св. Григорій.
Як бачимо, насправді у Господа багато імен - і всі вони віддзеркалюють безмежність якостей Сущого, всі мають своє відображення в Писанні: Невидимий, Неосяжний, Вічний, Незмінний, Безмежний, Безкінечний, Всюдисущий, Всевідаючий, Премудрий, Всемогутній, Благий, Святий, Праведний, Правдивий, Справедливий, Єдиний, Творець сущого, Промислитель, Хоронитель, Вірний, Ревнитель, Довготерпеливий, Багатомилостивий, Ненавидячий зло, Караючий неправду, Вогонь поїдаючий, Воюючий, Спасаючий, Всеславний, Нетлінний, Світло, Любов...
Для найдопитливіших дослідників Божественних імен-звертань наведу найбільш вживані у Святому Письмі.
Основні: Бог (тут багатий на все) - євр. Ел, Елаг, або Елогім - Бут. 1.1; Господь (Пан, Господар, Володар) - євр. Ягве (Єгова) - Бут. 2.4; Вих. 34.6; Владика - євр. Адон або Адонай - Бут. 15.2.
Складені з Ел - Бог: Бог Всемогутній - євр. Ел Шаддай - Бут. 17.1; Бог Всевишній - євр. Ел Еліон - Бут. 14.18; Бог Вічний - євр. Ел Олам - Бут. 21.33; Бог Кріпкий - євр. Ел Гіббор - Іс. 9.6 - 7.
Складені з Ягве (Єгова) - Господь, Сущий: Господь Бог - євр. Ягве Елогім - Бут. 2.4; Вих. 34.6; Владика Господь - євр. Адонай Ягве - Бут. 15.2; Господь Саваоф (тобто "воїнств", "воюючий") - євр. Ягве Цеваоф - 1Царів 1.3.
Взагалі Ягве в Старому Заповіті - невимовне Ім'я Боже, давньоєврейською ЙГВГ. В стародавніх єврейських списках Біблії не було голосних літер, а лише приголосні. Тому невідомо, як насправді звучала ця "священна тетраграма". Як я вже зазначив, Ім'я це означає: Бог, Який має Сам у Собі принцип Свого буття, тобто Сущий. Його можна перекласти чотирма формулами: "Я є Той, Хто Я є"; "Я буду, Який є"; "Я є, Який буду" і "Я є Той, Хто є причиною буття". "Той, Хто є" - у третій особі - Ягвег, звідки й походить Ім'я Ягве (викривленою, не маючою змістового значення формою якого являється з XVI сторіччя - Єгова). Після полону юдеї перестали вимовляти ім'я Ягве, і в грецькому перекладі 70 толковників (т. зв. Септуагінті) воно замінене словом Кюріос (у Вульгаті - Dominus), а в слов'яно-руській Біблії, відповідно, Господь.
І, нарешті, щодо молитовного звертання до Бога. Як правильніше: Господи чи Єгово? Мого батька звуть Валентином Денисовичем. І, чесно кажучи, йому приємніше, коли я звертаюсь до нього з любов'ю: "Тату", аніж офіційно по імені. Погодьтеся, дивно звучить в устах люблячого сина: "Добрий ранок, Валентине Денисовичу!", "Порадь мені, Валентине Денисовичу", "Я потребую твоєї допомоги, Валентине Денисовичу". Я думаю, що подібна нездалість звертання до батька по імені є цілком тотожною і щодо Отця нашого, що на Небі. Тим більше, що й сам Господь наш Ісус Христос звертався до Отця не інакше, як Отче, а учні до Ісуса - Господи...
Та й, зрештою, не в формі звертання суть спасіння нашого, але в смиренномудрості і любові. Бо ж Царство Боже - не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім. Отож, за словом апостольським, "не будемо більше осуджувати один одного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотикання та спокуси" (Рим. 14.13).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #49 за 05.12.2003 > Тема "Душі криниця"